№ 7602327, 12.01.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2010 р.           Справа № 2-а-4975/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Гонтарука Віктора Миколайовича,

при секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні

за участю представників сторін:

позивача : Васюти І.В.

відповідача : Олійника А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці

до: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці

про: стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання

ВСТАНОВИВ :

Управлінням Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці заявлено позов до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Вінниці про зобов"язання включити до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та стягнення коштів за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року включно в сумі 510444,10 грн.

Ухвалою суду від 26.11.2009 року провадження по справі відкрито.

В процесі розгляду справи представник позивача неодноразово змінювала позовні вимоги, які остаточно виклала в усних поясненнях в судовому засіданні 12.01.2010 року. В змінених позовних вимогах представник позивача просила суд стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 2, м. Вінниця, 21036, б/р 37170001001001, УДК у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 25937723) суму витрат по відшкодуванню пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 510444,10 грн. за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року включно на користь управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці (вул. 50-річчя Перемоги, 7, м. Вінниця, р/р 25605323530103, в ОПЕРВ ВАТ "Держощадбанк", МФО 302076, код ЄДРПОУ 20097763).

Остаточні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, всупереч вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, не відшкодував позивачу суму щомісячної державної адресної допомоги і суму витрат на виплату пенсій громадянам держав учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, з грудня 2008 року по жовтень 2009 року включно.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із зазначеними позовними вимогами.

Позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, а тому зміна позовних вимог була прийнята судом на підставі ч.1 ст.51, ст.137 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов. Заявлені вимоги мотивує обставинами, наведеними в адміністративному позові.

Представник відповідача, ознайомившись із остаточними змінами в позові в установленому законом порядку, вимоги позову не визнав з підстав, що зазначені в письмових запереченнях від 09.12.2009 року за вх.№20046 та від 24.12.2009 за вх.№20981.

Як вбачається з тексту даних заперечень, основною мотивацією невизнання позову є відсутність законодавчих підстав для включення до актів звірки та відшкодування відповідачем витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на державну адресну допомогу та суму витрат на виплату пенсій громадянам держав учасниць СНД та членам їх сімей. Враховуючи вказану обставину, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши текст письмових заперечень, судом констатується той факт, що відповідач не аргументує своєї позиції щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на державну адресну допомогу та на виплату пенсій громадянам держав учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, а посилається тільки на позицію, викладену в письмових запереченнях, щодо включення вказаних витрат до актів звірки та їх відшкодування. Однак в усному порядку ним було заявлено про те, що стягнення витрат повинно відбуватись не з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці, а з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, оскільки виплата здійснюється на централізованому рівні.

Розглянувши адміністративну справу у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Спір між управлінням Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці виник на стадії проведення звірки витрат по особових справах потерпілих та підписання акту щомісячної звірки.

З грудня 2008 року управлінням Пенсійного фонду у Замостянському районі м. Вінниці було включено в акти звірки видатки, пов’язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер від нещасного випадку на виробництві. Із вказаних у актах сум відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці не визнає сум виплаченої щомісячної адресної допомоги та суми витрат на виплату пенсій громадянам держав учасниць СНД та членам їх сімей, про що свідчать акти звірок, які долучені до матеріалів справи. Судом встановлено, що заявлена сума позову - 510444,10 грн. - є різницею між узгодженою та неузгодженою сумами витрат.

Задовольняючи позов, суд виходив з наступного.

Згідно статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, які формуються за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями на заходи соціального страхування.

Відповідно до ст. 26 “Основ законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Пенсійний фонд є страхувальником у сфері пенсійного забезпечення.

В силу ст. 81 вищевказаного Закону призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 6 Закону України №1105-ХІУ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”від 23.09.1999р. визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України закріплений в якості страхувальника в сфері соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Статті 21, 28 Закону України №1105-ХІУ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, що перебували на його утриманні; та пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 46 Закону України №1105-ХІУ, ст.1, ст.2 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”№ 2272-ІІІ від 01.04.2001р. передбачено, що збір та акумулювання коштів на виплату пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і які підлягають виплаті при настанні страхового випадку, а призначення самих пенсій здійснює пенсійний фонд України.

Пунктом 5 ст. 24 Закону України №1105-ХІУ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що зазначені вище витрати понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій вказаній категорії громадян, передбачених ст. 26 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Сумісною Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 року №5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003р. за №376/7697 затверджено “Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання” (далі - Порядок), згідно якого встановлено механізм погодження та відшкодування таких витрат.

