Решение № 38553671, 05.05.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.14р. Справа № 904/813/14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЕКТОРСЬКА КОМПАНІЯ "СЛУЖБА СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ", м. Київ

до Комунального підприємства "ЖЕО № 31", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

про стягнення 28 564,93 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

Від позивача: Мокринська Ю.В., довіреність від 02.03.14р.

Від відповідача: Шаблій Ю.В., довіреність від 31.01.14 р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЕКТОРСЬКА КОМПАНІЯ "СЛУЖБА СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Комунального підприємства "ЖЕО № 31" (далі - відповідач) суму 27 932, 04 грн. основного боргу, 378, 00 грн. 3% річних, 254,09 грн. інфляційних, а всього 28 564, 93 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором про надання послуг від 18.03.13р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від відповідача надійшли заперечення (вих..№1529 від 26.03.14р.), згідно яких останній не погоджується з нарахуванням з заборгованості по акту №139 від 19.06.13р. Відповідно до здійснених відповідачем розрахунків, з урахуванням проведених оплат за надані послуги, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 21 330, 71 грн. Також відповідач вказує на невірне нарахування позивачем суми 3% річних та інфляційних.

В судовому засіданні 28.04.2014 року відповідачем надано клопотання, яким відповідач визнав виконання позивачем робіт відповідно до акта №139 від 19.06.13р. та, відповідно, погодився із нарахуванням заборгованості за вказаним актом.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

18.03.2013 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено договір про надання послуг (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується за дорученням замовника, в межах та на умовах, визначених в Договорі, виключно в інтересах замовника надати останньому послуги, спрямовані на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед замовником (п. 2.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 3.9 Договору про надані виконавцем та отримані замовником послуги на підставі звіреної між ними та з боржником інформації сторони щомісяця підписують акт приймання-передачі наданих послуг.

За умовами п.п.4.1, 4.2 Договору розмір плати за надані виконавцем замовнику послуги без урахуванням ПДВ складає 25% від суми грошових коштів, перерахованих боржником на рахунок замовника або сплаченої через касу замовника, (в тому числі, в порядку виконання договорів про реструктуризацію). Загальна сума, що має бути сплачена замовником за надані виконавцем відповідно до договору послуги визначається сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг, на підставі яких виконавець складає та надає замовнику рахунки-фактури.

Згідно п. 4.3 Договору надані виконавцем послуги оплачуються замовником протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі, зазначеному в рахунку-фактурі, на банківський рахунок виконавця, зазначений в реквізитах сторін у Договорі, або внесення готівкових коштів через касу виконавця.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу послуги на загальну суму 36 603, 71 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг, рахунками, реєстрами боржників, частковими сплатами КП ЖЕО-31 рахунків позивача, виставлених на підставі актів приймання - передачі наданих послуг та клопотанням відповідача від 28.04.14р.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що відповідач взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт виконав частково, у зв'язку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 27 932, 04 грн., що і є предметом позову у даній справі.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

З урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 07.08.13р. по 13.01.14р. на суму 367,32 грн., а також інфляційні за період з серпня 2013 року по 13.01.14р. на суму 254, 09 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.6).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних, суд визнає їх вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно інфляційних нарахувань, слід зазначити, що відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2013 р. №01-06/928/2012, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу; при цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Оскільки позивачем проведено розрахунок інфляційних без дотримання вищезазначених рекомендацій, тому суд задовольняє нарахування розміру інфляційних частково за період з серпня 2013 року по грудень 2013 року на суму 110,63 грн., а в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43-44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "ЖЕО № 31" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Шкапенка, буд.13А; код ЄДРПОУ 20280438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЕКТОРСЬКА КОМПАНІЯ "СЛУЖБА СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ" (01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6; код ЄДРПОУ 36304183) суму 27 932,04 грн. (двадцять сім тисяч дев'ятсот тридцять дві грн. 04 коп.) основного боргу, 367,32 грн. (триста шістдесят сім грн. 32 коп.) 3% річних, 110,63 грн. (сто десять грн. 63 коп.) інфляційних, 1 817,09 грн. (одна тисяча вісімсот сімнадцять грн. 09 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано - 05.05.2014р.