Решение № 140701908, 12.10.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/702/26

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Гвоздик А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури, в інтересах держави уповноваженим органом якої виступає

позивач - Черкаська обласна державна адміністрація,

до відповідача 1. - Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області,

до відповідача 2. - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

- Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України,

- Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації,

- Національного природного парку "Нижньосульський",

про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядження земельною ділянкою,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Хомік М.В., прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури (12.10.2026), Зінченко О.О., прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури (в судових засіданнях 09.07.2026, 07.09.2026, 01.10.2026),

від позивача - Окрушко А.М., в порядку самопредставництва (в судових засіданнях 09.07.2026, 07.09.2026, 01.10.2026),

від інших учасників справи - участі не брали.

19.05.2026 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява керівника Золотоніської окружної прокуратури, в інтересах держави уповноваженим органом якої виступає позивач - Черкаська обласна державна адміністрація з вимогами:

- усунути перешкоди власнику - Черкаській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778, площею 7,6000 га, шляхом зобов`язання Іркліївську сільську раду, повернути на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778, площею 7,6000 га;

- усунути перешкоди власнику - Черкаській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778, площею 7,6000 га, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 7125185600:02:000:2778, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру з одночасним припиненням усіх речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2553223171040), зареєстрованих щодо вказаної земельної ділянки.

Ухвалою від 09.06.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 09.07.2026 о 14:30. Залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації та Національний природний парк "Нижньосульський". Встановив учасникам справи строк для подання заяв по суті.

12.06.2026 Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України подало пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

17.06.2026 Виконавчий комітет Іркліївської сільської ради подав клопотання.

18.06.2026 Іркліївська сільська рада подала відзив на позовну заяву.

18.06.2026 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області подало відзив на позовну заяву.

26.06.2026 Золотоніська окружна прокуратура подала відповідь на відзиви Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та Іркліївської сільської ради.

02.07.2026 електронною поштою з накладенням кваліфікованого електронного підпису Національний природний парк "Нижньосульський" за підписом в.о. директора Валерія Свіколкіна подав заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи, в якій позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі.

02.07.2026 Іркліївська сільська рада подала заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 03.07.2026 суд заяву Національного природного парку "Нижньосульський" повернув без розгляду.

09.07.2026 Іркліївська сільська рада подала клопотання про розгляд справи без участі представника останньої.

09.07.2026 Іркліївська сільська рада подала клопотання про долучення до справи документів, що підтверджують повноваження представника останньої.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 09.07.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.09.2026 о 14:00.

04.09.2026 Іркліївська сільська рада подала клопотання про розгляд справи без участі представника останньої, в якій заявила вимогу про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 07.09.2026 суд на підставі ст. 216 ГПК України оголосив перерву в судовому засіданні до 01.10.2026 о 14:30.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 01.10.2026, суд на підставі ст. 219 ГПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 12.10.2026 о 14:00.

У судовому засіданні 12.10.2026 під час проголошення судового рішення взяв участь прокурор. Представники інших учасників справи у судовому засіданні участі не брали, про дату та час розгляду справи належно повідомлені, що підтверджується довідками про доставку електронних листів (копій ухвали суду від 01.10.2026) до їх електронних кабінетів.

12.10.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 14.12.2020 № 61-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" (далі - Наказ), відповідно до Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", передано Іркліївській сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 5485,4932 га, які розташовані за межами сіл Васютинці, Вереміївка, Жовнине, Іркліїв, Кліщинці, Крутьки, Лихоліти, Лящівка, Москаленки, Першотравневе, Придніпровське, Ревбенці, Старий Коврай, Степове та Тимченки (Чорнобаївського району) Золотоніського району Черкаської області згідно з актом приймання-передачі.

У п. 239 додатку до акту приймання-передачі від 14.12.2020 та Наказу зазначено про спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778, площею 7,6000 га, при цьому вказано про цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, категорія - землі сільськогосподарського призначення).

У подальшому Іркліївською сільською радою прийнято рішення від 14.05.2021 № 7-10/VIII "Про затвердження актів приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність".