Згідно п.2 вказаного Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.

Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання провадять з відділеннями виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення (далі - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків) звірку витрат за особовими справами потерпілих, складається акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідним головним управлінням Пенсійного Фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду).

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних витрат не досягає прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, таким особам надається щомісячна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного рівня. Таким чином, при аналізі чинного законодавства, а також з пояснень представника позивача судом встановлено, що адресна допомога для непрацездатних осіб є певним видом доплати.

Пунктом 4 даної постанови визначено, що виплата цих коштів здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, тобто за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

З урахуванням п.5 Порядку УПФ України в Замостянському районі м. Вінниці були складені згідно поданих списків за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року (включно) акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і були надані для узгодження та підпису відповідачу, але останній відмовився від підписання зазначених актів з вказаною сумою.

Як вбачається з пояснень представника відповідача Фонд не узгодив та не включив в дані акти ці суми, оскільки керувався п.4 Порядку, який не передбачає суми щомісячної державної адресної допомоги до пенсій.

За змістом статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.

За вказаних обставин, виходячи із загальних засад пріоритетності нормативно-правових актів над підзаконними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме Постанова Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян”, оскільки має вищу юридичну силу ніж Сумісна Постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року.

З матеріалів справи вбачається, що відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві при підписанні актів звірки взаєморозрахунків з позивачем за грудень 2008 року по жовтень 2009 року не взято до відшкодування витрати, пов’язані з виплатою управлінням Пенсійного фонду у Замостянському районі м. Вінниці пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну.

Правове регулювання питань відшкодування шкоди потерпілим, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, і не є застрахованими в Україні, здійснюється у відповідності до Міжнародної Угоди, підписаної 09.09.1994 року державами колишнього Союзу РСР, країнами СНД.

Відповідно до статті 2 цієї Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров"я, смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров"я, смерті.

Питання надання пенсій, в тому числі і пенсій по інвалідності, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (далі Угоди) держави-учасниці Співдружності мають зобов’язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Згідно статті 5 Угоди, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Статтею 3 Угоди передбачено, що усі витрати, пов’язані із здісненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов’язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, який нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.

Отже, управлінням Пенсійного фонду у Замостянському районі м. Вінниці було правомірно включено в акти звірки видатки, що пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на державну адресну допомогу та виплату пенсій громадянм держав учасників СНД та членам їх сімей за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року включно, які підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Водночас судом при оцінці правильності застосування позивачем чинного законодавства з приводу нарахування відповідних видатків зазначеним в поданих до суду списках осіб, було досліджено пенсійні справи, а також відповідні довідки МСЕК та встановлено, що вони підтверджують причинний зв"язок роботи на виробництві та одержаного на ньому каліцтва або іншого ушкодження здоров"я. Окрім того, судом досліджено списки осіб, яким виплачено пенсії, а також акти звірки, якими підтверджено в судовому засіданні суму заборгованості відповідача перед позивачем, а саме 510444,10 грн.

Разом з тим, судом встановлено правомірність звернення позивача до суду з вимогою про стягнення витрат у зв"язку з незгодою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці на підписання актів звірки, так як передбачене Порядком правило підписання актів звірки розрахунків розраховано тільки на відсутність спору. У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред"явлення вимог про підписання актів звірки. На підставі вищевикладеного, оскільки в даному випадку між сторонами виник спір з приводу підписання актів звірки, то одним із можливих способів захисту прав позивача є звернення до суду з вимогою стягнення сум витрат.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на державну адресну допомогу та виплату пенсій громадянм держав учасників СНД та членам їх сімей за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року включно в розмірі 510444,10 грн.

Відповідно до ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача та доцільність задоволення даного позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 2, м. Вінниця, 21036, б/р 37170001001001, УДК у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 25937723) суму витрат по відшкодуванню пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 510444,10 грн. (п"ятсот десять тисяч чотириста сорок чотири гривні десять копійок) за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року включно на користь управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці (вул. 50-річчя Перемоги, 7, м. Вінниця, р/р 25605323530103, в ОПЕРВ ВАТ "Держощадбанк", МФО 302076, код ЄДРПОУ 20097763).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 18.01.10

Суддя          Гонтарук Віктор Миколайович