Decision № 105942003, 29.08.2022, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2022 р. справа № 300/6726/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання протиправним, скасування рішення від 22.09.2021 та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання протиправним, скасування рішення від 22.09.2021 та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Пасічнянської сільської ради від 22.09.2021 року за № 773-10/2021, протиправно, відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 1,0 га в с. Пнів, урочище "Парцеля" та передачі її у власність, для ведення особистого селянського господарства. Обгрунтовуючи протиправність такого рішення позивач зазначив, що відповідач, відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки не навів жодної правової підстави, а саме посилання в оскаржуваному рішенні на статтю 186 Земельного кодексу України унеможливлює визначити правову природу відмови у затвердженні проекту землеустрою. З урахуванням викладеного, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 22.09.2021 року за № 773-10/2021; зобов`язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0 га, в тому числі по угіддях: 1,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, комунальної власності та передати зазначену земельну ділянку у власність в порядку статті 118 Земельного кодексу України.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 року вказану позовну заяву залишено без руху (а.с.48-49).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.89-90).

Згідно наказу №12-ОС від 11.01.2022, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 18.01.2022, на підставі статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, справу №300/6726/21 передано на розгляд судді Панікару І.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року прийнято до провадження, призначено судовий розгляд справи №300/6726/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с. 120-121).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.01.2022 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що спірна земельна ділянка була зарезервована для передачі по 10 арів учасникам антитерористичної операції, внаслідок чого, передача 1-го гектара вказаної земельної ділянки позивачеві призведе до ущемлення в їхніх правах інших учасників АТО. Окрім того, представник відповідача зазначив, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України належить до компетенції Верховної Ради, Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу (а.с.112-114).

04.01.2022 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на безпідставність тверджень відповідача та просить суд позов задоволити (а.с.92-96).

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 06.06.2022 року по 15.07.2022 року перебував у відпустці, у зв`язку з чим, строк розгляду справи продовжено.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

15.11.2019 року на ХХХVI сесії Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області розглянуто заяву ОСОБА_1 від 24.06.2019 року, про що прийнято рішення № 44-36/19 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність", яким ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка передається у власність, а саме земельна ділянка АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,0 га., в тому числі по угіддях: 1.0 га рілля за рахунок земель сільськогосподарського призначення, комунальної власності. Земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Пнів (а.с.32).

У 2020 році на замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2 розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Пнів, урочище "Парцеля" Пасічнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Надвірнянського району, Івано-Франківської області.

У ході виготовлення позивачем проекту землеустрою, отримано погодження компетентних і контролюючих органів, висновки яких містяться у складі вказаного Проекту (а.с.11-42).

Судом встановлено, що державним кадастровим реєстратором проведено реєстрацію земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с. Пнів Пасічнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади, урочище "Парцеля" у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 2624085601:02:007:0016.

Вказане підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.38-42).

В подальшому, позивач звернувся до Пасічнянської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства та передачею її у власність, яка розташована в с. Пнів, урочище "Парцеля" Пасічнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Надвірнянського району, Івано-Франківської області.

Рішенням Пасічнянської сільської ради (10 сесія) восьмого скликання від 22.09.2021 року за № 773-10/2021 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, зокрема, пунктом 1 вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 1,0 га в с. Пнів, урочище "Парцеля" та передачі її у власність, для ведення особистого селянського господарства (а.с.53).

Позивач, вважаючи необґрунтованим вказане рішення та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин).

За змістом частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини 6 статті 118 ЗК Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частинами 9 - 11 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Повноваження відповідних органів щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.

Частиною 1статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (надалі-Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР, передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 5 статті 46 Закону № 280/97-ВР, сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частиною 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Пунктом 6 частини 3 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать питання затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України.

Зміст норм Земельного кодексу України свідчить про те, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі, за принципом "мовчазної згоди" (або мотивованої відмови у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Згідно змісту частин 10 та 11 статті 118 Земельного кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду, внаслідок чого, спір вирішується в судовому порядку.

При цьому, суд зазначає, що визначаючи черговість проходження вищевказаних етапів та визначаючи повноваження (дискрецію) державних органів, зокрема, в частині можливості відмови у вчиненні певних дій, як то: відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (ч.7 ст. 122 ЗК України) чи щодо можливості погодження проекту землеустрою (ч. 6 ст. 186-1 ЗК України), законодавець у певний спосіб, доволі чітко, окреслив випадки коли такі дії слід вчиняти.

