Sentence № 104434616, 24.05.2022, Pervomaisk City and District Court of Mykolaiv Oblast

Провадження: № 1-кп/484/229/22

Справа: № 484/1271/22

Вирок

іменем України

24.05.2022 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого - судді Максютенко О.А.

при секретарі Завірюха В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську кримінальне провадження № 12022152110000197 від 28.03.2022 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Первомайська Миколаївської області, громадянка України, освіта середньо-спеціальна, вдова, зареєстрована та проживає АДРЕСА_1 , інвалід 3-ї групи, в силу ст.. 89 КК України не судима

в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.185, ч.2 ст.15, ч.4 ст.195 КК України

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Єрьоменко О.В.

обвинуваченної ОСОБА_1

за відсутності представника потерпілого ТОВ «АТБ маркет за наявності заяви про слухання справи у їх відсутність

встановив

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 та від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб та в подальшому з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Встановлено, що 07.03.2022 близько 9 години ОСОБА_1 , знаходячись в приміщенні торгівельного залу магазину «Продукти-153» ТОВ «АТБ-маркет», що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського, 33 «А», маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану таємно викрала майно у вказаному магазині у вигляді товару на загальну суму 660,90 грн. з наступним найменуванням:

1.консерви «DeLuxeFoods&GoodsSelected» Тунець шматочками, у кількості 2 штуки, вартістю 49,40 грн. за штуку, на загальну суму 98,80 грн.;

2.консерви «Аквамарин М`ясо криля натуральне», у кількості 3 штуки, вартістю 68,90 грн. за штуку, на загальну суму 206,70 грн.;

3.консерви «DeLuxeFoods&GoodsSelected» Печінка тріски, у кількості 4 штуки,вартістю 52,70 грн. за штуку, на загальну суму 210,80 грн.;

4.засіб універсальний «Domestos» Свіжість Атлантики, ємністю 1 л, у кількості 2 штуки,вартістю 72,30 грн. за шутку, на загальну суму 144,60 грн.

Після чого, ОСОБА_1 зникла з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду ТОВ «АТБ-маркет» на загальну суму 660,90 грн.

Отже, ОСОБА_1 учинила злочин, передбачений ч.4ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 12.03.2022 близько 9 години ОСОБА_1 , знаходячись в приміщенні торгівельного залу магазину «Продукти-153» ТОВ «АТБ-маркет», що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського, 33 «А», маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, таємно, повторно викрала майно у вказаному магазині у вигляді товару на загальну суму 645,39 грн. з наступним найменуванням:

1.консерви «DeLuxeFoods&GoodsSelected» Тунець шматочками, у кількості 2 штуки, вартістю 49,40 грн. за штуку, на загальну суму 98,80 грн.;

2.консерви «DeLuxeFoods&GoodsSelected»Тунець подрібнений, у кількості 2 штуки, вартістю 32,20 грн. за штуку, на загальну суму 64,40 грн.;

3.консерви «Аквамарин М'ясо криля натуральне», у кількості 3 штуки, вартістю 68,90 грн. за штуку, на загальну суму 206,70 грн.;

4.сардельки «Своя лінія Австрійські варені», вартістю 191,99 грн. за 1 кг, 2 упаковки вагою по 0,5 кг, на загальну суму 191,99 грн.;

5.коробку цукерок 300 г «OscarleGrandTruff», у кількості 1 штука, вартістю 83,50 грн.

Після чого, ОСОБА_1 зникла з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду ТОВ «АТБ-маркет на загальну суму 645,39 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 28.03.2022 близько 8 години47 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись в приміщенні торгівельного залу магазину «Продукти-153» ТОВ «АТБ-маркет», що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського, 33 «А», маючи намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу до майна, в умовах воєнного стану, повторно, вчинила діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення викрадення майна вказаного магазину у вигляді товару на загальну суму 709,60 грн., з наступним найменуванням:

1.консерви «Своя Лінія Персики половинками в легкому сиропі», у кількості 1 штука, вартістю 86,90 грн.;

2.ковбасу 0,5 кг «Добров Лікарська» у кількості 1 штука, вартістю 120,70 грн.;

3.ковбасу 0,5 кг «Шинко-рубана» у кількості 1 штука, вартістю 148,80 грн.;

4.масло «Яготинське солодко вершкове екстра 82,5%», вагою 200г, у кількості 3 штуки, вартістю 79,80 грн. за штуку, на загальну суму 239,40 грн.;

5.сир кисломолочний «Простоквашино 5%», вагою 305 г, у кількості 2 штуки, вартістю 56,90 грн. за штуку, на загальну суму 113,80 грн.

