Постановление суда № 141102943, 02.11.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"02" листопада 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1128/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛКОМ», код ЄДРПОУ 39387152, місцезнаходження 78218, Івано-Франківська область, Коломийський район, село Нижній Вербіж, вулиця Дружби, будинок 20,

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ 44768034, місцезнаходження 01601, місто Київ, вулиця Руставеллі Шота, будинок 9А,

про зобов`язання передати оплачений товар та про стягнення договірної неустойки за договором купівлі-продажу необробленої деревини,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЛКОМ» (далі позивач, Товариство, ТОВ «ВЛКОМ») через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 26.10.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/1209/26 від 26.10.2026) до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі відповідач, ДСГП «Ліси України») про зобов`язання передати оплачений товар та про стягнення договірної неустойки за договором купівлі-продажу необробленої деревини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.09.2025 між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЛКОМ» було укладено договір №UEEX-11978-18 купівлі-продажу необробленої деревини (далі договір), за умовами якого відповідач зобов`язався передати позивачу 58,000 м.куб. круглих лісоматеріалів породи ялина класів якості B, C та D, довжиною 3-6 м, за лотами №55 та №95 загальною вартістю 196756,00 грн, які позивач повністю оплатив. Проте відповідач здійснив поставку товару лише частково на суму 133891,62 грн, внаслідок чого утворився непоставлений залишок обсягом 19,745 м.куб. вартістю 62864,38 грн, який станом на 26.10.2026 не передано позивачу. У зв`язку з порушенням строків поставки позивач просить суд зобов`язати відповідача виконати зобов`язання в натурі шляхом передачі оплаченого товару узгодженого асортименту, а також стягнути неустойку, передбачену п. 7.5. договору, нараховану за період із 27.10.2025 по 26.10.2026 у розмірі 19241,67 грн за прострочення поставки товару вартістю 62864,38 грн.

Обґрунтовуючи підсудність даного спору Господарському суду Закарпатської області, позивач посилається на те, що належним відповідачем у справі визначено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (місцезнаходження якого є місто Київ) як юридичну особу, яка уклала та виконувала спірний договір через свою філію «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». При цьому, сама філія згідно зі ст. 95 ЦК України не є самостійною юридичною особою. Водночас, так як відповідач діяв через свою філію «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», відтак наявні підстави застосування альтернативної підсудності, тобто підсудності за вибором позивача, що передбачено ч. 3 ст. 29 ГПК України, відповідно до якої позови у спорах, що виникають із діяльності філій юридичної особи, можуть пред`являтися також за місцезнаходженням такої філії. Щодо цього, позивач вказує про безпосередній зв`язок матеріально-правового спору в даній справі саме з діяльністю філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що підтверджується сукупністю долучених до позовної заяви доказів, зокрема, тим, що договір від імені продавця підписано уповноваженою особою зазначеної філії, тексти самого договору та графіки поставки містять відомості саме про філію відповідача, кошти за договором позивачем перераховувалися на рахунок філії, товарно-транспортні накладні оформлені безпосередньо структурним підрозділом цієї ж філії.

Відтак підставою заявлених матеріально-правових вимог до відповідача є безпосередньо договірна та господарська діяльність філії, а не формальне зазначення її адреси в межах Закарпатської області, враховуючи фактичне місцезнаходження вказаної філії, яке зареєстроване за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156. А тому, так як спір стосується виключно передачі рухомого майна за договором купівлі-продажу і стягнення грошових коштів за договором та не належить до категорії справ із виключною підсудністю, визначеною ст. 30 ГПК України, позивач реалізував надане йому право вибору альтернативної підсудності згідно з ч. 3 ст. 29 ГПК України, звернувшись з даним позовом саме до Господарського суду Закарпатської області.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2026.

Дослідивши матеріали позовної заяви від 26.10.2026, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху відповідно до приписів ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), оскільки подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.162 і 164 цього кодексу.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 4 «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом п. 1 ст. 163 ГПК України, ціна позову в позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.

З позовної заяви встановлено, що у справі позивачем заявлено дві позовні вимоги майнового характеру: про зобов`язання передати оплачений товар - круглі лісоматеріали породи ялина загальною вартістю 62864,38 грн з ПДВ та про стягнення неустойки за прострочення поставки у розмірі 19241,67 грн.

Відтак з урахуванням п. 3 ч. 1 ст. 163 ГПК України, позивачем правильно зазначена загальна ціна позову в справі за позовом, який складається з двох самостійних вимог майнового характеру, - в розмірі 82106,05 грн.

