Court ruling № 10480784, 24.06.2010, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2010 р. К-15148/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Голубєва Г.К.

Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Апеляційного суду м. Києва від 14.06.2007 року

у справі №2а-559/06

за позовом Науково-виробничої фірми «Зігфрід»

до 1. Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва,

2. Заступника начальника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва,

3. Головного державного податкового ревізора - інспектора Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання дій неправомірними

ВСТАНОВИВ :

Науково-виробнича фірма «Зігфрід»звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про визнання неправомірними дій заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Сидоренко Л.В. щодо відмови розглянути заперечення позивача від 25.04.2006 року №2210 по суті, щодо прийняття, підписання податкових повідомлень-рішень від 27.04.2006 року №0000152381/0 та від 27.04.2006 року №00000162381/0; визнання неправомірними дій головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Татарчук Т.Ю. щодо проведення планової виїзної перевірки НВФ «Зігфрід», складання, підписання зведеного акту документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства НВФ «Зігфрід»від 17.04.2006 року №822/23-30373911, підготовки листа від 03.05.2006 року № 3260/10/23-800 та відмови розглянути заперечення позивача; визнання складеного Татарчук Т.Ю. акту перевірки НВФ «Зігфрід»від 17.04.2006 року №822/23-30373911 нечинним.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.01.2007 року (суддя Губська О.А.) позов задоволено частково: визнано неправомірними дії заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Сидоренко Л.В. щодо відмови розглянути заперечення позивача від 25.04.2006 року №2210 по суті; визнано неправомірними дії головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Татарчук Т.Ю. щодо підготовки листа від 03.05.2006 року № 3260/10/23-800 та відмови розглянути заперечення позивача по суті. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 14.06.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Білич І.М., судді Лапчевська О.Ф., Олійник А.С.) постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог НВФ «Зігфрід»про визнання дій посадових осіб неправомірними та ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову мотивований неправомірністю дій відповідачів, які до складання акту перевірки зобовязані були відповідно до п. 4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року, розглянути вчасно подані заперечення платника податків до акту перевірки.

Вважаючи, що постанова Апеляційного суду м. Києва від 14.06.2007 року була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства НВФ «Зігфрід»за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року.

17.04.2006 року складено акт про результати планової виїзної документальної перевірки за №822/23-30373911, який направлено субєкту господарювання рекомендованим листом та вручено йому згідно поштової відмітки 19.04.2006 року. На підставі акту перевірки 27.04.2006 року складені та направлені позивачу два податкові повідомлення-рішення №0000152381/0 та №0000162381/0 про донарахування податкових зобовязань.

Крім того, 25.04.2006 року позивачем направлено письмові заперечення до акту перевірки. Відповідно до листа ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 03.05.2006 року №3260/10/23-800, підготовленого головним державним податковим ревізором інспектором ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Татарчук Т.Ю. за підписом заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Сидоренко Л.В., посадові особи контролюючого органу відмовилися розглянути заперечення НВФ «Зігфрід», мотивуючи тим, що такі заперечення подані з порушенням встановлених чинним законодавством строків.

Розглядаючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а зміст позовних вимог свідчить про обрання позивачем належного способу захисту порушеного права.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким висновком судів та вбачає наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі, зважаючи на наступне.

За визначенням, наведеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю субєкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин.

Зміст позовних вимог НВФ «Зігфрід» щодо визнання неправомірними дій відповідачів, які не розглянули його заперечення до акту перевірки, свідчить про те, що такі дії не можуть породжувати для платника податків правові наслідки, адже складання акту перевірки, який власне і стверджує факт її проведення, та прийняття на його підставі податкових повідомлень-рішень законодавцем не ставиться у залежність від розгляду заперечень до такого акту. Факт неврахування заперечень підприємства до акту перевірки може мати вплив виключно на висновки перевірки, правове втілення яких відбувається шляхом прийняття відповідних рішень про донарахування податкових зобовязань. Такі рішення і є тими рішення, що породжують для підприємства відповідні обовязки зі сплати податків.

Оскільки наслідком розвязання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного субєктивного права позивача, то у разі незгоди з висновками перевірки, закріпленими у акті, складеному за її результатами, та втіленими у відповідних рішеннях контролюючого органу, вимога про визнання неправомірними дій відповідачів не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом предявлення позову про скасування рішень контролюючого органу, якими визначено суми податкових зобовязань.

Зважаючи на те, що за обставин, які склалися у даній справі, податкові повідомлення-рішення були оскаржені у межах іншого судового провадження, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в суді, з огляду на що провадження в адміністративній справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва задовольнити частково.

2. Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 10.01.2007 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 14.06.2007 року у справі №2а-559/06 скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіГолубєва Г.К. Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.