Decision № 106093213, 02.08.2022, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39829/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєвій Т.Г.,

при секретарі судових засідань Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Раффайзен Банк Аваль», Акціонерного товариства «Міжнародний Інвестиційний Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінстирим», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс», ОСОБА_2 про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

26 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить:

- визнати недійсним Договір відступлення прав вимоги від 26.07.2018 року за споживчим кредитним договором № 014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» податковий номер 14305909 та АТ «Міжнародний інвестиційний банк», податковий номер 35810511.

- визнати недійсним Договір відступлення прав вимоги від 26.07.2018 року за споживчим кредитним договором № 014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року, що укладений між АТ «Міжнародний інвестиційний банк» податковий номер 35810511 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінстрим», податковий номер 40176983.

- визнати недійсним Договір відступлення прав вимоги від 26/07-2 від 26.07.2018 року за споживчим кредитним договором № 014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінстрим», податковий номер 40176983 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фактор Плюс», податковий номер 37881514.

- визнати недійсним Договір відступлення прав вимоги від 26/07-1 від 26.07.2018 року за споживчим кредитним договором № 014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінстрим», податковий номер 40176983 та ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_1 .

Мотивуючі позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує на те, що не існувало вимоги до позивача та поручителя, у тому обсязі, який було відступлено на користь АТ «Міжнародний інвестиційний банк» та ТОВ «Фінстрим», ОСОБА_2 , тобто обсяг прав вимоги, що були відступлені, не відповідали вимогам щодо наявності та дійсного обсягу прав, що можуть передаватися первісним кредитором новому кредитору, оскільки ним було сплачено банку заборгованість в повному обсязі в 2017-2018 роках на рахунок № НОМЕР_2 , який був відкритий, згідно кредитного договору № 014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року, для обслуговування кредитного договору, згідно п. 5.1 кредитного договору, однак квитанції про сплату коштів не збереглися.

Крім того, зазначав, що відповідачі не мають права здійснювати операції в іноземній валюті, у зв`язку з відсутністю прав на таку діяльність згідно чинного законодавства України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року справу прийнято до провадження судді Ільєвої Т.Г. та призначено розгляд за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

02.02.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що оспорюваний договір укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент вчинення правочину та ніяким чином не порушує права на законні інтереси позивача.

23.02.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник ТОВ ФК «Фактор Плюс» просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що оспорюваний договір укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент вчинення правочину та ніяким чином не порушує права на законні інтереси позивача.

23.02.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що оспорюваний договір укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент вчинення правочину та ніяким чином не порушує права на законні інтереси позивача.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив задовольнити позовні вимоги.\

Акціонерне товариство «Раффайзен Банк Аваль», Акціонерне товариство «Міжнародний Інвестиційний Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінстирим», в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про судовий розгляд.

Представник ОСОБА_2 та представник ТОВ ФК «Фактор Плюс» подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, просили в позові відмовити в повному обсязі.

Крім того, представник ОСОБА_2 - адвокат Круглик В.В. 02.08.2022 року через канцелярію суду подав заяву про стягнення судових витрат у розмірі 50 000,00 тис. грн.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2статті 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства, а саме ст. ст. 2, 12, 13 ЦК України.

Судовим розглядом встановлено,що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства "Райффазенбанк Аваль" до ОСОБА_1 ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффазенбанк Аваль"в особі Київської регіональної дирекції , МФО 322904, код ЄДРПОУ 23494105 , рахунок 2909001032 , м. Київ , вул. Пирогова, 7-7б -в рахунок стягнення заборгованості по кредиту - 5 868 216,57 грн. ( п`ять мільйонів вісімсот шістьдесят вісім тисяч двісті шістьнадцять гривень 57 коп.), яка складається з : заборгованості в розмірі 200000,00 дол.США , що еквівалентно за курсом НБУ 1 726 180,00 грн.; у тому числі прострочена заборгованість за кредитом 74 820,05 дол.США ,що в еквівалентні становить за курсом НБУ - 645 764 грн. та відсоткам в розмірі 139 953,92 дол.США. що в еквіваленті становить за курсом НБУ 1 207 928,29 грн. та 2 934 108,28 грн. пені за порушення зобов"язання.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.11.2015 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2015 року в частині солідарного стягнення з відповідачів судового збору в розмірі 1700 грн. було скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 ОСОБА_3 судовий збір по 850 грн. з кожного. В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.03.2016 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києв від 07.07.2015 року у нескасованій частині та рішення Апеляційного суду м. Києві від 05.11.2015 року залишено без змін.

