Решение № 141102945, 22.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/798/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., за участю секретаря судового засідання Мельник І.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса", м. Одеса

до відповідача Приватного підприємства "СПМК-7", м. Ужгород

про стягнення 1 527 869,66 грн заборгованості

За участю представників:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Одеса" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства "СПМК-7" про стягнення 1 527 869,66 грн заборгованості за договорами від 24.12.2013 №№ 303/13, 304/13, 305/13, 306/13, 307/13, 308/13 та 309/13.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/798/26 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2026 позовну заяву Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

За наслідком усунення позивачем недоліків позовної заяви, суд відповідно до ухвали від 11.08.2026 постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 10.09.2026 об 11:30 год. та встановив учасникам справи строк для подання заяв по суті спору.

Судом встановлено, що вказана ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.08.2026 надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та така була повернута до суду органами поштового зв`язку 01.09.2026 без відмітки про причини невручення.

03.09.2026 за вх.№ 02.3.1-02/884/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло заява позивача про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, явку уповноваженого представника в підготовче засідання не забезпечив, заяв по суті спору у встановлений в ухвалі суду від 11.08.2026 строк не подав.

За наслідками проведеного підготовчого засідання 10.09.2026 суд дійшов висновку про необхідність витребування у позивача первинних документів в підтвердження наявності заборгованості відповідача (видаткові накладні, ТТН, банківські виписки, акти приймання-передачі, тощо, а також докази на підтвердження обставин неможливості надання договорів від 24.12.2013 №№ 303/13, 304/13, 305/13, 306/13, 307/13, 308/13 та 309/13, зобов`язання подати такі до суду у строк до 29.09.2026, визнання явки представника позивача у наступне підготовче засідання обов`язковою та відкладення підготовчого засідання на 30.09.2026 об 11:30 год., про що судом постановлено відповідну ухвалу від 10.09.2026 у цій справі.

29.09.2026 за вх.№ 02.3.1-02/9580/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла від позивача заява на виконання вимог ухвали суду, до якої останнім долучено всі наявні документи на підтвердження існування спірних правовідносин, зокрема додаткові угоди та акти звірки взаємних розрахунків.

Окрім наведеного, просить суд розглядати справу № 907/798/26 за відсутності позивача, оскільки останній знаходиться в місті Одесі та через постійні повітряні тривоги, атаки на цивільну інфраструктуру та транспорт, позбавлений можливості прибути у судове засідання.

При цьому, вказує, що позивачем наданий лист про визнання відповідачем боргу, а також інші наявні докази, відтак просить розглянути справу за наявними доказами та ухвалити рішення про стягнення спірної заборгованості із Приватного підприємства "СПМК-7".

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.10.2026 о 10:30 год.

У судове засідання 22.10.2026 явку уповноважених представників сторони не забезпечили.

Суд, встановивши, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, врахувавши клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника, в порядку частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), ухвалив рішення без його проголошення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що між Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Одеса" та Приватним підприємством "СПМК-7" існували договірні відносини на підставі договорів № 303/13 від 24.12.2013, № 304/13 від 24.12.2013, № 305/13 від 24.12.2013, №306/13 від 24.12.2013, № 307/13 від 24.12.2013, № 308/13 від 24.12.2013 та № 309/13 від 24.12.2013.

Втім, за доводами позивача, внаслідок ракетно-дронових атак на об`єкти, на яких зберігалися, зокрема, вище вказані договори, такі не збереглись, що унеможливлює подання їх до суду.

З наявних в матеріалах справах додаткових угод до цих договорів вбачається, що сторонами погоджувались нові терміни виконання зобов`язань, а також вносились зміни до реквізитів сторін.

Відповідно до пункту 2 додаткових угод до договорів пункт 9.1 договорів, сторони погодили викласти в такій редакції: "Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань".

