Court ruling № 101690506, 17.11.2021, Lychakivskyi District Court of Lviv City

Справа №463/8263/20

Провадження №2/463/349/21

УХВАЛА

судового засідання

17 листопада 2021 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:головуючого - судді Мармаша В.Я.,

при секретарі с/з - Заставній С.Л.,

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання свідоцтва на знак для товарів та послуг недійсним та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

позивач звернувся до суду із позовом, який уточнив та просив визнати недійсним повністю свідоцтво України № НОМЕР_1 від 10.09.2018 на чорно-білий комбінований знак для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », власником якого є ОСОБА_3 ; зобов`язати Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним в повному обсязі свідоцтва України № НОМЕР_1 від 10.09.2018 на чорно-білий комбінований знак для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»; визнати за позивачем право попереднього користування на торгівельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », права на яку належать відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 від 10.09.2018 на знак для товарів та послуг «MASTER-CNC»; вирішити питання про розподіл судових витрат.

В судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_3 – адвокатом Охотою С.О. заявлено клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв`язку із тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, про що також подав письмове клопотання, яке долучено до матеріалів справи. Заявлене клопотання мотивує посилаючись на положення ст. 20 ГПК України, згідно якої спори між суб`єктами господарювання у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, відносяться до юрисдикції господарських судів. Зазначив, що згідно матеріалів позовної заяви позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є суб`єктами господарської діяльності, які здійснюють господарську діяльність у сфері виробництва та продажу гравірувальних верстатів, а відтак заявлений ОСОБА_1 спір відноситься до юрисдикції господарських судів і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача в судовому засіданні проти клопотання про закриття провадження по справі заперечив. Пояснив, що даний спір підлягає розгляду за правилами саме цивільного судочинства, оскільки виник щодо прав інтелектуальної власності позивача ОСОБА_1 на промисловий знак. Такі права не пов`язані із наявним у позивача статусом ФОП та виникли ще задовго до набуття позивачем статусу фізичної особи-підприємця.

Заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши матеріали справи та додані до неї документи, постановляючи ухвалу відповідно до ст. 260 ЦПК України, суд вважає, що в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно положень ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у Постанові від 12.02.2020 у справі № 693/1140/16-ц (провадження № 14-4цс20), судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як вбачається із заявленого представником відповідача клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтованість такого, а відтак необхідність розгляду заявленого спору саме господарським судом сторона відповідача обґрунтовує наявністю у сторін спору статусу ФОП, оскільки останні обоє є суб`єктами господарської діяльності, спори між якими підлягають розгляду господарським судом з урахуванням положень ст.20 ГПК України.

Оцінюючи мотивованість та підставність заявленого клопотання на предмет його відповідності вищенаведеним положенням чинного законодавства та обставинам справи, суд виходить з наступного.

На виконання роз`яснень, наданих Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 12.02.2020 у справі № 693/1140/16-ц (Провадження № 14-4цс20), суд, вирішуючи стороною відповідача клопотання про закриття провадження у справі, вважає за необхідне при визначенні предметної юрисдикції справи виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Таким чином суд вважає заявлене клопотання про закриття провадження у справі необґрунтованим, оскільки заявлений спір підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства. До вказаного висновку суд приходить, враховуючи те, що даний спір виник щодо прав інтелектуальної власності позивача ОСОБА_1 на промисловий знак. Такі права не пов`язані із наявним у позивача статусом ФОП, якого він набув 22.10.2018 згідно відомостей виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та які згідно доводів позовної заяви виникли у нього ще задовго до набуття статусу фізичної особи-підприємця.

Тому сам по собі факт наявності у сторін спору на сьогоднішній день статусу суб`єкта господарювання не може свідчити, що такий спір підлягає розгляду господарським судом, оскільки як зазначено вище критеріями розмежування судової юрисдикції є не лише суб`єктний склад спору, а ще й інші чинники, які суд враховує при визначенні судової юрисдикції, в тому числі і в даній справі. Крім того, із відповідним позовом позивач звернувся до суду не як ФОП, а як фізичною особою з мето. захисту її порушеного права.

Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом, вважаючи, що його права інтелектуальної власності на промисловий знак як фізичної особи порушені, такі права не пов`язані з господарською діяльністю позивача та відповідно обґрунтувань позовної заяви виникли ще задовго до набуття ним статусу фізичної особи-підприємця, суд приходить до висновку про безпідставність заявленого клопотання про закриття провадження у справі та вважає, що таке задоволенню не підлягає.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд, -

постановив:

в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Охоти С.О. про закриття провадження по справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя Мармаш В. Я.