Decision № 103809478, 31.03.2022, Khadzhybeyskyi District Court of Odesa City (until 25.04.2025 - Malynovskyi District Court of Odesa City)

Справа № 521/19006/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2022 року

м. Одеса

Справа № 521/19006/21

Провадження № 2/521/1695/22

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Гуревського В.К.

за секретаря Федорова А.В.,

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю

«Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»

Третя особа - Приватний нотаріус Житомирського міського

Нотаріального округу Олег Станіславович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського Нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси з позовом звернулась позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського Нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вчинений 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського Нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 84801, посилаючись на його безпідставність та вчиненим з порушенням норм чинного законодавства.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, на позовних вимогах наполягав у повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, відзиву та заяву про поважність причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з`явився, у порядку заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених позивачем письмових доказів.

Судом встановлено, що стосовно ОСОБА_1 за даними Єдиного Реєстру Боржників відкрито виконавче провадження ВП № 67278221 від 26 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколою Борисовичем на підставі виконавчого напису нотаріуса виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем зареєстрованим в реєстрі за № 84801 від 31 жовтня 2020 року про стягнення заборгованості на користь ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» код ЄДРПОУ: 42254696. В сумі 54717,00 грн.

28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича, ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання копій документів на підставі яких відкрито виконавче провадження - завірені належним чином. Проте приватний виконавець дані документи не завірив.

Відповідно до інформації з офіційного сайту Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича позбавлено ліцензії на проведення нотаріальної діяльності згідно наказу Міністерства Юстиції України № 727/5 від 24 лютого 2021 року. Приватного нотаріуса ЖМНО Горая Олега Станіславовича ліцензію №8679 від 26 грудня 2011 року - ліцензію анульовано у зв`язку з численними порушеннями законодавства України у сфері вчинення виконавчих написів та кредитних договорах, та зобов`язати приватного нотаріуса ЖМНО Горая О.С у 30 денний термін передати усі матеріали нотаріального діловодства до Житомирського обласного нотаріального Архіву.

Виконавчий напис вчинено на копії кредитного договору № 557976356 від 26 січня 2020 року, укладеним з ТОВ ФК «Манівео Швидка Фінансова Допомога» код ЄДРПОУ 38569246. Правонаступником якого згідно Договору про Відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року став ТОВ ФК «Таліон Плюс» код ЄДРПОУ: 39700642, правонаступником усіх прав вимог згідно Договору про Відступлення права вимоги №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року став відповідач ТОВ ФК «Онлан Фінанс» код ЄДРПОУ 42254696. Позивача не було повідомлено про переуступку права вимоги.

Виконавчим написом запропоновано стягнути з відповідача 54717,00 (п`ятдесят чотири тисячі сімсот сімдесят гривень 00 копійок). Боржником допущено прострочення платежів. Сума заборгованості складає 53517, 00 (п`ятдесят три тисячі п`ятсот сімнадцять гривень 00 копійок), в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 18647, 00 ( Вісімнадцять тисяч шістсот сорок сім гривень 00 копійок); - прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок); - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 34870, 00 (Тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесят гривень 00 копійок); - строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок); - строкова заборгованість за комісією становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок); - строкова заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом становить 0,00 гривень (Нуль гривень 00 копійок); - строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 0,00( Нуль гривень 00 копійок). За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статі 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача в розмірі 1200,00 (Одна тисяча двісті гривень 00 копійок), які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача.

Строк платежу настав 26 січня 2020 року.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно правової позиції Верховного суду України, висловленій у постанові № 6- 70цс12 від 03 жовтня 2012 року, така ж правова позиція міститься у постанові № 6-79цс12 від 12 червня 2013 року. Відповідно ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» Відповідно до п. п. 1.1-1.2 Глави І6 Порядку вчинення нотаріальних дії нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (надалі-Порядок вчинення нотаріальних дій) та ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністр в України. Відповідно до п.1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від Відповідача та Позивача первинні документи, щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений Відповідачем, щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору, щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблене Відповідачем одноособово без урахування думки та позиції Позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

Відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку цієї статті, які встановлюють розмір заборгованості, відповідач мав проінформувати боржника про розмір заборгованості до моменту вчинення виконавчого напису у вигляді письмової вимоги про усунення порушення, цей факт знайшов своє відображення в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, справа № 6-4882св11 від 15 червня 2011 року.

Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками відповідача, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків Відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог Відповідача до Позивача.

Отже, безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів; нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Постановою Пленуму ВСУ від 31.01.1992 р. № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені» п. 13 роз`яснено, що відповідно до ст. ст. 34, 36, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним нормативним актами з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк.

Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачою відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувана з підписом боржника про його отримання.

