Постановление суда № 33990260, 08.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22-ц/790/6031/13 Головуючий 1 інст.: Пашнєв В.Г.

Справа №2/642/843/13 Доповідач: Малінська С.М.

Категорія: «право власності»

Ухвала

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малінської С.М.,

Суддів - Швецової Л.А.,

Даниленка В.М.,

при секретарі - Лотох І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи : Товариство з обмеженою відповідальністю "Тера", Держреєстратор Харківської міської ради про розподілення статутного капіталу ТОВ "Тера" і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя,-

в с т а н о в и л а:

Представник позивачки ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, який було уточнено в ході розгляду справи, про розподілення між сторонами статутного капіталу ТОВ "Тера", шляхом визнання за кожною стороною в окремості права власності на 1/2 від об'єму в статутному капіталі ТОВ "Тера" станом на 08.04.2013р., тобто на час звернення до суду, належному на 80 % відповідачу, що в реальному вимірі виражається у 40 % від статутного капіталу цього товариства кожній стороні.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.08.2007 року по 05.10.2011 року. Відповідачу належить 80 % об'єму статутного капіталу ТОВ «Тера», в 1000 грн. Формування статутного фонду звершено у 2011 році, тобто в період перебування сторін у шлюбі. Отже, позивачка взяла участь у формуванні статутного капіталу підприємства і має право вимоги (визнання) її права власності на 1/2 статутного капіталу ТОВ «Терра».

У свою чергу, ОСОБА_2 подав до суду зустрічну заяву до ОСОБА_3, в якій просить розподілити автомобіль «Toyota Rav-4» д.н. НОМЕР_1 між сторонами, залишивши вказаний автомобіль ОСОБА_3 та стягнувши з неї на його користь грошову компенсацію вартості однієї другої частки автомобіля у розмірі 105300 грн..

В обґрунтування своїх вимог вказує, що в період шлюбу був придбаний в кредит автомобіль «Toyota Rav-4» та зареєстрований на ім'я ОСОБА_3

В подальшому сума кредиту була погашена ОСОБА_2 ,однак автомобіль до теперішнього часу знаходиться в користуванні ОСОБА_3

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційних скаргах апелянти просять скасувати постановлене по справі рішення в частинах відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги , посилаючись на те, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача , осіб , що приймали участь у справі , дослідивши матеріали справи , судова колегія вважає необхідним апеляційні скарги відхилити , рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 10 ч.3 ; 60 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі , доказів , кожна сторона повинна довести обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст. 60 СК України майно , набуте подружжям за час шлюбу , належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того , що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку(доходу).

Об'єкти права спільної сумісної власності перелічені в ст. 61 СК України. Згідно до рішення Конституційного суду України по справі № 1-8/2012 № 17-рп/2012 від 19 вересня 2012 року статутний капітал та майно приватного підприємства , сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя , є об'єктом їх спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 63 СК України якщо майно дружини , чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя , воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того , що остання не надала суду доказів того , що вона приймала участь у діяльності ТОВ «Тера» і згідно витягу з ЄДР даних про внесення будь-яких змін до статуту ТОВ «Тера» немає.

З матеріалів справи вбачається , що згідно витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.3) ТОВ «Тера» зареєстровано 05.06.1995року зі статутним капіталом 1000 грн. , дата закінчення його формування 25.07.2011року. Засновниками юридичної особи є ОСОБА_2- розмір внеску до статутного фонду - 800 грн. ; ОСОБА_5 - розмір внеску до статутного капіталу - 200грн.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.08.2007 року по 05.10.2011 року. Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 05.10.2011року сторони сімейно-шлюбних стосунків не підтримують з червня 2010року(а.с.4).Таким чином, ТОВ «Тера» було зареєстровано за 12 років до вступу сторін до шлюбу. Шлюбні стосунки сторони підтримували недовгий час. Доказів того , що ОСОБА_3 приймала участь у формуванні статутного капіталу ТОВ «Тера» і того , що за час шлюбу істотно збільшилась вартість статутного капіталу матеріали справи не містять , а тому судова колегія вважає , що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Щодо посилань відповідача ОСОБА_2 що між сторонами було досягнуто домовленості про те, що ОСОБА_2, передав ОСОБА_3 частку в статутному капіталі ТОВ «Тера» на суму 70 грн., судова колегія не приймає їх до уваги , оскільки доказів внесення змін до Статуту ТОВ з цього приваду матеріали справи не містять. Наданий до суду Статут ТОВ « Тера» 2008 року та нотаріально посвідчена заява ( а.с.62-66) не є належними доказами , оскільки не мають відмітки реєстрації відповідних змін до Статуту ТОВ « Тера» і являються лише попередньою домовленістю сторін.

Крім того , враховуючи , що засновниками ТОВ «Тера» є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , тобто дане товариство є корпоративним , а не унітарним (приватним) , а тому воно не відноситься до об'єктів права спільної власності подружжя , оскільки згідно до рішення Конституційного суду України по справі № 1-8/2012 № 17-рп/2012 від 19 вересня 2012 року статутний капітал та майно приватного підприємства , сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя , є об'єктом їх спільної сумісної власності.

Відповідно до п. 24 Постанови№11 Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб , розірвання шлюбу , визнання його недійсним та поділ майна подружжя» до складу майна , що підлягає поділу включається загальне майно подружжя , наявне у нього на час розгляду справи , та те що знаходиться у третіх осіб.

Пунктом 25 вищевказаного Пленуму передбачено , що вирішуючи питання про поділ майна , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя , зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частини четвертої , п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав , передбачених статтею 365 ЦК , за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом ( стаття 11 ЦК ) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли кожен із подружжя не вчинив таких дій , а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток , суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає у їх спільній частковій власності.

З матеріалів справи вбачається, що спірний автомобіль було придбано в період шлюбу -31.01.2008року(а.с.40).Згідно довідки Управління ДАІ УМВС України в Полтавській області за № 11/2-1380 від 01.07.2013 року (а.с.69) транспортні засоби за ОСОБА_3 станом на 07.05.2010 року по 01.07.2013 року не зареєстровані. З клопотання про залучення доказів ( а.с.79) , наданого до суду першої інстанції представником позивачки ОСОБА_4 та витягу з Єдиного реєстру довіреностей(а.с.80), вбачається , що позивачка ОСОБА_3 позбулася спірного автомобіля 05.05.2010року та отримала 20 000 доларів США в гривнях , які витратила, яв вказує в своїх поясненнях ОСОБА_3, на потреби сім'ї .Даний автомобіль знятий з реєстраційного обліку.

Таким чином , на момент поділу майна спірний автомобіль відсутній .Доказів про находження автомобіля у відповідача за зустрічним позовом чи третіх осіб немає, а тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про поділ спірного майна подружжя ,враховуючи роз'яснення , надані в п.п. 24-25 Постанови №11 Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу , визнання його недійсним та поділ майна подружжя» судова колегія не вбачає.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 292 ; 294-296; 303 ; 304 ; 307 ; 308; 313-315; 317 ; 319 ; 325 ЦПК України , судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення , але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.

Головуючий : Судді :