№ 7602331, 11.01.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2010 р.           Справа № 2-а-4750/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,

при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : Суперсона Петра Івановича, Крохмалюк Валентини Олександрівни

відповідача : Зотової Людмили Павлівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Чернівецького споживчого товариства

до: Могилів-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень та його скасування

ВСТАНОВИВ :

До суду звернулось Чернівецьке споживче товариство (далі – позивач) з позовом до Могилів-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області (далі –відповідач) з вищезазначеними позовними вимогами.

Позов мотивовано наступним.

Працівниками ДПА у Вінницькій області було проведено перевірку господарської одиниці – магазину, що належить позивачу, складено акт перевірки, яким встановлено порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено зберігання фіскального звітного чеку за 02.06.2009 р. в книзі обліку розрахункових операцій та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, а саме: не оприбуткувано готівкові кошти в сумі 8472,82 грн. за період з 25.05.2009 р. по 02.06.2009 р. На підставі вказаного акту перевірки Могилів-Подільською ОДПІ винесені рішення №0000982301 від 22.06.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 42264,10 грн. та №0000972301 від 22.06.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340 грн.

Не погоджуючись з рішенням Могилів-Подільської ОДПІ №0000982301 від 22.06.2009 р. позивачем було подано скаргу від 02.07.2009 р. до ДПА у Вінницькій області про скасування вказаного податкового рішення.

Рішенням ДПА у Вінницькій області первинна скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін. Після цього позивач звертався з повторною скаргою до ДПА України, яка також залишила скаргу без задоволення, а рішення – без змін.

Позивач вважає, що оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на те, що відповідачем порушені норми Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом ДПА України № 355 від 27.05.2008 р., щодо проведення перевірки; вимоги Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. щодо правомірності застосування до Чернівецького споживчого товариства штрафних (фінансових) санкцій на вищевказану суму.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили суд їх задовольнити. Крім того, в судовому засіданні голова правління Чернівецького споживчого товариства Суперсон Петро Іванович повідомив, що підставою для застосування відносно позивача штрафних санкцій було виявлене та зафіксоване в акті перевірки порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті України щодо несвоєчасності оприбуткування готівкових коштів у сумі 8472,82 грн. за період з 25.05.2009 р. по 02.06.2009 р., яке, однак, не відповідає дійсним обставинам справи. Могилів-Подільською ОДПІ протиправно застосовано штрафні санкції з огляду на те, що в даному випадку мало місце фактичне оприбуткування коштів, що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні представник позивача – Крохмалюк Валентина Олександрівна, яка працює головним бухгалтером Чернівецькому споживчому товаристві повідомила суду, що готівкові кошти за вказаний період у сумі 8472,82 грн. були оприбутковані в повному обсязі, про що свідчать відповідні прибутково касові ордери. Що стосується застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340 грн. за незабезпечення зберігання відповідного фіскального звітного чеку в книзі обліку розрахункових операцій головний бухгалтер повідомила, що дана сума штрафних санкцій сплачена позивачем до Державного бюджету України, однак, заявила, що вказаний платіж був здійснений помилково.

Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву (а.с.66,67), відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того, в судовому засіданні повідомила, що перевірка за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій проводилась працівниками ДПА у Вінницькій області згідно з вимогами чинного законодавства, а за результатами розгляду відповідного акту перевірки та зафіксованих в ньому порушень законодавства цілком правомірно винесені оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.06.2009 року головним державним податковим ревізорам-інспекторам ДПА у Вінницькій області Чеснокову Григорію Васильовичу та Кухаруку Олегу Олександровичу видані направлення №902159 та №902154 на проведення планової перевірки Чернівецького споживчого товариства з питань дотримання вимог Законів України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” (а.с.6,7).

03.06.2009 року працівниками ДПА у Вінницькій області в присутності продавця магазину «Гастроном» за адресою смт. Чернівці, вул. Кірова, 3, проведено перевірку щодо дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено відповідний акт (а.с.16,17), в якому зазначено про порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено зберігання фіскального звітного чеку за 02.06.2009 р. в книзі обліку розрахункових операцій та п. 2.6 Положення про проведення касових операцій у національній валюті України, а саме: не оприбуткувано готівкові кошти в сумі 8472,82 грн. за період з 25.05.2009 р. по 02.06.2009 р.

За результатами проведеної перевірки 22 червня 2009 року Могилів-Подільською ОДПІ винесені рішення №0000982301 від 22.06.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 42264,10 грн. за порушення законодавства про ведення касових операцій у національній валюті України (а.с.20) та №0000972301 від 22.06.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340 грн. за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій (а.с.21).

