Decision № 104358367, 17.05.2022, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6018/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фермерське господарство «Бонсай», про визнання протиправним та скасування припису,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, просп. Чорновола, 4) за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фермерське господарство «Бонсай» (80066, Львівська область, Червоноградський район, с Карів, вул. Шевченка, 28) про визнання протиправним та скасування припису, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати припис №533-ДК/0003 Пр 03/01/-22 від 14.01.2022 року, який складений головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства й оперативного реагування Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Бурлаченко О.С.;

- вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент видання припису земельна ділянка, про яку зазначено у ньому, перебувала в орендному користуванні Фермерського господарство «Бонсай». Однак відповідач вказаного не врахував та адресував припис позивачу, як голові цього господарства. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, де просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області голові ФГ «Бонсай» Ванько Роману Юрійовичу винесено припис №533-ДК/0003Пр/03/01/-22 від 14.01.2022 року про усунення порушення п. 5 ст. 20 та ст. 211 Земельного кодексу України, п. 1 ст. 55 КУпАП України на земельній ділянці 40,5627 га з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650 на території Карівської міської ради Сокальського району Львівської області, а саме: відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність фізичних та юридичних осіб за порушення законодавства, в тому числі відхилення від затверджених у встановленому порядку проектів землеустрою.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

04 жовтня 2021 року Белзька міська рада Сокальського району Львівської області звернулась із листом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо здійснення державного нагляду (контролю) за фактом можливого самовільного захоплення земельної ділянки з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650, використання земельної ділянки, наданої в оренду не за цільовим призначенням.

На виконання вимог Земельного кодексу України, Законів України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону земель» Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області прийнято наказ від 18.11.2021р. №533-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності». Вказаним наказом передбачено здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки земельних ділянок на території Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області серед іншого з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650.

На виконання наказу від 18.11.2021р. №533-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності», Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування О.Бурлаченком здійснено захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунті, шляхом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки, зокрема, з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650, яка знаходиться на території Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №533-ДК/495/АП/АП/09/01-21 від 01.12.2021 року, яким встановлено порушення вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650 загальною площею 40,5627 га, а саме п. 5 ст. 20 та ст. 211 Земельного кодексу України, відповідальність за що передбачена п. 1 ст. 55 КУпАП «Порушення правил землеустрою».

З метою усунення вищенаведеного порушення управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області голові ФГ «Бонсай» ОСОБА_1 винесено припис №533-ДК/0003Пр/03/01/-22 від 14.01.2022 року про усунення порушення п. 5 ст. 20 та ст. 211 Земельного кодексу України, п. 1 ст. 55 КУпАП України на земельній ділянці 40,5627 га з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650 на території Карівської міської ради Сокальського району Львівської області, а саме: відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою.

Вважаючи винесення припису №533-ДК/0003Пр/03/01/-22 від 14.01.2022 року про усунення порушення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні даного сопору суд керується наступним.

Статтею 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 Земельного Кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно зі статтею 188 Земельного Кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.

Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.16 №308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 №53), Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд у сфері землеустрою, здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі.

Посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 №963-IV, який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (стаття 5 Закону України №963-IV)

Згідно статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, здійснюється, окрім іншого, шляхом проведення перевірок.

Стаття 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає права державних інспекторів державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель під час здійснення заходів контролю, а саме: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання приписи з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк (ст. 144 ЗК України).

Аналізуючи вищевказані норми, слід дійти висновку, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів. При цьому, законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

Як встановлено судом на виконання наказу від 18.11.2021р. №533-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності», Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування О.Бурлаченком здійснено захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунті, шляхом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки, зокрема, з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650, яка знаходиться на території Карівської сільської ради Сокальського району Львівської області

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №533-ДК/495/АП/АП/09/01-21 від 01.12.2021 року, яким встановлено порушення вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650 загальною площею 40,5627 га, а саме п. 5 ст. 20 та ст. 211 Земельного кодексу України, відповідальність за що передбачена п. 1 ст. 55 КУпАП «Порушення правил землеустрою».

Під час здійснення заходу державного контролю за дотриманням земельного законодавства, встановлено що 16.12.2016 року між ГУ Держгеокадастру у Львівській області в особі начальника відділу Держгеокадастру у Сокальському районі Бермеса С.О. з однієї сторони та громадянин України ОСОБА_2 , з іншої сторони, укладено договір оренди земельної ділянки. Об`єктом оренди є земельна ділянка державної власності для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650 загальною площею 40,5627 га, пасовища. Договір укладено на 20 років. Відповідно до п.9 даного договору орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 6991,52 грн. в рік в розмірі 4% від нормативно грошової оцінки землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно договору оренди в користування передається земельна ділянка площею 40,5627 га, з яких 40,5627га - пасовища.