Вказані товари ОСОБА_1 поклала до своєї сумки та не заплативши за вказані товари пройшла повз касу магазину, направляючись до виходу, однак з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, так як була зупинена охоронцями магазину, тому ОСОБА_1 не змогла розпорядитися викраденим майном та довести кримінальне правопорушення до кінця.

Отже, ОСОБА_1 учинила злочин, передбачений ч.2 ст.15 ч.4ст. 185 КК України, а саме: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185 КК України, ч.2 ст.15 ч. 4 ст. 185 КК України, визнала повністю, у вчиненому щиро покаялась, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих їй органом досудового розслідування злочинів, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності. Умисел на вчинення крадіжки виник у неї у зв`язку з тим, що їй не було що їсти на ніде заробити кошти на проживання. Матеріальну шкоду відшкодувала у повному обсязі,просила не позбавляти її волі.

Представник потерпілого до суду надав заяву, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої немає.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті. При цьому суд роз`яснив обвинуваченій положення ч. 3ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Судом встановлено, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстави вважати, що остання себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованих злочинів, передбачених:

- ч. 4ст.185КК України -таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану;

- ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй злочинів визнала повністю, у вчиненому щиро каялась, має третю групу інвалідності, повністью відшкодувала завдані матеріальні збитки, у зв`язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та відшкодування матеріальних збитків.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50,65 КК особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Відповідно до частини першоїстатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи (пункти 4.1., 4.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15рп/2004 «у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положеньстатті 69 Кримінального кодексу України(справа про призначення судом більш м`якого покарання)).

Статтею 69КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Частина 1статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2статті 66КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд відповідно дост. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорій тяжких відповідно дост. 12 КК України, їх вид та суспільну небезпечність; наслідки вчинення злочинів, зокрема, відсутність завданої шкоди потерпілим, яка повністю відшкодована обвинуваченою. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченої, яка винуватість у вчиненні злочинів визнала, не судима в порядку ст. 89 КК України, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має третю групу інвалідності, вдова.

Отже, в даному конкретному випадку судом було встановлено декілька обставин, що пом`якшують покарання: щире каяття повне відшкодування матеріальних збитків.

Таким чином, зазначене з урахуванням особи винної істотно знижує ступінь тяжкості вчинених злочинів, а тому суд приходить до висновку, що відповідно до частини першої статті 69 КК України є підставою для призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України.

Оскільки ОСОБА_1 скоїла злочини, за жоден з яких її не було засуджено, необхідно застосувати положення частини першої статті 70 КК України і призначити винній покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. При цьому суд вважає за можливе керуватись принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у зв`язку із чим остаточне покарання їй необхідно призначити у виді позбавлення. Однак, з урахуванням особи обвинуваченої ОСОБА_1 , ступеню тяжкості кримінального правопорушення, наявності вище зазначених пом`якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що їй необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, та звільнити обвинувачену від відбування покарання, із випробуванням, та покласти на ней обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Керуючись ст.ст. 7,100,124, 349,368-370,373,374,376, 377,394,395 КПК України, суд

ухвалив

ОСОБА_1 визнати винною у пред`явленому обвинувачені за ч.4 ст.185 КК України та ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання:

- за ч.4 ст. 185 КК Україниу вигляді позбавлення волі строком на 5 років;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК Україниіз застосування ст.. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

Згідно з ч. 1ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання в виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, з випробуванням строком на 2 /два/ роки.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 , наступні обов`язки:1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Відповідно до ч. 2ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: