Court ruling № 101252221, 22.11.2021, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"22" листопада 2021 р. справа № 300/7312/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування і невиплати вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, зобов`язання нарахувати і виплатити таку допомогу та стягнення середнього заробітку по день ухвалення судового рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), 17.11.2021 звернувся в суд із адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку;

- зобов`язати Івано-Франківську обласну прокуратуру (до зміни найменування - Прокуратура Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 03530483) нарахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку;

- стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури (до зміни найменування - Прокуратура Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 03530483) середній заробіток по день ухвалення судового рішення.

Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

З`ясовуючи відповідність адміністративного позову вимогам, визначених в КАС України, необхідно вказати, що за змістом частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судові витрати за приписами частин 1 та 2 статті 132 КАС України складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року за №3674-VI (надалі по тексту також - Закон №3674-VI) судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина 8 статті 160 КАС України).

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір". Тобто, на переконання позивача, заявлені ним позовні вимоги до Івано-Франківської обласної прокуратури стосуються стягнення заробітної плати.

З`ясовуючи обставину дотримання позивачем вимог процесуального закону суддя відзначає, що статтею 5 Закону України "Про судовий збір" встановлюються пільги щодо сплати судового збору.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Втім суддя вважає помилковою думку позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання до суду даної позовної заяви, з огляду на наступне.

Як слідує із змісту адміністративного позову, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської обласної прокуратури щодо не нарахування і невиплати вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, зобов`язання нарахувати і виплатити таку допомогу та стягнення середнього заробітку по день ухвалення судового рішення.

Отже, предметом даного адміністративного спору є виплата вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку та середнього заробітку, що на переконання судді, не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

На відміну від вказаного, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина 1 статті 94 КЗпП України, частина 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці").

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" й "оплата праці", які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини рішення). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини рішення).

Стаття 2 Закону України "Про оплату праці" відносить до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Означена структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно до Закону України "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати (надалі по тексту також - Інструкція), затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, що був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

При цьому, як свідчить зміст пунктів 3.8 і 3.9 Інструкції суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору і суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні не належать до фонду оплати праці.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні і вихідна допомога при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (пункт 60).

Відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбачене статтею 117 КЗпП України, хоч і розраховується, виходячи із середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

Окрім того, суддя звертає увагу на те, що вихідна допомога при звільненні має разовий характер та є соціальною гарантією.

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19) (http://reestr.court.gov.ua/Review/89251582).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

За таких обставин, змісту спірних правовідносин і прав, на відновлення яких позивач звертається із адміністративним позовом, ОСОБА_1 не відноситься до осіб звільнених від сплати судового збору, визначених пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Таким чином, в даному випадку правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору немає.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подання фізичною особою до суду адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", який вступив в дію з 01.01.2021, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року складає 2 270,00 гривень.

Із змісту позовних вимог слідує, що позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської обласної прокуратури щодо не нарахування і невиплати вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити таку допомогу;

- стягнути із Івано-Франківської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток по день ухвалення судового рішення.

Беручи до уваги вказане, та виходячи із змісту пункту 4 частини 3 статті 2, пунктів 2, 3 статті 9 КАС України, ОСОБА_1 , заявило дві самостійні позовні вимоги немайнового характеру.

Суддя зазначає, що такі вимоги мають окремі предмети оскарження і доказування, являються самостійними позовними вимогами, так як за своїм змістом є неоднорідними способами захисту порушеного права, в тому числі можуть бути заявлені окремо одна від одної.

Із урахуванням положень пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" позивач повинен сплатити судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі - 1 816,00 гривень (908 * 1 = 1 816,00 гривень).

В матеріалах адміністративного позову відсутня квитанція про сплату судового збору в розмірі 1 816,00 гривень.

Беручи до уваги зазначене, за наявності вказаного недоліку, позовна заява не відповідає вимогам частини 3 статті 161 КАС України.

Згідно пунктів 2, 4 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а також подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

За приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку із викладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених частиною 3 статті 161 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 171, частиною 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування і невиплати вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, зобов`язання нарахувати і виплатити таку допомогу та стягнення середнього заробітку по день ухвалення судового рішення, - залишити без руху.

2. Встановити позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в описовій частині ухвали недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України:

2.1. Необхідно надати (долучити) до позовної заяви:

- квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1 816,00 гривень, або належні докази звільнення від сплати судового збору.

Роз`яснити, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде повернена позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.