Decision № 106909162, 24.10.2022, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2022 р. № 400/3911/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Фульги А.П., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв, 54020,

про:стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заборгованість у вигляді різниці між отриманою пенсією та донарахованою за рішенням суду за період з 01.04.2019 по 31.07.22 року у розмірі 187028,70 грн.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.07.2022 року, у розмірі 49409,88 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду у порядку ст.371 КАС України у межах стягнення суми пенсії за один місяць, а саме у розмірі пенсії призначеної з 01.08.22 року 16033,98 грн.

Ухвалою суду від 19.08.2022 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 року у справі № 400/10803/21 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року на підставі довідки від 01.09.2021 року №9/1/1075. Загальна сума доплати різниці пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.07.2022 року склала 187028,70 грн. Але погашення даного боргу відповідачем так і не здійснено.

Крім того, відповідачем не здійснено нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на всі невиплачені своєчасно грошові кошти у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.07.2021 року.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 року у справі № 400/10803/21 зобов`язано ГУ ПФУ здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 01.09.2021року №9/1/1075, виданої Миколаївським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, та виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набрало законної сили 12.06.2022 року.

23.06.2022 року позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про надання розрахунку боргу з виплати пенсії з 01.04.2019 року.

Листом від 21.07. 2022 року позивача повідомлено, ро розмір пенсії після її перерахунку на виконання рішення суду від 12.05.2022 року у справі № 400/10803/21 становить 16033,98 грн. Виплата пенсії у повному розмірі забезпечується з серпня 2022 року. Загальна сума доплати за період з 01.04.2019 року по 31.07.2022 року на виконання рішення суду, з урахуванням раніше виплачених сум, становить 187028,70 грн. Питання виплати різниці пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.07.2022 року в сумі 187028,70 грн. буде вирішуватись після виділення Пенсійному фонду України сум на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду за зазначений період. До листа надано витребувані позивачем документи.

Не погоджуючись з зазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Положеннями ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Відповідно до статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 5 ст. 372 КАС України визначено що, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №1404, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 1404, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, є неможливим, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється у порядку, передбаченому Законом №1404, в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Відповідно до ч. 1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).

Отже, приписами ст.ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів накладення штрафу (ч. 2 7 ст. 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України); судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).

Суд звертає увагу, що зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2019 року у справі № 295/13613/16-а дійшов наступного висновку: «... Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (стаття 267 до 15 грудня 2017 року, стаття 382 після 15 грудня 2017 року), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.»

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які вчинені або не вчинені на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Як вбачається зі змісту поданого позову, підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду стало те, що ГУ ПФУ на виконання рішення суду від 12.05.2022 року у справі № 400/10803/21 здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року перерахунок пенсії на підставі довідки від 01.09.2021 року №9/1/1075, виданої Миколаївським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Розмір доплати на виконання рішення суду за період 01.04.2021 року по 31.07.2022 року становить 187028,70 грн. Однак, виплату донарахованих сум пенсії не здійснено.

Тобто, предметом спору у цій справі є саме невиконання/неналежне виконання органом державної влади судового рішення у справі № 400/10803/21.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 820/4261/18 та від 22.12.2020 року у справі № 440/1810/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже позов в даній частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне:

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-III (далі Закон України № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 159 від 21.02.2001 року (далі Порядок № 159).

Статтею 1 Закону України №2050 передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону України № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону України № 2262, ст. 2 Закону України № 2050 та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом Пенсійного фонду) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно статті 3 Закону України № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 4 Закону України № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону України № 2050 та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

У випадку коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України №2050, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Отже, компенсація втрати частини доходів у разі порушення строків виплати пенсії пов`язана з фактичною виплатою заборгованості пенсії за відповідний місяць.

Як встановлено судом, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 року у справі № 400/10803/21 відповідачем нараховано позивачу різницю недоплаченої пенсії у розмірі 187028,70 грн.

Несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії ГУ ПФУ, що встановлено судовим рішенням від 12.05.2022 року у справі № 400/10803/21, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Таким чином, відповідач, не здійснивши розрахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 01.04.2019 року по 31.07.2022 року року у зв`язку з порушенням строків їх виплати, не дотримався вимог Закону України № 1058, Закону України № 2050 та Порядку № 159.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо відмови у нарахуванні позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю виплати пенсійних виплат за період з 01.04.2019 року по 31.07.2022 року та зобов`язання ГУ ПФУ здійснити позивачу нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю виплати пенсійних виплат за період з 01.04.2019 року по 31.07.2022 року.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю виплати пенсійних виплат за період з 01.04.2019 року по 31.07.2022 року.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю виплати пенсійних виплат за період з 01.04.2019 року по 31.07.2022 року.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя А. П. Фульга