Решение № 141104201, 22.10.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 912/1600/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Голованівської окружної прокуратури (вул. Паркова, буд. 13, смт Голованівськ, 26500)

до відповідачів: Підвисоцької сільської ради Кіровоградської області (вул. Центральна, 20, с. Підвисоке, Голованівський район, Кіровоградська область, 26122)

Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліт" (вул. Зелена Брама, 49, с. Нерубайка, Голованівський район, Кіровоградська область, 26120)

про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу та повернення земельної ділянки

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.,

представники учасників справи:

від позивача - Лагода О.В., посвідчення №075371 від 01.03.2023;

від відповідача 1 - Тельний І.Б. (Підвисоцької сільської ради), юрисконсульт, довіреність № 74 від 26.11.2025, в режимі відеоконференції;

від відповідача 2 - Прудивус М.А. (Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліт"), адвокат, ордер серія СА № 1161655 від 26.05.2026, в режимі відеоконференції,

у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Голованівської окружної прокуратури до Підвисоцької сільської ради Кіровоградської області (далі - відповідач 1) та Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліт" (далі - відповідач 2, ПСП "Еліт") з такими вимогами:

- визнати недійсним рішення Підвисоцької сільської ради № 1780 від 25.05.2023;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1477 від 08.08.2023 щодо земельної ділянки площею 0,0723 га з кадастровим номером 3523683600:51:000:0333, яка розташована за адресою: вулиця Зелена Брама, 53, село Нерубайка Голованівського району Кіровоградської області;

- зобов`язати ПСП "Еліт" повернути Підвисоцькій сільській територіальній громаді в особі Підвисоцькій сільській раді земельну ділянку з кадастровим номером 3523683600:51:000:0333 площею 0,0723 га;

- стягнути з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору, сплаченого за пред`явлення позовної заяви до суду за наступними реквізитами: одержувач Кіровоградська обласна прокуратура, ЄДРПОУ: 02910025, р/рахунок: UA848201720343100001000004600, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО: 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, призначення платежу: повернення судового збору.

В обґрунтування позовних вимог Голованівська окружна прокуратура зазначила, що прийняте рішення та укладений Підвисоцькою сільською радою договір купівлі-продажу підлягають визнанню недійсними, оскільки земельна ділянка сільськогосподарського призначення неправомірно вибула із власності територіальної громади.

Ухвалою від 23.06.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21.07.2026.

30.06.2026 Підвисоцькою сільською радою Кіровоградської області подано заяву про залишення позову без розгляду та відзив на позовну заяву.

06.07.2026 Голованівською окружною прокуратурою подано заяву про відмову у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду та відповідь на відзив.

06.07.2026 Підвисоцькою сільською радою Кіровоградської області подано додаткові пояснення.

06.07.2026 Голованівською окружною прокуратурою подано заперечення на додаткові пояснення.

Ухвалою від 21.07.2026 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.09.2026.

30.07.2026 Підвисоцькою сільською радою Кіровоградської області подано додаткові пояснення у справі.

25.08.2026 Підвисоцькою сільською радою Кіровоградської області подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою від 10.09.2026 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.09.2026.

Ухвалою суду від17.09.2026 відмовлено у задоволенні заяв Підвисоцької сільської ради Кіровоградської області про залишення позову без розгляду; поновлено Підвисоцькій сільській раді Кіровоградської області строк на подачу доказів до 17.09.2026 за ініціативи суду; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2026.

Протокольними ухвалами від 24.09.2026, 30.09.2026, 15.10.2026 та 19.10.2026 оголошено перерви в судових засіданнях.

15.10.2026 Підвисоцькою сільською радою подано клопотання про відкладення розгляду справи.

16.10.2026 Підвисоцькою сільською радою подано додаткові пояснення у справі.

20.10.2026 ПСП "Еліт" подано клопотання про долучення доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Прокурором встановлено, що земельна ділянка площею 0,0723 га з кадастровим номером 3523683600:51:000:0333 належить до земель сільськогосподарського призначення, цільове для іншого сільськогосподарського призначення (01.13) утворилась внаслідок поділу земельної ділянки площею 1,8370 га з кадастровим номером 3523683600:51:000:0036 (рішення Нерубайської сільської ради Новоархангельського району від 24.12.2019 № 340) (а.с. 18).

Рішенням Нерубайської сільської ради № 348 від 13.03.2020 внесено зміни до рішення № 340 від 24.12.2019 та доповнено його пунктом, яким в оренду ПСП "Еліт" передано, в тому числі й земельну ділянку площею 0,0723 га з кадастровим номером 3523683600:51:000:0333 (а.с. 19).

