Решение № 76904718, 31.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2018 року №826/8348/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Заступника міністра юстиції з питань державної реєстрації Мороза Павла Олександровича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1, (далі - позивач, ОСОБА_1), до Міністерства юстиції України, (далі - відповідач-1, Мін'юст), Заступника міністра юстиції з питань державної реєстрації Мороза Павла Олександровича, (далі - відповідач-2), про:

- визнання неправомірними дій відповідача-1 та відповідача-2 стосовно ненадання обґрунтованої відповіді на скаргу позивача від 13 лютого 2017 року;

- зобов'язання відповідача-1 провести перевірку та за її результатами надати обґрунтовану відповідь стосовно наявності чи відсутності порушень з боку посадових осіб відповідача-1 під час розгляду скарги позивача від 30 грудня 2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2017 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 р. позивачу продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви, яку позивач оскаржив в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та задоволено клопотання позивача щодо звільнення його від сплати судового збору, а ухвалою суду від 25 січня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 07 березня 2018 року суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що скаргу позивача від 13 лютого 2017 року розглянуто відповідачами з порушенням вимог законодавства, чим порушено законні права та інтереси ОСОБА_1

Від представника відповідача-1 через канцелярію суду надійшли заперечення на позовну заяву, у яких представник відповідача-1 просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки протиправні дії з боку відповідача-1 щодо розгляду скарг позивача відсутні.

Відповідач-2, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судові засідання не прибув, письмового відзиву проти позову до суду не подавав.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Мін'юсту зі скаргою від 30 грудня 2016 року.

При цьому, не отримавши відповідь на вказану вище скаргу, позивач звернувся до відповідача-1 зі скаргою на дії посадових осіб Мін'юсту від 13 лютого 2017 року, в якій ОСОБА_1 просив провести перевірку та повідомити його про причини порушення законодавства стосовно строків розгляду скарги від 30 грудня 2016 року.

Вказана вище скарга від 13 лютого 2017 року, згідно наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення, отримана відповідачем-1 16 лютого 2017 року.

За результатами розгляду скарги від 13 лютого 2017 року відповідач-2 листом від 13 березня 2017 року №8824/С-4784/18 повідомив, що 21 лютого 2017 року відбулося засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, на якому розглядалась скарга від 30 грудня 2016 року, рішення Мін'юсту у формі наказу, прийняте на підставі висновку комісії за результатами розгляду скарги, буде надіслано позивачу відповідно до п. 17 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128, після його належного оформлення.

При цьому, як зазначив позивач, наказ, прийнятий відповідачем-1 за результатами розгляду скарги від 30 грудня 2016 року, на час подання цієї позовної заяви він не отримував.

Вважаючи протиправним ненадання відповідачами обґрунтованої відповіді за результатами розгляду скарг позивача від 30 грудня 2016 року та від 13 лютого 2017 року позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України "Про звернення громадян", (далі - Закон). Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 3 Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Вимоги до звернення закріплені в ст. 5 Закону, згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 6-8 якої звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що вказана вище заява позивача від 13 лютого 2017 року підпадає під поняття звернення громадян та відповідає, закріпленим в ст. 5 Закону, вимогам до таких звернень. Протилежного відповідачами суду не доведено.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 18 Закону, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Крім того, згідно п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 19 Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Разом з тим, скарга позивача від 13 лютого 2017 року розглянута з порушенням вимог Закону, оскільки в листі відповідача-2 від 13 березня 2017 року №8824/С-4784/18 відсутня відповідь на порушенні в скарзі питання, а саме, не зазначено про причини порушення законодавства стосовно строків розгляду скарги ОСОБА_1 від 30 грудня 2016 року або про відсутність факту порушення таких строків.

Інші листи (відповіді) за результатами розгляду скарги позивача від 13 лютого 2017 року в матеріалах справи відсутні.

При цьому, виходячи зі специфіки спірних правовідносин, а також зважаючи на те, що в межах даних правовідносин має місце не необґрунтованість відповіді відповідача-2 та її неповноту, суд вважає, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є:

- визнання протиправними дій відповідача-1 щодо розгляду скарги позивача від 13 лютого 2017 року в частині надання неповної відповіді за результатами її розгляду;

- зобов'язання відповідача-1 надати повну відповідь за результатами розгляду скарги позивача від 13 лютого 2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Заступника міністра юстиції з питань державної реєстрації Мороза Павла Олександровича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії є таким, що підлягає задоволенню частково.

Слід також зазначити про необґрунтованість заявленого позивачем у прохальній частині позовної заяви клопотання про встановлення судового контролю за виконання рішенням, з огляду на наступне.

Так, у силу ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, застосування заходів судового контролю за виконанням рішення є правом суду, яке використовується ним на власний розсуд за наявності відповідних підстав для цього.

Разом з тим, виходячи зі змісту обставин даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав стверджувати про те, що відповідач-1 буде ухилятись від виконання судового рішення у даній справі, за умови набрання ним законної сили у встановленому порядку. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, як необґрунтованого.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255, 382 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: 02099, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622), Заступника міністра юстиції з питань державної реєстрації Мороза Павла Олександровича (місцезнаходження: 01001, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 13 лютого 2017 року в частині надання неповної відповіді за результатами її розгляду.

3. Зобов'язати Міністерство юстиції України надати повну відповідь за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 13 лютого 2017 року.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко