Decision № 10047829, 14.06.2010, Commercial Court of Sumy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.06.10 Справа № 14/55-10. за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний Дім “Вікові

традиції” в особі філії “Карат”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 1 990 грн. 55 коп.

СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Представники сторін:

від позивача: Кравченко В.М.

від відповідача : не прибув

За участю секретаря судового засідання Чижик С.Ю.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 1 990 грн. 55 коп., з яких: 1495 грн. 00 коп. заборгованості за поставлену продукцію, відповідно договору постачання товару № СМ/17-302, укладеного між позивачем та відповідачем 17.09.2009 року, 92 грн. 42 коп. пені, 299 грн. 00 коп. 20% штрафу, 13 грн. 56 коп. 3% річних, 90 грн. 57 коп. інфляційних збитків, а також судові витрати повязані з розглядом справи.

Представник відповідача в удове зсідання не прибув, відзив на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, зокрема, ухвалою господарського суду Сумської області від 12.05.10 р., яка була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом від 12.05.10 р., про причини неприбуття суд не повідомив.

В судове засідання позивач подав витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, станом на 09.06.2010 року відносно відповідача, з якого вбачається, що відповідач - Приватний підприємець ОСОБА_1 знаходиться (зареєстрована) за адресою: АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1.

Явка представників сторін не визнавалася судом обовязковою, а тому не зявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача заявив суду клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача розяснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України щодо його процесуальних прав та обовязків, зокрема право заявляти відводи.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному частково, виходячи з наступного:

17 вересня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір постчання товару № СМ/17-302, відповідно до п. 1 договору, якого позивач постачає і передає у власність відповідачу товар, а відповідач приймає товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним договором.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до п. 5.2. вищевказаного договору, відповідач здійснює розрахунок з позивачем за поставлений товар протягом 7 календарних днів з моменту постачання продукції.

Відповідач своєчасно і в повному обсязі заборгованість по вказаному договору н погасив, тому позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг, чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є підставою виникнення господарського зобовязання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, на день розгляду справи в судовому зсіданні, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1495 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобовязання, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України допустив прострочення грошового зобовязання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому суд позовні вимоги щодо стягнення 1495 грн. 00 коп. суми основного боргу вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені відповідно до п. 7.2 вищевказаного договору в розмірі 92 грн. 42 коп. за період з 28.11.2009 року по 01.04.2010 року.

Відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен календарний день прострочення.

Суд звертає увагу на те, що позивачем невірно нараховано розмір пені в сумі 92 грн. 42 коп. Таким чином, з урахуванням розрахунку, а також враховуючи уточнення суду, загальний розмір пені складає 75 грн. 16 коп.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 75 грн. 16 коп. передбачені умовами договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, з урахуванням уточнень.

Також за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по вищевказаному договору позивач просить стягнути з відповідача згідно п. 7.2: 13 грн. 56 коп. 3% річних, 90 грн. 57 коп. інфляційних збитків та 299 грн. 00 коп. 20% штрафу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 90 грн. 57 коп. інфляційних збитків, 13 грн. 56 коп. 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобовязань та 299 грн. 00 коп. 20% штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати позивача по оплаті державного мита та витрати на інформаційнотехнічне забезпечення судового процессу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний Дім “Вікові традиції” в особі філії “Карат” (49000, м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, пр-кт Газети «Правда», буд. 50, код 36572896) 1 495 грн. 00 коп. боргу, 75 грн. 16 коп. пені, 90 грн. 57 коп. інфляційних збитків, 299 грн. 00 коп. 20% штрафу та 13 грн. 56 коп. 3% річних, 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписаний 18.06.2010 р.

Суддя Зражевський Юрій Олексійович