Court ruling № 10480779, 24.06.2010, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2010 р. К-1891/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Голубєва Г.К.

Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

на постановуГосподарського суду Одеської області

від05.10.2006 р.

та ухвалуОдеського апеляційного господарського суду

від19.12.2006 р.

у справі№15/329-06-8982А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой»

доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

проскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Одеської області від 05.10.2006 р. (суддя В.С.Петрова) у справі №15/329-06-8982А, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя А.М.Жукова, судді Т.А.Величко, Л.І.Бойко), задоволено в повному обсязі адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой»(надалі позивач, ТОВ «Альянс-Жилстрой») до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (надалі відповідач, ДПІ у Київському районі м. Одеси). Скасовано податкове повідомлення-рішення №0030832301/0 від 04.08.2006 р., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. (з наступними змінами та доповненнями), до складу валових доходів не включаються кошти, отримані платником шляхом емісії (випуску, розміщення) облігацій, тому донарахування податковим органом позивачу валових доходів визнано неправомірним.

Відповідач, не погодившись із вказаними судовими рішеннями, звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій з підстав порушення судами норм матеріального права просить скасувати прийняті у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу відповідача позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що представниками податкового органу у червні 2006 року було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 24.07.2003 р. по 31.03.2006 р., якою, крім інших, встановлено порушення позивачем пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 та п.5.9 ст.5, пп.7.1.6 п.7.1 та пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого у 1-ому кварталі 2006 року занижено податок на прибуток на суму 155.200,00 грн..

За результатами зазначеної перевірки було складено акт №1837-23-02-32470359/189 від 21.06.2006 р., на підставі якого 04.08.2006 р. прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0030832301/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 186.240,00 грн. (в т.ч. 155.200,00 грн. за основним платежем та 31.040,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податку на прибуток стало невключення останнім до складу валового доходу різниці між продажною та номінальною вартістю емітованих ним цільових облігацій, яка склала 4.213.966,00 грн. (в т.ч. 1.002.288,00 грн. за 4-ий квартал 2005 р., 3.211.678,00 грн. за 1-ий квартал 2006 р.).

Крім того, податковим органом встановлено заниження позивачем валового доходу на 841.849,00 грн. внаслідок невключення вартості будівельних матеріалів у незавершеному будівництві при проведенні розрахунку приросту (убутку) будівельних матеріалів у 1-ому кварталі 2006 року.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»№1201-XII від 18.06.1991 р. облігація цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобовязання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Згідно з п.1.4 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»цінний папір це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Пунктом 1.6 зазначеної статті визначено товари як матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Положеннями пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 вказаного закону передбачено, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у звязку з залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій.

Правовий аналіз зазначених норм підтверджує висновки судів попередніх інстанцій відносно того, що емісія облігацій не є операцією з купівлі-продажу товарів (в даному випадку цінних паперів), а отже кошти та майно, залучені платником шляхом емісії (випуску, розміщення) таких облігацій, не підлягають включенню до складу валових доходів та відповідно оподаткуванню. Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що з огляду на вказані законодавчі норми, вся сума залучених шляхом емісії коштів не підлягає включенню до складу валового доходу незалежно від наявності різниці надходжень, отриманих емітентом від продажу облігацій шляхом їх первинного випуску (розміщення). Крім того, правомірним є встановлення судами факту відсутності законодавчо визначеного зобовязання емітента здійснювати відчуження (розміщення) облігацій первинним власникам виключно за вартістю, яка не перевищує номінальну.

Враховуючи, що сам факт первинного випуску (розміщення) позивачем цільових облігацій первинним власникам шляхом укладення відповідних договорів купівлі-продажу податковим органом не заперечується та з огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністравтиного суду України відхиляє наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи відносно необхідності включення позивачем до валового доходу різниці між продажною та номінальною вартістю емітованих облігацій, яка склала 4.213.966,00 грн..

Зважаючи на те, що донарахування позивачу валового доходу по операціях з емісії цільових облігацій обґрунтовано визнано судовими інстанціями неправомірними, висновки акту перевірки про заниження позивачем валових витрат, внаслідок неврахування вартості будівельних матеріалів у незавершеному будівництві, фактично свідчать про існування у підприємства відємного значення бази оподаткування податком на прибуток, з огляду на що донарахування позивачу податкових зобовязань з цього податку є неможливим.

Оскільки донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток правомірно визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 р., також здійснено судами правильно.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Одеської області від 05.10.2006 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. у справі №15/329-06-8982А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Голубєва Г.К. Конюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.