Решение № 140900987, 20.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1219/25Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Задорожному А.О.,

за участю представників:

від позивача: Єфременко О.О.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676);

до відповідача Комунального закладу "Бериславський медичний фаховий коледж" Херсонської обласної ради (74300, Херсонська область, Бериславський район, м. Берислав, вул. 1 травня, буд. 173; код ЄДРПОУ 02011634);

про стягнення 233 285,31 грн.,

1. Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального закладу ,,Бериславський медичний фаховий коледж Херсонської обласної ради про стягнення 233285,31 грн боргу, з яких 152754,66 грн основний борг, 33946,22 грн пеня, 10352,47 грн 3% річних, 36231,96 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг посилається на часткове невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу від 30.11.2021 р. № 20-1252/21-БО-Т щодо оплати вартості природного газу, спожитого в лютому-квітні 2022 р.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2025: прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1219/25; призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження на 29.04.2025 р.

18.04.2025 надійшла заява позивача (зареєстрована за вх.№12543/25) про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Ухвалою суду від 29.04.2025 провадження у справі № 916/1219/25 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах по справі № 908/1162/23.

Розпорядженням Керівника апарату суду від 16.12.2025 №280 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи» у зв`язку з відрахуванням наказом голови суду №28-к від 16.12.2025 судді Лічмана Л.В. зі штату суду, відповідно до Указу Президента України №942/2025 від 13.12.2025 "Про призначення судді", статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України та на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №17-01/2025, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1219/25.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 визначено суддю Невінгловську Ю.М.

Ухвалою суду від 22.12.2025 справу №916/1219/25 прийнято до свого провадження суддею Невінгловською Ю.М., справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, вирішено розглял справи здійснювати спочатку та зупинено провадження до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.

Ухвалою суду від 01.05.2026 було поновлено провадження у справі №916/1219/25 та призначено розгляд справи на 25.05.2026 о 12:00.

10.07.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх.№24283/26).

13.07.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№24541/26).

У судовому засіданні 13.07.2026 суд, без оформлення окремого процесуального документа постановив ухвалу про оголошення перерви в розгляді справи по суті до 10.08.2026 о 12:30.

У судовому засіданні 10.08.2026 суд, без оформлення окремого процесуального документа постановив ухвалу, якою задовольнив усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи та оголосив перерву в розгляді справи по суті до 15.09.2026 о 15:15.

У судовому засіданні 15.09.2026 суд, без оформлення окремого процесуального документа постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.10.2026 о 14:00.

16.10.2026 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника (вх.№35565/26).

У судовому засіданні 20.10.2026, за участі представника позивача, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі та відклав складення повного рішення до23.10.2026.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".

В якості обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на виконання укладеного між сторонами договору постачання природного газу, протягом грудня 2021 року квітня 2022 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 468 813,47 грн, а відповідач оплатив лише 316 058,81 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 152 754,66 грн.

Позивач вказує, що проекти актів приймання-передачі газу направлялись відповідачу, однак підписаними до позивача не повернуті, а тому, з посиланням на п. 3.5.4 Договору, обсяги газу вважаються встановленими за даними Інформаційної платформи Оператора ГТС, які підтверджені листом ТОВ "Оператор ГТС України".

Також у зв`язку з наявністю заборгованості, позивачем здійснено нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, які позивачем також заявлені до стягнення.

У відповіді на відзив від 28.04.2025 позивач заперечує проти доводів відповідача: зазначає, що відповідач порушив п. 5.1 Договору, а у п. 2.4, 6.2 Договору він прийняв на себе обов`язок самостійно контролювати обсяги використання газу та своєчасно оплачувати його вартість.

3.2. Аргументи Комунального закладу "Бериславський медичний фаховий коледж" Херсонської обласної ради.

У відзиві на позовну заяву, відповідач підтвердив укладення Договору та зазначив, що погоджується з наявністю заборгованості за газ за лютий-квітень 2022 року, однак заперечує проти стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідач стверджує, що заборгованість виникла не з його вини, та що з 24.02.2022 по 11.11.2022 місто Берислав перебувало під окупацією, діяльність закладу була обмежена, будівлі блокувались військовими формуваннями рф, а здійснення оплати було неможливим навіть технічно.

Відповідач вказує, що є бюджетною установою, платежі якої здійснюються через органи Казначейства за наявності бюджетних асигнувань та зареєстрованих зобов`язань (ст. 49 Бюджетного кодексу України, п. 2.10 Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309), а бюджетний період закінчився.