На підставі Наказу, акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 14.12.2020, рішення Іркліївської сільської ради від 14.05.2021 № 7-10/VIII "Про затвердження актів приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність", право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 набула Іркліївська територіальна громада в особі Іркліївської сільської ради.

Прокурор стверджує, що передача спірної земельної ділянки та набуття Іркліївською сільською радою права комунальної власності на земельну ділянку відбулося з порушеннями норм ст. 20, 84, 116, 122, 149, 150, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 7, 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин). Зазначена земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду), а також згідно положень цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності.

Прокурор повідомляє, що територія загальною площею 7080,64 га, розташована в межах Чорнобаївського (нині Золотоніського) району Черкаської області набула статусу об`єкту природно-заповідного фонду - національного природного парку "Нижньосульський", а земельні ділянки, що розташовані в межах зазначеної території набули статусу земель природно-заповідного фонду, тобто особливого статусу.

Незважаючи на створення вказаного об`єкту природно-заповідного фонду і фактичного віднесення земельних ділянок, на яких він розташований, до категорії земель природно-заповідного фонду, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778, площею 7,6000 га, всупереч вимог чинного законодавства продовжує перебувати у комунальній власності Іркліївської сільської ради, як землі сільськогосподарського призначення. Водночас, достовірно встановлено, що вказана земельна ділянка повністю відноситься до земель природно-заповідного фонду.

У поданих поясненнях Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України підтримало позовні вимоги прокурора та зазначило, що докази, у тому числі картографічні матеріали, надані уповноваженими суб`єктами, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі спірної земельної ділянки та меж території НПП "Нижньосульський", у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна земельна ділянка накладається на межі території цього об`єкта і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.

Розташування спірної земельної ділянки повністю у межах територій НПП "Нижньосульський", згідно з чинним законодавством, свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї частини ділянки у комунальній власності категорії сільськогосподарських земель, оскільки це суперечить меті функціонування і завданням Парку.

Посилаючись на положення ст. 149, 150 ЗК України третя особа зауважує, що Кабінет Міністрів України був розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням згідно зі ст. 20 ЗК України можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Земельна ділянка 7125185600:02:000:2778 відведена у власність неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення у власність не приймав. Статус спірної земельної ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовується в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території. За таких обставин, на переконання третьої особи, встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення - "для ведення особистого селянського господарства" - жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення НПП "Нижньосульський" ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

На переконання третьої особи, враховуючи, що у даному випадку допущено порушення вимог законодавства при розпорядженні та використанні землі природно-заповідного фонду, яка також є землею обмеженої оборотоздатності, ефективним способом захисту інтересів держави є звернення до суду з негаторним позовом. Власником оспорюваної земельної ділянки є держава, право володіння якої на неї, після проведення реєстрації за Іркліївською сільською радою, не припинилося, тобто вказана земельна ділянка не вибула із державної власності. Власник і законний володілець земельної ділянки, яка входить у межі об`єкта природно-заповідного фонду, яким у цій справі є держава в особі Черкаської обласної державної адміністрації, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути цю ділянку. З огляду на особливу цінність земель природно-заповідного фонду, з урахуванням вимог законодавства, ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У відзиві на позовну заяву Іркліївська сільська рада заперечуючи проти позову зазначає, що на момент прийняття рішення про прийняття землі у комунальну власність та на даний час межі НПП "Нижньосульський" в натурі (на місцевості) встановлені не були. Відповідні відомості про обмеження у використанні земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (ДЗК) на момент формування ділянки та передачі її відповідачу 1. були відсутні. Посилання прокурора на картографічні матеріали, скріншоти з вебсайтів та листи Управління екології не можуть вважатися належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, оскільки не є землевпорядною документацією, яка однозначно підтверджує накладення меж.

Іркліївська сільська рада зазначає, що згідно з картографічними матеріали з проекту організації національного природного парку "Нижньосульський", з сайту і сторінки соц. мережі Фейсбук (допис від 14.03.2025) не зрозуміло чи дана ділянка в адмінмежах Іркліївської сільської ради за межами населеного пункту с. Лящівка входить до складу території природно-заповідного фонду. Також відповідач 1. зазначає, що проводивши моніторинг "шарів" територій та об`єктів природно-заповідного фонду на картографічних матеріалах національної інфраструктури геопросторових даних (https://nsdi.gov.ua/map) та публічної кадастрової карти (https://kadastrovakarta.com/?dzk__pzf=true) виявлено, що картографічні матеріали суттєво відрізняються, тому керуючись офіційними картографічними матеріалами НПП "Нижньосульський" встановити точність віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 до території НПП "Нижньосульський", на переконання відповідача 1., є неможливим. Сам факт створення Національного природного парку не є тотожним встановленню його меж у натурі та не може автоматично означати включення будь-якої земельної ділянки в межах району до складу земель природно-заповідного фонду.

Відповідач 1. звертає увагу на недоведеність бездіяльності компетентного органу, зазначаючи, що сам факт неотримання відповіді на запит прокурора або незгода органу з позицією прокурора не є автоматичним доказом бездіяльності. З матеріалів позову випливає, що Черкаська ОДА у відповідь на лист прокуратури не заперечувала проти захисту інтересів, однак прокурором не надано доказів того, що ОДА самостійно не спроможна захистити свої права, або що вона свідомо ухиляється від цього. Більше того, прокурор не обґрунтував виключність даного випадку для представництва, враховуючи, що спір стосується правовідносин між двома суб`єктами публічного права - державою та територіальною громадою.

На переконання відповідача 1. прокурор обрав неналежний спосіб захисту, а до заявлених вимог (які є за своєю природою віндикаційними) підлягає застосуванню позовна давність, а спроба надати йому ознаки негаторного спрямована на уникнення наслідків спливу позовної давності.

Так відповідач 1. заявив про сплив строку позовної давності, а також зауважив про порушення принципу "доброго врядування".

У відзиві заперечуючи проти позовних вимог Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області зазначає, що інформація про межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду, отримана від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України в порядку інформаційної взаємодії, яка відображається у відповідному шарі Державного земельного кадастру "Природно-заповідний фонд", не належить до офіційних відомостей Державного земельного кадастру в розумінні Закону та має інформаційний характер.

Державний земельний кадастр містить відомості про об`єкти та території природно-заповідного фонду, як відомості про земельні ділянки, віднесені до відповідної категорії земель з визначеним цільовим призначенням в межах такої категорії, як обмеження у використанні земельних ділянок, що включаються до складу відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку на підставі відповідної документації із землеустрою, а також як відомості про обмеження у використанні земель, внесені до Державного земельного кадастру відповідно до статті 21 Закону.

Пунктом 2 Указу Президента України від 10.02.2010 №155/2010 "Про створення НПП "Нижньосульський" Кабінету Міністрів України доручено, зокрема, забезпечити підготовку протягом 2010-2011 років матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питання щодо надання 2187,3 гектара земель у постійне користування НПП "Нижньосульський", а також розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками. Відповідно до ст. 32 Закону України "Про землеустрій" Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель формується на основі збирання, обробки, обліку матеріалів, отриманих в результаті здійснення землеустрою та оцінки земель.

Відповідач 2. звертає увагу, що до фонду документації Головного управління Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення щодо національного природного парку "Нижньосульський" на зберігання не надходив. Реєстрація обмежень у використанні земельної ділянки не здійснювалася.

Також відповідач 2. наполягає на тому, що у Головного управління були відсутні правові підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації зазначеної земельної ділянки, оскільки на момент вчинення відповідних дій не існувало затвердженого проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення щодо національного природного парку "Нижньосульський" та відповідні відомості про обмеження у використанні земель не були внесені до Державного земельного кадастру.

У відповіді на відзиви відповідачів Золотоніська окружна прокуратура заперечує проти доводів, викладених останніми та підтримує викладені у позовній заяви тези та аргументи.

