Decision № 10426413, 13.07.2010, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/21613.07.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Отіс» доКомунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-10»

простягнення 5144,93 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Мацюк В.В. –представник за довіреністю № 2 від 05.01.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Закрите акціонерне товариство «Отіс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-10»про стягнення 5144,93 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № D2 4D 4010 від 01.01.2009 року в період з жовтня по грудень 2009 року позивачем надано на користь відповідача послуги на загальну суму 10562,55 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що коштів, які надійшли на його поточний рахунок по розщепленню квартирної плати, було недостатньо для повної оплати робіт, проте, відповідач, в порушення умов договору, зобов’язання зі сплати суми, якої не вистачає, не виконав. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5144,93 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.06.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 29.06.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 07.06.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судовому засіданні 29.06.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

          У судовому засіданні 29.06.2010 року судом оголошено перерву до 13.07.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 13.07.2010 року подав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4249,06 грн. у зв’язку з її погашенням після звернення до суду за рахунок коштів, які надійшли від мешканців за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

          Представник відповідача у судове засідання 13.07.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 07.06.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

          Подане клопотання відповідач мотивував тим, що погасить залишок заявленої до стягнення суми заборгованості у добровільному порядку.

          Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Частина 1 статті 22 ГПК України передбачає, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

          Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Частина 1 статті 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          З огляду на те, що суд задовольнив клопотання відповідача, заявлене у судовому засіданні 29.06.2010 року, враховуючи, що відповідач не навів переконливих доводів про наявність обставин, що перешкоджали вирішенню спору у даному засіданні, беручи до уваги закінчення строку вирішення спору, передбаченого статтею 69 ГПК України, суд, керуючись статтями 22, 77 та 33 ГПК України, відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          01.01.2009 року між Комунальним підприємством «Ремонтно-експлуатаційна організація-10»(надалі –відповідач) та Закритим акціонерним товариством «Отіс»(надалі –позивач) укладено договір № D2 4D 4010 на технічне обслуговування об’єднаних диспетчерських систем (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався організовувати та виконувати роботи з технічного обслуговування об’єднаних диспетчерських систем, що включає усі види регламентних робіт попереджувального характеру, що виконуються планово і спрямовані на забезпечення безперебійної роботи зв’язку, діяльності системи.

          На виконання умов договору в період з жовтня по грудень 2009 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 10562,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт з технічного обслуговування та ремонту диспетчерських систем № 4250409 за жовтень 2009 року на суму 3520,85 грн., № 4250409 за листопад 2009 року на суму 3520,85 грн., № 4250409 за грудень 2009 року на суму 3520,85 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Відповідно до пункту 1.2 договору середньомісячна вартість робіт за договором складає 3520,85 грн.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що відповідач щомісячно до 6-го числа місяця, наступного за звітним, проводить оплату вартості робіт у відповідності до умов пункту 1.2 договору. Оплата за виконані роботи здійснюється шляхом розщеплення плати, яка надходить від мешканців за послуги по утриманню будинків та прибудинкових територій і направляється на розрахунковий рахунок позивача за послуги по технічному обслуговуванню об’єднаних диспетчерських систем в розмірах, що встановлені Головним управлінням цінової політики Київської міськдержадміністрації або розпорядженням Київської міськдержадміністрації.

У випадку, якщо, коштів, які надійшли позивачу по розщепленню квартирної плати, недостатньо для оплати виконаних робіт, різниця покривається за рахунок відповідача.

          Таким чином, роботи, виконані в жовтні 2009 р., відповідач зобов’язаний був оплатити у термін до 06.11.2009 року, роботи, виконані в листопаді 2009 р., –у термін до 06.12.2009 року та роботи, виконані в грудні 2009 року, –у термін до 06.01.2010 року.

          Згідно з наданими суду відомостями розщеплення сплат форми 3.27 від 30.11.2009 року, 30.12.2009 року та 29.01.2010 року станом на день звернення до суду за рахунок плати, яка надійшла від мешканців за послуги по утриманню будинків та прибудинкових територій, в якості оплати робіт, виконаних в період з жовтня по грудень 2009 року, на поточний рахунок позивача було перераховано 5417,62 грн.

          В порушення умов договору, зобов’язання зі сплати суми, якої не вистачає (5144,93грн.), відповідач не виконав.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 ЦК України).

          Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Згідно з наявними в матеріалах справи відомостями розщеплення сплат форми 3.27 від 31.05.2010 року та 30.06.2010 року та письмовими поясненнями, поданими позивачем у судовому засіданні 13.07.2010 року, за рахунок коштів, які надійшли від мешканців за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій після звернення до суду, заявлена до стягнення сума заборгованості була частково, у сумі 4249,06 грн., погашена.

          Таким чином, станом на день розгляду справи предмет спору щодо стягнення заборгованості у розмірі 4249,06 грн. відсутній.

          Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України якщо відсутній предмет спору, господарський суд припиняє провадження у справі.

          Тому, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4249,06 грн.

          Належних доказів виконання зобов’язання з оплати наданих послуг в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 895,87 грн. відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірного зобов’язання підтверджується матеріалами справи.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 895,87 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          При припиненні провадження у справі вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат.

          Оскільки суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4249,06 грн. у зв’язку з її погашенням у процесі розгляду справи, судові витрати в частині стягнення з відповідача вказаної суми грошових коштів суд покладає на відповідача.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          Тому, судові витрати в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 895,87 грн. суд також покладає на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 901, 903 ЦК України, статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4249,06 грн.

2.          Іншу частину позовних вимог задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-10»(03062, м. Київ, вул. Кулібіна, 14; ідентифікаційний код 36114088) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Закритого акціонерного товариства «Отіс»(03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 32; ідентифікаційний код 14357579) заборгованість у розмірі 895 (вісімсот дев’яносто п’ять) грн. 87 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –15.07.2010 року.