Водночас, випадків за яких можлива відмова у затвердженні вже погодженого проекту землеустрою відповідним органом виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, положення статті 118 ЗК України не містять.

За вказаних умов, надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд повинен керуватися загальними принципами, що визначені частиною 2 статтею 19 Конституції України, за змістом якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На переконання суду, під час проведення даної оцінки, суд повинен дослідити чи проведено відповідачем правовий аналіз кожної зі стадій процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства, адже саме в своїй сукупності, таке поєднання свідчитиме про загальну законність самого процесу в цілому, та, як наслідок, через призму частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійти до висновку щодо обґрунтованості самого рішення.

В даному аспекті суд вказує на таке.

Погодження проекту землеустрою, як однієї із стадій процесу безоплатної передачі земельних ділянок, у відповідності до положень частини 1 статті 186-1 ЗК України, обов`язково здійснюється територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 14.01.2015 за № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Тобто, відповідними територіальними органами центрального органу виконавчої влади в розумінні положень частини 1 статті 186-1 ЗК України є відповідні обласні управління Держгаокадастру, що утворені у визначеному законом порядку та діють відповідно до власних положень, що розроблені у відповідності до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016 року Про твердження Положень про територіальні органи Держгеокадастру.

Суд звертає увагу, на те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Пнів, урочище "Парцеля" Пасічнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Надвірнянського району, Івано-Франківської області, погоджено Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області, що підтверджується висновком від 03.08.2020 року за № 8934/52-20 (а.с.30).

Вказане є грубим порушенням частини 1 статті 186-1 ЗК України (а.с.30), оскільки за змістом пункту 3 положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, завданням вказаного органу є реалізації повноважень Геокадастру виключно на території Луганської області і на територію Івано-Франківської області поширюватись не може (а.с. 112-123).

Водночас, в ході прийняття оскаржуваного рішення відповідач зазначеному факту не надав належної оцінки, проте в оскаржуваному рішенні не зазначено жодних підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою, що унеможливлює визначити правову природу відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Пасічнянської сільської ради від 22.09.2021 року № 773-10/2021 не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Наслідком скасування судом у цій справі рішення Пасічнянської сільської ради від 22.09.2021 року № 773-10/2021 в частині відмови гр. ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га, що знаходиться в с. Пнів, урочище "Парцеля" та передачі її у власність, для ведення особистого селянського господарства є те, що заява позивача про затвердженні проекту землеустрою залишається нерозглянутою.

Кожна особа, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно частини 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржуване рішення Пасічнянської сільської ради від 22.09.2021 року № 773-10/2021 не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про затвердження проекту землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами Земельного кодексу України, умов та порядку для затвердження позивачу проекту землеустрою.

Відтак, суд знаходить підстави для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га, та передачі її у власність, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Пнів, урочище "Парцеля" та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Таким чином вимога позовної заяви про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, до задоволення не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 29.10.2021 року підтвердив сплату судового збору на суму 951,60 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Пасічнянської сільської ради сплачений судовий збір в розмірі 454 грн.

Водночас позивачем згідно з квитанцію від 29.10.2021 року зайво сплачено 43,60 грн. судового збору за подання даної позовної заяви, оскільки ставка судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви немайного характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 908 грн. Вказані зайво сплачені кошти в сумі 43,60 грн. згідно зі статтею 7 Закону України Про судовий збір можуть бути повернуті позивачу лише за його клопотанням. Однак на час постановлення цього рішення позивачем такого клопотання до суду не подано. Суд роз`яснює позивачу про те, що він вправі подати таке клопотання до суду й після ухвалення судом рішення в цій адміністративній справі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання протиправним, скасування рішення від 22.09.2021 та зобов`язання до вчинення дій задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Пасічнянської сільської ради Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 22.09.2021 року № 773-10/2021.

Зобов`язати Пасічнянську сільську раду Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04354686, вул. Софії Галечко, 127, с. Пасічна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78432) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,0 га, яка розташована в с. Пнів, урочище "Парцеля" Пасічнянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Надвірнянського району, Івано-Франківської області, та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до задоволених вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04354686, вул. Софії Галечко, 127, с. Пасічна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78432) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач:

Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04354686, вул. Софії Галечко, 127, с. Пасічна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78432).

Суддя Панікар І.В.