За умовами договору оренди земельної ділянки від 31.03.2020, укладеного між Нерубайською сільської радою та ПСП "Еліт", в оренду передається земельна ділянка площею 0,0723 га з кадастровим номером 3523683600:51:000:0333 землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, що не надані у власність та користування іншим особам. Категорія земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення (комунальної власності). Договір оренди укладено на 49 років (а.с. 20-22).

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України №716-р від 12.06.2020 територіальна громада села Нерубайка Новоархангельського району Кіровоградської області увійшла до Підвисоцької територіальної громади з адміністративним центом у селі Підвисоке Голованівського Кіровоградської області.

За Законом України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" (ст.8) об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися.

Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 у Кіровоградській області утворено чотири райони, у тому числі Голованівський район (з адміністративним центром у селищі міського типу Голованівськ) у складі територій Благовіщенської міської, Вільшанської селищної, Гайворонської міської, Голованівської селищної, Заваллівської селищної, Надлацької сільської, Новоархангельської селищної, Перегонівської сільської, Підвисоцької сільської, Побузької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

У подальшому територія Нерубайської сільської ради у 2020 році увійшла до складу Підвисоцької територіальної громади, відповідно права власника земель комунальної власності перейшли до об`єднаної територіальної громади, повноваження від імені якої здійснює Підвисоцька сільська рада.

Внаслідок таких змін в адміністративно-територіальному устрої України місцем розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3523683600:51:000:0333 є територія Підвисоцької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, а власником земельної ділянки Підвисоцька сільська рада.

Рішенням Підвисоцької сільської ради № 1780 від 25.05.2023 затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0723 га з кадастровим номером 3523683600:51:000:0333, місце розташування: вулиця Зелена Брама, будинок 53, село Нерубайка, Голованівський район (колишня назва Новоархангельський район), Кіровоградська область; цільове призначення 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, під розміщення господарських будівель і споруд (а.с. 23).

Пунктом другим зазначеного рішення затверджено оціночну вартість земельної ділянки в сумі 3759,60 грн на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про оціночну вартість від 17.04.2023).

Прокурор зазначає, що цим же рішенням продано ПСП "Еліт" земельну ділянку комунальної власності територіальної громади площею 0,0723 га з кадастровим номером 3523683600:51:000:0333, для іншого сільськогосподарського призначення, під розміщення господарських будівель і споруд з розстроченням платежу строком на 1 рік.

Надалі, 08.08.2023 між Підвисоцькою сільською радою та ПСП "Еліт" укладено договір купівлі-продажу № 1477 (а.с. 24-25).

За умовами договору предметом є земельна ділянка площею 0,0723 га з кадастровим номером 3523683600:51:000:0333, яка розташована за адресою: вулиця Зелена Брама, 53, село Нерубайка Голованівського району Кіровоградської області. Категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки для іншого сільськогосподарського призначення (01.13).

Того ж дня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку за ПСП "Еліт" (номер відомостей про речове право 51308086).

При укладенні договору купівлі-продажу №1477 від 08.08.2023 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером № 3523683600:51:000:0333), сторони керувалися Главою 54, а також ст. 202-204, 626, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та на підставі пункту 6-1 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Прокурор зазначає, що будь-яких відомостей щодо наявності у ПСП "Еліт" прав для набуття у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення на підставі пункту 6-1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України не встановлено. Продаж земель сільськогосподарського призначення комунальної та державної власності заборонено з метою запобігання неконтрольованому відчуженню ресурсів громади, захисту продовольчої безпеки. За приписами діючого земельного законодавства такі ділянки можуть передаватися лише в оренду.

Усупереч зазначеному, Підвисоцькою сільською радою прийнято рішення № 1780 від 25.05.2023 та укладено договір купівлі-продажу, внаслідок чого земельна ділянка сільськогосподарського призначення вибула із власності територіальної громади.

Зазначене стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

У відзиві на позов Підвисоцька сільська рада просить відмовити в задоволенні позову та зазначає таке.

