Решение № 33990252, 09.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

Справа № 610/2191/13-ц

Провадження № 22-ц/790/6502/13 Головуючий 1 ін. - Соколова К.А.

Категорія: «трудові» Доповідач - Бородін М.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: Бородіна М.М.,

суддів - Міненкової Н.О., Гальянової І.Г.,

при секретарі - Галушко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 23 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про зобов'язання нарахувати та сплатити відшкодування за затримку виплати всіх сум, що належать працівникові від підприємства у день звільнення,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про зобов'язання нарахувати та сплатити відшкодування за затримку виплати всіх сум, що належать працівникові від підприємства у день звільнення.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 13 листопада 2007 року вона була прийнята на роботу до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на посаду техніка оперативно-профілактичного управління.

26 червня 2012 року її було звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

При звільненні їй було нараховано та виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України.

При цьому ОСОБА_2 зазначила, що Галузевою угодою між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і Профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки та Колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Лікво» на 2012-2014 роки передбачено, що працівникам, вивільненим у зв'язку із скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів підприємства виплачується допомога, залежно від стажу роботи на підприємстві.

Однак, вказана додаткова допомога позивачці виплачена не була.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2012 року зобов'язано ДП «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» нарахувати та сплатити ОСОБА_2 вказану допомогу в розмірі 4 086 грн. 51 коп..

Зазначену суму коштів перераховано позивачу 11 квітня 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд зобов'язати ДП «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» нарахувати та сплатити на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 26 червня 2012 року по 11 квітня 2013 року у розмірі 43 060 грн. 23 коп..

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслала письмову заяву в якій позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 23 липня 2013 року позов ОСОБА_2 - задоволений.

Стягнуто з ДП «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 43 060 грн. 23 коп..

В апеляційній скарзі представник ДП «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» просить заочне рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт зокрема посилається на те, що не мав фінансової можливості виплатити вказану допомогу, а позивач пропустила строк позовної давності.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив конституційне право працівника на своєчасне отримання винагороди за працю.

Проте вказані висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 листопада 2007 року ОСОБА_2 була прийнята на роботу до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на посаду техніка оперативно-профілактичного управління (а.с. 5)

26 червня 2012 року її було звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників (а.с. 7).

Галузевою угодою між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і Профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки та Колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Лікво» на 2012-2014 роки передбачено, що працівникам, вивільненим у зв'язку із скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів підприємства виплачується допомога, залежно від стажу роботи на підприємстві.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2012 року зобов'язано ДП «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» нарахувати та сплатити ОСОБА_2 вказану допомогу в розмірі 4 086 грн. 51 коп..

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 встановлено, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

З постанови державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ від 01 березня 2013 року вбачається, що грошові кошти в сумі 4 086, 51 грн. за рішенням Балаклійського районного суду Харківської області перераховані ОСОБА_2 згідно платіжного доручення № 435 - 01 березня 2013 року (а.с. 137).

Тобто днем фактичного розрахунку з ОСОБА_2 потрібно вважати саме 01 березня 2013 року.

Позивач звернувся у суд із позовом про зобов'язання нарахувати та сплатити відшкодування за затримку виплати всіх сум, що належать працівникові від підприємства у день звільнення - 12 червня 2013 року, тобто с пропуском строку позовної давності. При цьому клопотання про його поновлення ОСОБА_2 не подавала.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - задовольнити.

Заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 23 липня 2013 року - скасувати. Постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «Лікво» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: