Решение № 141048465, 29.10.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/1000/26

Провадження № 2/156/710/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2026 року сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Федечко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Салатюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 156/1000/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», представник позивача Романенко Михайло Едуардович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи не з`явилися,

в с т а н о в и в:

Короткий виклад обставин справи

14.08.2026 року представник позивача звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові зазначає, що 26.03.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 254095. Договір був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 4000 грн.

23.12.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладений Договір факторингу №23122024/1. Згідно з Договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 254095 від 26.03.2024 року.

Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 17347,2 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.; заборгованість за відсотками становить 4347,2 грн.; заборгованість за комісіями становить 1000 грн.; заборгованість за пенею становить 8000 грн.

Із врахуванням наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором № 254095 від 26.03.2024 року та судові витрати.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Позиція учасників процесу

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з`явився, однак в позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак на адресу суду поверталися конверти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Судом також було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі № 156/1000/26 відповідача ОСОБА_1 .

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 08.09.2026 року цивільну справу №156/1000/26 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 14.09.2026 року позовну заяву, після усунення недоліків, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, проведення розгляду справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Постановлено витребувати з банківської установи необхідні документи, відповідно до клопотання позивача.

У судове засідання, призначене на 12.10.2026 року сторони не з`явилися, у зв`язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 29.10.2026 року.

В судове засідання 29.10.2026 року сторони не прибули.

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Представник позивача скористався наданим йому правом та, відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, подав заяву про розгляд справи без його участі. В силу вимог ч.8, 11 ст.128 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, відтак підстави для відкладення розгляду справи, відсутні.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст.280 ЦПК України, 29.10.2026 року судом постановлено протокольну ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 26.03.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 254095. Відповідача було ідентифіковано ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та надано останньому одноразовий ідентифікатор KL7807 на його мобільний номер телефону. Відповідно до умов договору розмір кредиту становить 4000,00 грн, кредит надано на строк 90 днів, тобто до 23.06.2024 року (в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами.), за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу. За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. У договорі зазначений електронний платіжний засіб відповідача №: НОМЕР_1 .

Відповідно до підтвердження ТОВ «ПРОФІТ ГІД» 26.03.2024 року було здійснено успішний переказ ТОВ КЛАЙ ІНВЕСТ грошових коштів в сумі 4000,00 грн на рахунок отримувача (відповідача) НОМЕР_1 , призначення платежу- видача кредиту №254095, номер транзакції 41142-20102-25094.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 254095 від 26.03.2024 року, заборгованість відповідача становить 17347,2 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.; заборгованість за відсотками становить 4347,2 грн.; заборгованість за комісіями становить 1000 грн.; заборгованість за пенею становить 8000 грн.

23.12.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №23122024/1. Згідно даного Договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 254095 від 26.03.2024 року на суму 17347,2 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.; заборгованість за відсотками становить 4347,2 грн.; заборгованість за комісіями становить 1000 грн.; заборгованість за пенею становить 8000 грн.

Відповідно до відповіді АТ «УніверсалБанк» від 01.10.2026 року, Банком було емітовано банківську картку НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 . Із виписки по банківській картці підтверджено, що відповідач отримав грошові кошти в сумі 4000,00 грн саме 26.03.2024 року.

Застосоване судом законодавство та висновки суду

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст.ст.12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку , а також, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно норм статей 628, 638 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Що ж до форми договору, то положеннями статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до положень ч.1,2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053 ЦКУ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.3 ст.1054 ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору, що передбачено ч.2 ст.1056-1 ЦК України.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК України).

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами ЗаконівУкраїни «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст.8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3)вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Висновки суду

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 26.03.2024 року між ТОВ «Клай інвест» та відповідачем було укладено кредитний договір №254095, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у розмірі 4000,00 грн. строком на 90 днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 2,2% на день та датою повернення кредиту 23.06.2024 року.

В свою чергу, позичальник зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов`язання та договір.

Всупереч умовам кредитного договору №254095 від 26.03.2024 року відповідач не виконав свої зобов`язання і фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку кредитору повернуті не були.

Первісний кредитор ТОВ «Клай інвест» відступило своє право грошової вимоги до відповідача ТОВ «Діджи Фінанс», згідно Договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 254095 від 26.03.2024 року, заборгованість відповідача становить 17347,2 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.; заборгованість за відсотками становить 4347,2 грн.; заборгованість за комісіями становить 1000 грн.; заборгованість за пенею становить 8000 грн.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24.12.2023, відсотки з 25.12.2023 по 22.04.2024 (120 днів перехідного періоду) мають нараховуватись в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5%, з 23.04.2024 по 20.08.2024 (наступні 120 днів перехідного періоду) в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5%, а з 21.08.2024 в розмірі процентної ставки не більше 1%.

Вищенаведену норму первісним кредитором дотримано, оскільки як вбачається з розрахунку заборгованості та заявленої суми до стягнення, такі розрахунки проведено з врахуванням положень вище вказаного закону.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 8000,00 грн. суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення кредитного договору, так і на час розгляду цієї справи.

Відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що пеня за кредитним договором нарахована під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) пені за таке прострочення на період воєнного стану. Пеня, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено пеню за порушення відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором №254095 від 26.03.2024 року в сумі 8000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 1000,00 грн., суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк. Такий висновок сформульовано Верховним Судом в постанові від 20.07.2022 у справі №343/557/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що встановивши у кредитному договорі сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості, позивач не надав доказів надання послуг з обслуговування кредитної заборгованості споживачу частіше ніж один раз на місяць. Крім цього комісія за обслуговування кредиту зводиться до надання позичальнику інформації за кредитом, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" .

Враховуючи вищенаведене, положення пункту 1.4 Кредитного договору № 254095, щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 1000,00 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №254095 від 26.03.2024 року в розмірі 8347,20 грн (4000,00 грн. - загальна заборгованість за тілом кредиту, 4347,20 грн заборгованість за відсотками).

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені, в судове засідання відповідач не з`явився, відзив на позовну заяву не подавав.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., представник позивача надав копію Детального опису робіт (наданих послуг) на загальну суму 6000 грн, копію Акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026 року, згідно якого загальна вартість наданих юридичних послуг становить 6000 грн., копію Договору №42649746/02 про надання правової допомоги від 01.066.2026 року укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 , копію Додаткової угоди №254095 від 21.07.2026 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, часткове задоволення позову судом, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2880 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №254095 від 30.06.2026 позивачем було сплачено 2662,40 грн. судового збору.

При цьому, по справі позивачем заявлено вимогу з ціною позову в розмірі 17 347,20 грн. з яких задоволено вимог на загальну суму 8347,20 грн., у зв`язку із частковим задоволенням позову (48,12 %) на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 1281,15 грн. судового збору.

На підставі ст. ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 77, 81, 141, 259, 263-268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», представник позивача Романенко Михайло Едуардович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 254095 від 26.03.2024 року в сумі 8347 (вісім тисяч триста сорок сім) гривень 20 копійок, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту 4000,00 гривень, заборгованості по несплаченим відсоткам 4347,20 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір в сумі 1281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) гривня 15 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката 2880 гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746), місцезнаходження: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, Київської області.

Представник позивача Романенко Михайло Едуардович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, Київська область.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 29 жовтня 2026 року.

Суддя М. О. Федечко