№ 24809326, 18.06.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/9638/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 року

14год.39хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

При секретарі - Жаворонковій М.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю №2464 від 05.07.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю №39076/9/10-029 від 22.11.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ДПС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ВАТ «Одеський припортовий завод»(надалі - ВАТ «ОПЗ»), в якій позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі від 02.11.2011р. №0000531520 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2011р. у розмірі 398446,31грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 99611,58грн.; відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень п.198.6 ст.198, п.п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, посилаючись на наступне. Відповідачем було порушено процедуру проведення перевірки, а саме: копія наказу та направлення на перевірку були отримані позивачем поштою вже після проведення перевірки. Під час здійснення перевірки як позивача так і його контрагентів податковими органами не досліджувались первинні документи; висновки акту перевірки позивача ґрунтуються лише на даних бази власних автоматизованих інформаційних систем (АІС). Позивач зазначає, що декларація з ПДВ за серпень 2011р. вже перевірялась відповідачем, про що складено довідку камеральної перевірки про відсутність порушень. Позивач посилається на наявність первинних документів, які підтверджують товарність господарських операцій з його контрагентами та правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні товарів та послуг, наданих продавцями та виконавцями.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з встановленням порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.п.201.1 ст.201 ПК України, посилаючись на те, що згідно автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розмірі контрагентів на рівні Департаменту податкової адміністрації України встановлено, що податковий кредит ВАТ "ОПЗ" сформований по контрагентам, які мають ознаки ризикових, а саме стан контрагентів відмінний від "0" - основний платник.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 18.10.2011р. на підставі службового посвідчення посадовою особою СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі згідно наказу від 14.10.2011р. №701, виданого керівником СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі на проведення невиїзної документальної перевірки, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п,п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 ПК України та відповідно до наказу від 11.05.2011р. №319 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ «Одеський припортовий завод»з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Астек Юг», TOB "Єй Пі Інженірінг", ВКФ ПП "Промзбуд", TOB "АЛТ Україна ЛТД", Фірма ПП "Титан", TOB «Компанія Флора Україна», ПАТ «Склопласт»за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2011р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт від 18.10.2011р. №408/15-2/00206539/88 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам ВАТ «Одеський припортовий завод»з TOB «Астек Юг», TOB "Єй Пі Інженірінг", ВКФ ПП "Промзбуд", TOB "АЛТ Україна ЛТД", Фірма ПП "Титан", TOB "Ліон-95", TOB "Компанія Флора Україна", ПАТ "Склопласт" за період з 01.08.11р. по 31.08.11р.».

В висновках акту перевірки зазначено, що позивачем порушено п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 398446,31 грн. у т.ч.: за серпень 2011 року - 398 446,31грн.

На підставі зазначеного акту перевірки від 18.10.2011р. №408/15-2/00206539/88 СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011р. №0000531520 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2011р. у розмірі 398446,31грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 99611,58грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до суду, вказуючи на його протиправність та необґрунтованість.

Суд погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.79.1 та п.79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ «ОПЗ»та повідомлення від 17.10.2011р. за №145/10/15-2, отримані позивачем поштою 24.10.2011р., в той час як перевірка була проведена 18.10.2011р. Отже вказані документи були отримані позивачем вже після проведення перевірки, що є порушенням наведених вище приписів ПК України.

З пп.75.1.2 п.75.1 ст. ПК України вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Отже для проведення документальної перевірки недостатньо дослідження лише податкової декларації.

Проводити перевірку правильності та повноти нарахування та сплати податків можливо лише за наявності усіх необхідних документів та лише у разі надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обґрунтовані та правильні висновки.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, остання проводилась виключно на підставі поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за серпень 2011р., установчих документів, уточнюючого розрахунку та реєстру отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011р., при цьому будь-які документи та пояснення від позивача не вимагались.

Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Виходячи з цього, за способом проведення перевірка здійснена ДПІ як камеральна (тільки на підставі поданої декларації), а за висновками щодо повноти, достовірності нарахування ПДВ та формування податкового кредиту ВАТ «ОПЗ»- як документальна, висновки якої згідно з законом можуть базуватись виключно на дослідженні первинних документів та пояснень, наданих платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки відповідачем не досліджувалися угоди, на яких базувалися господарські відносини ВАТ «ОПЗ»з його контрагентами: TOB «Астек Юг», TOB "Єй Пі Інженірінг", ВКФ ПП "Промзбуд", TOB "АЛТ Україна ЛТД", Фірма ПП "Титан", TOB «Компанія Флора Україна», ПАТ «Склопласт», та первинні документи, що підтверджують або спростовують їх реальне виконання. До того ж, відповідачем взагалі не надано доказів звернення до позивача з письмовою вимогою про надання необхідних первинних документів, акт перевірки таких відомостей не містить, та ця обставина не спростована та не заперечується представником СДПІ в ході розгляду справи в суді.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про заниження податку на додану вартість всього на суму 398446,31грн. (за серпень 2011р.) слугувало наступне. Згідно Автоматичної бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що податковий кредит ВАТ «ОПЗ»сформований по контрагентам, які мають ознаки ризикових (стан контрагентів відмінний від «0»- основний платник), а саме: стан платника - «23»- місцезнаходження не встановлено TOB "АСТЕК-ЮГ"; TOB "ЄЙ-ПІІНЖЕНІРІНГ"; стан платника - «9»- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням мають наступні підприємства: ФІРМА "ТИТАН" ПП, TOB "КОМПАНІЯ "ФЛОРА УКРАЇНИ"; TOB «ЛІОН-95», але на момент складання акту перевірки стан його змінився на - «0», основний платник; стан платника - «10»- запит на встановлення місцезнаходження мають наступні підприємства: TOB "АЛТ УКРАЇНА ЛТД"; - ВКФ ПП "ПРОМЗБУД"; стан платника - «4»- порушено провадження у справі про банкрутство має наступне підприємство: ПАТ "СКЛОПЛАСТ".

З вказаного вбачається, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість спирається лише на дані Автоматичної бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України та власної класифікації податківців платників податків за певними ознаками, що не є правовими категоріями.

В акті перевірки відповідач цитує посилання на вимоги щодо оформлення податкових накладних та їх віднесення до обов'язкової підстави формування податкового кредиту, проте, такі посилання є безпредметними з огляду на те, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, на підставі яких ним було сформовано податковий кредит з ПДВ за серпень 2011р., відповідачем не досліджувались та для перевірки не витребовувались.

Більш того, цілком необґрунтованим є твердження в акті про оформлення податкових накладних з порушеннями, позаяк не зазначено, в чому саме полягають ці порушення.

Первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем товарів, включення витрат по їх оплаті до валових витрат, оплати отриманих товарів, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеними в акті перевірки контрагентами, та обґрунтованість віднесення спірної суми ПДВ до податкового кредиту (договори, додатки до договорів, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, платіжні доручення, витяги з виписок банку, витяги з реєстрів отриманих податкових накладних, акти звірки взаємних розрахунків, тощо).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані TOB «Астек Юг», TOB "Єй Пі Інженірінг", ВКФ ПП "Промзбуд", TOB "АЛТ Україна ЛТД", Фірма ПП "Титан", TOB «Компанія Флора Україна», ПАТ «Склопласт»згідно п.201.1 ст.201 ПК України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктів 2, 5, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку. Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Будь-яких зауважень стосовно статусу TOB «Астек Юг», TOB "Єй Пі Інженірінг", ВКФ ПП "Промзбуд", TOB "АЛТ Україна ЛТД", Фірма ПП "Титан", TOB «Компанія Флора Україна», ПАТ «Склопласт»як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивач та його контрагенти TOB «Астек Юг», TOB "Єй Пі Інженірінг", ВКФ ПП "Промзбуд", TOB "АЛТ Україна ЛТД", Фірма ПП "Титан", TOB «Компанія Флора Україна», ПАТ «Склопласт», належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, що взагалі не було предметом дослідження та аналізу при проведенні перевірки ВАТ «ОПЗ».

Суд встановив, що в ході перевірки та під час судового розгляду відповідачем жодним чином не були підтверджені також і відомості щодо місцезнаходження контрагентів позивача, порушення справи про банкрутство та інших тверджень щодо стану платників, зазначених в акті.

Згідно п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно до п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, встановивши порушення позивачем норм ст.ст.198, 201 ПК України, відповідач жодним чином не обґрунтував в чому ці порушення полягають виходячи з даних бухгалтерського та податкового обліку платника податку, що перевірявся, що є порушенням приписів Порядку №984.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи безпідставність та необґрунтованість висновку про порушення ВАТ «Одеський припортовий завод»вимог п.198.6 ст.198, п.п.201.1 ст.201 ПК України, заниження податку на додану вартість на суму 398446,31грн. за серпень 2011р., відсутність доказів на підтвердження наголошених ДПІ обставин, беручи до уваги наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності господарських операцій за договорами з контрагентами позивача, суд дійшов висновку про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його протиправним та скасування та задоволення позову Відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»у повному обсязі, при цьому вважаючи, що вимога про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення є по суті вимогою визнати його протиправним та має призвести до скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ДПС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі від 02.11.2011р. №0000531520.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Одеський припортовий завод» судовий збір у сумі 28 (двадцять вісім) грн.23коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2012р.

Суддя М.М. Аракелян

18 червня 2012 року.