Посилаючись на п.п. 10.1, 10.4 Договору, ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України, відповідач надає лист Торгово-промислової палати України та вважає окупацію й активні бойові дії форс-мажорними обставинами; зазначає, що місто Берислав віднесено до територій активних бойових дій, а приміщення закладу постійно зазнають пошкоджень.

4.Фактичні обставини справи встановлені судом.

30.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та Комунальний заклад "Бериславський медичний фаховий коледж" Херсонської обласної ради (Споживач) уклали Договір № 20-1252/21-БО-Т постачання природного газу (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Згідно з п. 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.5.4 Договору передбачено, що у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.

За п. 4.1 Договору всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16 554,00 грн.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з п. 10.1 Договору, Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і Сторони не могли передбачити їх. Пунктом 10.3 Договору передбачено, що Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. За пунктом 10.4 Договору, настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 10.5 Договору, виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.

Пунктом 11.3 Договору передбачено, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років.

Згідно з п. 13.1 Договору, він набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Додатковою угодою № 1 від 25.01.2022 сторони виклали п. 2.1 Договору в новій редакції щодо замовлених помісячних обсягів газу (у тому числі на лютий 2022 року 7,9 тис. куб. м та на березень 2022 року 8,61 тис. куб. м) і визначили загальну вартість Договору у розмірі 776 733,23 грн без ПДВ (932 079,88 грн з ПДВ).

Так у матеріалах справи наявні копії актів приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2022 на суму 162 016,93 грн (9,78718 тис. куб. м);

- від 28.02.2022 на суму 91 023,80 грн (5,49860 тис. куб. м);

- від 31.03.2022 на суму 60 068,16 грн (3,62862 тис. куб. м), з урахуванням коригуючого акту від 25.04.2022 на суму 60 014,10 грн;

- від 30.04.2022 на суму 1 716,76 грн (0,10380 тис. куб. м).

Зазначені акти підписані та скріплені печаткою лише з боку Постачальника, відповідачем не підписані.

Проекти актів за грудень 2021 року квітень 2022 року, коригуючий акт, лист щодо актів приймання-передачі від 15.08.2023 № 125/2/3-7128 та вимога про сплату боргу від 11.08.2023 № 125/2/3-6932 направлялись на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення до цінного листа Укрпошти (15 предметів) та електронним листуванням.

Згідно з актом звіряння розрахунків за період 01.12.2021 28.02.2023, залишок заборгованості на користь позивача становить 152 754,66 грн.

Також матеріали справи містять докази оплати вартості спожитого газу, а саме копії платіжних доручень на загальну суму 316 058,81 грн:

- від 24.12.2021 № 1033 на суму 153 952,16 грн (призначення платежу - 0711101:2282: Попередня оплата природний газ рах. 20 1252/21-50-1/12/21 від 24.12.21 р. дог. 20-1252/21-50- коледж від 30.11.2021р. в т.ч. ПДВ 25658.69),

- від 22.02.2022 № 87 на суму 89,72 грн (призначення платежу - 0711101:2282; Природний газ; акт№1 20 21.02.22 р. дог. 20 -1252/21-БО-Т від 30.11.2021р.; в т.ч. ПДВ-15,01);

- від 21.02.2022 № 92 на суму 162 016,93 грн (призначення платежу - 0711101:2282; Природний Газ, Акт№1 від 31.01.22р.дог.20 -1252/21-БО-Т від 30.11.2021 р. в т.ч. ПДВ 27002,82).

Вказане підтверджується листом АТ "Ощадбанк" 16/2-09/113410/2024 від 04.09.2024.

Листом ТОВ "Оператор ГТС України" від 05.09.2024 №ТОВВИХ-24-13633 повідомлено, що споживач з ЕІС-кодом 56XS000020BHM007 був закріплений в Інформаційній платформі за позивачем у період з 10.12.2021 по 31.03.2022, а обсяги газу, внесені в алокацію позивача, становили: з 10.12.2021 по 31.12.2021 9 305,42 куб. м; за січень 2022 року 9 787,18 куб. м; за лютий 2022 року 5 498,60 куб. м; за березень 2022 року 3 628,62 куб. м; до листа додано витяги з Інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача (за березень 2022 року відбори зафіксовано з 10.03.2022 по 23.03.2022).

Відповідно до розрахунку позивача, відповідачем порушено п. 5.1 Договору щодо оплати газу за лютий-квітень 2022 року та сума заборгованості становить 152 754,66 грн (91 023,80 грн за лютий, 60 014,10 грн за березень та 1 716,76 грн за квітень 2022 року).