Наслідки такого неповідомлення зазначені в узагальненні ВССУ від 07.02.2014р. про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні, яке додається. А саме в п. 10 вказаного узагальнення вказано, що поза увагою нотаріусів часто залишається те що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу (що неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню). Тому судам під час розгляду таких справ має бути враховано суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі. Отже , якщо у письмовій вимозі боржнику повідомлено що при вчиненні напису сума заборгованості може бути збільшена з урахуванням нарахування процентів та штрафних санкцій, то у такому випадку спірності суми немає.

Як вже зазначалося вище, такого повідомлення стягувачем здійснено не було, що свідчить про спірність суми боргу. Нотаріус не повідомляла Боржника про те, що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли боржник не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріус не мала вчиняти виконавчий напис оскільки нею не була перевірена безспірність вимог кредитора (Відповідача).

Відповідно до статті 76 ЦПК України в редакції від 15.12.2017, - «доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи» (ч. 1). «Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків» (ч.2).

За статтею 77 ЦПК України «предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розвитку справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення» (ч.2). Частина 3 цієї статті надає право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження своїх вимог.

Для зібрання доказів та захисту своїх прав до ТОВ «Фінансова Компанія» «Онлайн Фінанс», приватного нотаріуса Житомирського міського Нотаріального округу Горай О.С., та приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б., були здійснені запити, щодо надання відповідних документів які послугували вчиненню зазначеного виконавчого надпису, про до теперішнього часу не було надано відповіді крім приватного виконавця Шуляченко М.Б.

Частина 1 статті 81 ЦПК України покладає обов`язок доказування і подання доказів щодо наведених в позові обставин і вимог на позивача. За частиною 4 цієї статті, - «у разі посилання учасника справи на вивчення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної дії суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою».

Інші положення статті 81 ЦПК України визначають, що «докази подаються сторонами та іншими учасниками справи» (ч.5); «доказування не може ґрунтуватися на припущеннях» (4.6).

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом. Відповідно до п. 19 частини 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Главою 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів. Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувана; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Крім того пункт 3.3 Інструкції передбачає, що якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Пунктом 3.5 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19).

Згідно ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, де одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 03.07.2019 р. по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131 цс 19) вважає, що у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ІІК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови і правила надання банківських послуг і Тарифи, що розміщені на офіційному сайті відповідача, змінювалися самим відповідачем у період із часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг із Умов і правил надання банківських послуг і Тарифів, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин і без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про кредитний ліміт, сплату комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг і Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Умови і правила надання банківських послуг і Тарифи не містять підпису позивача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами.

Інших доказів, які б підтверджували отримання позивачем зазначеної суми, кредиту відповідачем взагалі відсутні, що підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, під час вчинення виконавчого напису, нотаріусом було порушено вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі за текстом - Постанова).

Так, у відповідності до п. 2 Постанови, для одержання виконавчого напису стягувачем додаються: а) оригінал кредитного договору. Проте, ніяких кредитних договорів із ТОВ «Фінансова Компанія» «Онлайн Фінанс» позивач не підписував.

В зв`язку із цим, ТОВ «Фінансова Компанія» «Онлайн Фінанс» не міг надати нотаріусу підписаний позивачем та відповідачем кредитний договір, а таке вчинення нотаріусом виконавчого напису є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам п. 2 Постанови.

Виконавчий напис вчинено на підставі положень Постанови, які визнано незаконними та які втратили чинність

Так, відповідно п. 2 Постанови, для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою про внесення змін виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийняттіпостанови 22.02.2017року колегієюсуддів застосовановимоги положенняп. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту. Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Ухвалою від 06.03.2017 у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року. Касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13.11.2017 року. Тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису, Постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості» було визнано незаконною та не чинною з моменту її прийняття.

Таким чином, ані відповідачем, ані нотаріусом не надано доказів, щодо безспірності вимог до боржника на момент вчинення виконавчого напису, тому позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом ЖМНО Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі № 84801 від 31 жовтня 2020 року, вчиненим з порушенням вимог законодавства та таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Таким чином, у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за № 84801 від 31 жовтня 2020 року були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напис.

За правилами ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановленихст. 82 ЦПК України.

Згідно ч. ч. 1-2ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показанням свідків.

У відповідності дост. 88 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача на користь позивача в розмірі 908,0 гривень судовий збір за подання позову.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 18, 207, 516, 526, 610, 626 - 628, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 50, 87 89 Закон України «Про нотаріат», ст. ст. 13, 141, 263, 265, 272, 280 284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського Нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича від 31 жовтня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №84801, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (код ЄДРПОУ:42254696) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,0 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду у повному обсязі складено 31 березня 2022 року.

СУДДЯ В. К. Гуревський