Decision № 107436699, 17.11.2022, Darnytskyi District Court of Kyiv City

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 756/15568/21

провадження № 2/753/1971/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2022 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Король Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за надані житлово-комунальні послуги, послуги з утримання будинку, споруд, прибудинкової території та інфляційної складової боргу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у жовтні 2021 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за надані житлово-комунальні послуги, послуги з утримання будинку, споруд, прибудинкової території та інфляційної складової боргу.

Позов мотивований тим, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.1996 року, акту прийому-передачі від 31.05.1996 року є власником будинку гуртожитку, об`єкту житлової нерухомості загальною площею 3 002,4 м кв, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

ОСОБА_1 тривалий час із сім`єю проживає в будинку гуртожитку.

21.02.2017 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» прийняв розпорядження № 70-р, яким встановлено тарифи на проживання в будинку гуртожитку. На момент прийняття тарифів відповідач не являвся працівником банку, а тому повинен сплачувати тариф за категорією «всі інші категорії» в розмірі 2 500 грн.

01.06.2018 року ПАТ «Промінвестбанк» приняв розпорядження № 226-р, яким збільшив тарифи за проживання, а тому ОСОБА_1 повинен сплачувати тариф за категорією «всі інші категорії» в розмірі 5 600 грн., проте сплачує на свій розсуд і у розмірі, який собі встановив. Починаючи з січня 2020 року платить в розмірі 2 000 грн., хоча у 2018-2019 роках сплачував в сумі 2 500 грн.

Станом на 01.08.2021 року його заборгованість по сплаті складає в розмірі 132 700 грн.

Банк не є комунальним підприємством, а лише споживачем житлово-комунальних послуг, а тому на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання послуг проводиться споживачами відповідно до умов договору.

ОСОБА_1 у безпосередніх договірних відносинах з постачальниками житлово-комунальних послуг не перебуває, відповідні договори не укладав. Проте у гуртожитку проживає у відособленому приміщенні, тобто в однокімнатній квартирі, де є ванна з вбиральнею, коридор, кухня, балкон, кімната розміром 18 кв м, всього загальна площа 34,0 кв м, та отримує в повному обсязі житлово-комунальні послуги, а тому повинен сплачувати фіксований тариф, в який входять всі витрати на житлово-комунальнф послуги (електроенергія, теплоенергія, холодна вода, водопостачання, дератизація та дезінфекція, вивіз сміття, водопостачання, ремонт та техобслуговування ліфтів, витрати на обслуговування прибудинкової території тощо). В свою чергу ПАТ «Промінвестбанк» забезпечує експлуатацію будинку гуртожитку на підставі укладених договорів з підприємствами виробниками комунальних послуг та уклав такі договори з основними постачальниками комунальних послуг.

Заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Промінвестбанк» складається із таких складових: відшкодування комунальних витрат, послуг з утримання будинку та споруд, прибудинкової території з березня 2017 року - серпень 2021 року в сумі 132 700 грн., інфляційне збільшення боргу - 55 530 грн. 26 коп., а всього - 188 230 грн. 26 коп.

В судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов`язання за оплату житлово-комунапльних послуг, з можливим ухваленням заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явивився, про час та місце розгляду справи повідомлена згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади України (суду).

Відзив на позов відповідачем не поданий.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких підстав судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та заяви позивача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності сторін.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

Підсудність даної справи визначена ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 26.10.2021 року, яка набула чинності (а.с.17-18).

Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Спори між судами про підсудність не допускаються (ч.1 ст. 32 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.1996 року, акту прийому-передачі від 31.05.1996 року є власником будинку гуртожитку, об`єкту житлової нерухомості загальною площею 3 002,4 м кв, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.11-13).

ОСОБА_1 тривалий час із сім`єю проживає в будинку гуртожитку.

Відповідно до заповненої ОСОБА_1 картки мешканця гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк» відповідно до Додатку до Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк» від 08.01.2002 року, ОСОБА_1 зайнята кімната № НОМЕР_1 гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк» разом із сім`єю: він, його дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , 1993 р.н. (три особи) (а.с.34) .

21.02.2017 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» прийняв розпорядження № 70-р, яким встановлено тарифи на проживання в будинку гуртожитку. На момент прийняття тарифів відповідач не являвся працівником банку, а тому повинен сплачувати тариф за категорією «всі інші категорії» в розмірі 2 500 грн.