Судом встановлено, що позивач, не погоджуючись з рішенням Могилів-Подільської ОДПІ за №0000982301, 02.07.2009 р. оскаржив його до ДПА у Вінницькій області, однак рішенням останньої від 14.08.2009 р. первинна скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін (а.с.25-29). Крім того, судом встановлено, що позивач також звертався з відповідною скаргою до ДПА України, яку, однак, рішенням податкового органу від 08.10.2009 р. також залишено без задоволення, а рішення Могилів-Подільської ОДПІ про застосування штрафних санкцій залишено без змін (а.с.22-24).

Крім того, судом досліджувались та були долучені до матеріалів справи копії прибуткових касових ордерів (а.с.8-15) та копії денних Z-звітів за період з 25.05.2009 р. по 02.06.2009 р.

Перевіряючи доводи сторін щодо законності проведеної перевірки суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу” плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Разом з тим, згідно з п. 2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до п. 3.1 Наказу ДПА України № 355 від 27.05.2008 р. “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків” працівники органів ДПС здійснюють відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб’єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також касових операцій у випадках, передбачених законодавством.

Системний аналіз вищезазначених положень законодавства дає можливість зробити висновок, що законодавець розділяє право органів державної податкової служби здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) платниками податків та проведення заходів з контролю за додержанням порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, та контролю за додержанням порядку ведення касових операцій, що мало місце по відношенню до позивача - Чернівецького споживчого товариства.

Перевірка дотримання суб’єктом підприємницької діяльності – Чернівецьким споживчим товариством законодавства про дотримання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) та касових операцій проведена відповідно до чинного законодавства України, зокрема, наведених вище законів України та п. 3 Наказу ДПА України № 355 від 27.05.2008 р. “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків”.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає доводи представника позивача помилковими відносно порушення положень ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу”, зокрема, щодо того, що позивач не був повідомлений про дату початку та закінчення проведення перевірки не пізніше, ніж за десять днів до дня її проведення.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Могилів-Подільської ОДПІ у Вінницькій області про застосування штрафних санкцій №0000982301 від 22.06.2009 р. у сумі 42264,10 грн. за порушення позивачем п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, за неоприбуткування готівки на загальну суму 8472,82 грн., доводів відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

У п. 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., встановлено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Порядок ведення касових операцій визначений у главі 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Так, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п. 3.1 Положення).

У главі 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., встановлений порядок ведення касової книги. Згідно з п. 4.2 глави 4 цього Положення кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оформляються згідно з вимогами цього Закону (п. 3.2. глави 3 Положення).

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Статтею 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 р. № 436/95 встановлено розміри штрафних санкцій за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З пояснень сторін та огляду матеріалів перевірки суд встановив, що оскаржуване рішення №0000982301 від 22.06.2009 р. винесено Могилів-Подільською ОДПІ у Вінницькій області за неоприбуткування готівки у сумі 8472,82 грн. за період з 25.05.2009 р. по 02.06.2009 р., про що, на думку відповідача, свідчить нездійснення запису обліку розрахункових коштів згідно фіскальних звітних чеків (Z-звітів за період з 25.05.2009 р. по 02.06.2009 р.) в книзі обліку розрахункових операцій.

Як вбачається з вищезазначених положень законодавства, для оприбуткування готівки суб’єкт господарювання повинен провести готівкові кошти у повній сумі їх фактичних надходжень через реєстратор розрахункових операцій, роздрукувати фіскальні звітні чеки і здійснити їх облік у книзі обліку розрахункових операцій.

Зі змісту п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні вбачається, що книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

З наданих суду матеріалів та пояснень сторін судом встановлено, що денні Z-звіти за період з 25.05.2009 р. по 02.06.2009 р. були роздруковані вчасно згідно вимог чинного законодавства та знаходились в наявності у позивача, однак відповідних записів у книзі обліку розрахункових операцій про відображення вказаних сум коштів вчинено не було, що, однак, не може свідчити про неоприбуткування коштів з огляду на те, що вчинення відповідного запису у книзі обліку розрахункових операцій є лише частиною процедури оприбуткування готівкових коштів у випадку проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

При цьому, як свідчать матеріали перевірки, факт непроведення готівки через реєстратор розрахункових операцій або неоформлення касиром прибуткових та видаткових ордерів не встановлено, а відсутність самого лише запису в книзі обліку розрахункових операцій про облік готівкових коштів згідно із Z – звітами за 25.05.2009 р. – 02.06.2009 р., як частини правил оприбуткування готівки, не доводить того, що кошти в касі за вказаний період у сумі 8472,82 грн. не оприбутковувались взагалі.

Невідповідність даних, викладених в акті перевірки, підтверджується доказами у справі, а саме: копіями прибуткових касових ордерів за 25.05.2009 р., 26.05.2009 р., 27.05.2009 р., 28.05.2009 р., 29.05.2009 р., 30.05.2009 р., 01.06.2009 р. та 02.06.2009 р. (а.с.8-15), проте зазначені обставини не були враховані при перевірці.

Крім того, в даному випадку встановлено, що кошти в сумі 8472,82 грн. отримані в рахунок реалізованого товару за період з 25.05.2009 р. по 02.06.2009 р. та внесені до каси та вчасно зараховані на банківський рахунок підприємства за відповідними оформленими касовими документами, тобто фактично оприбутковані відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Невчинення відповідного змісту запису про обсяг виручки у книзі обліку розрахункових операцій не містить ознак порушення, за яке встановлена відповідальність у ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 р. № 436/95.

Дії позивача щодо оформлення готівки у сумі 8472,82 грн. не свідчать про намір не оприбуткувати отримані підприємством кошти за період з 25.05.2009 р. по 02.06.2009 р., оскільки наявними доказами підтверджується відсутність умислу у діях позивача на ухилення від оприбуткування готівкових коштів, чий рух через касу підприємства був документально оформлений та підтверджений передбаченими законодавством документами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій вже є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані, і їх рух відображено у фіскальній пам’яті реєстратора розрахункових операцій. А факт здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі прибуткових касових ордерів підтверджує також оприбуткування готівки в касі підприємства та відповідає оприбуткованим сумам фіскальних звітних чеків за період з 25.05.2009 р. по 02.06.2009 р.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що фактичне оприбуткування коштів підтверджується вищезазначеними доказами, суд оцінює доводи представника відповідача як такі, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та спростовуються наявними у справі матеріалами.

З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій №0000982301 від 22.06.2009 р. у сумі 42264,10 грн. прийнято без урахування всіх обставин, що мали значення у даному випадку, у зв’язку з чим підлягає скасуванню, оскільки підстави винесення даного рішення, а саме: неоприбуткування готівкових коштів в сумі 8472,82 грн. за період з 25.05.2009 р. по 02.06.2009 р. в судовому засіданні не підтвердились.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Могилів-Подільської ОДПІ у Вінницькій області про застосування штрафних санкцій №0000972301 від 22.06.2009 р. у сумі 340 грн. за порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: за незабезпечення зберігання фіскального звітного чеку за 02.06.2009 р. в книзі обліку розрахункових операцій, доводів відповідача та наданих доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 4 ст. 17 вищевказаного Закону за порушення його вимог до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Однак, судом встановлено, що застосування штрафних санкцій у сумі 340 грн. за незберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскального звіту № 0647 за 02.06.2009 р. є безпідставним, оскільки з наданих суду матеріалів та пояснень сторін встановлено, що даний звіт знаходився в КОРО, але не був підклеєним, тобто був у наявності. Проти цього також не заперечував в судовому засіданні і представник відповідача.

При цьому суд критично оцінює доводи представника відповідача про визнання позивачем штрафних санкцій у сумі 340 грн. внаслідок їх сплати останнім та не бере вказані доводи до уваги через їх необґрунтованість.

Також суд дійшов висновку про те, що штрафні санкції встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не є податковими зобов’язаннями та не можуть стягуватися за процедурою, передбаченою Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки останній нормативно-правовий акт не регулює порядок стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов також висновку про визнання протиправним та скасування рішення №0000972301 від 22.06.2009 р. щодо застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 340 грн.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність застосованих на підставі даного акту штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, а тому підлягають задоволенню з урахуванням положень ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України. Платіжним дорученням № 376 від 23.10.2009 р. документально підтверджено судові витрати здійснені позивачем в розмірі 3,40 грн., а тому вони підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Могилів-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000982301 та № 0000972301 від 22 червня 2009р. про застосування до Чернівецького споживчого товариства (24100, вул. Кірова, 3, смт. Чернівці Вінницької області, код ЄДРПОУ 01742838) штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Чернівецького споживчого товариства судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 15.01.10

Суддя           Вільчинський Олександр Ванадійович