02.12.2020 Верховний Суд у постанові у справі №905/105/20 зазначив, що судовий збір за подання позовної заяви з вимогами про витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях визначається з урахуванням вартості спірного майна.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Натомість, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 зазначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Відтак, позовна вимога позивача про зобов`язання виконати умови договору та поставити товар згідно з додатком 1 до договору поставки є вимогою про зобов`язання вчинити певні дії щодо поставки товару вартістю 60714000,00 грн, що свідчить про її майновий характер. Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача до відповідача.

Отже, позовні вимоги про зобов`язання виконати умови договору поставки та поставити товар мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» виходячи з розміру грошових вимог позивача, на припинення яких спрямовано позов.

Такі висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 р. у справі №910/13737/19, у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.04.2021 р. у справі №905/1818/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.04.2023 р. у справі №910/19407/21 (910/1125/19), у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.12.2020 у справі №905/105/20.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17).

Виходячи з вищезазначеного суд доходить до висновку, що вимога про зобов`язання передати (поставити) товар за договором купівлі-продажу безпосередньо пов`язана з набуттям у володіння та користування матеріального блага, яке має конкретне грошове та вартісне вираження, а отже, має чітко виражений майновий характер і підлягає грошовій оцінці, що беззаперечно свідчить про належність такої позовної вимоги до вимог майнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2026 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня складає 3328,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на те, що позов містить дві вимоги майнового характеру - про зобов`язання передати оплачений товар на суму 62864,38 грн та про стягнення неустойки у розмірі 19241,67 грн, отже, загальна ціна позову за двома позовними вимогами майнового характеру становить 82106,05 грн.

Відтак розмір судового збору за подачу в 2026 році через систему «Електронний суд» ЄСІТС означеного позову з позовними вимогами майнового характеру в загальному розмірі 82106,05 грн, становить 2662,40 грн, оскільки мінімальний судовий збір за вимогу (и) майнового характеру становить 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб, що у 2026 році становить 3328,00 грн, а з урахуванням понижувального коефіцієнта 0,8 для електронних документів - 2662,40 грн.

Отже, судом встановлено, що позивач, в порушення п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, не додав до позовної заяви доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі. Відтак, для усунення недоліків позовної заяви позивачу слід надати суду докази сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

Щодо цього суд зазначає, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (№24402/02), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (№49069/11) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Крім цього, відповідно до Закону України №4833-IX від 07.04.2026 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» (далі - Закон №4833-IX) було внесено зміни, зокрема до Господарського процесуального кодексу України.

Статтю 162 ГПК України доповнено частиною 7, відповідно до якої у разі пред`явлення юридичною особою позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

Статтю 164 ГПК України також доповнено частиною 7, за змістом якої у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛКОМ» від 26.10.2026 про зобов`язання передати оплачений товар та стягнення договірної неустойки за договором купівлі-продажу необробленої деревини до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» подана до Господарського суду Закарпатської області через систему «Електронний суд ЄСІТС» 26.10.2026 та зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/1209/26 від 26.10.2026, тобто після набрання чинності вказаними змінами до Господарського процесуального кодексу України, внесеними Законом №4833-IX, згідно з якими статті 162 і 164 доповнено частинами сьомими вказаного вище змісту.

Однак, всупереч вказаним положенням ч. 7 ст. 162 та ч. 7 ст. 164 ГПК України, позовна заява не містить реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг, докази, що підтверджують наявність такого рахунку, до позову не долучені.

За приписами ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛКОМ» від 26.10.2026 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про зобов`язання передати оплачений товар та про стягнення договірної неустойки за договором купівлі-продажу необробленої деревини (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/1209/26 від 26.10.2026).

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви, а саме:

- надати докази сплати судового збору в сумі по 2662,40 грн;

- надати відомості про реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг відповідно до приписів ч. 7 ст. 162 ГПК України;

- надати документ, що підтверджує наявність у позивача рахунку в банку, небанківському надавачі платіжних послуг відповідно до приписів ч. 7 ст. 164 ГПК України.

3. Зобов`язати позивача, у випадку виправлення зазначених у цій ухвалі недоліків невідкладно надіслати копії усіх відповідних документів та пояснень на усунення недоліків позовної заяви відповідачеві. Докази такого надіслання надати суду.

4. Роз`яснити заявнику, що в разі усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

5. Повідомити заявника, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя С.В. Сисин