Решение № 90068693, 09.06.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35740/18

Провадження № 2/761/623/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

17.09.2018 р. на адресу суду надійшла позовна заява АТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» (далі - позивач)до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідачка 2), в якому просить стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 600 від 26.11.2003 р. в сумі 30 821,16 доларів США, з яких: 11571, 23 доларів США - заборгованість за кредитом; 19 249,93 доларів США - заборгованість по відсоткам, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 13 134,44 грн.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідно до умов кредитного договору №600 від 26.11.2003 р. ОСОБА_1 було надано ККБСР «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Укрсоцбанк») кредит в розмірі 12 196,00 доларів США, зі сплатою 14% річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 26.11.2008 р. Для забезпечення виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором був укладений договір поруки № 03-11/65П від 26.11.2003 р., між ККБСР «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 , в якому остання виступила поручителем перед кредитором за виконання боржником - ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 600 від 26.11.2003 р. Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 23.03.2018 р., за вказаним кредитним договором відповідач 1 перед позивачем має заборгованість у загальному розмірі 30 821,16 доларів США. Таким чином, у зв`язку з виникненням у відповідача 1 вказаної заборгованості за договором, яку він в добровільному порядку не сплачує, а також не сплачує поручитель, представник позивача звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою від 21.01.2019 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням 9викликом) сторін.

Ухвалою від 21.01.2020 р. залучено до участі у справі в якості позивача АТ «Альфа-Банк», як правонаступника АТ «Укрсоцбанк».

03.03.2020 р. на адресу суду надійшов відзив відповідачки 2 на позовну заяву, в якому остання виклала свої заперечення проти позову.

Ухвалою від 09.06.2020 р. суд закрив провадження у цивільній справі за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 11571, 23 долар США, оскільки є рішення суду, яке набрало законної сили, в спорі між тими ж сторонами з приводу вказаної суми коштів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, проте через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника та просив задовольнити позов.

Відповідач 1 у судове засідання не з`явився про розгляд справи був повідомлений у встановлений законом порядок.

Відповідачка 2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, просила суд відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення відповідача 2, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2003 р. між ККБСР «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір , за яким позивач надав відповідачу 1 кредит в розмірі 12 196, 00 дол. США зі сплатою 14% річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 26.11.2008 р.

Крім того 26.11.2003 р. між ККБСР «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 , було укладено договір поруки № 03-11/65П за яким ОСОБА_2 виступила поручителем перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 600 від 26.11.2003 р.

Відповідно до п.1.1. договору поруки від 26.11.2003 р., поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання відповідачем 1 умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій

В рішенні Шевченківського районного суду м.Києва від 29.03.2012 р. за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановлено, що договір поруки припинений з 17.02.2004 р., оскільки, між банком та боржником 17.04.2004 р. була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору №600 від 26.11.2003 р. без згоди поручителя.

Вказані обставини не потребує доказуванню у відповідності до ч.6 ст. 82 ЦПК України.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по відсоткам, як з поручителя, оскільки рішенням суду від 29.03.2012 р., яке набрало законної сили, було встановлено, що договір поруки є припиненим, а отже, і обов`язок поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником є припиненим.

Водночас, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1 заборгованості по сплаті відсотків сумі 19 249,93 доларів США., варто зазначити наступне.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із долученого до справи розрахунку заборгованості по відсотках за користування кредитом у період з 23.03.2017 р. по 22.03.2018 р. вбачається, що станом на 23.03.2018 р. відповідач 1 має заборгованість перед АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», в розмірі 19 249, 93 доларів США.

Умовами п.п.1.1, 1.2 договору кредиту № 600 від 26.11.2003 р. передбачено, що кредитор у тимчасове користування надає позичальнику грошові кошти в сумі 12 196,00 доларів США, зі сплатою 14% річних з кінцевим термін повернення основної заборгованості до 26.11.2008 р.

Пунктом 2.4 договору кредиту передбачено, що нарахування відсотків за користування Кредитом здійснюється за фактичною кількістю днів, в періоді (28-29-30-31/360), щомісячно у передостанній робочий день місяця. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Тобто, сторони чітко обумовили порядок і строки виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.631 ЦК України, цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Зі змісту кредитного договору № 600 від 26.11.2003 р. судом встановлено, що сторони строк договору окремо не визначили, проте погодили кінцевий термін закінчення кредитування до 26.11.2008 р., що в даному випадку збігається з строком кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до положення ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої палати Верховного суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, Постанові Великої палати Верховного суду від 04.07.2018 р. у справі № 310/11534/13, Постанові Великої палати Верховного суду від 31.10.2018 р. у справі № 202/4494/16-ц.

Разом з тим, Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 29.03.2012 року стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 600 від 26.11.2003 р. у розмірі 19 096,92 долара США з урахуванням відсотків за користування кредитом у розмірі 14 %.

Таким чином, банк використав своє право передбачене положенням ч.2 ст. 1050 ЦК України, звернувшись в серпні 2004 р. з достроковою вимогою погашення кредиту, та такими діями припинив строк кредитування, крім того, в договорі визначено термін закінчення кредитування до 26.11.2008 р., після спливу якого банк не вправі нараховувати проценти за користування кредитом.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, враховуючи те, що заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачів частково рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 29.03.2012 р. було стягнуто з відповідача 1, а договір поруки укладений банком з відповідачем 2 цим же рішенням було припинено, крім того, відповідно до вимог закону банк не може нараховувати проценти за користування кредитом, оскільки термін закінчення кредитування, який є тотожним із строком кредитного договору,сплив 26.11.2008 р., а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 610, 611, 624, 625, 629, 1046, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити Акціонерному товариству «Альфа-Банк» в задоволенні позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: