Решение № 76904724, 29.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2018 року №826/7248/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Костенка Д.А. та Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулось з позовною заявою Приватне акціонерне товариство "Креатив" (далі також - відповідач, ПрАТ "Креатив") з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач), треті особи: ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1), ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо неприйняття рішення щодо незаконних реєстраційних дій за індексним номером 31426711 від 16 вересня 2016 року відносно квартири за адресою: АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зобов'язати Міністерство юстиції України скасувати рішення державного реєстратора в особі працівника державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 за індексним номером 31426711 від 16 вересня 2016 року, відповідно до якого припинено арешт квартири за адресою: АДРЕСА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №13856733 від 24 березня 2016 року про арешт квартири за адресою: АДРЕСА_2.

Позовні вимоги мотивовано протиправною бездіяльністю Міністерства юстиції України щодо розгляду та вирішення по суті заяви позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 31426174, а саме арешту квартири, від 16 вересня 2016 року та анулювання доступу реєстратора, який виносив таке рішення, до Державного реєстру прав при тому, що Міністерством встановлено незаконність рішення про припинення арешту.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач письмових пояснень щодо позову не надав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про його проведення повідомлений належним чином.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачої ОСОБА_1 в письмовому запереченні щодо позову зазначив про його необґрунтованість просив відмовити в його задоволенні, стверджуючи, що Міністерством юстиції України обґрунтовано не розглянуло скаргу позивача по суті з огляду на:

- відсутність у Міністерства юстиції України обов'язку відповідно до частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розглядати таку скаргу, оскільки щодо нерухомого майна, стосовно незгоди відповідача з реєстраційною дією про припинення обтяження на яке йшлося у скарзі, тривав судовий спір;

- пропуск позивачем установленого частиною третьою вищевказаного Закону 60-денного строку щодо оскарження до Міністерства юстиції України рішень, дій та бездіяльності державного реєстратора;

- невідповідність скарги позивача вимогам щодо її оформлення, встановленим пунктом п'ятим частини п'ятої статті 37 згаданого вище Закону через відсутність у скарзі відомостей про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав.

В додаткових поясненнях до заперечення на позовну заяву третя особа ОСОБА_1 також зазначила про відсутність підстав для відновлення обтяження щодо квартири АДРЕСА_1, з огляду на те, що відповідним судовим рішенням у справі №757/10133/16-ц, яке набрало законної сили, ПрАТ "Креатив" відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири за вищевказаною адресою та визнання права власності, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 березня 2016 року у цій справі скасовано ухвалою названого суду від 04 грудня 2017 року.

Треті особи та їх представники в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 березня 2016 року у цивільній справі №757/10133/16-ц за позовом ПрАТ "Креатив" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко Оксана Петрівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності накладено арешт на квартиру №7, що знаходиться в м. Києві, вул. Добролюбова, 4.

На виконання вказаного судового рішення постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Кравцової О.С. від 23 березня 2016 року №50578904 в інтересах стягувача ПрАТ "Креатив" накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить боржнику у виконавчому провадженні - ОСОБА_1

Враховуючи викладене, державним реєстратором Кравцовою О.С. прийнято рішення від 24 березня 2016 року індексний номер 28920451 про державну реєстрацію арешту на вказану вище квартиру та 24 березня 2016 року проведено державну реєстрацію арешту за номером запису про обтяження 13856733, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 25 березня 2016 року №55929146.

У подальшому, на підставі рішення державного реєстратора ОСОБА_2, Бородянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області (далі також - Реєстратор), від 16 вересня 2016 року індексний номер 31426711 припинено обтяження за номером запису 13856733.

Станом на час проведення вказаної реєстраційної дії ухвала Печерського районного суду міста Києва від 18 березня 2016 року №757/10133/16-цв про накладення арешту на квартиру №7, що знаходиться в м. Києві, вул. Добролюбова, 4, була чинною.

Не погоджуючись із такими діями Реєстратора, позивач звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою від 31 березня 2017 року №304, в якій просив:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 31426174 від 16 вересня 2016 року;

- анулювати доступ Реєстратора до Державного реєстру прав.

При цьому, судом встановлено, що в прохальній частині цієї скарги в частині зазначення індексного номеру рішення від 16 вересня 2016 року про скасування обтяження позивачем допущено описку, оскільки, беручи до уваги обґрунтування скарги, йшлося фактично про рішення за індексним номером 31426711.

