Постановление суда № 43566376, 31.03.2015, Львовский апелляционный административный суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 р. Справа № 876/10531/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська електронна комерція" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року по справі № 813/5807/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська електронна комерція" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2014 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, яким просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2014 року № 0001312204 та № 0001322204.

Позов мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, а висновки відповідача стосовно нереальності господарських операцій, здійснених із контрагентами позивача - ТзОВ "Віканта Груп" та ТзОВ "Укрдім", є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. У позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість та податку на прибуток до складу податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

З таким рішенням суду не погодився позивач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивачем на підтвердження реальності правочинів з контрагентами надано усі необхідні первинні документи, які містять усі реквізити передбачені законодавством. Крім того зазначає, що до компетенції податкового органу не відноситься визнання правочинів нікчемними - таке визнання можливе лише через прийняття судом відповідного рішення.

Сторони чи їх представники в судове засідання не з'явилися, тому суд, з огляду на вимоги статті 197 КАС України вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ "Укрдім" за березень 2011 року, ТзОВ "Віканта Груп" за січень, лютий, березень 2013 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вище перелічених контрагентів. За результатами проведеної перевірки складено акт № 171/22-04/37030622 від 27 березня 2014 року.

Відповідно до акта перевірки, в ході перевірки виявлено, що контрагентами ТзОВ "Українська електронна комерція" є підприємства ТзОВ "Укрдім" та ТзОВ "Віканта Груп", які мають ознаки фіктивності, господарські операції позивача з вказаними вище контрагентами не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна та самого контрагента, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. На підставі таких висновків ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.04.2014 року № 0001312204 та № 0001322204

1 березня 2011 року позивачем укладено з ТзОВ "Укрдрім" договір про рекламу №110306, відповідно до якого ТзОВ "Українська електронна комерція" - рекламодавець, а ТзОВ "Укрдрім" - рекламіст.

Відповідно до пункту 1.1 договору, рекламіст надає рекламодавцю послуги з розміщення реклами останнього та/чи його клієнтів на рекламоносіях (об'єкти зовнішньої реклами - світлодіодні екрани, на яких відтворюється відео зображення, що слугує для розміщення реклами ) у відповідності до умов даного договору. Час, періодичність, тривалість та вартість розміщення реклами на рекламоносіях, а також місця їх розташування, їх схематичні зображення та технічні характеристики визначаються сторонами у відповідних додатках до даного договору у відповідності до пункту 1.2 договору).

Згідно з Додатком №1 від 1 березня 2011 року до договору про рекламу №110306 від 1 березня 2011, рекламіст розміщує рекламу рекламодавця, а саме "Банерна мережа Banner.ua", визначення строків трансляції, рекламоносіїв, тривалості ролику та кількості виходів ролику у блоці, та за такою вартістю: 30 щитів по 20 сек. з 1 березня 2011 року по 31 березня 2011 року на загальну суму 405000 грн.

24 грудня 2012 року між позивачем та ТзОВ "Віканта груп" укладено договір №24-12/2012, згідно з яким ТзОВ "Українська електронна комерція" - замовник, ТзОВ "Віканта Груп" - виконавець.

Відповідно до пункту 1.1 договору, замовник замовляє, приймає та оплачує, а виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги, пов'язані з просуванням на ринку продукції (товарів або послуг) замовника (Інтернет-послуги - розміщення на форумах), у відповідності з умовами та вимогами цього договору та відповідного додатку, який регулює надання таких послуг. Сторони укладатимуть додатки до цього договору, в яких обов'язково зазначатимуть найменування, кількість, строки, умови та вимоги до послуг, вартість послуг, а також інші суттєві умови, які сторони вважатимуть за необхідне узгодити в такому додатку.

Приймаючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем щодо господарських відносин з ТзОВ "Укрдрім" не надано документів з інформацією про сайти на яких розміщувались відеоролики, носій реклами, час, періодичність розміщення реклами, а з Акта надання послуг №330 від 31 березня 2011 року неможливо встановити інформацію про сайти на яких розміщувались відеоролики, носій реклами, час, періодичність розміщення реклами.

Щодо господарських відносин позивача з ТзОВ "Віканта груп", то в матеріалах справи відсутні, та до перевірки не надавались додатки до укладеного 24 грудня 2012 року договору №24-12/2012, в яких, відповідно до умов договору, мали бути зазначені найменування, кількість, строки, умови та вимоги до послуг, вартість послуг, а з актів здачі-приймання послуг неможливо встановити, які саме рекламні послуги надавались, місце їх розміщення, найменування, кількість, строки.

Судом також взято до уваги вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 8 травня 2012 року по справі №1/0109/50/2012 визнано винними посадових осіб ТзОВ "Укрдрім" у вчиннені ряду злочинів, серед яких й злочин передбачений статтею 205 КК України (фіктивне підприємство).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року №88(далі-Положення), первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складено документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що сують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Враховуючи наведені законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сам факт наявності документів, за умов відсутності фактичного здійснення господарських операцій, не може бути підставою для включення коштів за такими операціями до податкового кредиту, навіть якщо такі документи містять усі необхідні реквізити.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська електронна комерція" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року по справі № 813/5807/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.