23.02.2017 року банку було направлено виконавчі листи.

07.06.2017 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження № 54090314 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5868216,57 грн.

07.06.2017 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження № 54090093 про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 5868216,57 грн.

26.07.2018 року між АТ «Міжнародний інвестиційний Банк», код - 35810511 (Комісіонер) та ТОВ «Фінстрим» код - 40176983 (Комітент) укладено договір комісії відповідно до якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату вчинити правочини, що визначені в п. 2.2. Договору від свого імені але за рахунок Комітента.

Відповідно до даної вказівки комітента Комісіонер зобов`язується укласти з АТ «Райффайзен Банк Аваль» код 14305909 наступні правочини:

Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Комісіонер зобов`язується передати (сплатити) АТ «Райффайзен Банк Аваль» не більше 1 200 000,00 грн., а АТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язується відступили право вимоги за :

- кредитним договором №014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_3 ) разом з додатками та додатковими угодами до нього;

- договором поруки до кредитного договору №014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 (ІПН - НОМЕР_4 ) разом з додатками та додатковими угодами до нього;

- договором іпотеки №014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» як іпотекодержателем та ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_3 ), як іпотекодавцем, разом з додатками та додатковими угодами до нього посвідчений ПН КМНО Авдієнком В.В. за реєстровим номером 782.

Відповідно до п. 2.3 договору комісії право вимоги, які відповідно придбані та набуті Комісіонером на виконання цього договору є власністю Комітента.

Відповідно до п. 5.1 договору комісії за виконання Комісіонером доручення, що визначене в п 2.2. договору, Комітент сплачує комісіонеру сплату у розмірі 15000,00 грн. в т.ч. ПДВ на рахунок №373940009 до моменту укладення Основного правочину, але не пізніше 26.07.2018 року.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Згідно ст. 1012 ЦК України, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до ст. 1014 ЦК України, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Також, 26.07.2018 року між сторонами було укладено акт прийому - передачі та звіт комісіонера про виконання доручення б/н.

У звіті зазначено, що АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» придбав для ТОВ «Фінстрим» права вимоги, що визначені договором комісії від 26.07.2018 року за ціною 1 200 000,00 грн. без ПДВ. Оплата здійснена відповідно до умов догорів відступлення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1014 ЦК України, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

За приписами ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

26.07.2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» було укладено договір відступлення права вимоги за наступними договорами:

- кредитним договором №014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_3 ) разом з додатками та додатковими угодами до нього;

- договором поруки до кредитного договору №014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 (ІПН - НОМЕР_4 ) разом з додатками та додатковими угодами до нього;

- договором іпотеки №014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_3 ), як іпотекодавцем, разом з додатками та додатковими угодами до нього посвідчений ПН КМНО Авдієнком В.В. за реєстровим номером 782.

Відповідно до п. 2.2. договору зазначено, що в дату відступлення прав вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув прав вимоги до боржника та поручителя та набув усіх прав та обов`язків сторони кредитора за кредитним договором та договором поруки. Право вимоги переходить до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення. З дати відступлення прав вимоги новий кредитор вправі самостійно розпоряджатися правами вимоги на власний розсуд без згоди первісного кредитора.

Відповідно п. 3.1. договору зазначено, що вартість прав вимоги за Договором становить 1 200 000,00 грн. без ПДВ.

Новий кредитор зобов`язується сплатити Первісному кредитору вартість прав вимоги вказану в п. 3.1. договору в день підписання договору, шляхом переказу коштів на рахунок Первісного кредитора № НОМЕР_5 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805, код - 14305909 (п. 3.2).

Відповідно до п. 2.7 договору вказано, що не пізніше 5 - ти робочих днів з дати відступлення права вимоги сторони зобов`язується укласти в нотаріальній формі договір про відступлення прав за іпотечним договором №014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» як іпотекодержателем та ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_3 ), як іпотекодавцем, разом з додатками та додатковими угодами до нього посвідчений ПН КМНО Авдієнком В.В. за реєстровим номером 782.

26.07.2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» було укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення прав за іпотечним договором №014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року, посвідчений ПН КМНО Марченко О.І за реєстровим № 1166. Предметом іпотеки за договором іпотеки, право вимоги за яким відступається за цим договором є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка кадастровий номер 3210945600:01:072:0010 площа 0,0801 га., та житловий будинок незавершеного будівництва готовність 67% заг. площею 260 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.3. договору передбачено, що право вимоги за договором іпотеки вважаються переданими з моменту підписання акту прийому - передачі відповідно до п. 3.1.2 та за умови попереднього здійснення розрахунків відповідно до вимог пункту 3.2. договору відступлення від 26.07.2018 року.

