Court ruling № 104660076, 06.06.2022, Halytskyi District Court of Lviv City

Справа № 755/3370/22

Провадження № 2/461/932/22

УХВАЛА

06.06.2022 року місто Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., розглянувши та дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України» про захист прав споживача,

встановив:

Фактичні обставини справи, суть питання, яке вирішується судом.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України» про захист прав споживача, з підстав наведених у позовній заяві.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить:

1) стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819; місце знаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) 11717,43 грн. суму сплаченої комісії по Кредитному договору № Z39.179.73445 від 07.03.2017 року;

2) стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819; місце знаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) пені згідно частини п`ятої статті 10 «Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)» Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 295630,75 грн.

Всього стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819; місце знаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), грошових коштів у загальному розмірі: 307348,18 грн.

3) Звільнити від сплати судового збору, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивача ОСОБА_1 .

Ухвалою від 05.05.2022 року Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу № 755/3370/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України» про стягнення грошових коштів передано за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова, за місцезнаходженням відповідача.

Мотиви та висновки суду, а також положення закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно дост.15ЦК України,кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 10 ЦПК України, суд прирозгляді справикерується принципомверховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України,законів України,міжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законамиУкраїни. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до загальних правил територіальної юрисдикції (підсудності), визначених ст.27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, ст. 28 ЦПК України визначено випадки підсудності справ за вибором позивача (альтернативна підсудність), зокрема, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (ч. 5 ст. 28 ЦПК України).

Системний аналіз відповідних норм ЦПК України, які регулюють питання щодо визначення підсудності, дає підстави для висновку, що підсудність справи визначається на момент пред`явлення позову шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції (ст.ст. 27, 184, 187 ЦПК України).

Крім того, територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності (альтернативна та виключна).

Питання обрання суду у разі реалізації права вибору альтернативної підсудності вирішується позивачем на стадії пред`явлення позову шляхом подання позовної заяви. У такий спосіб позивач реалізує своє право на доступ до правосуддя.

Так, позивач, будучи зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 на стадії пред`явлення позову скористалася правом, передбаченим ст. 28 ЦПК України, вибору альтернативної підсудності шляхом подання позовної заяви до Дніпровського районного суду м. Києва.

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Основою механізму забезпечення права на доступ до правосуддя є певна сукупність втілених у Конституції та чинному законодавстві України правових принципів, установлених інститутів, норм та юридичних гарантій, які в комплексі уможливлюють і сприяють його дотриманню, реалізації та захисту. В свою чергу, право на доступ до правосуддя є невід`ємною складовою права на судовий розгляд. Оскільки останнє, у свою чергу, є складовою прав людини, їх конституційно-правові гарантії в цілому повністю стосуються і права на доступ до правосуддя, що дає підстави для висновку про існування згаданого права в системі координат загального конституційно-правового механізму гарантій прав людини.

Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Як наведено вище, згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги

При ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Наведені доводи та мотиви вказують на те, що посилаючись на законодавство про захист прав споживачів, позивач самостійно визначив підставу позову і така підстава повинна бути перевірена в ході розгляду справи по суті.

Пунктом першим ч.1 ст.31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Суд також враховує, що відповідно до статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалюючи дане рішення суд враховує також наступне.

У позовнійзаяві позивачобґрунтовуючи заявленівимоги,прямо вказуєна положенняч.5ст.10ЗУ «Прозахист правспоживачів» відповіднодо якиху разіколи виконавецьне можевиконати (прострочуєвиконання)роботу (наданняпослуги)згідно здоговором,за кожнийдень (кожнугодину,якщо тривалістьвиконання визначеноу годинах)прострочення споживачевісплачується пеняу розмірітрьох відсотківвартості роботи(послуги),якщо іншене передбаченозаконодавством.У разіколи вартістьроботи (послуги)не визначено,виконавець сплачуєспоживачеві неустойкув розмірітрьох відсотківзагальної вартостізамовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Крім того, позивач посилається на положення ст. 15 цього ж Закону, згідно яких, у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило заподіяння шкоди життю, здоров`ю або майну споживача - споживач має право пред`явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені законом, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об`єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором. Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

Також, неможливо не відзначити, що спір стосовно даного кредитного договору вже розглядався Дніпровським районним судом міста Києва, що засвідчується копією судового рішення від 23.09.2019 року долученого до позовної заяви.

Наведені обставини, в сукупності з тим фактом, що позивач звертаючись до суду самостійно обрав та скористався своїм правом на звернення до належного суду, маючи можливість обрання альтернативної підсудності, вказують на те, що розгляд справи іншим судом призведе до порушення права позивача на доступ до правосуддя.

Неможливо не відзначити, що розгляд справи судом розташованим у іншому населеному пункті, тобто у місті де позивач не проживає, під час дії воєнного стану у країні, значно ускладнить можливість безпосередньої участі позивача у розгляді справи.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем, відповідно до наданих йому законом прав, для захисту своїх прав обрано саме Дніпровський районний суд м. Києва, і право на визначення належного суду за правилами альтернативної підсудності належить виключно позивачеві, приходжу до висновку про необхідність передачі цього позову за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки розгляд справи Галицьким районним судом призведе до обмеження права позивача на доступ до правосуддя та порушення передбаченого цивільним процесуальним законодавством права позивача на звернення до суду за правилами альтернативної підсудності.

Керуючись ст.ст. 27, 31 ЦПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод,

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України» про захист прав споживача передати на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвала можебути оскарженадо Львівськогоапеляційного судупротягом п`ятнадцятиднів здня їїскладення.Учасник справи,якому ухваласуду небула врученау деньїї проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 06 червня 2022 року.

Суддя Стрельбицький В.В.