За твердженням позивача, відповідач не виконав в повному обсязі зобов`язання в частині здійснення розрахунків, чи зумовив виникнення заборгованості в розмірі 1 527 869,66 грн, яка складається з заборгованості за договором № 303/13 від 24.12.2013 в розмірі 344 073,09 грн, заборгованості за договором № 304/13 від 24.12.2013 в розмірі 133 294,36 грн, заборгованості за договором № 305/13 від 24.12.2013 в розмірі 11 579,04 грн, заборгованості за договором № 306/13 від 24.12.2013 в розмірі 477 797,25 грн, заборгованості за договором № 307/13 від 24.12.2013 в розмірі 3 379,20 грн, заборгованості за договором № 308/13 від 24.12.2013 в розмірі 517 927,84 грн та заборгованості за договором № 309/13 від 24.12.2013 в розмірі 39 818,88 грн.

На підтвердження наявності у відповідача перед позивачем заборгованості до матеріалів справи також долучено оборотно-сальдову відомість з бухгалтерського рахунку Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса".

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією від 09.06.2026 № 06-183 про погашення заборгованості.

У відповідь на вказану претензію відповідач вказав, що не відмовляється від взятих на себе зобов`язань та визнає заборгованість в сумі 1 527 869,66 грн, однак, з урахуванням військового стану та складного фінансового становища немає змоги погасити вказану заборгованість.

Таким чином, означені обставини стали підставою для звернення Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" з даним позовом до суду з вимогою щодо стягнення з Приватного підприємства "СПМК-7" спірної суми заборгованості в примусовому порядку.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, між сторонами були укладені договори № 303/13 від 24.12.2013, № 304/13 від 24.12.2013, № 305/13 від 24.12.2013, № 306/13 від 24.12.2013, №307/13 від 24.12.2013, № 308/13 від 24.12.2013 та № 309/13 від 24.12.2013, натомість встановити їх зміст та умови не вбачається за можливе у зв`язку з їх знищенням внаслідок ракетно-дронових атак на об`єкти позивача, де такі зберігались.

При цьому, твердження позивача про наявність у відповідача заборгованості підтверджуються відповіддю останнього на претензію Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" щодо погашення заборгованості, відповідно до якої відповідач підтвердив наявність та визнав заборгованість в сумі 1 527 869,66 грн, а також підписаними та скріпленими печатками сторін актами звірки взаємних розрахунків по кожному договору, за якими заборгованість за договором № 303/13 від 24.12.2013 складає 344 073,09 грн, за договором № 304/13 від 24.12.2013 133 294,36 грн, за договором №305/13 від 24.12.2013 11 579,04 грн, за договором № 306/13 від 24.12.2013 477 797,25 грн, за договором № 307/13 від 24.12.2013 3 379,20 грн, за договором № 308/13 від 24.12.2013 517 927,84 грн та заборгованість за договором № 309/13 від 24.12.2013 39 818,88 грн.

Відповідно до вимог статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належність доказів це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом, вказаного висновку дійшов КГС ВС у постанові від 25.10.2023 у справі №902/567/21.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у постанові 25.06.2020 у справі № 924/233/18 зазначив, що тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже на суд покладений обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. При цьому обставини, на які учасник справи як на підставу своїх вимог або заперечень підлягають доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідачем у цій справі не подано суду доказів повного та своєчасного виконання зобов`язань за договорами в частині здійснення розрахунків, наявності заборгованості не спростовано, заперечень щодо заявлених до нього вимог суду не подано та відсутності зобов`язань за договорами не доведено. Відтак, дослідженню у цій справі підлягають, докази, надані позивачем.

Суд, керуючись стандартом більшої переконливості (за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний), оцінивши наявні в матеріалах справи докази, подані позивачем у їх сукупності, визнає їх достатніми для висновку про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 1 527 869,66 грн за договорами, а відтак, про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "СПМК-7" (88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул. Фединця Олександра, буд. 23, код ЄДРПОУ 32891528) на користь Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" (65036, Одеська обл., м. Одеса, аеропорт ЦА (цивільної авіації), код ЄДРПОУ 30441902) 1 527 869,66 грн (один мільйон п`ятсот двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят дев`ять гривень 66 коп.) заборгованості, а також 22 918,05 грн (двадцять дві тисячі дев`ятсот вісімнадцять гривень 05 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено, оформлено та підписано 02.11.2026.

Суддя Д. Є. Мірошниченко