26.07.2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» було підписано акт прийому передачі документів а саме: оригіналу іпотечного договору №014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року (додаток №1 до договору про відступлення прав за іпотечним договором №014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року ).

26.07.2018 року між ТОВ «Фінстрим» код - 40176983 (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 26/07-1 за наступними договорами :

- кредитним договором №014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_3 ) разом з додатками та додатковими угодами до нього;

- договором іпотеки №014/2571/81/70767 від 17.04.2008 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» як іпотекодержателем та ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_3 ), як іпотекодавцем, разом з додатками та додатковими угодами до нього посвідчений ПН КМНО Авдієнком В.В. за реєстровим номером 782.

Відповідно до договору, право вимоги - це частина грошових прав вимоги Первісного кредитора до боржника за кредитним договором в розмірі 235 106,31 тис дол. США., що становить 6 260 157,42 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Також, 26.07.2018 року між сторонами було укладено та підписано додаток №1 до договору відступлення права вимоги № 26/07-1 від 26.07.2018 року - розрахунок заборгованості за кредитним договором; додаток №2 до договору відступлення права вимоги № 26/07-1 від 26.07.2018 року - акт прийому передачі права вимоги; додаток №3 до договору відступлення права вимоги № 26/07-1 від 26.07.2018 року - акт прийому передачі документі ; додаток № 4 до договору відступлення права вимоги № 26/07-1 від 26.07.2018 року - форма повідомлення про відступлення права вимоги.

Згідно акту прийому - передачі документів до договору відступлення права вимоги № 26/07-1 від 26.07.2018 року, ТОВ «Фінстрим» передало, а ОСОБА_2 прийняв наступні документи :

1.Оригінал Кредитного договору № 014/2571/81/70767 від «17» квітня 2008 р., що укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 ;

2.Копія рішення Голосіївського суду м. Києва від «07» липня 2015 р., справа № 752/18489/13-ц, провадження № 2/752/2632/15, про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором;

3.Копія рішення Апеляційного суду міста Києва від «05» листопада 2015 р., про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором справа№752/18489/13-ц;

4.Копія Ухвали від «14» березня 2016 р., справа № 752/18489/13-ц;

5.Копія Постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від «22» вересня 2017 р,, ВП № 54090314;

6.Копія Постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від «26» жовтня 2017 р.;

7.Копія Постанови про відкриття виконавчого провадження від «07» червня 2017 р., ВП № 54090314;

8.Копія Постанови про відкриття виконавчого провадження від «07» червня 2017 р., ВП № 54090093;

9.Копія Постанови про відкриття виконавчого провадження від «07» червня 2017 р., ВП № 54090546;

10.Копія Постанови про відкриття виконавчого провадження від «07» червня 2017 р,, ВП № 54090649;

11.Копія претензії-повідомлення (вимоги) за вих. № 09-14-01/786 від 22.05.2009 р,;

12.Копія листа-попередження про включення до Єдиної інформаційної системи НБУ «Реєстр Позичальників» за вих. № 09-14-01/791 від 22.05.2009 р.;

13.Оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_3 (дата вручення 27.05.2009 р.);

14.Оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 (дата вручення 27.05.2009 р.);

15.Копія Договору комісії від «26» липня 2018 року, шо укладений між AT «МІБ» та ТОВ «ФІНСТРИМ»;

16.Копія договору відступлення права вимоги від «26» липня 2018 року, шо укладений між АТ «Райффайзен Банк- Аваль» та АТ «МІБ»;

17.Копію Договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки від «26» липня 2018 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «МІБ».

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що Новий кредитор зобов`язаний перерахувати первісному кредитору на рахунок № НОМЕР_6 в ПАТ «МІБ» суму відшкодування за відступлення Прав вимоги за кредитним договором в розмірі 1 168 000,00 грн.

Згідно квитанції №ПН 413 від 26 липня 2018 року, ОСОБА_2 оплатив на рахунок ТОВ «Фінстрим» 1 168 000,00 грн. (один мільйон сто шістдесят вісім тисяч) гривень, як плату за договором відступлення права вимоги №26/07-1 від 26 липня 2018 року.

