Decision № 105966495, 03.08.2022, Podilskyi District Court of Kyiv City

Справа № 758/11718/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2022 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С.,

учасники справи не з`явились,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

позивачі звернулись до суду із позовною заявою до відповідача у якій просять стягнути з останнього 22181,00 грн зайво отриманих в примусовому порядку за виконавчим документом Горохівського районного суду Волинської області у цивільній справі № 2-927/11 на протязі 2015-2019 років, якого визнано таким, що не підлягає виконанню; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову покликаються на те, що на виконання судового рішення стягнуто з позивачів на користь відповідача заборгованість за кредитним договором та вирішено питання судових витрат. В подальшому, виконавчий документ пред`явлений до примусового виконання, яке було виконано на протязі 2012-2014 років, а виконавче провадження закінчено. Однак, у 2014 році виконавчий документ був повторно пред`явлений до примусового виконання та розпочалось повторне стягнення із заробітних плат позивачів. Надалі, позивачі подали до суду заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення зайво отриманих коштів. У 2015 році виконавче провадження було зупинено. На момент зупинення вчинення примусових виконавчих дій стягнуто кошти з ОСОБА_1 53100,00 грн, а з ОСОБА_2 - 2190,00 грн. Отже, станом на 2019 рік з позивачів стягнуто на користь відповідача 22181,10 грн, а решта частина коштів перерахована до місцевого державного бюджету як виконавчий збір та витрати на виконання виконавчого провадження. Горохівським районним судом Волинської області у цій частині було відмовлено за недоведеністю. Надалі, подавали заяви про добровільне повернення зайво стягнутих коштів, однак жодної відповіді не отримали. Просять позов задовольнити та стягнути на їх користь спірні кошти єдиною сумою у відповідності до ст. 432 ЦПК України. Згідно з ст. 141 ЦПК України вирішити питання судових витрат.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що 12 грудня 2011 року відбулась заміна стягувача, на підставі договору про відступлення права вимоги. Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 12 серпня 2014 року відбулась заміна стягувача на нового, а тому протягом 2015-2019 років стягнення коштів за виконавчим провадженням не могло здійснюватися на користь відповідача. Лист органу державної виконавчої служби про стягнення коштів з позивачів на користь стягувача не є належним доказом підтвердження такого стягнення, адже відсутні будь-які виписки з депозитного рахунку органу ДВС, довідки з місця праці боржника про стягнення коштів. Просить у позові відмовити.

Позивачами подано до суду відповідь на відзив, у якому наводять наступні пояснення щодо відзиву. Наводить дані про те, що стягнення коштів відбувалось саме на рахунок відповідача, що підтверджено ухвалою суду від 10 листопада 2020 року. Відповідно до листа органу державної виконавчої служби від 19 липня 2021 року стягувачем зазначено відповідача. Будь-яких доказів щодо заміни стягувача позивачам не надходили. Вважає, АТ «УкрСиббанк» належним відповідачем. Просить позов задовольнити.

27 серпня 2021 року ухвалою суду залишено позов без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині.

10 січня 2022 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

05 липня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

Позивачами подано до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують та просять такі задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, подав відзив на позов, який міститься в матеріалах справи, а тому з урахуванням поданої позивачами заяви про розгляд справи у їх відсутності, а також враховуючи надані учасниками справи заяви по суті позову та докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності осіб, які не з`явилися.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов наступного.

10 листопада 2020 року ухвалою Горохівського районного суду Волинської області у справі № 2-927/11 за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи Перший відділ державної виконавчої Служби міста Луцьк західного Міжрегіонального управління міністерства юстиції України, ТОВ «Кей-Колект» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та стягнення зайво отриманих коштів. Заву задоволено частково. Визнано виконавчий документ № 2-927/11 таким що не підлягає виконанню. В решті вимог заяви відмовлено.

Із судового рішення убачається, 15 листопада 2011 року по справі № 2-927/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 481822,06 грн заборгованості за кредитним договором.

Виконавчий документ пред`явлений до примусового виконання до Другого відділу ДВС Луцького МУЮ, відкрито виконавчі провадження щодо кожного із боржників.

