№ 24809325, 19.06.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/2292/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2012 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання -Легенченко О.А.,

за участю

представника позивача -ОСОБА_1, за довіреністю

представник відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЯКС»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000252201 від 23.03.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЯКС»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000252201 від 23.03.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АЯКС»по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «Вітас Плюс», код ЄДРПОУ 32554779 за вересень 2011 року був складений та підписаний акт перевірки від 12.03.2012 року № 94/22-1. На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було винесено податкове повідомлення -рішення № 0000252201 від 23.03.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 132 978, 00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 33 244,5 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що видатковими накладними підтверджується факт виконання постачальником умов договору в частині передачі товару покупцю. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного періоду. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. За весь період діяльності ТОВ «АЯКС»належним чином та у встановлені законодавством терміни подавало до ДПІ податкову звітність та сплачувало до бюджету податки та збори. Крім того, відповідачу не надано право визнавати недійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо, а застосування положень про нікчемні правочини є по суті втручанням державних органів, що контролюють дотримання законодавства у публічно-правовій сфері податкового законодавства, у цивільно-правові відносини платників податків, тобто перевищенням своїх повноважень. Акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №885/23-3/32554779 від 21.02.2012 року «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Вітас Плюс»»є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у відкрите судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Представником відповідача були подані письмові заперечення, відповідно до яких він позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, з підстав необґрунтованості та безпідставності (а.с.84-85).

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представника позивача судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЯКС»в якості юридичної особи зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 23.06.1993 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (а.с.105).

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Суворовському районі м. Одеси на виконання наказу ДПА України від 08.08.2011 року №475-ДСК «Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам тінізації економіки»(на виконання Наказу ДПА в Одеській області від 11.08.2011 року №1948/ДСК), відповідно до листа від 21.02.2012 року №3918/7/23-310 ДПІ у Печерському районі м. Києва та згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, та наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси №21 від 02.03.2012 року була проведена невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АЯКС»по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «Вітас Плюс», код ЄДРПОУ 32554779 за вересень 2011 року. Письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки №15/22-0 від 02 березня 2012 року та копія наказу №21 від 02.03.2012 року вручені 02.02.2012 року під розписку директору ТОВ «АЯКС»Загускіну В.О. За результатами вказаної перевірки на підставі частково наданих позивачем первинних документів перевіряючим був складений та підписаний акт перевірки від 12.03.2012 року № 94/22-1 (а.с. 15-23).

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «АЯКС» було порушено вимоги п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: підприємством занижено суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Вітас Плюс», за період вересень 2011 року на загальну суму 132978 грн.

До такого висновку перевіряючи дійшли, посилаючись на лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.02.2012 року №3918/7/23-310 з актом №885/23-3/32554779 від 21.02.2012 року «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Вітас Плюс»»щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року та на первинну документацію позивача, з якої не встановлено факту передачі товару (послуг).

Так, у період, що перевірявся позивачем був укладений договір купівлі-продажу з ПП «Вітас Плюс»№ 01 911 від 01.09.2011 року. Відповідно до зазначеного договору контрагент зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором передати у власність позивача товар, в певній кількості, відповідної якості і за встановленою ціною, а позивач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі. Згідно з п. 3.2. вказаного договору постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на умовах правил міжнародної торгівлі Incoterms в редакції 2000 року, з урахуванням особливостей зовнішньодержавного здійснення поставки товарів.

Між тим, актом перевірки зафіксовано, що позивачем до перевірки не була надана відповідна первинна бухгалтерська документація, яка б підтверджувала фактичну передачу товару за умовами вище зазначеного договору.

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0000252201 від 23.03.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 132 978, 00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 33 244,5 грн. (а.с. 24).

Одночасно, судом досліджені податкові та видаткові накладні (а.с.43-53), довідка з ЄДРПОУ, довідка про взяття на облік, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість відносно ТОВ «АЯКС»(а.с.105-107), договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.2011 року (а.с.108-111).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пункт 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлює вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні облікові документи.

Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу першого п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд вважає, що перевіряючі прийшли до вірного висновку щодо заниження підприємством суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Вітас Плюс», за період вересень 2011 року на загальну суму 132978 грн., виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Вітас Плюс»зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором передати у власність позивача товар, в певній кількості, відповідної якості і за встановленою ціною, а позивач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі. Згідно з п. 3.2. вказаного договору постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на умовах правил міжнародної торгівлі Incoterms в редакції 2000 року, з урахуванням особливостей зовнішньодержавного здійснення поставки товарів.

Між тим, як вбачається з матеріалів перевірки та матеріалів справи у позивача відсутні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення товару, а саме: товарно-транспортні накладні та дорожні листи.

Відповідно до п. 11.1. наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Товарно-транспортна накладна -це є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Відповідно до п. 11.7 вказаних Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий -передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Форма товарно-транспортної накладної затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995 року № 488/346, пунктом 2 якого передбачено, що товарно-транспортні накладні у формі первинного обліку повинні застосовувати всі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності.

Отже, товарно-транспортна накладна і дорожні листи відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарських операцій від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Судом не приймається до уваги посилання позивача, що усі правочини укладені за перевіряємий період з ПП «Вітас Плюс»»підтверджені первинними документами та відповідають бухгалтерському та податковому обліку, оскільки ані перевіряючим, ані суду не надані докази в підтвердження цих посилань.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби було вірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по господарським операціям з ПП «Вітас Плюс»».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач довів правомірність винесення податкового повідомлення-рішення, в свою чергу, позивачем не надані належні докази в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення -рішення форми «Р»№ 0000252201 від 23.03.2012 року, винесеного Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси, не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат відповідача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, керуючись ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

З огляду на вищевикладене, відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЯКС»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000252201 від 23.03.2012 року -відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 19 червня 2012 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Л.Р. Юхтенко

.