№ 18201337, 02.09.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2011 р.           Справа № 2а/0270/3226/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича,

при секретарі судового засідання: Яковенко Дмитро Олександрович

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю

відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного акціонерного товариства "Калинівський машинобудівний завод"

до: Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного акціонерного товариства "Калинівський машинобудівний завод" до Козятинської державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2011 року № 0000022301/0 та № 0000032301/0.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу про неможливість транспортування товарно-матеріальних цінностей, що являлись предметом договорів, укладених з ТОВ "Будтехнолюкс", ТОВ "Нафта-ХХІ" та ТОВ "НТЦ "Сінергія". Позивач вважає, що право товариства на валові витрати та податковий кредит підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними та розрахунково-платіжними документами. Правочини, укладені між ПАТ "Калинівський машинобудівний завод" та контрагентами відповідають вимогам чинного законодавства України, при їх укладанні досягнуто згоди з усіх суттєвих умов, правочини було виконано і висновок податкового органу про їх нікчемність є неправомірним. В зв’язку з цим, позивач вважає неправомірними висновки податкового органу про порушення вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", просить позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

В судовому засідання представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Окремо зазначив, що не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів (переміщення товарів, наявності транспортних накладних тощо), оскільки згідно укладених контрактів, перехід права власності на товар відбувався на умовах складу Покупця, разом із передачею відповідних накладних.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, окремо суду пояснивши, що в ході проведення перевірки податковим органом не встановлено факту передачі товару позивачем від контрагентів, у зв’язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування товару від постачальника до покупця. У зв’язку чим, операції з придбання позивачем товарів у контрагентів не визнаються як операції у межах господарської діяльності, а документи отримані від вказаних контрагентів на товар не є підтверджуючими документами. Просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Козятинської ОДПІ ОСОБА_2 з 24.12.2010 року по 04.01.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку закритого акціонерного товариства "Калинівський машинобудівний завод" щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Будтехнолюкс", ТОВ "Нафта-ХХІ" та ТОВ "НТЦ "Сінергія" за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток в сумі 3356846 грн. та податку на додану вартість в сумі 65169 грн., оскільки податковим органом не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв’язку з відсутністю відповідних документів, що засвідчують транспортування металопрокату, який використовується у господарській діяльності ЗАТ "Калинівський машинобудівний завод". В зв’язку з цим перевіряючим зроблено висновок про відсутність реальної поставки товару, а саме: позивачем перераховувались кошти контрагентам, які в свою чергу виписували йому накладні не поставляючи при цьому товар, а відтак на думку податкового органу господарські операції позивача носили безтоварний характер, що в свою чергу дає підстави стверджувати про нікчемність правочинів вчинених ЗАТ "Калинівський машинобудівний завод" (акт перевірки № 1/23/25494693 від 10.01.2011 року (а.с. 69-125 т. 1).

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 28.01.2011 року № 0000022301/0 про донарахування податку на прибуток в сумі 3356846 грн. за основним платежем та 839212 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 141-142), а також № 0000032301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 65169 грн. та 16292 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Станом на день судового розгляду справи закрите акціонерне товариство "Калинівський машинобудівний завод" реорганізовано у приватне акціонерне товариство "Калинівський машинобудівний завод", яке є його правонаступником (т. 3 а.с. 120-122, 123, 124, 125-126).

Надаючи правову оцінку діям та рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним аргументом яким обґрунтовує свою позицію відповідач є те, що господарські операції здійснені ПАТ "Калинівський машинобудівний завод" не спричинили реального настання правових наслідків, а тому відповідно до норм Цивільного кодексу України такі правочини є недійсними, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними (ст. 228 ЦК України).

З такою позицією суд не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Зокрема, відповідно до положень ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вбачається, що відповідно до статтей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Абзацом 2 вказаного пункту вказано, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Відповідач вважає, що укладені контракти є нікчемними, а позивач категорично заперечує таке твердження, у зв’язку з чим виникає спір, який не може бути вирішено в позасудовому порядку.