12 серпня 2014 року ухвалою Горохівського районного суду Волинської області замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Кей-Колект» за правом грошової вимоги до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

08 грудня 2014 року відкрито виконавче провадження № 45755787 з примусового виконання виконавчого листа № 2-927/11 виданого 31 січня 2012 року Горохівським районним судом Волинської області щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 48122,06 грн. 10 червня 2016 року винесено постанову державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Кей-Колект».

26 червня 2014 року державним виконавцем Другого відділу ДВС Луцького МУЮ ухвалено постанову про закінчення виконавчого провадження за належністю до першого відділу ДВС Луцького МУЮ з примусового виконання виконавчого листа № 2-927/11 виданого 31 січня 2012 року про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на користь ПАТ «УкрСиббанк» 481822,06 грн заборгованості за кредитним договором (виконавче провадження № 33503677- боржник ОСОБА_1 ).

12 грудня 2014 року відкрито виконавче провадження № 45840120 з примусового виконання виконавчого листа № 2-927/11 виданого 31 січня 2012 року Горохівським районним судом Волинської області щодо стягнення з ОСОБА_2 .

Судом рішенням установлено, що починаючи з червня 2015 року по квітень 2018 року з ОСОБА_1 стягнуто витрати на проведення виконавчих дій у сумі 50,00 грн, 35514,96 грн виконавчий збір, 2997,18 грн стягнуто на користь ТОВ «Кей-Колект» на рахунок товариства, який відкрито у ПАТ «УкрСиббанк». З ОСОБА_3 стягнуто 2190,00 грн на користь ПАДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області.

Дані обставини не підлягають доведення у відповідності до ст. 82 ЦПК України, а відтак приймаються судом до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Повертаючись до судового рішення від 10 листопада 2020 року № 2-927/11, суд прийшов до висновку про те, що в частині стягнення з ОСОБА_1 на ПАТ «УкрСиббанк» коштів у розмірі 53100,40 грн, з ОСОБА_3 у сумі 2696,67 грн відмовлено, оскільки відсутні платіжні доручення, виписки з рахунків, в яких зазначався рух коштів.

Позивачі у даній справі розмір зайво стягнених коштів на користь ПАТ «УкрСиббанк» підтверджують листом Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) МЮУ від 19 липня 2021 року № 03-3-30/257. Зазначено, що на виконанні відділу перебував виконавчий лист № 2-927/11 від 31 січня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованості у сумі 481822,06 грн. Згідно з матеріалів провадження та даних із АСВП встановлено, що із доходів боржника ОСОБА_1 на користь стягувача в рахунок погашення боргу було стягнуто 22181,10 грн.

Попри те, суд критично оцінює доводи позивачів про те, що кошти стягувались на користь ПАТ «УкрСиббанк», адже новим стягувачем вказано ТОВ «Кей-Колект».

Відповідно до довідки 27 серпня 2019 року № 72 ПрАТ «ВГП» з червня 2015 року по березень 2019 року включно з доходів ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» перераховано 17535,44 грн на рахунок, який відкрито у ПАТ «УкрСиббанк».

Отже, суд прийшов до переконання про те, що стягнення протягом спірного періоду проводилось на користь ТОВ «Кей-Колект», банківський рахунок якого відкрито у ПАТ «УкрСиббанк».

Відтак, суд не бере до уваги доводи позивачів про те, що за спірний період 2015-2019 роки, кошти стягувались на користь первісного стягувача ПАТ «УкрСиббанк», оскільки таке спростовано встановленими обставинами справи та підтверджено доказами, які наявні у цій справі.

Разом із тим, суд критично оцінює лист від 19 липня 2021 року щодо розміру стягнення коштів з ОСОБА_1 у сумі 22181,10 грн, на користь ПАТ «УкрСиббанк», адже такий не є допустимим доказом у відповідності до ст. 78 ЦПК України, такий розмір не підтверджено і довідкою товариства де працював боржник ОСОБА_1 , будь-яких інших даних про стягнення коштів із ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суду не подано.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна правова норма міститься у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що у позові необхідно відмовити повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а відтак сплачений позивачем ОСОБА_1 судовий збір за подання позову до суду покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 264, 265, 273, 354, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення коштів за період 2015-2019 роки у розмірі 22181,00 грн - відмовити.

Судовий збір сплачений позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду із позовом - покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач Акціонерного товариства «УкрСиббанк», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Андріївська,2/12, код ЄДРПОУ 09807750.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2022 року.

Суддя О. І. Якимець