У запереченні на відповідь на відзив Іркліївська сільська рада наполягає на тому, що посилання прокуратури виключно на картографічні матеріали, листи державних установ та власну інтерпретацію Проєкту створення НПП не можуть замінити офіційних відомостей Державного земельного кадастру та не доводять наявності вини або протиправної поведінки Іркліївської сільської ради.

Відповідач 1. вважає, що доводи прокуратури про те, що після видання Указу Президента України від 10.02.2010 №155/2010 усі земельні ділянки, які, на думку прокурора, входять до складу Національного природного парку "Нижньосульський", автоматично набули статусу земель природно-заповідного фонду незалежно від відомостей Державного земельного кадастру, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм земельного законодавства та не можуть бути підставою для задоволення позову.

Насамперед, на переконання відповідача 1., слід звернути увагу суду, що прокурор фактично підміняє два різних юридичних поняття: створення об`єкта природно-заповідного фонду та правовий режим конкретної сформованої земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Безперечно, Національний природний парк "Нижньосульський" був створений Указом Президента України. Проте сам по собі факт створення парку не означає автоматичного внесення змін до Державного земельного кадастру, автоматичної зміни категорії усіх земельних ділянок або автоматичного виникнення обов`язків у органів місцевого самоврядування діяти всупереч офіційним відомостям державних реєстрів.

Саме Державний земельний кадастр є офіційним джерелом інформації про категорію земель, їх цільове призначення, обмеження у використанні та інші юридично значимі характеристики. На момент передачі земельної ділянки до комунальної власності відомості про її належність до земель природно-заповідного фонду в Державному земельному кадастрі були відсутні. Більше того, земельна ділянка була сформована саме Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області як земельна ділянка сільськогосподарського призначення із відповідним видом цільового використання. Таким чином, саме уповноважений державний орган визначив правовий статус спірної земельної ділянки та передав її до комунальної власності. Іркліївська сільська рада не брала участі у формуванні земельної ділянки, не присвоювала кадастровий номер, не визначала категорію земель та не приймала будь-яких рішень щодо зміни її цільового призначення. Таким чином, доводи прокуратури фактично зводяться до покладення на орган місцевого самоврядування відповідальності за можливі дії або рішення іншого органу державної влади, що суперечить принципу індивідуальної юридичної відповідальності та статті 19 Конституції України.

Щодо доводів прокуратури про незаконну зміну цільового призначення земельної ділянки та необхідність погодження Кабінету Міністрів України і Верховної Ради України відповідач 1. зазначає, що зміна цільового призначення земельної ділянки передбачає прийняття компетентним органом відповідного рішення про переведення земель з однієї категорії до іншої у порядку, визначеному ст. 20 Земельного кодексу України. Разом із тим матеріали справи не містять жодного доказу того, що Іркліївська сільська рада приймала будь-яке рішення про зміну категорії земель, їх цільового призначення або про переведення земель природно-заповідного фонду до земель сільськогосподарського призначення. Також прокурором не надано жодного рішення Головного управління Держгеокадастру, Кабінету Міністрів України чи іншого органу державної влади, яким було б здійснено таку зміну. Фактично прокурор сам підтверджує відсутність будь-якого рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки. Однак із цього робить протилежний висновок - що така зміна нібито відбулася незаконно. Подібний висновок, за твердженням відповідача 1., є нелогічним та суперечить принципам доказування.

Також відповідач 1. заперечує проти доводів прокуратури про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором з огляду на те, що бездіяльність повинна бути підтверджена належними доказами того, що орган знав про порушення, мав достатні правові підстави для звернення до суду, однак свідомо відмовився від захисту інтересів держави. Жодного такого доказу прокурором не надано. Матеріали справи також не містять доказів того, що Черкаська обласна державна адміністрація офіційно повідомила прокуратуру про неможливість самостійного звернення до суду або про відмову здійснювати захист своїх прав.

