№ 41646605, 23.10.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 р. м. Вінниця

Справа № 802/2387/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Тараса Дмитровича,

представників позивача: Костелея К.Л., ОСОБА_2,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" до Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" (далі - ТОВ "Племінний завод "Україна", позивач) з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області (далі - ДІСГ у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування припису від 13.06.2014 №000198/14.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 17.06.2014 року на його адресу надійшов акт обстеження земельної ділянки від 13.06.2014 року №39/14, яким встановлено порушення ТОВ "Племінний завод "Україна" ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", а саме самовільне зайняття земельної ділянки.

На підставі акта перевірки Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області винесено припис №000198/14 від 13.06.2014 року, яким зобов'язано ТОВ "Племінний завод "Україна" в 30-денний термін усунути виявлене порушення вимог земельного законодавства.

Однак, даний припис позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки зазначеною в приписі земельною ділянкою ТОВ «Племінний завод «України» на протязі 2014 року не користувалось та не вирощував на ній ячмінь.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи положення даної норми, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

13.06.2014 року державними інспекторами сільського господарства у Вінницькій області з метою перевірки дотримання вимог земельного законодавства ТОВ "Племінний завод "Україна" проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території Костянтинівської сільської ради за межами населеного пункту с. Костянтинівка Липовецького району Вінницької області площею 21,4806 га (кадастровий номер 0522282800:05:000:1113).

Як зазначено в акті обстеження № 39/14 від 13 червня 2014 року, в ході обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка площею 21,4806 га на території Костянтинівської сільської ради за межами населеного пункту с. Костянтинівка Липовецького району Вінницької області фактично використовується ТОВ "Племінний завод "Україна", що підтверджується довідкою Костянтиніської сільської ради Липовецького району №09-11/7 від 26.03.2014 року та на даний час земельну ділянку засіяно ярим ячменем. Дана земельна ділянка належить на праві оренди ФГ "Зінденс" відповідно до укладеного з Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та зареєстрованого договору оренди №47 від 29.01.2014 року, проте фактично використовується ТОВ "Племінний завод "Україна" за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності відповідного правочину щодо такої земельної ділянки.

Як результат обстеження земельної ділянки, державними інспекторами зазначено, що встановлений факт, згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки.

Враховуючи результати обстеження земельної ділянки та керуючись статтею 144 Земельного кодексу України, статтями 5, 6 і 10 Закону України "Про державний контроль за використання та охороною земель", статтями 18-1 та 19 Закону України "Про охорону земель", пунктами 4, 5, 6 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.05.2011 року №459, пунктами 4 і 6 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 року №770, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.01.2012 року за №34/20347, Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області винесено припис №000198/14 від 13.06.2014 року. Згідно зазаченого припису ТОВ "Племінний завод "Україна" приписано в 30-денний термін усунути виявлене порушення вимог земельного законодавства.

Позивач, вважаючи, що припис №000198/14 від 13.06.2014 року прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства України, звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель врегульовано Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (надалі - Закон).

Так, положеннями статті 5 цього Закону передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю (стаття 6 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

В силу положень статті 9 вищевказаного Закону державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.

Так, перевіркою з питань дотримання вимог земельного законодавства ТОВ "Племінний завод "Україна", встановлено самовільне зайняття останнім земельної ділянки ділянка площею 21,4806 га на території Костянтинівської сільської ради за межами населеного пункту с. Костянтинівка Липовецького району Вінницької області з огляду на те, що земельна ділянка використовується за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у користування (оренду) та за відсутності відповідного правочину щодо такої земельної ділянки.

Однак, з даним твердженням відповідача суд не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Костянтинівською сільською радою в особі голови Дубини Василя Марковича (орендодавець) та ТОВ "Племінний завод "Україна" ( орендар ) укладено договори оренди землі №1 від 01 січня 2012 року та №1 від 02 січня 2013 року, згідно яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 21,7165 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Костянтинівської сільської ради. Строк дії даних договорів 1 рік (а.с. 53-54 ).

Тобто, право на користування даною земельною ділянкою, згідно вищезазначених договорів у позивача припинилося 01 січня 2014 року. Крім того, в матеріалах справи міститься лист Костянтинівської сільської ради №09-11/7 від 26 березня 2014 року, за підписом сільського голови, в якому зазначено, що в 2012 - 2013 роках вказану земельну ділянку обробляв ТОВ «Племінний завод «України», з яким було укладено тимчасовий договір на оренду землі. А в 2014 році на зазначену земельну ділянку договір не укладався (а.с. 52 ).

Так, в спірному акті обстеження земельної ділянки зазначено, що земельна ділянка належить на праві оренди ФГ "Зінденс", відповідно до укладеного з Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та зареєстрованого договору оренди №47 від 29 січня 2014 року, проте фактично використовується ТОВ "Племінний завод "Україна" ( а. с. 8).

Однак, суд зауважує, що відповідачем не надано жодного доказу, що підтверджує факт використання ТОВ "Племінний завод "Україна" зазначеної земельної ділянки та вирощування позивачем на ній ячміню в 2014 році загалом та в тому числі на момент здійснення перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні категорично заперечував факт використання ТОВ "Племінний завод "Україна" в 2014 році земельної ділянки площею 21,4806 га на території Костянтинівської сільської ради за межами населеного пункту с. Костянтинівка Липовецького району Вінницької області, наголошуючи, що зазначена земельна ділянка використовувалась позивачем лише в 2012 - 2013 роках і її використання здійснювалось правомірно, відповідно до укладених договорів.

Крім того, представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні наголосив, що відомості, що він був присутній при проведенні обстеження спірної земельної ділянки та складанні акта обстеження № 39/14 від 13.06.2014 року, не відповідають дійсності ( а.с. 8 ). Вказаний акт не містить його підпису або відмітки, що він відмовився від підписання акта. Крім того, зазначив, що припис 13.06.2014 року йому не вручався, що також хибно відображено в оскаржуваному приписі ( а.с. 9 ).

Більш того, 13 червня 2014 року державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області відносно директора ТОВ "Племінний завод "Україна" ОСОБА_2, за порушення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", складено протокол про адміністративне правопорушення №000127/14 ( а.с. 47 ). На підставі даного протоколу прийнято постанову про накладення адміністративне стягнення від 06 серпня 2014 року №160/14, згідно якої директора ТОВ "Племінний завод "Україна" ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. ( а.с. 48 ).

Не погодившись з даною постановою ОСОБА_2 оскаржив її до суду. Так, постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2014 року визнано протиправною та скасовано постанову №160/14 від 06 серпня 2014 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. на ОСОБА_2 ( а.с. 49 - 50 ).

Таким чином, постановою Вінницького міського суду Вінницької області встановлено відсутність діяння щодо самовільного зайняття спірної земельної ділянки з боку директора ТОВ «Племінний завод «України».

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній чи господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту самовільного зайняття земельної ділянки ТОВ "Племінний завод "Україна", а відтак, припис про усунення порушень вимог земельного законодавства, винесений відповідачем на адресу позивача, є необґрунтованим та протиправним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесеного припису від 13 червня 2014 року №000198/14, а тому, виходячи з встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області Держсільгоспінспекції України від 13 червня 2014 року реєстраційний №000198/14.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" (22510, вул. Коцюбинського, с. Костянтинівка, Липовецький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 20102139 ) судові витрати в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп. ).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна