Решение № 22238463, 28.11.2011, Хозяйственный суд Хмельницкой области

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2011 р.Справа № 22/5025/1816/11 за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону м. Львів в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району м. Львів

до Концерну "Військторгсервіс" в особі Хмельницької філії Концерну "Військторгсервіс" м. Хмельницький

про стягнення 35909,15 грн.

Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

позивач: Савицький Ф.В. начальник Яворівської КЕЧ району

відповідач: ОСОБА_1, представник за довіреністю №97 від 27.12.2010р., Малімон В.М. начальник Хмельницької філії

прокурор: Федорук В.М., помічник військового прокурора Хмельницького гарнізону

Повне рішення складено та підписано 28.11.2011р.

Суть спору: Військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району м. Львів звернувся до концерну "Військторгсервіс" в особі Хмельницької філії про стягнення 35329,93 грн. за фактичне використання нерухомого військового майна.

В обґрунтування позову зазначає, що протягом 2010-2011 років Концерн "Військторгсервіс" та Яворівська КЕЧ району здійснили ряд заходів, спрямованих на укладання договорів оренди нерухомого військового майна, зокрема будівлі №277, що розташована в м. Яворів на території військової частини А0998 (чайна №1) та будівлі №4, що розташована в с. Старичі на території військової частини А1491 (магазин №20). Однак, станом на теперішній час договору між Яворівською КЕЧ району та концерном "Військторгсервіс" в особі Хмельницької філії про оренду зазначених вище приміщень не укладено, що призводить до незаконного використання відповідачем державного майна. При цьому, відповідач не оплачує Яворівській КЕЧ району кошти за фактичне використання нерухомого майна.

Таким чином, прокурор з посиланням на ст.ст. 11, 526, 527 Цивільного кодексу, ст. 193 Господарського кодексу, ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" звернувся з позовом до суду за захистом порушених прав держави в особі Яворівської КЕЧ району.

На підтвердження заявлених вимог прокурором подано копії листів Яворівської КЕЧ від 01.06.2011р. вих.№1172, від 07.06.2010р. вих.№832, від 26.05.2010р. вих.№744, від 31.03.2009р. вих.№502, довідку Яворівської КЕЧ №1743 від 15.08.2011р., розрахунок за фактичне використання нерухомого військового майна концерну "Війсьторгсервіс", квитанцій про оплату відповідачем за фактичне використання нерухомого військового майна, розрахунок витрат об'єктів головним контролером-ревізором КРВ у Яворівському районі, витяг з акту КРУ №40-38-10 від 22.07.2010р.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримують у повному обсязі, вважають їх правомірними та обґрунтованими.

Позивач в судовому засіданні 28.11.2011р. подав суду заяву про збільшення позовних вимог, у зв'язку з нарахуванням пені в сумі 579,22 грн., та просить суд стягнути з відповідача 35909,15 грн. за фактичне користування приміщеннями.

Представник прокуратури проти збільшених позовних вимог не заперечує.

Оскільки збільшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, вони господарським судом прийняті.

Також позивачем надано письмові пояснення, що розрахунок ціни позову у даній справі розраховувався та ґрунтується на висновках КРУ №40-38-10 від 22.07.2010р.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог прокурора, вказує на відсутність укладеного між сторонами договору оренди на спірні приміщення, що в свою чергу позбавляє сторони можливості взаємного спонукання до виконання умов договору, який не укладений; не укладений договір не може бути доповнений, змінений чи розірваний, оскільки подібні дії можливі тільки у відношенні укладеного договору. Таким чином, відсутність між сторонами укладеного договору оренди, а отже і відсутність погодження сторонами ціни договору, позбавляє можливості Яворівську КЕЧ району вимагати від Концерну "Військторгсервіс" в особі Хмельницької філії стягнення грошової заборгованості, оскільки договірні відносини не існують та внаслідок відсутності порушення зобов'язань за неукладеним договором. Крім того, зазначає, відповідач, КРУ не вправі тлумачити норми закону і ставити питання про стягнення коштів з Концерна "Військторгсервіс" в особі Хмельницької філії за фактичне використання нерухомого майна без укладання будь-якого договору. Стосовно гарантійного листа №105 від 10.03.2011р. та проведення розрахунків між Концерном "Військторгсервіс" в особі Хмельницької філії та Яворівської КЕЧ району, то це проводилось під впливом працівників Контрольно-ревізійного управління і це також стосувались погашення заборгованості по електроенергії.

Представником відповідача надано в судове засідання пояснення стосовно наданого гарантійного листа та проведених платежів.

Справа підлягає вирішенню згідно ст. 75 ГПК України за наявними в ній документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Відповідно до Довідки ЄДРПОУ Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району за реєстрована за адресою: Львівська область, м. Яворів, вул. Львівська, 19, код 07930854.

Відповідно до довідки №2401 з ЄДР концерн "Військторгсервіс" зареєстрований як юридична особа 22.07.2005 р., за адресою м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код 33689922.

Згідно положення "Про Хмельницьку філію Концерну "Військторгсервіс" (розділ 4), затвердженого заступником генерального директора концерну, Філія має право здійснювати всі процесуальні дії передбачені законодавством України, представляти інтереси засновника у взаємовідносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами.

Листом №502 від 31.03.2009р. Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району повідомила начальника управління торгівлі Західного оперативного командування концерн "Військторгсервіс" про те, що передача державним підприємствам військової торгівлі нерухомого військового майна проводиться тільки на правах оренди, тобто процедуру укладання договорів оренди, в даному випадку, необхідно проводити відповідно до Постанови КМУ від 11.05.2000р. №778 "Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам ЗС на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду" на конкурсних засадах. Яворівська КЕЧ району проводить експертну оцінку приміщень, які безоплатно використовуються Концерном "Військторгсервіс", а саме: в Старицькому гарнізоні, в/м 21 в будівлі №4, в Яворівському гарнізоні, в/м в будівлі №227 для подальшої передачі в оренду без зміни цільового призначення. Також повідомила, що про умови конкурсу буде опубліковано в газеті "Відомості і приватизація" та зазначила про надання пакету документів, необхідних для участі у конкурсі. У випадку, якщо переможцем конкурсу на право укладення договору оренди не буде державне підприємство військової торгівлі, Концерну "Військторгсервіс" буде надано протокол про визначення переможця конкурсу і зобов'язання в 10-денний термін звільнити приміщення.

26.05.2010р. Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району звернулася з проханням до Концерну "Військторгсервіс" в особі Хмельницької філії (лист №744), у зв'язку із вступом в дію наказу Міністра оборони №46 від 02.02.2010р. "Про затвердження Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна", затвердити повторно проекти договорів оренди та додатки до них в які були внесені зміни, та надати додаткові документи.

Згідно листа №832 від 07.06.2010р. Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району повідомила відповідача, що погодження запропонованого переліку можливе тільки за умови компенсації незалежної експертної оцінки, яку проводила Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району, на дані приміщення з метою подальшої передачі їх в оренду. А також, що погодження командирів відповідних військових частин є тільки по двом пунктам даного переліку, а саме: приміщення будівлі №277, в/ч А0998 (чайна №1), приміщення будівлі №18, в/ч А 1491 (магазин № 20).

22.07.2010р. КРВ у Яворівському районі було проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, про що свідчить акт ревізії №40-38-10, в результаті якої в встановлено випадки розміщення в приміщеннях Яворівської КЕЧ району об'єктів, що належать філії УТ ЗахОК "Військторгсервіс", та використовуються філією на безоплатній основі. Так в приміщенні будівлі №277, що розташована в м. Яворів на території військового містечка №53 військової частини А-0998, встановлено розміщення протягом ревізійного періоду об'єкту магазин №4, що належить філії УТ Зах ОК "Військторгсервіс", площею 65,6 кв.м. також в приміщенні будівлі №4, що розташована на території військового містечка №21 військової частини А-4150 Старицького гарнізону, встановлено розміщення протягом ревізійного періоду об'єкту "Чайна", що належить філії УТ Зах ОК "Військторгсервіс". Також зазначено, що протягом ревізійного періоду договори на оренду вищезгаданих приміщень Яворівською КЕЧ з філією УТ ЗахОК "Військторгсервіс" не укладені, плата за користування приміщеннями не поступала, що суперечить п. 3 ст. 1 та п. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Листом від 10.03.2011р. №105 начальник Хмельницької філії концерну "Військторгсервіс", посилаючись на важке фінансове становище, звернувся з проханням до позивача розстрочити сплату заборгованості в сумі 29536,00 грн. на 3 місяці з пропорційною проплатою щомісяця з квітня 2011 року по 10 000,00 грн. щомісяця.

Таким чином 01.06.2011р. позивач звернувся з поданням до військового прокурора Львівського гарнізону, в якому повідомив, що Концерн "Військторгсервіс" в особі Хмельницької філії фактично користується приміщеннями будівлі №277, в/ч А0998 (чайна №1), будівлі №4, в/ч А1491 (магазин №20), однак договір оренди на вказані приміщення між сторонами укладено не було. Згідно акту КРУ від 22.07.2010р. Яворівська КЕЧ нараховує Хмельницькій філії Концерну "Військторгсервіс" кошти за фактичне використання приміщень, оскільки нерухоме військове майно не передається в оренду на безоплатній основі. Тому Яворівська КЕЧ району в усній формі звернулася до відповідача з проханням оплатити заборгованість за фактичне використання приміщень, на що відповідач направив гарантійний лист №105 від 10.03.2011р., згідно якого зобов'язався сплатити заборгованість в сумі 29 536,00 грн. протягом 3 місяців пропорційною проплатою з квітня 2011р. по 10 000,00 грн. щомісяця. Однак відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим Яворівська КЕЧ району просить прокурора звернутися до господарського суду для захисту інтересів Яворівської КЕЧ району.

З наявної в матеріалах справи довідки Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району №1743 від 15.08.2011р., підписаної Начальником Яворівської КЕЧ району та головним бухгалтером, вбачається, що заборгованість Хмельницької філії Концерну "Військторгсервіс" із використання нежитлових приміщень перед Яворівською КЕЧ району станом на 01.07.2011р., на думку позивача, становить 35329,93 грн.

Таким чином, з врахуванням не оплати відповідачем коштів за фактичне користування нерухомим майном, що призводить до незаконного використання відповідачем державного майна, прокурор в інтересах держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту позовної заяви та доданих до позовної заяви документів вбачається, що підставою для стягнення коштів прокурор зазначає фактичне використання нерухомого майна (будівлі №277, в/ч А0998 (чайна №1), будівлі №4, в/ч А1491 (магазин №20) посилаючись при цьому на ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 526, 527 ЦК України, ст. 193 ГК України, ч. 2 ст. 231 ГК України.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Таким чином, предметом позову є зокрема, вимога прокурора стягнути 35909,15 грн., в т.ч. 35329,93 грн. за фактичне використання нерухомого військового майна за період з січня 2009 р. по червень 2011 р.), 579,22 грн. пені.

Згідно ст. 22 ГПК України лише позивач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться в ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обовязок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 1, п. 3 ст. 19 вказаного Закону орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно п.2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (далі Методика) розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.

Як встановлено судом під час розгляду справи між сторонами не було укладено жодного договору оренди нерухомого військового майна (в т.ч. оренди приміщеннями будівлі №277, в/ч А0998 (чайна №1), будівлі №4, в/ч А1491 (магазин №20), а отже не було погоджено всіх істотних умов договору щодо об'єкту оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); терміну, на який укладається договір оренди; орендної плати з урахуванням її індексації; порядку використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Тобто у сторін не виникли зобов'язання щодо орендних правовідносин, зокрема у відповідача не виник обов'язок здійснювати орендну плату за користування спірним приміщенням.

Крім того, позивачем не доведено належним доказами факту передання в користування відповідачу спірних приміщень, з огляду на відсутність в матеріалах справи акту приймання-передачі нерухомого майна, та не доведено будь-якими належними та допустимими доказами самого користування відповідачем вказаними приміщеннями в спірний період, а саме в період з 01.01.2009 року (відповідно до розрахунків втрат наданих в матеріали справи) по червень 2011р.

Звертається увага, що лише 24 червня 2009 року наказом генерального директора концерну "Військторгсервіс" №85 затверджено перелік майна, яке підлягає передачі з окремого балансу філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування Концерну "Військторгсервіс" на окремий баланс Хмельницької філії Консерну "Військторгсервіс". Тобто, до 24 червня 2009 року майно перебувало в управлінні торгівлі Західного оперативного командування Концерну "Військторгсервіс".

Також, надані в матеріали справи розрахунки втрат внаслідок розміщення об'єктів філії УТ ЗахОК "Військторгсервіс" за період з 01.01.2009 р. по 13.07.2010 р., ніяким чином не є свідченням наявності заборгованості Хмельницької філії Концерну "Військторгсервіс" та не обґрунтовують суму боргу заявлену у позові, оскільки останні стосувалися Управління торгівлі Західного оперативного командування Концерну "Військторгсевіс", а не відповідача у справі.

Таким чином, з огляду на відсутність між сторонами укладеного договору оренди спірних приміщень та будь-якого іншого зобов'язання відповідача щодо оплати фактичного використання нерухомого майна, позивачем та прокурором не тільки не доведено самої суми боргу, яка, на думку останніх, підлягає стягненню з відповідача, але й обов'язку останнього сплачувати дану заборгованість.

Посилання позивача на те, що часткова оплата відповідачем орендних платежів в сумі 2168,23 грн., про що свідчать виписки з рахунку за серпень та листопад 2010р., є доказом погодження розміру орендної плати судом до уваги не беруться, оскільки вказані виписки хоча і містять в собі призначення платежу "за оренду", однак не свідчать про оплату відповідачем орендних платежів саме за приміщення будівлі №277, в/ч А0998 (чайна №1), приміщення будівлі №18, в/ч А 1491 (магазин № 20). При цьому приймаються до уваги пояснення відповідача від 28.11.11 р. проте, що дані оплати проведені з метою укладення в майбутньому договорів оренди та можуть лише підтверджувати намір орендувати дані приміщення.

Також є недоречними посилання позивача на гарантійний лист відповідача №105 від 10.03.2011р. щодо визнання заборгованості в сумі 29 536,00 грн., оскільки останніймістить прохання розстрочити вказану заборгованість, однак не конкретизує, що заборгованість в сумі 29 536,00 грн. виникла саме за фактичне користування приміщеннями та за який період. Також з пояснень відповідача вбачається, що даний гарантій лист стосувався погашення заборгованості перед позивачем по електроенергії.

Судом звертається увага на те, що складений контрольно-ревізійним відділом в Яворівському районі акт ревізії не є належним і допустимим доказом фактичного користування відповідачем спірними приміщеннями та зобов'язання останнього сплачувати кошти за таке користування, з врахуванням не визначеності сторонами строків та розмірів оплати орендарем орендної плати за орендоване майно, саме в сумі визначеній КРУ. Посилання позивача на акт КРУ, як на доказ на підставі якого необхідно стягнути з відповідача кошти за фактичне користування нерухомим військовим майном, оцінюється судом критично, оскільки, як вбачається з матеріалів справи сторони не погодили істотних умов оренди, в тому числі щодо розміру орендних платежів. При цьому, в акті КРУ встановлено, що спірними приміщеннями користується філія УТ ЗахОК "Військторгсервіс", а не Хмельницька філія Концерну "Військторгсервіс" як зазначає позивач.

Однак, згідно імперативних приписів ч.ч.1, 2 ст.14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї .

Тобто, відповідач не може бути примушений до дій щодо стягнення коштів за фактичне використання майна, які (дії) не є обовязковими для нього (відповідача) в силу невизначеності ні законом, ні договором.

При цьому враховується, що позивачем та прокурором не доведено належними доказами підстав та розміру платежів за фактичне користування приміщення будівлі №277, в/ч А0998 (чайна №1), приміщення будівлі №18, в/ч А 1491 (магазин № 20). Проте, у разі коли орендодавцем нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство (позивач є підприємством з державною формою власності), установа, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці другому статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна” (п. 2 Методики).

Також в ході розгляду справи, судом з'ясовано, що позивач не скористався правом на звернення з позовами про спонукання до укладення договорів оренди на зазначене вище нерухоме майно, або про виселення відповідача зі спірних приміщень.

Крім того, не доведено факту необхідності сплати боргу на рахунок позивача - Яворівської квартирно-експлуатаційної комісії, зважаючи на те, що останній не є власником приміщення будівлі №277, в/ч А0998 (чайна №1), приміщення будівлі №18, в/ч А 1491 (магазин № 20), а є лише балансоутримувачем даного майна.

Також позивачем згідно заяви про збільшення позовних вимог заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 579,22 грн., розраховану з серпня 2010р. по травень 2011р. включно.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За таких обставин з огляду на відсутність між сторонами укладеного договору оренди спірних приміщень та будь-якого іншого зобов'язання відповідача щодо оплати фактичного використання нерухомого майна, а отже і відсутність письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), позовні вимоги в цій частині заявлені безпідставно та з порушенням вимог законодавства. При цьому звертається увага позивача, що п.2 ст. 231 ГК України, застосовується лише у разі порушення стороною умов або строків виконання зобов'язання.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на вищенаведене в сукупності, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 35909,15грн. за фактичне використання нерухомого військового майна є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Тому у позові слід відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відмовою у позові, витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача не покладаються.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя С.В. Заверуха

Повне рішення складено та підписано 28_.11.2011р.

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2- прокурору (рекоменд.),

3 - позивачу,

4 - відповідачу.

Помічник судді Гураль Л.Л.