Також позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 33 946,22 грн, інфляційних втрат у розмірі 36 231,96 грн та 3 % річних у розмірі 10 352,47 грн.

5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так судом було встановлено, що 30.11.2021 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Комунальним закладом "Бериславський медичний фаховий коледж" Херсонської обласної ради укладено Договір № 20-1252/21-БО-Т постачання природного газу, згідно з п. 1.1 якого ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", як Постачальник, зобов`язується поставити Комунальному закладу "Бериславський медичний фаховий коледж" Херсонської обласної ради, як Споживачеві, природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

На виконання умов зазначеного Договору, за період грудень 2021 року квітень 2022 року позивачем, за його твердженням, було поставлено природний газ на загальну суму 468 813,47 грн, що відображено в актах приймання-передачі природного газу за січень квітень 2022 року (з урахуванням коригуючого акту від 25.04.2022) та в акті звіряння розрахунків. Матеріали справи не містять будь-яких заперечень відповідача щодо обсягів та вартості газу, визначених позивачем.

Відповідно до п. 5.1 Договору, Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Водночас матеріалами справи підтверджується проведення оплати відповідачем за спожитий природний газ за період грудень 2021 року та січень 2022 року, натомість за період лютий квітень 2022 року відповідачем оплат здійснено не було.

Так господарський суд зазначає, що зареєстроване місцезнаходження Комунального закладу "Бериславський медичний фаховий коледж" Херсонської обласної ради Херсонська область, Бериславський район, місто Берислав, вулиця 1 Травня, будинок 173.

За визначенням, викладеним у статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 "Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", а також наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, починаючи з 09.03.2022 територія, на якій знаходиться відповідач (місто Берислав), відноситься до тимчасово окупованих територій.

Як уже зазначалося, позивач у цій справі просить суд стягнути з відповідача заборгованість за природний газ за період лютий квітень 2022 року, тобто, в тому числі, за період, протягом якого територія, де територіально знаходиться відповідач, вже була тимчасово окупована військами російської федерації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі Закон), правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (стаття 2 Закону).

Згідно з частиною другою статті 13 Закону, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 13-1 Закону, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову у позові, зазначила про те, що підставою для відмови у позові, враховуючи положення статті 13-1 Закону, є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у цьому судовому провадженні.

Так господарський суд зазначає, що доведення/недоведення позивачем обставин фактичної поставки природного газу на тимчасово окуповану територію, як і здійснення оплати за неї, не має правового значення для вирішення спору у даній справі. Разом з тим, визначальним за висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, є неможливість (заборона) передання товару на тимчасово окуповані території у силу приписів статті 13-1 названого Закону, що, зі свого боку, є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові у справі.

Таким чином, оскільки починаючи з 09.03.2022 територія, де зареєстровано місцезнаходження відповідача, відноситься до тимчасово окупованих територій, постачання природного газу протягом такого періоду відповідачу було неможливим, у зв`язку з чим господарський суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з оплати вартості природного газу за період з 09.03.2022 по 30.04.2022. Загальна згода відповідача у відзиві з наявністю заборгованості за лютий квітень 2022 року не містить розрахунку і не може бути прийнята судом у частині, що суперечить імперативним приписам статті 13-1 Закону.

Так господарський суд зазначає, що оскільки за 31 день березня 2022 року вартість газу, визначена коригуючим актом від 25.04.2022, становить 60 014,10 грн (1 935,94 грн за добу), то за 8 днів березня (з 01.03.2022 по 08.03.2022) вартість природного газу становить 15 487,52 грн.

Таким чином господарський суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за спожитий природний газ за лютий 2022 року в розмірі 91 023,80 грн та за 8 днів березня 2022 року в розмірі 15 487,52 грн, а всього основного боргу в загальному розмірі 106 511,32 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору остаточний розрахунок за лютий 2022 року мав бути здійснений до 15.04.2022, тобто прострочення розпочалось з 16.04.2022, остаточний розрахунок за березень 2022 року мав бути здійснений до 15.05.2022, однак цей день є неділею, а тому, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк закінчився 16.05.2022 і прострочення розпочалось з 17.05.2022.

Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних господарський суд вказує наступне:

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням приписів статті 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.2 Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Так судом було встановлено, що у зв`язку з неповним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за лютий 2022 року позивачем на суму боргу в розмірі 91 023,80 грн нараховано пеню в розмірі 19 227,22 грн, 3 % річних у розмірі 6 265,07 грн, інфляційні втрати в розмірі 22 837,14 грн.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за березень 2022 року на суму боргу в розмірі 60 014,10 грн нараховано пеню в розмірі 14 288,29 грн, 3 % річних у розмірі 3 977,80 грн, інфляційні втрати в розмірі 13 083,41 грн.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за квітень 2022 року на суму боргу в розмірі 1 716,76 грн нараховано пеню в розмірі 430,37 грн, 3 % річних у розмірі 109,55 грн, інфляційні втрати в розмірі 311,41 грн.

Водночас враховуючи висновки суду про неправомірність нарахування боргу відповідачу в період після початку тимчасової окупації території, на якій він розташований, господарський суд вказує про неправомірність проведення нарахувань пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу, що утворилась починаючи з 09.03.2022.

Таким чином суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за квітень 2022 року та на суму боргу за березень 2022 року в частині, що перевищує 8 днів, та здійснює власний розрахунок відповідних нарахувань на суму боргу за лютий 2022 року та за 8 днів березня 2022 року.

Відповідно до проведеного судом розрахунку, сума пені за лютий 2022 року, що розрахована з 16.04.2022 по 15.10.2022 становить 19 227,22 грн, сума пені за 8 днів березня 2022 року, що розрахована з 17.05.2022 по 16.11.2022 становить 3 687,30 грн.

Між тим, щодо нарахування пені на суму боргу, що виникла за грудень 2021 року, лютий 2022 року та за 8 днів березня 2022 року, господарський суд зазначає, що відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 530-IX, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня до 3 квітня 2020 на усій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Отже, в період з 12.03.2020 по 30.06.2023 на всій території України діяв карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Споживач житлово-комунальних послуг (далі споживач) індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання та розподілу природного газу.

З огляду на приписи Закону України "Про житлово-комунальні послуги", враховуючи, що відповідно до правовідносин, що виникли між сторонами, позивач здійснює постачання природного газу до об`єктів відповідача, суд дійшов висновку, що положення пп. 4 п. 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 530-IX поширюються на взаємовідносини сторін, оскільки послуга з постачання природного газу, яку позивач надає відповідачу, є житлово-комунальною послугою.

За цих обставин, суд доходить висновку про відсутність підставі для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму боргу, що виникла за грудень 2021 року, лютий 2022 року та за 8 днів березня 2022 року, в сумі 22 914,86 грн, враховуючи встановлену законом заборону нарахування та стягнення пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги на період дії карантину.

Здійснивши власний розрахунок, суд встановив:

- 3 % річних на суму боргу 91 023,80 грн за період з 16.04.2022 по 31.07.2024 становить 6 265,07 грн (4 675,88 грн за 625 днів 2022 2023 років та 1 589,19 грн за 213 днів 2024 року), а на суму боргу 15 487,52 грн за період з 17.05.2022 по 31.07.2024 1 026,53 грн (756,13 грн та 270,40 грн), а всього 7 291,60 грн;

- інфляційні втрати на суму боргу 91 023,80 грн за період з 01.05.2022 по 31.07.2024 становлять 22 837,14 грн, а на суму боргу 15 487,52 грн за період з 01.06.2022 по 31.07.2024 3 376,37 грн, а всього 26 213,51 грн.

Господарський суд вказує, що саме такий розмір 3 % річних та інфляційних втрат є таким, що правомірно нарахований на суму боргу за лютий 2022 року та за 8 днів березня 2022 року, а також обґрунтованим та арифметично правильним.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини, лист Торгово-промислової палати України, відсутність бюджетних асигнувань та вимоги Бюджетного кодексу України суд до уваги не бере, оскільки відповідно до п. 10.5 Договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального закладу "Бериславський медичний фаховий коледж" Херсонської обласної ради про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних та пені є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства лише частково, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у розмірі 106 511,32 грн, інфляційні втрати в розмірі 26 213,51 грн, 3 % річних у розмірі 7 291,60 грн, у зв`язку з чим господарський суд вказує про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального закладу "Бериславський медичний фаховий коледж" Херсонської обласної ради (74300, Херсонська область, Бериславський район, м. Берислав, вул. 1 травня, буд. 173; код ЄДРПОУ 02011634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у розмірі 106 511/сто шість тисяч п`ятсот одинадцять/грн 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 26 213/двадцять шість тисяч двісті тринадцять/грн 51 коп., 3 % річних у розмірі 7291/сім тисяч двісті дев`яносто одна/грн 60 коп., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1680/одна тисяча шістсот вісімдесят/грн 19 коп.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 23 жовтня 2026 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська