№ 30848491, 15.03.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/820/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Воєдило Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Прокурора Борзнянського району в інтересах ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Борзнянського району в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення відповідача про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, що викладене в протоколі комісії Чернігівського обласного військового комісаріату щодо розгляду питань, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій, № 3056 від. 18.09.2012 року; зобов'язання відповідача, комісію Чернігівського обласного військового комісаріату щодо розгляду питань, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій, надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 в період з 05.11.1963 року по 05.09.1966 року перебував на строковій військовій службі у військовій частині № 93883 Радянської армії. З 05.09.1966 року згідно наказу командира військової частини № 93883 ОСОБА_1 був зарахований на надстрокову військову службу в цій же військовій частині та перебував на посаді завідуючого складом 784-го окремого батальйону аеродромно-технічного забезпечення, який базувався біля м. Братислава ЧСР. З 25.09.1968 року по 10.10.1968 року ОСОБА_1 приймав участь в операції під кодовою назвою «Дунай», яка була безпосередньо пов'язана з військовими діями у захисті соціалістичних завоювань у Чехословаччині, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 віднесена до переліку держав, на території яких в період з 20.08.1968 року по 01.01.1969 року проходили бойові дії, а тому відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та вищевказаної постанови ОСОБА_1 має право на присвоєння статусу учасника бойових дій. За таких обставин, рішення відповідача про відмову у встановленні статусу учасника бойових дій вважає протиправним та таким, що суперечить положенням чинного законодавства України.

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином, надіслав на адресу суду повідомлення від 06.03.2013 року, в якому просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що у архівних довідках та інших документах, наданих ОСОБА_1 відсутній факт участі військової частини № 93883 в бойових діях чи забезпеченні цією частиною бойової діяльності військ. Вказує, що проходження військової служби в військовій частині, яка певний проміжок часу перебувала на території держави, де велись бойові дії, не свідчить про факт участі даної військової частини у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ, а тим більше про участь у бойових діях конкретної особи чи забезпеченню нею бойової діяльності військ. Зазначив, що позивач не надав жодного документа з перелічених у пункті 9 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 08.04.2009 року №158, на підставі якого можна було б зробити висновок про те, що саме позивач приймав участь у бойових діях.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.11.1963 року по 10.10.1968 року проходив військову службу у військовій частині № 93883, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 (а.с. 50-57), обліковою карткою до військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с. 49) та не заперечується відповідачем.

Згідно архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 21.10.2011 року № 4/82461 ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині № 93883, місце дислокації аеропорт Братислава, з 25.09.1968 року по 10.10.1968 року у військовому званні старшого сержанта надстрокової служби. Крім того у довідці зазначено, що в Переліку частин та з'єднань, особовий склад яких приймав участь у навчаннях по плану «Дунай» на території Чехословаччини у 1968 році, військова частина № 93883 значиться (а.с.14).

З архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 05.06.2012 року № 4/87138 вбачається, що в історичній довідці військової частини польова пошта 93883 (784 ОБАТО) за 1968 рік записано: особовий склад 784 ОБАТО з 21.08.1968 року по 27.10.1968 року приймав участь в операції «Дунай» та базувався на аеродромі Братислава ЧСР (а.с. 16).

З метою отримання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського обласного військового комісаріату з відповідною заявою, до якої ним було додано копію паспорта, копію військового квитка, довідку Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 05.06.2012 року № 4/87138, довідку Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 21.10.2011 року.

За наслідками розгляду заяви позивача, комісією Чернігівського обласного військового комісаріату щодо розгляду питань, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій було прийнято рішення № 3056 від 18.09.2012 року про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника бойових дій у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують участь у бойових діях або у забезпеченні бойової діяльності військ, що підтверджується витягом з протоколу № 9 від 13.09.2012 року (а.с. 18,19).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Поняття і зміст статусу учасника бойових дій визначається в Законі України від 22.10.1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону, учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Згідно абзацу 3 пункту 2 частини першої статті 6 Закону, перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затверджено перелік держав і періодів бойових дій на їх території.

Згідно з вищезазначеною постановою, Чехословаччина віднесена до переліку держав, на території яких в період з 20.08.1968 року по 01.01.1969 року проходили бойові дії.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що обов'язковою умовою для надання позивачу статусу учасника бойових дій є встановлення двох фактів, а саме: проходження служби, праця чи перебування у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і безпосередня участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Відповідно до положень Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 року № 458 "Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Уряду Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям і виконавчим комітетам Рад, Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Національній гвардії, Штабу Цивільної оборони було доручено створити відповідно республіканську, обласні, міські, районні, районні в містах та відомчі комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни.

Крім того, відповідно до пункту 1 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 08.04.2009 року № 158 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2009 року за № 428/16444 (далі - Положення) передбачено, що комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині А0515, військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

Для розгляду заяв громадян про визнання їх учасниками бойових дій при Чернігівському обласному військовому комісаріаті створено комісію, до повноважень якої віднесено розгляд питань визначення статусу учасника бойових дій.

Відповідно до пункту 7 Положення, на комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визначення учасників бойових дій відповідно до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників - за місцем їх реєстрації.

Зокрема, відповідно до пункту 8 Положення комісії зобов'язані: приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; реєструвати заяви у спеціальній книзі обліку; інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання комісії; робити запити до відповідних архівних установ, про що повідомляти заявника; розглядати заяви громадян, що надійшли до Комісій, у місячний строк; заслуховувати пояснення громадян, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази; у разі відмови в задоволенні вимог, викладених у заяві, рішення доводити до відома громадянина в письмовій формі, а також роз'яснювати порядок оскарження прийнятого рішення.

Пунктом 9 Положення встановлено, що комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі документів, зокрема, історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів.

Як вбачається з матеріалів справи, Військова частина № 93883, у якій позивач проходив службу, в період з 21.08.1968 року по 27.10.1968 року приймала участь у операції "Дунай", тобто в період бойових дій, який визначено у вищевказаному Переліку.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач при розгляді заяви ОСОБА_1 про встановлення останньому статусу учасника бойових дій з формальних підстав відмовив йому у встановленні вищевказаного статусу, зазначивши у протоколі від 13.09.2012 року № 9 про відсутність документів, необхідних для підтвердження участі позивача у бойових діях, або забезпеченні бойової діяльності військ, оскільки комісією не дано належної оцінки відомостям, викладеним в довідках Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 21.10.2011 року № 4/82461 та від 05.06.2012 року № 4/87138.

Також, відповідачем не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначивши, що вищевказані документи не стосуються позивача, і що інформація, яка міститься в цих документах, не свідчить про участь позивача у бойових діях на території Чехословаччини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача про відмову у встановленні позивачу статусу учасника бойових дій при наявності встановлених законом підстав для надання йому такого статусу.

Стосовно вимоги щодо зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання статусу учасника бойових дій є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, орієнтований перелік яких визначений у вказаній статті. При цьому суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою забезпечення прав та інтересів ОСОБА_1, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та прийнятого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора Борзнянського району в інтересах ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Чернігівського обласного військового комісаріату № 3056 від 18.09.2012 року про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

В задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Баргаміна