Внесення органами прокуратури Кіровоградської області відомостей до ЄРДР, напередодні подачі даного господарського позову це метод незаконного психологічного тиску, спрямований на штучному залякуванні Підвисоцької сільської ради та ПСП "Еліт". При цьому Підвисоцька сільська рада не уповноважила Прокурора діяти від імені територіальної громади для визнання недійсним власного рішення, а прокурор не набув статусу позивача, оскільки державний контроль в цій галузі правовідносин покладено на Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Підвисоцька сільська рада зазначає, що 17.04.2023 проведеною експертною грошовою оцінкою спірної земельної ділянки, виконання якої було в законний спосіб доручено ФОП "Ошовська І.А. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної оцінки земельних ринкова ділянок, серія МК №00780 від 22.10.2011) встановлено відповідну кваліфіковану вартість земельної ділянки, що відчужується за подальшим договором купівлі продажу про що свідчив відповідний Висновок Експерта. Поряд з цим жодних підстав відмови ПСП "Еліт" серед перелічених та чітко встановлених ЗК України у Відповідача 1 не було. Рада наголосила, що об`єктом купівлі - продажу була земельна ділянка категорії земель: іншого сільськогосподарського призначення з видом цільового призначення за земельними угіддями - землі під сільськогосподарськими дворами та іншими господарськими будівлями. Згідно з вимогами чинного законодавства України, не є "сільськогосподарськими угіддями" передбачені лише за складом угідь, землі з кодом за КВЗУ 013.00 "Землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами", як вказано у договорі купівлі продажу. Відповідач 1 вважає помилковим ототожнення Прокурором поняття "для земель під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами", як один із видів економічної діяльності Відповідача 2 та вид цільового призначення земельних ділянок "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва". Право власності на усі будівлі, розміщені в тому числі на спірній земельній ділянці в належний спосіб зареєстрована Відповідачем 2 в ДРПП, тому вважає помилковим висновок прокуратури про незаконність дій Відповідача 1 та Відповідача 2, оскільки витребування земельної ділянки позбавить Відповідача 2 права її володіння.

У відповіді на відзив Голованівська окружна прокуратура підтримала позовні вимоги та зазначила, що твердження відповідача 1 про передачу земельної ділянки в приватну власність на підставі положень ст. 120 ЗК України, а саме в зв`язку з розміщеним об`єктом нерухомості, є надуманими та документально непідтвердженими. Будь-яких відомостей щодо наявності у ПСП "Еліт" прав для набуття у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення на підставі п.6-1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України не встановлено. Твердження про законність рішень Підвисоцької сільської ради щодо передання вищезазначеної земельної ділянки в приватну власність не відповідають дійсності. При цьому визначений ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).

"Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", відповідно до ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Виключними випадками, за яких прокурор може з здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому ї х наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 08.02.2019 у справі №915/20/18, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15.

Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; організація землеустрою.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Аналіз норм Конституції України, ЗК України свідчить, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у земельних правовідносинах діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи ці повноваження, вказані органи вступають у цивільні та господарські правовідносини з юридичними та фізичними особами.

Інтереси держави у сфері захисту земельних правовідносин полягають у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на земельні ділянки, додержання законодавчого порядку їх відчуження, а також у визнанні та захисті законних форм землекористування.

Згідно з висновками ВеликоїПалати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 у разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж є самі джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів.

У таких випадках відповідні органи можуть виступативі дповідачами, а прокурор позивачем в інтересах держави, зокрема і від імені територіальної громади як власника земельної ділянки. Оскаржуючи рішення органу місцевого самоврядування прокурор вправі звернутись до суду як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши таких орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього).

Таким чином, у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, оскільки уповноважений державою орган на здійснення відповідних функцій у спірних відносинах - Підвисоцької сільської ради Кіровоградської області є відповідачем, тобто позивач і відповідач збігаються в одній особі. При цьому, будь-який інший орган, який мав би повноваження щодо захисту інтересів держави з вказаного питання, відсутній.

У зв`язку з тим, що Підвисоцька сільська рада Кіровоградської області як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає в справі відповідачем, будь-який інший орган, який мав би повноваження щодо захисту інтересів держави з вказаного питання, відсутній, прокурор звертається до суду за захистом державних інтересів самостійно і набуває статусу позивача.

З огляду на вищевикладене, даний позов подається до суду прокурором як позивачем відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та в порядку ст. 53 ГПК України.

Землі є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства ( п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 ст. 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними урегульований Главою 20 ЗК України.

Так, ст. 127 ЗК України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Статтею 128 ЗК України встановлений порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам, за яким: продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Особливості продажу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина копія документа, що посвідчує особу.

г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з проведення господарської діяльності на території України для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.

3. Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

5. Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

6. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, здійснюється відповідно до порядку, визначеного частиною першою цієї статті.

7. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) разом з договором купівлі-продажу є підставою для державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

8. Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб`єктами господарювання, які є суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крима або органів місцевого самоврядування.

Ціна земельної ділянки площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд визначається за нормативною грошовою оцінкою, вказаною в технічній документації. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості з земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.

9. Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п`ять років. Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу визначається Кабінетом Міністрів України.

10. Рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.

11. Кошти, отримані від продажу земельних ділянок державної або комунальної власності, зараховуються органами державної влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування відповідно до державного та/або місцевих бюджетів у порядку, визначеному законом.

Частинами 1, 2 ст. 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка це части наземної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

За ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

Відповідно до ч.1, 11 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єктне рухомого майна, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. Якщо об`єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на важливість принципу super ficiessolo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею).

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (п. 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі N 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18)).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на земельній ділянці з кадастровим номером 3523683600:51:000:0333 наявна нежитлові приміщення - "Комплекс будівель гаража", які належать ПСП "Еліт" відповідно до свідоцтва про право власності на "Комплекс будівель гаража" №8 від 21.05.2007, в підтвердження викладеного також надано архівну довідку та довідку-характеристику на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно зі ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ч.1 ст. 13 Конституції України).

За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 100).

Право власності зареєстроване за ПСП "Еліт" у відповідності до законодавства, спорів з приводу його придбання, дійсного власника, тощо немає. Натомість Прокурором не згадується, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно ПСП "Еліт" і земельна ділянка фактично перебуває під означеними будівлями і спорудами та частина земельної ділянки необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, задоволення вимоги про зобов`язання ПСП "Еліт" повернути Підвисоцькій сільській раді Кіровоградської області земельну ділянку з кадастровим номером 3523683600:51:000:0333 площею 0,0723 га фактично обмежить право відповідача 2 у користуванні власним майном, яке на ній розташовано.

Прокурор пред`являючи даний позов фактично вказує на те, що будь-яких відомостей щодо наявності у ПСП "Еліт" прав для набуття у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення на підставі пункту 6-1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України не встановлено.

Однак особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно є його володільцем. Проте, вимоги про скасування права власності на нежитлові приміщення - "Комплекс будівель гаража" за відповідачем 2 та визнання права державної чи комунальної власності на споруду, прокурором не ставиться.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 виснувала, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15). При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 зазначила, що судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Обрання ж позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Про це виснувано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 , від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, від 06.08.2025 у справі № 916/3158/24.

Обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку із неналежністю чи неефективністю з заявленого захисту.

Крім того, 09.04.2025 набув чинності Закон України №4292-IX від 12.03.2025 "Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" (далі - Закон N 4292-IX), про застосування яких виснував ВС неодноразово: (Постанова від 20.08.2025 №461/4367/23 Верховний Суд. Касаційний цивільний суд Постанова від 13.08.2025 №453/508/23 Верховний Суд. Касаційний цивільний суд). Законом №4292-IX ст. 388 ЦК України викладено в такій редакції: "Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо:

1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень;

2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

3. Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо:

1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років;

2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.

Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.

Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало: а) до об`єктів критичної інфраструктури ; б) до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; в) до об`єктів та земель оборони; г) до об`єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів (територій) на момент вибуття з володіння; ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів на момент вибуття з володіння; д) до пам`яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.

4. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках".

Статтю 390 ЦК України доповнено ч. 5 такого змісту: "5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".

Відповідно до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4292-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Положення цього Закону мають з зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади бо органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. Закон №4292-IX набув чинності 09.04.2025, тобто після початку розгляду справи судом першої інстанції, однак, з огляду на ретроспективну дію підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до положень п. 2 Розділу ІІ прикінцевих та перехідних положень даного Закону "Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом".

Отже, Закон №4292-IX, що набув чинності 09.04.2025 та правові позиції ВС передбачає ретроспективну дію положень ЦК України стосовно умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018у справі N 488/5027/14-ц).

Також, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі N367/2022/15-ц зазначено, що втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011, "Кривенький проти України" від 16.02.2017).

Таким чином, прокурор, здійснюючи захист інтересів держави, усвідомлюючи, що право власності на нежитлові приміщення - "Комплекс будівель гаража" зареєстроване за відповідачем 2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно мав звернутися до суду з основною вимогою про скасування права власності за відповідними особами на нежитлові приміщення або про визнання права державної чи комунальної власності на нежитлові приміщення. При цьому суд враховує, що у даній справі питання щодо надання обґрунтованої компенсації чи іншого виду належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно ПСП "Еліт" як добросовісного набувача внаслідок втручання в його права власності прокурором взагалі не ставиться.

Оскільки недобросовісність ПСП "Еліт" в придбанні за спірним Договором купівлі-продажу земельної ділянки Прокурором не ставиться, то ПСП "Еліт" презюмується добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, а отже прокурором обрано неналежний спосіб захисту прав та інтересів Держави, а обрання неналежного способу захисту, як зазначалося неодноразово Велика Палата Верховного Суду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини казав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, інші доводи учасників справи, викладені у заявах по суті спору, не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на прокурора.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Кіровоградській обласній прокуратурі, учасникам справи через систему "Електронний суд".

Повний текст рішення складено 02.11.2026.

Суддя М.С. Глушков