Згідно п.5 статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Тобто, власник чи користувач такої земельної ділянки, на відміну від земельних ділянок інших категорій, не вправі самостійно, на власний розсуд визначати вид використання земельної ділянки сільгоспризначення в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Частинами 1-4 ст. 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ст. 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Відповідно до п. 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (далі - Класифікація), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Крім цього, суд звертає увагу, що земельна ділянка, на відміну від інших об`єктів права власності, відносно яких власник вправі здійснювати будь-які дії(знищувати, псувати, споживати тощо), має використовуватися виключно відповідно до її цільового призначення, причому навіть невикористання ділянки також є правопорушенням.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» під невиконанням вимог щодо використання земель за цільовим призначенням розуміється, зокрема, фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Пунктом «ґ» статті 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;

З викладених вище норм чинного законодавства України випливає, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення певного виду використання забороняється використовувати як землі іншого виду використання.

Пасовища - це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовують для випасання худоби, рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20% ділянки.

Враховуючи роль і мету пасовищ, використання земельної ділянки, що є пасовищем, з метою розорювання та засівання культур суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь.

При цьому статтею 35 «Про охорону земель» передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: отримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

За змістом статті 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Враховуючи вищенаведене, та з метою усунення порушення вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки винесено припис Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №533-ДК/0003 Пр 03/01/-22 від 14.01.2022 року, яким приписано в 30-ти денний термін з дня отримання припису усунути порушення п. 5 ст. 20 та ст. 211 Земельного кодексу України, п. 1 ст. 55 КУпАП України на земельній ділянці 40,5627 га з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650 на території Карівської міської ради Сокальського району Львівської області, а саме: відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою.

Щодо посилань позивача на те, що він отримав земельну ділянку у такому стані, в якому вона є, розорювання було проведено попередніми орендарями, а також те, що орендодавцем передано в користування земельну ділянку у стані, що не відповідає умовам договору, суд не бере до уваги, так як такі спростовується належними та допустимими доказами, а саме Договором оренди земельної ділянки від 16.12.2016 року, Додатковою угодою від 11.09.2019 року до Договору оренди земельної ділянки від 16.12.2016 року та актом прийому-передачі земельної ділянки від 11.09.2019 р., у яких вказано, що в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 40,5627 га, у тому числі 40,5627 га угіддя-пасовища, орендодавець передає орендарю земельну ділянку у належному стані та і визначених межах згідно з умовами договору, які були підписані позивачем без жодних застережень. Крім того, позивач до проведення перевірки не пред`являв жодних претензій до відповідача з приводу стану земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує те, що на момент видання припису земельна ділянка, про яку зазначено у ньому, перебувала в орендному користуванні Фермерського господарство «Бонсай». Однак, відповідач вказаного не врахував та адресував припис позивачу, як голові цього господарства.

Суд з вказаним не погоджується з огляду на наступне.

У статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відтак можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства і на даний час безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

На виконання вищевказаного наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08.05.2019 №13-2853/16-19-СГ «Про внесення змін до договорів оренди землі» наказано внести зміни до договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від 16.12.2016 року, укладених між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_1 , шляхом внесення змін орендаря з «громадянина ОСОБА_1 » на «фермерське господарство «Бонсай».

Між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду від 11.09.2019 року до Договору оренди земельної ділянки від 16.12.2016 року та викладено преамбулу в наступній редакції: Орендодавець Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, в особі начальника відділу Держгеокадастру у Сокальському районі Бермеса С.О., діє на підставі довіреності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.12.2016 року №02/07-428 та наказів 4178/1616 від 10.05.2016 року та №5624/196-16 від 16.06.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області (далі за текстом - Орендодавець), з однієї сторони, та Фермерське господарство «Бонсай» в особі голови ФГ Ванько Романа Юрійовича (далі за текстом - Орендар), з іншої сторони, а разом іменовані «Сторони», уклали цей Договір про нижченаведене:».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 викладено правову позицію, згідно з якою у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства.

Відповідно до договору оренди земельна ділянка, що передана в користування, за видом угідь є пасовищем, а використовується для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, то здійснюється відхилення без належного дозволу власника земельної ділянки від затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, що свідчить про порушення вимоги раціонального землекористування та один із основних принципів державної політики у сфері охорони земель, визначеного у ст. З Закону України «Про охорону земель», а саме забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу.

Відтак, складення оскаржуваного припису №533-ДК/0003 Пр 03/01/-22 від 14.01.2022 року на голову Фермерського господарства «Бонсай» - Ванько Романа Юрійовича відповідає чинному законодавству.

Суд зазначає, що при здійсненні перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства, позивачем не надано належних доказів, які могли б свідчити про відсутність факту використання земель не за цільовим призначенням.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано встановлені проведеною перевіркою порушення земельного законодавства, за наявності яких відповідачем правомірно та обґрунтовано, а також в межах наданих повноважень прийнято спірний припис про усунення порушень.

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фермерське господарство «Бонсай», про визнання протиправним та скасування припису відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кухар Н.А.