Сума сплаченого відшкодування (компенсації), а також сума різниці між номінальною вартістю відступленого права вимоги за кредитним договором та сумою сплаченого відшкодування (компенсації) не є платою/винагородою Первісному кредитору за здійснене відступлення прав вимоги (п. 2.1.1).

Новий кредитор набуває право вимоги виключно в своїх інтересах та за свій власний рахунок (п. 5.4)

Відповідно до п. 1 ч. ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання. право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ч.І ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Згідно п.п.7,8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2'Х)9 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» зазначено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 4 Відповідно до ч.І ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В контексті вказаного слід зазначити, що сторонами у Договорі про відступлення прав вимоги за Кредитним договором №014/2517/81/70767 від 17.04.2008 року є АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Міжнародний Інвестиційний банк», ТОВ «Фінстрим», ОСОБА_2 в той час, як ОСОБА_1 не є стороною.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Згідно п. 6.1 договору зазначено, що відступлення прав вимоги від первісного кредитора до Нового кредитора не є фінаносовою послугою в тому числі факторингом, в розумінні закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Податкового кодексу України, інших нормативно правових актів, чинних на території України.

Крім того, 26.07.2018 року між ТОВ «Фінстрим» код - 40176983 (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено нотаріальний договір про відступлення прав за іпотечним договором № 014/2571/81/70767 від «17» квітня 2008 року, посвідчений ПН КМНО Марченко Оленою Іванівною та зареєстровано в реєстрі за № 1167.

Предметом іпотеки за договором іпотеки, право вимоги за яким відступається за цим договором є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка кадастровий номер 3210945600:01:072:0010 площа 0,0801 га., та житловий будинок незавершеного будівництва готовність 67% заг. площею 260 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Так, ОСОБА_2 , з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», Закону України про «Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», надав державному реєстратору весь необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації права власності (звернення стягнення на предмет іпотеки за ст. 37 ЗУ «Про іпотеку») а саме: оригінал іпотечного договору № 014/2517/81/70767 від 17.04.2008 року; претензія-повідомлення (вимога) від 22.05.2009 року № 09-14-01/786 відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку» про порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання за кредитним договором № 014/2517/81/70767 від 17.04.2008 року, направлені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; лист попередження від 22.05.2009 року № 09-14-01/791; поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (отримані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ); оригінал кредитного договору № 014/2517/81/70767 від 17.04.2008 року; договір відступлення права вимоги № 26/07-01 від 26.07.2018 року з додатками №1,№2,№3,№4; копія Договору комісії від «26» липня 2018 року, шо укладений між AT «МІБ» та ТОВ «ФІНСТРИМ»; копія договору відступлення права вимоги від «26» липня 2018 року, шо укладений між АТ «Райффайзен Банк- Аваль» та АТ «МІБ»; Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки від «26» липня 2018 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «МІБ, а державний реєстратор з дотриманням закону здійснив державну реєстрацію.

Відповідно до п. 8.4 договору іпотеки зазначено, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього пункту Договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене Іпотекодавецем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав зобов`язання, забезпечені іпотекою за цим договором.

Також, під час судового розгляду не встанолено, а позивачем не надано доказів щодо виконання ним основного зобов`язання, а саме квитанції про сплату або довідку від первісного кредитора про відсутність заборгованості.

Відповідно до статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки позивачем не надано жодних доказів виконання основного зобов`язання, в розумінні статті 599 ЦК України, доводи позивача щодо відсутності заборгованості за кредитним договором № 014/2517/81/70767 від 17.04.2008 не заслуговують на увагу суду та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги.

Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.

Аналогічних за своїм змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, у постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, а договору факторингу - отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

У разі цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися лише за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, який може встановлюватися по-різному: у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається.

Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то відносин факторингу не виникає, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм щодо заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та умов вищевказаних договорів ТОВ «Фінстрим» придбало право вимоги до боржника за 1 200 000,00 грн., а ОСОБА_2 придбав зазначене право у ТОВ «Фінстрим» за 1 168 000,00 грн.

Таким чином, право вимоги відступалося "за номінальною вартістю" без стягнення ТОВ «Фінстрим» додаткової плати, тому відносин факторингу не виникає, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм щодо заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Даний висновок узгоджується з постановою КГС ВС від 03.06.2020 у справі № 916/1410/19

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (див. постанову Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/1159/19, правочини не можуть бути оскаржені в суді, допоки особи не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Укладенням оспорюваних правочинів не відбулося порушень прав чи інтересів позивача, який не є стороною договорів. Договір відступлення прав вимоги не впливає безпосередньо на права та обов`язки боржника, оскільки в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов`язання боржника, який має виконати свій обов`язок в обсязі і на умовах, що встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з позовом, позивач не зазначив конкретних фактів порушення його майнових прав та інтересів внаслідок укладення оспорюваноих договорів та не довів, що в результаті визнання таких договорів недійсними його права будуть захищені та відновлені.