01.06.2018 року ПАТ «Промінвестбанк» прийняв розпорядження № 226-р, яким збільшив тарифи за проживання, а тому ОСОБА_1 повинен сплачувати тариф за категорією «всі інші категорії» в розмірі 5 600 грн., проте сплачує на свій розсуд. Починаючи з січня 2020 року ОСОБА_1 сплачує житлово-комунальні послуги в розмірі 2 000 грн., хоча у 2018-2019 роках сплачував в сумі 2 500 грн., що підтверджується довідкою про розмір заборгованості ОСОБА_1 , який проживає в кімнаті № 311 площею 34,0 кв м, за період з 01.03.2017 року по 31.08.2021 року (а.с.14), із якої вбачається, що всього нараховано по кімнаті відповідача № 311 за вканий період 255 900 грн. 00 коп., оплачено ОСОБА_1 - 123 200 грн. 00 коп., відповідно заборгованість відповідача станом на 01.09.2021 року становить 132 700 грн. 00 коп.

Банк не є комунальним підприємством, а лише споживачем житлово-комунальних послуг, а тому на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання послуг проводиться споживачами відповідно до умов договору.

ОСОБА_1 у безпосередніх договірних відносинах з постачальниками житлово-комунальних послуг не перебуває, відповідні договори не укладав. Проте у гуртожитку проживає в однокімнатній квартирі, де є ванна з вбиральнею, коридор, кухня, балкон, кімната розміром 18 кв м, всього загальна площа 34,0 кв м, та отримує в повному обсязі житлово-комунальні послуги, а тому повинен сплачувати фіксований тариф, в який входять всі витрати на житлово-комунальнф послуги (електроенергія, теплоенергія, холодна вода, водопостачання, дератизація та дезінфекція, вивіз сміття, водопостачання, ремонт та техобслуговування ліфтів, витрати на обслуговування прибудинкової території тощо). В свою чергу ПАТ «Промінвестбанк» забезпечує експлуатацію будинку гуртожитку на підставі укладених договорів з підприємствами виробниками комунальних послуг та уклав такі договори з основними постачальниками комунальних послуг.

Заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Промінвестбанк» складається із таких складових: відшкодування комунальних витрат, послуг з утримання будинку та споруд, прибудинкової території з березня 2017 року - серпень 2021 року в сумі 132 700 грн., інфляційне збільшення боргу - 55 530 грн. 26 коп., а всього - 188 230 грн. 26 коп.

Положення ст.ст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором.

За період проживання відповідача у вказаній кімнаті позивачем, як власником житла, в указаний період щоденно надавались житлово-комунальні послуги.

Відповідач щомісяця отримував від позивача рахунки на оплату вказаних комунальних послуг із зазначенням суми, однак платежі здійснювалися не регулярно, що призвело до утворення заборгованості за вказаний період.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Так, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов`язок, а не право сторін, і відмова споживача від укладення договору у такому разі суперечить вимогам ч.3 ст. ст. 627, 630 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Разом із тим за змістом наведених норм закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користується ними, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, що й відповідає спірним правовідносинам.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 жовтня 2012 року у справі 6-110цс12.

Окрім того, позивачем ставиться вимога про стягнення 55 530 грн. 26 коп. - індексу інфляції, а всього - 188 230 грн. 26 коп. (а.с.14, 16), яка підлягає задоволенню із таких правових підстав.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставою виникнення зобов`язань є юридичний факт або юридична сукупність (фактичний склад), які породжують зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 141 та ч.2 ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2 223 грн. 45 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 64, 66-68, 162 ЖК України, ст.ст. 526, 610, 625, 627, 630 ЦК України, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 137, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за надані житлово-комунальні послуги, послуги з утримання будинку, споруд, прибудинкової території та інфляційної складової боргу, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , відомості про ідентифікаційний код платника податків - відсутні, на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», код ЄДПРОУ - 00039002, 132 700 коп. - заборгованості за житлово-комунальні послуги, послуги з утримання будинку, споруд, прибудинкової території, 55 530 грн. 26 коп. - інфляційної складової боргу, 2 823 грн. 45 коп. - судового збору, а всього - 191 053 (сто дев`яносто одна тисяча п`ятдесят три) грн. 71 (сімдесят одна) коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: