Decision № 100767834, 01.11.2021, Lychakivskyi District Court of Lviv City

Справа № 463/1620/21

Провадження № 2/463/918/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», треті особи приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Наталія Михайлівна, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису, вичиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. за реєстровим № 50832 від 25 вересня 2020 року про стягнення заборгованості на суму 77879,24 гривень та 550,0 гривень за вчинення виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у листопаді 2020 року з постанови приватного виконавця Баірової Н.М. їй стало відомо, що 25.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 50832 про стягнення заборгованості у розмірі 77879,24 гривень та 550,0 гривень за вчинення виконавчого напису. Вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак він є таким, що не підлягає виконанню. Згідно п.3.1 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Так, згідно з договором № 2230/К про відступлення права вимог від 23 квітня 2020 року до ТзОВ «Фінансова компанія «Паріс» від АТ «Дельта Банк» перейшов кредитний портфель, який включає в себе права вимоги за договором № 006-13523-150113 від 15 січня 2013 року. У виконавчому написі нотаріуса, зареєстрованого в реєстрі за № 50832 від 25 вересня 2020 року зазначено, що за кредитним договором № 006-13523-150113 від 15 січня 2013 року (договір на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки за поточним рахунком № НОМЕР_1 , з використанням платіжної картки, за яким встановлюється кредитний ліміт у сумі 50000,0 гривень) стягнення проводиться за період з 23.04.2020 року по 23.04.2020 року на загальну суму 78429,24 гривень до якої включено прострочену заборгованість на суму 49479,41 гривень; несплачені відсотки за користування кредитом на суму 27274,83 гривень; строкову заборгованість за штрафами і пенями на суму 1125,0 гривень; виконавчий збір на суму 550,0 гривень. Відповідно до отриманої виписки № 336732/8 від 03.12.2020 року, за рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_2 (номер основного рахунку НОМЕР_1 ) остання операція відбулась 18.03.2014 року, а саме покупка в торгово-сервісній мережі N1 CAFE, LVOV, UKR на суму 240,0 гривень. Вказане свідчить про те, що право вимоги за кредитним договором № 006-13523-150113 минуло у березні 2017 року, відтак, були відсутні законні підстави для видачі виконавчого напису. Враховуючи наведене, вважає, що вчинений виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява поступила до суду 15.02.2021 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 19.03.2021 року, позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків зазначених у мотивувальній частині ухвали.

29 березня 2021 року представником позивача подано заяву на усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 19.03.2021 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 05.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 08 вересня 2021 року, закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання 04.10.2021 року, ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 01.11.2021 року.

Позивач та її представник 01.11.2021 року в судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Разом з тим, представник позивача - адвокат Колішенко Л.С. подала суду заяву, в якій зазначила про підтримання позовних вимог та просить розглядати справу у її відсутності та у відсутності позивача.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився без поважних причин, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Треті особи в судове засідання також не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки не повідомили, заяви про розгляд справи у їх відсутності не подали.

Враховуючи вищезазначені обставини, у відповідності до вимог ст.223 ЦПК України, суд постановив провести розгляд справи за відсутності учасників процесу.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 01.11.2021 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27 жовтня 2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

У справі яка розглядається суд у встановлений законом спосіб повідомив відповідача та третіх осіб про місце, дату і час розгляду справи. Тим самим, він забезпечив останнім розумну можливість представити свою позицію у справі та надати пояснення. Відповідач та треті особи таким правом не скористались.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.01.2013 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено кредитний договір № 006-13523-150113 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки, за умовами якого встановлено кредитний ліміт у сумі 50000,0 гривень. Копія кредитного договору долучена до матеріалів справи (а.с.4-6). Кредитний договір нотаріально не посвідчений.

Відповідно до змісту оскаржуваного виконавчого напису, право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до нового кредитора, а саме до ТзОВ «Фінансова компанія «Паріс», що підтверджується Договором про відступлення прав вимоги № 2230/К від 23.04.2020 року (а.с.26-27).

За зверненням ТзОВ «Фінансова компанія «Паріс» приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., 25.09.2020 року вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 50832 (а.с.3), згідно з яким з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Паріс» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 006-13523-150113 від 15.01.2013 року у розмірі 77879,24 гривень, з яких 49479,41 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 27274,83 гривень - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 1125,0 гривень - строкова заборгованість за штрафами і пенями. Крім того, стягнуто також 550,0 гривень плати за вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис пред`явлено до примусового виконання. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М. відкрито виконавче провадження. Копію такої постанови до матеріалів справи не долучено, проте, як вбачається з матеріалів справи, цих обставин сторони не оспорюють.

Вважаючи, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону позивач звернулася до суду з цим позовом.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до ст.89 Закону, у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувана; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачується стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п.1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Відповідно до п.1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п.1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Іншими словами, законодавчо визначені умови вчинення виконавчих написів зобов`язують стягувачів надати нотаріусу виключно документи, які підтверджують безспірність цієї заборгованості і які передбачені відповідним Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, і зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. До 26.11 2014 року, тобто до прийняття постанови № 662, серед документів, які підтверджують безспірність заборгованості були, серед іншого, нотаріально посвідчені угоди. Після 26.11.2014 року до вказаного Переліку документів, які підтверджують безспірність заборгованості були включені кредитні договори, однак, судовим рішенням у справі № 826/20084/14 постанова Кабінету Міністрів України № 662 про внесення таких змін визнана незаконною і нечинною, а відтак, до спірних правовідносин мають застосовуватись положення Переліку до внесення змін і які не передбачають кредитних договорів документами, які підтверджують безспірність заборгованості, крім випадку, якщо такий кредитний договір посвідчено нотаріально.

У справі яка розглядається, оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 25.09.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Однак, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Висновки аналогічного змісту висловлені Верховний Судом під час розгляду цивільної справи № 172/1652/18 (постанова від 21.10.2020), які в силу вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинні враховуватись судом під час ухвалення рішення.

Як наслідок, немає необхідності досліджувати питання про те, чи був сам розмір заборгованості безспірним, оскільки незалежно від наявності спору нотаріус не вправі був вчиняти виконавчий напис на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчувався.

У п.10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Верховний Суд України у справі за № 6-887цс17 висловив правову позицію, та зазначив, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

Нормами чинного законодавства України передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Судом встановлено, що згідно оскаржуваного виконавчого напису сума заборгованості позивача складає 77879,24 гривень, з яких 49479,41 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 27274,83 гривень - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 1125,0 гривень - строкова заборгованість за штрафами і пенями. При цьому, зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 23.04.2020 року по 23.04.2020 року.

В той же час, відповідно до копії Договору № 006-13523-150113 про відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки вбачається, що такий укладено 15.01.2013 року.

Відповідно до отриманої виписки № 336732/8 від 03.12.2020 року, за рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_2 (номер основного рахунку НОМЕР_1 ), остання операція відбулась 18.03.2014 року, а саме покупка в торгово-сервісній мережі N1 CAFE, LVOV, UKR на суму 240,0 гривень (а.с.8-24), відтак на момент вчинення виконавчого напису - 25.09.2020 року, трирічний строк, передбачений ст.88 Закону України «Про нотаріат» сплив.

Таким чином, враховуючи те, що нотаріусом вчинено виконавчий напис на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчувався та оскаржуваний виконавчий напис вчинений з порушенням строків, встановлених ст.88 Закону України «Про нотаріат», позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 908,0 гривень, який сплачений при пред`явлені позову, що стверджується відповідною квитанцією (а.с.36а).

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 50832 від 25.09.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» заборгованості за кредитним договором № 006-13523-150113 від 15.01.2013 року у розмірі 77879,24 гривень та 550,0 гривень плати за вчинення виконавчого напису.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» на користь ОСОБА_1 908,0 гривень судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська,77А, код ЄДРПОУ 36799749.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Наталія Михайлівна, місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Пекарська,7, офіс 211.

Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місцезнаходження: 10014, м.Житомир, вул.Велика Бердичівська,35.

Суддя Грицко Р.Р.