Проаналізувавши вказані норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

В ході судового розгляду справи встановлено, що основною діяльністю ПАТ "Калинівський машинобудівний завод" є виробництво і монтаж машин та устаткування для перероблення сільгосппродуктів, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, будівництво будівель, електромонтажні роботи та газопровідні роботи.

В ході перевірки податкова інспекція надала правову оцінку господарським операціям які відбувались між позивачем та окремими його контрагентами, зокрема ТОВ "Будтехнолюкс", ТОВ "Нафта-ХХІ" та ТОВ "НТЦ "Сінергія". При цьому податкова інспекція, без належного обґрунтування, дійшла висновку про недійсність всіх господарських операцій позивача із вказаними контрагентами в перевіряємий період.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Калинівський машинобудівний завод" укладено договір від 01.04.2010 року з TOB "Будтехнолюкс", 8 договорів з 01.05.2009 року по 05.05.2010 року з TOB "Нафта-ХХІ" та 11 договорів протягом часу з 02.04.2009 року по 02.03.2010 року TOB "НТЦ "Сінергія" про поставку металопрокату згідно специфікації передбаченої відповідними додатками до договорів.

На підтвердження факту одержання товару за вказаними правочинами позивачем надано видаткові та податкові накладні, платіжні доручення та банківські виписки, що були також предметом дослідження податковим органом під час перевірки (т. 1 а.с. 168 - т. 3 а.с. 119).

Загальну суму витрат за вказаними правочинами позивачем включено до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість по операціях з контрагентами віднесено до складу податкового кредиту.

Згідно з положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, вірність та обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв’язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Податковою інспекцією не доведено, що придбання металопрокату не пов’язано з господарською діяльністю позивача.

Що стосується не підтвердження витрат відповідними документами, суд зазначає, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов’язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто документи повинні мати такі обов’язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред’явлені до перевірки документи (договори, видаткові та податкові накладні, банківські документи) є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення операцій.

Усі первинні документи з обліку господарських операцій позивача з контрагентами, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та завірені печатками підприємств.

В той же час, в акті перевірки зазначено, що при здійсненні операції щодо придбання металопрокатної продукції необхідно мати товарно-транспортні накладні (далі - ТТН), які не були надані для перевірки.

Проте, відсутність такої ТТН лише свідчить про відсутність права віднесення на валові витрати, вартість витрат які пов’язані з доставкою товару. А тому це не може свідчити про відсутність права на формування валових витрат згідно податкових накладних, пов’язаних з придбанням самого металопрокату.

Крім того, відсутність документів, що засвідчують транспортування товару від контрагентів до позивача дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ "Будтехнолюкс", ТОВ "Нафта-ХХІ" та ТОВ "НТЦ "Сінергія" передавали призначений для позивача товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлись вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п. 7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

З наведеного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники ПДВ, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Правочини ПАТ "Калинівський машинобудівний завод" з контрагентами підтверджені податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення". Позивач на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульоване, правочини з цим суб’єктом господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 цього ж Закону, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню.

На підставі наведеного, суд вважає неправомірним виключення податковою зі складу податкового кредиту та відповідне донарахування суми ПДВ та штрафних санкцій.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року "Проблемні застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" у справах вказаної категорії для встановлення факту здійснення господарської операції суди повинні досліджувати усі первинні документи, що можуть підтвердити або спростувати вказаний факт, встановлювати правосуб’єктність учасників господарської операції, встановлювати зв’язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, встановлювати дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум операції, тощо.

Як вбачається з умов контрактів, укладених з ТОВ "Будтехнолюкс", ТОВ "Нафта-ХХІ" та ТОВ "НТЦ Сінергія", постачання металопрокату здійснювалось на умовах склад "Покупця". Із залучених до матеріалів справи карток складського обліку матеріалів за 2008-2010 роки вбачається належність оприбуткування поставленого металопрокату вищевказаними контрагентами, зокрема містяться записи про вид товару, його кількість дати поставки, номери документів.

Вказані документи залишились поза увагою перевірки, яка є документальною невиїзною, і проводилась в зв’язку з одержанням відділом податкової міліції Козятинської ОДПІ оперативної інформації по окремим контрагентам позивача та на підставі неповного пакету первинних документів, наданих відділом міліції відповідно до службової записки (т. 3 а.с. 164).

Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, який здійснював перевірку, одержаних відомостей по контрагентах щодо порушення кримінальних справ та відсутність товарно-транспортних накладних було достатньо для висновку про фіктивність господарських операцій позивача.

З такою позицією суд не погоджується, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних встановлено не матеріалами перевірки, а лише з відповідної службової записки. Крім того, в акті перевірки зазначено, що в ТОВ "Будтехнолюкс", TOB "Нафта-XXI" та TOB "НТЦ Сінергія" відсутні офісні приміщення, трудові ресурсі складські приміщення. В результаті порушених кримінальних податковою міліцією вилучено печатки вищевказаних підприємств, прокуратурою Заводського району м. Дніпродзержинська порушено кримінальну справу, триває досудове слідство.

Згідно п. 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, що діяв до набрання чинності наказом Державної податкової адміністрації № 984 від 22.12.2010 року, вбачається, що акти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п. 2.3.4. Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання (наприклад, "приховування об’єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Як вбачається з виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 1 а.с. 150-161) вищевказані товариства у перевіряємому періоді були зареєстровані у встановленому законом порядку, були платниками ПДВ, а тому мали право на момент вчинення господарської операції виписувати податкові накладні.

Твердження податкового інспектора про вилучення печаток та порушення кримінальних справ стосовно вказаних товариств заперечуються на підставі відповідей прокуратури Заводського району м. Дніпродзержинська (т. 1 а.с. 162-164), в яких зазначено про відсутність кримінальний справ відносно посадових осіб TOB "Будтехнолюкс", TOB "Нафта-XXI" та TOB "НТЦ Сінергія", вилучення печаток, реєстраційних документів та документів первинного обліку.

Суд також не бере до уваги посилання представників відповідача на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 07.06.2011 року, якою звільнено від кримінальної відповідальності директора ПАТ "Калинівський машинобудівний завод" ОСОБА_5 та закрито кримінальну справу відносно нього за ст. 212 ч. 3 КК України за ухилення від сплати податків, оскільки, як встановлено під час розгляду справи, обвинувачення у кримінальній справі жодній особі не пред’являлось, а для висновку про нікчемність договорів необхідно мати належні та допустимі докази щодо наявності умислу платника податків або його контрагентів на момент укладання та вчинення спірних правочинів. Таким доказами може бути лише вирок суду у кримінальній справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Роблячи висновки про фіктивність господарської діяльності та приймаючи оскаржувані рішення, податковий орган повинен дотримуватись принципу обґрунтованості рішення, який вимагає від суб’єкта владних повноважень враховувати обставини, на обов’язковість урахування яких прямо вказує закон, так інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього податкова інспекція має ретельно зібрати та дослідити всі необхідні матеріали, що мають доказове значення у справі, документи, пояснення осіб, тощо, чого не було зроблено під час перевірки позивача.

Всупереч викладеному, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення, містить припущення та не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у сторін на створення правових наслідків, щодо безтоварності господарських операцій, щодо невиконання позивачем та контрагентами взятих на себе зобов’язань.

Таким чином, правочини між позивачем та контрагентами відповідають вимогам чинного законодавства України, при їх укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвих умов, предметом правочинів є товари, що не обмежені в цивільному обороті України, правочини реально сторонами було виконано, товар передано, грошові кошти сплачено, сторонами не заперечується що вид товару (металопрокат) характерний для здійснення господарській діяльності позивача. В акті не наведено жодного доказу протилежного. За вказаних обставин, висновки Козятинської ОДПІ, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами не спричинили реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ № 0000022301/0 та № 0000032301/0 від 28.01.2011 року.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області № 0000022301/0 від 28.01.2011 року та № 0000032301/0 від 28.01.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Калинівський машинобудівний завод" 3 грн. 40 коп. судових.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Альчук Максим Петрович

02.09.2011