Отже, відсутність порушення оскаржуваним правочином суб`єктивного права, на захист якого спрямований заявлений позов, є самостійною та єдиною підставою для відмови позивачу у задоволенні позову.

Так в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 містяться наступні висновки : Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу. Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України.

Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6. ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 8.4 договору іпотеки зазначено, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього пункту Договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене Іпотекодавецем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав зобов`язання, забезпечені іпотекою за цим договором.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодних доказів виконання основного зобов`язання, що унеможливлює оскарження ним договорів про відступлення права вимоги.

Обов`язковість доведення наявності факту порушення спірною угодою прав та/або інтересів позивача, який не є стороною правочину, узгоджується з Позиціє Пленуму Верховного Суду України, викладеною в абзаці 5 пункту 5 постанов Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практик розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

В той же час, ОСОБА_1 , який не є стороною оспорюваних ним правочинів, не навів та, відповідно, не довів, які його права та законні інтереси порушені цими правочинами, що свідчить про уникнення позивачем від виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільний прав інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду і від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).

Слід зазначити, що позивач не вказав, які саме підстави визнання правочину недійсним встановленні виключним переліком в розумінні ст. ст. 203, 215 ЦК України, слід застосувати до позовної заяви про визнання договорів про відступлення прав вимоги від 26.07.2018 року, та на підставі яких правочин підлягає визнанню недійсним.

Окрім того, з системного аналізу вказаної норми, вбачається відсутність законних підстав для визнання такого правочину недійсним, оскільки жодна з підстав визнання недійсності договору не підпадає під ситуації, які намагається зобразити позивач у позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку відмову у задоволенні позовних вимог .

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Судом встановлено, що між адвокатом Кругликом В.В. та ОСОБА_2 21.12.2021 року підписано договір про надання правової допомоги №21/12-21, умовами якого визначено суму коштів,яка підлягає оплаті у розмірі 50 000,00 грн. (п. 2.3.3 Договору).

При поданні відзиву на позовну заяву від 24.01.2022 року адвокатом зазначалося, що сума судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 20 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Разом з тим, відповідно до ст. 134 ЦПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За результатом виконаних робіт адвокатом складено звіт №15 від 01.08.2022 року на виконання договору про надання правничої правової допомоги від 21/12-21 від 21.12.2021 року

01.08.2022 року між сторонами підписано акт прийому - передачі наданих послуг та здійснено повний розрахунок за надані послуги, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №19 від 01.08.2022.

Однак, акту приймання - передачі виконаних робіт не є обовязковим документом, оскільки договором сторони погодили фіксований розмір вартості наданих послуг та крім того, подані відповідачем документи дозволяють встановити зміст, обсяг та вартість наданих послуг (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18 та від 19.07.2022 року у справі № 910/6807/21).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1)на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу на суму 50 000,00 грн., витрачені відповідачем, є документально підтвердженими, вони співмірні із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на правовому допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.77-81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Раффайзен Банк Аваль», Акціонерного товариства «Міжнародний Інвестиційний Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінстирим», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» , ОСОБА_2 про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмрі 50 000 (п`ятдесят тисяч гривень) грн.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , , РНОКПП - НОМЕР_3 , Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач 1: Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль», 01011, м. Київ, вул. Лескова, буд. 9, Код ЄДРПОУ - 14305909, тел. (044) 490 8888, Електронна адреса: info@raiffeisen.ua.

Відповідач 2: Акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний Банк» 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, Код ЄДРПОУ - 35810511, тел. +380 44 351 79 59, Електронна адреса: bank@ii-bank.com.ua.

Відповідач 3: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінстрим», 03150, вул. Антоновича, 51, офіс 612, Код ЄДРПОУ - 40176983. тел. (097) 5564229.

Відповідач 4: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Фактор Плюс», 01133, м. Київ, вул. Щорса,31, Код ЄДРПОУ - 37881514, тел. 38 (044) 369-30-60

Відповідач 5: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 02.08.2022 року.

Суддя Т.Г. Ільєва