Листом від 04 травня 2017 року №9621-0-33-17/20.5 "Щодо результатів розгляду листа" Міністерство юстиції України повідомило позивача, що згідно наданої управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області інформації, за результатами проведеного службового розслідування відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 18 жовтня 2016 року №1969/3 "Про проведення службового розслідування щодо ОСОБА_2" встановлено факти припинення обтяжень нерухомого майна в період з вересня по жовтень 2016 року, а саме: припинено обтяження нерухомого майна 7 фізичних осіб державним реєстратором ОСОБА_2, у тому числі 16 вересня 2016 року вилучений арешт (номер запису обтяження 13856733) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, знято арешт з нерухомого майна боржника ОСОБА_1

Також повідомлено, що згідно з поясненнями заступника начальника Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, скасування арештів проведені не нею, що свідчить про порушення ОСОБА_2 правил зберігання особистого ключа.

З огляду на викладене, наказом Головного територіального управління юстиції у Київській області від 23 грудня 2016 року №70/6 за результатами проведеного службового розслідування до заступника начальника Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 за неналежне виконання посадових обов'язків застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани.

Водночас, у вказаному листі відповідачем повідомлено позивача про подання заступником начальника Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 заяви від 11 жовтня 2016 року про вчинене правопорушення, яку зареєстровано в ЄРДР 12 жовтня 2016 року №12016110120001163 за статтею 362 Кримінального кодексу України.

А також зазначено, що станом на дату надання інформації експертною установою МВС України в м.Києві експертиза системного блоку, вилученого у Бородянському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області не проведена, кримінальне провадження не закрите, матеріали до суду не передані.

Не погоджуючись із такими наслідками розгляду Міністерством юстиції України скарги від 31 березня 2017 року №304, та стверджуючи про протиправну бездіяльність відповідача щодо належного її розгляду, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) врегульовано відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Статтею 37 Закон встановлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Так, згідно з частиною першою указаної статті рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю (абзац перший частини третьої статті 37 Закону).

Згідно з частиною четвертою статті 37 Закону днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті

У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Частиною п'ятою статті 37 Закону встановлено вимоги до скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України.

Так, згідно з пунктом п'ятим указаної правової норми скарга, яка викладається у письмовій формі, має містити відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав.

Згідно з частиною шостою статті 37 Закону за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ", "д" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Пунктами 1, 3 та частини восьмої статті 37 Закону встановлено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

- скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті ( пункт 1);

- наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін (пункт 3);

- закінчився встановлений законом строк подачі скарги (пункт 8).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Відповідно до пункту 3 Порядку, розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Пунктом 5 Порядку визначено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги);

2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;

3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

У разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу (пункт 7 Порядку).

Відповідно до пункту 8 Порядку, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Згідно з пунктом 9 Порядку, під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

За результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу (пункт 12 Порядку).

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави суду дійти висновку про те, що Міністерство юстиції України за результатами розгляду скарг у сфері реєстрації в кожному конкретному випадку повинне прийняти одне з мотивованих рішень у формі наказу, а саме:

- про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті

- або про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами.

Однак у ході судового розгляду справи судом не встановлено прийняття Міністерством юстиції України в установленому порядку будь-якого мотивованого рішення в формі наказу за результатами розгляду скарги ПрАТ "Креатив" від 31 березня 2017 року №304, що свідчить про його протиправну бездіяльність щодо розгляду цієї скарги.

При цьому, лист Міністерства юстиції України віз 04 травня 2017 року №9621-0-33-17/2015 "Щодо результатів розгляду листа" не є належним доказом розгляду спірної скарги в установленому порядку, оскільки ні за своїм змістом, ні за оформленням цей лист не є рішенням відповідача відповідно до вимог Закону.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України "Про звернення громадян", особливості розгляду скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

А тому, надіслання Міністерством юстиції України вказаного вище листа на адресу позивача є доказом розгляду відповідачем скарги позивача у сфері державної реєстрації відповідно до Закону України "Про звернення громадян", що не узгоджується з вимогами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо неприйняття в установленому порядку рішення за результатами розгляду скарги ПрАТ "Креатив" від 31 березня 2017 року №304 щодо незаконних дій державного реєстратора на підставі рішення від 16 вересня 2016 року індексний номер 314266711 про скасування обтяження на квартиру №7 за адресою: м. Київ, вул. Добролюбова, буд. 4, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача скасувати рішення державного реєстратора в особі працівника державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 за індексним номером 31426711 від 16 вересня 2016 року, відповідно до якого припинено арешт квартири за адресою: АДРЕСА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та в частині зобов'язання відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №13856733 від 24 березня 2016 року про арешт квартири за адресою: АДРЕСА_2, що пояснюється відсутністю у суду повноважень втручатись у дискреційні повноваження Міністерства юстиції України щодо скасування вказаного вище рішення, які ним реалізовані не були, оскільки, як встановлено судом вище, рішення за результатами вищевказаної скарги позивача не приймалося.

Дискреція (лат. discretio; англ. discretion) - рішення, прийняте в порядку реалізації дискреційних повноважень.

В Рекомендаціях від 11.03.1980 №R(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи поняття "дискреційне повноваження" визначене як повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найбільш відповідним за даних обставин.

В законодавстві України відсутнє визначення поняття "дискреційне повноваження".

При вирішенні даного питання правники мають виходити тільки з наявних міжнародних правових стандартів (правові акти та акти суду) та теоретичних досліджень сучасної юридичної науки.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 02 листопада 2006 року у справі "Волохи проти України" (Заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державним органам суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. Європейський Суд дійшов до висновку, що втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у певній сфері та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля з боку правоохоронних органів.

В Законі України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" вказується на наявність дискреційності у повноваженнях суб'єкта владних повноважень, а саме: незважаючи на ознаки відсутності специфічності у застосуванні загальних принципів, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї частини, є підстави вважати, що ця субсидія є специфічною, можуть братися до уваги інші фактори, зокрема, спосіб здійснення державним органом, що надає субсидію, дискреційного права у рішенні про надання субсидії.

Так, зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватись від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватись від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Надане органу право діяти саме таким чином у теорії адміністративного права прийнято називати дискреційними повноваженнями (дискреційним правом, дискреційною владою).

Дискреційні повноваження як встановлене право вибору варіанта поведінки (рішення) або наслідку правової норми, найбільш яскраво проявляються через так званий вільний, або адміністративний, розсуд.

В процесі застосування норми права до конкретної ситуації на остаточне прийняття рішення значний вплив справляє орган, який цю норму застосовує. Встановлення й оцінка факту, з яким норма пов'язує виникнення певних відносин, залежить від низки чинників як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Окрім того, в нормі права заздалегідь не можна передбачити всіх життєвих ситуацій, випадків та обставин, про що також наголошував Європейський Суд з прав людини.

Тому норма права залишає певний простір, що повинен заповнити орган, який застосовує норму. При цьому він повинен брати до уваги загальний погляд на значення певних понять, мету, якої він повинен досягти, і, зрештою, на засади здорового глузду.

Виходячи з відсутності законодавчого визначення наведеного поняття, а також з урахуванням вищезазначеного можна дійти висновку, що дискреційні повноваження - це сукупність прав і обов'язків державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або обрати один з кількох варіантів рішень, передбачених проектом акта з урахуванням норм національного законодавства та принципу верховенства права.

Отже, якщо суд встановлює факт порушення права особи протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень щодо прийняття законного рішення, що свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень ще не реалізував своє право на дискреційне рішення, то суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти таке рішення.

Зазначений висновок базується на положеннях Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Беручи до уваги викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позивачем вимог та зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу ПрАТ "Креатив" від 31 березня 2017 року №304, за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення згідно із Законом Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення є таким, що підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає частина сплаченої суми судового збору у розмірі 2400,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Креатив" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 31146251) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), треті особи: ОСОБА_1, (АДРЕСА_3 ідентифікаційний код НОМЕР_1) ОСОБА_2 (07820, АДРЕСА_4 1) про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо неприйняття в установленому порядку рішення за результатами розгляду скарги Приватного акціонерного товариства "Креатив" від 31 березня 2017 року №304.

3. Вийти за межі заявлених позивачем вимог та зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив" від 31 березня 2017 року №304, за результатами розгляду якої прийняти рішення відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Креатив" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 400,00 грн. (дві тисячі чотириста гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді Н.Г. Вєкуа

Д.А. Костенко