Іркліївська сільська рада наполягає на тому, що діяла добросовісно, у межах компетенції, на підставі офіційних документів державних органів та не мала ані юридичного, ані фактичного обов`язку ставити під сумнів їх законність. За таких обставин відсутні будь-які підстави для висновку про протиправність її дій чи рішень.

Щодо твердження прокурора про незаконність набуття Іркліївською сільською радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку остання зазначає, що прокурор фактично ототожнює правомірність дій Головного управління Держгеокадастру із правомірністю дій Іркліївської сільської ради, хоча це різні суб`єкти владних повноважень, які діяли в межах різних адміністративних процедур та реалізовували різні повноваження.

Заслухавши пояснення прокурора та представниці позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд встановив таке.

Указом Президента України від 10.02.2010 № 155/2010 Про створення національного природного парку "Нижньосульський" постановлено створити на території Глобинського, Оржицького та Семенівського районів Полтавської області, Чорнобаївського району Черкаської області національний природний парк "Нижньосульський". До території національного природного парку "Нижньосульський" погоджено в установленому порядку включення 18635,11 гектара земель державної власності, у тому числі 1315 гектарів земель, які вилучаються у Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" і надаються парку в постійне користування, 441,3 гектара земель запасу на території Оржицького району та 431 гектара земель запасу на території Семенівського району, які надаються парку в постійне користування, та 16447,81 гектара земель, які включаються до складу національного природного парку без вилучення згідно з додатком.

Відповідно до Переліку земель, включення яких до території національного природного парку "Нижньосульський" без вилучення погоджено, віднесено також 7 080,64 га земель запасу Чорнобаївської районної державної адміністрації.

Наказом від 01.12.2014 № 386 Міністерства екології та природних ресурсів України затверджено Проект організації території національного природного парку "Нижньосульський", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 95 затверджено Положення про національний природний парк "Нижньосульський" (далі - Положення).

Національний природний парк "Нижньосульський" (далі - Парк) створений відповідно до Указу Президента України від 10.02.2010 № 155 "Про створення національного природного парку "Нижньосульський", є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Парк розташований на території Глобинського, Оржицького, Семенівського районів Полтавської області, Чорнобаївського району Черкаської області. (п. 1.1. Порядку)

Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. (п. 1.2. Положення)

Парк віднесено до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля). (п. 1.4. Положення)

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються в користування Парку у порядку, встановленому законодавством. До встановлення меж Парку у натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення Парку. (п. 1.7. Положення)

Право Парку на постійне користування земельними ділянками, оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". (п. 1.8. Положення)

Межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку та про обмеження в їх використанні вносяться до державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій. (п. 1.9. Положення)

Парк створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів Середнього Придніпров`я. (п. 2.1. Положення)

25.09.2019, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 площею 7,6000 га, розташовану за адресою Черкаська область, Чорнобаївський район, адмінмежі Лящівської сільської ради з цільовим призначенням 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення державної форми власності, внесено відомості про державну реєстрацію спірної земельної ділянки.

Згідно з даними Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шарів "Заповідний фонд", до якого органами прокуратури отримано доступ у встановленому законодавством порядку, та відкритими даними земельного кадастру України за посиланням: https://kadastrova-karta.com/ спірна земельна ділянка знаходиться в межах об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - національний природний парк "Нижньосульський".

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 14.12.2020 № 61-ОТГ вирішено передати Іркліївській сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 5485,4932 га, які розташовані за межами сіл Васютинці, Вереміївка, Жовнине, Іркліїв, Кліщинці, Крутьки, Лихоліти, Лящівка, Москаленки, Першотравневе, Придніпровське, Ревбинці, Старий Коврай, Степове та Тимченки (Чорнобаївського району) Золотоніського району Черкаської області згідно з актом приймання-передачі.

Згідно з Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 14.12.2020, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 14.12.2020 № 61-ОТГ передає із державної власності, а Іркліївська сільська рада (Чорнобаївського) Золотоніського району Черкаської області приймає у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком. (п. 1) Цей Акт разом із вказаним наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності, на вказані у додатку земельні ділянки, Іркліївською сільською радою (Чорнобаївського) Золотоніського району Черкаської області. (п. 2)

У пункті 239 додатку до вказаного Акта приймання-передачі земельних ділянок передбачено, що передачі також підлягала земельна ділянка з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 площею 7,6000 га, розташована в межах Черкаської області, Іркліївської сільської ради (Лящівська сільська рада), цільове призначення - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

14.05.2021 Іркліївська сільська рада ухвалила рішення № 7-10/VIII Про затвердження Актів приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, відповідно до якого прийняла в комунальну власність Іркліївської сільської ради відповідні земельні ділянки.

05.01.2022, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на земельну ділянку з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 зареєстровано право комунальної власності Іркліївської сільської ради.

Золотоніська окружна прокуратура звернулась із запитом від 14.03.2025 № 51/2-226вих-25 до Голови Іркліївської територіальної громади, в якому з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" просила надати інформацію про:

- підстави для передачі земельної ділянки з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 територіальній громаді (у тому числі надати копії підтверджуючих документів, акт прийому-передачі, наказ та інші підтверджуючі документи);

- чи передано земельну ділянку з кадастровими номерами 7125185600:02:000:2778 у власність чи користування, якщо так, то надати належним чином завірені копії підтверджуючих документів;

- чи змінювалося цільове призначення вказаної земельної ділянки, що розташована в межах національного природного парку "Нижньосульський", з огляду на вимоги ст. 150 Земельного кодексу України.

Також прокурор просив повідомити чи вживались Іркліївською сільською радою заходи щодо захисту порушеного права, зокрема шляхом скерування до суду позовної заяви зобов`язального характеру до суб`єкта, у віданні якого знаходиться об`єкт природно-заповідного фонду. Якщо такі заходи не вживались, повідомити причини, а також вказати чи будуть вживатися заходи представницького характеру з метою захисту інтересів держави у судовому порядку.

У відповідь листом від 20.03.2025 № 451/10-12 Іркліївська сільська рада повідомила, зокрема, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 не передавалась у власність та користування, цільове призначення не змінювалось. Заходи щодо захисту порушеного права Іркліївською сільською радою не вживалися оскільки згідно акту прийому передачі ГУ Держгеокадастру в Черкаській області земельна ділянка з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 була визначена як землі сільськогосподарського призначення (землі запасу) і яка підлягає передачі до комунальної власності Іркліївської сільської ради. На підставі вищезазначеного Державним реєстратором речових прав на нерухоме майно та їх обмежень було проведено реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 та цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (землі запасу) реєстрацію із державної у комунальну форму власності.

Золотоніська окружна прокуратура звернулась із запитом від 14.03.2025 № 5/2-227вих-25 до Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просила надати інформацію, а також повідомити, чи вживались Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації заходи щодо захисту порушеного права, зокрема шляхом скерування до суду позовної заяви зобов`язального характеру до суб`єкта, у віданні якого знаходиться об`єкт природно-заповідного фонду. Якщо такі заходи не вживались, повідомити причини, а також вказати чи будуть вживатися заходи представницького характеру з метою захисту інтересів держави у судовому порядку.

У відповідь листом від 27.03.2025 № 02/10-04-17/1058/02/10-04-17/8216 Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації повідомило, серед іншого, що:

- Національний природний парк "Нижньосульський" створений Указом Президента України від 10.02.2010 № 155 (далі - Указ) загальною площею 7871,0083 га в адмінмежах Мохнацької, Великобурімської, Лящівської сільських рад (створено на базі ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Сулинський") та підпорядкований Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України. В Додатку до Указу визначений Перелік земель, включення яких до територій нацпарку погоджено без вилучення, а саме 7080,64 га земель запасу (уповноважений орган, користувач - Чорнобаївська районна державна адміністрація);

- відповідно до даних з Державного земельного кадастру (Публічної кадастрової карти України, шар - природно-заповідний фонд) та наявних в Управлінні картографічних матеріалів земельні ділянки з кадастровими номерами 7125185600:02:000:2778, 7125187000:03:000:4411, 7125187000:02:000:6048 накладаються на територію Національного природного парку "Нижньосульський";

- інформація щодо прийняття уповноваженими органами державної влади чи місцевого самоврядування рішень про зміну цільового призначення земельних ділянок на території Національного природного парку "Нижньосульський" до Управління не надходила.

Золотоніська окружна прокуратура звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 03.04.2025 № 51/2-317вих25, в якому у зв`язку з необхідністю вирішення питання щодо вжиття заходів представницького характеру, просила надати запитувану інформацію, а також повідомити, чи вживались Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області заходи щодо захисту порушеного права, зокрема шляхом скерування до суду позовної заяви зобов`язального характеру до суб`єкта, у віданні якого знаходиться об`єкт природно-заповідного фонду.

У відповідь листом від 16.04.2025 № 10-23-0.31-2590/2-25 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило, серед іншого, що станом на 18.04.2025 документація із землеустрою щодо встановлення меж національного природного парку "Нижньосульський", створеного згідно Указу Президента від 10.02.2010 № 155/2010, у регіональний або місцевий фонд документації не надходила. У порядку, передбаченому Законом, відомості про національний природний парк "Нижньосульський" до Державного земельного кадастру не внесено. Тобто встановити на сьогодні чи входять земельні ділянки з кадастровими номерами 7125185600:02:000:2778, 7125187000:03:000:4411 та 7125187000:02:000:6048 до території НПП "Нижньосульський" не є можливим. Головним управлінням не вживались заходи щодо захисту порушеного права шляхом скерування до суду позовної заяви зобов`язального характеру, оскільки відсутні підстави віднесення зазначених земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду.

Золотоніська окружна прокуратура звернулася з листом від 19.06.2025 № 51/2-512вих25 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в якому просила надати запитувану інформацію та повідомити, чи вживались Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України заходи щодо захисту порушеного права, зокрема шляхом скерування до суду позовної заяви зобов`язального характеру до суб`єкта, у віданні якого знаходиться об`єкт природно-заповідного фонду.

У відповідь листом від 27.06.2025 № 11/11-04/2400-25 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України повідомило, що у разі відкриття провадження у відповідній судовій справі Міндовкілля буде надано обґрунтовану позицію відповідно до норм процесуального законодавства, зазначивши, що інформація Парку щодо належності земельних ділянок з кадастровими номерами 7125185600:02:000:2778, 7125187000:03:000:4411 та 7125187000:02:000:6048 до території Парку додається.

Із вказаним листом Міністерство довкілля та природних ресурсів України надало копії листів від 26.10.2023 № 682/2023 та від 26.03.2025 № 620/2025.

Згідно з листом від 26.10.2023 № 682/2023 Національний природний парк "Нижньосульський" повідомив Чорнобаївський відділ Золотоніської окружної прокуратури, що в ході проведення моніторингу земель, включених до території НПП "Нижньосульський", адміністрацією НПП "Нижньосульський" виявлено земельні ділянки з кадастровими номерами, в тому числі 7125185600:02:000:2778, які передані у приватну власність за рахунок земель природно-заповідного фонду. Зазначені земельні ділянки знаходяться на території НПП "Нижньосульський" у зоні регульованої рекреації та господарській зоні, на землях, які включені до території парку без вилучення у землевласників/землекористувачів. У листі в.о. директора НПП "Нижньосульський" просив: визначити правомірність передачі земель природно-заповідного фонду у приватну власність/користування; вжити заходів щодо повернення зазначених земельних ділянок до державної власності (включаючи в судовому порядку); вжити заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Відповідно до листа Національного природного парку "Нижньосульський", адресованого Департаменту природно-заповідного фонду Міністерства довкілля та природних ресурсів України, останньому повідомлено, зокрема, що:

1. Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж НПП "Нижньосульський" не розроблявся.

2. Земельні ділянки з кадастровими номерами 7125187000:03:000:4411 та 7125187000:02:000:6048 входять до НПП "Нижньосульський" без вилучення у власників користувачів. У зв`язку із відсутністю винесених меж НПП "Нижньосульський" в натурі (на місцевості), встановити належність земельної ділянки з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 до території НПП "Нижньосульський" не є можливим.

3. За результатами моніторингу земель, включених до території НПП "Нижньосульський" у 2023 році, адміністрації НПП "Нижньосульський" стало відомо про наявність новостворених 29 земельних ділянок в адміністративних межах Золотоніського району Черкаської області, включаючи земельні ділянки з кадастровими номерами 7125185600:02:000:2778, 7125187000:03:000:4411 та 7125187000:02:000:6048. За вихідним № 682/2023 від 26.10.2023 на адресу Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури направлено лист про вжиття відповідних заходів реагування.

Черкаська обласна прокуратура звернулася до Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації з листом від 18.07.2025 № 12-604вих-25, в якому просила надати запитувану інформацію.

У відповідь з листом від 28.07.2025 № 02/10-04-17/2336/02/10-04-17/19804 Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації надало запитувану інформацію.

Золотоніська окружна прокуратура звернулася до Кабінету Міністрів України з листом від 12.01.2026 № 51/2-17вих-26, в якому з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" просила надати інформацію, чи приймались Кабінетом Міністрів України рішення про передачу або вилучення, погодження зміни цільового призначення, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778.

У відповідь листом від 21.01.2026 № 1554/0.2-26 Секретаріат Кабінету Міністрів України повідомив, що Кабінетом Міністрів України рішень про передачу, вилучення та погодження зміни цільового призначення земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами не приймалось.

Золотоніська окружна прокуратура звернулась з листом від 12.01.2026 № 51/2-18вих26 до Верховної Ради України, в якому з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді просила надати інформацію чи погоджувалося Верховною Радою України вилучення, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 із земель природно-заповідного фонду.

Листом від 26.01.2026 № 04-11/12-2026/16966 Комітет Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики повідомив, що згідно зазначених у зверненні критеріїв прийнятих Верховною Радою України актів не знайдено.

Золотоніська окружна прокуратура звернулася до Національного природного парку "Нижньосульський" з листом від 10.03.2026 № 51/2-208вих26, в якому просила надати запитувану інформацію, а також повідомити чи вживались НПП "Нижньосульський" заходи щодо захисту порушеного права, зокрема шляхом скерування до суду позовної заяви зобов`язального характеру до суб`єкта, у віданні якого знаходиться об`єкт природно-заповідного фонду. Якщо такі заходи не вживались, повідомити причини, а також вказати чи будуть вживатися заходи примусового характеру з метою захисту інтересів держави у судовому порядку.

У відповідь листом від 20.03.2026 № 209/2026 Національний природний парк "Нижньосульський" повідомив, що за результатами додаткового дослідження місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 безпосередньо на місцевості, співставлення наявних картографічних матеріалів встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 знаходиться в межах території НПП "Нижньосульський". Враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 входить до НПП "Нижньосульський" без вилучення у власників/користувачів, а адміністрація НПП "Нижньосульський" не є власником/користувачем земельних ділянок, Парк не може бути самостійним позивачем у справі.

Прокурор стверджує, що передача спірної земельної ділянки та набуття Іркліївською сільською радою права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 з цільовим призначенням - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, категорія - землі сільськогосподарського призначення), відбулося з порушеннями норм ст. 20, 84, 116, 122, 149, 150, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 7, 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Зазначена вище земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду), а також згідно з положеннями цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності. Викладене стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Розглядаючи спір суд враховує такі положення чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) в редакції, чинній станом на 25.09.2019 (на дату державної реєстрації земельної ділянки із віднесенням її до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення) земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. (ч. 1 ст. 79 ЗК України )

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. (ч. 1 ст. 19 ЗК України)

Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. (ст. 43 ЗК України)

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). (ст. 44 ЗК України)

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом. (ст. 45 ЗК України)

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначає Закон України "Про природно-заповідний фонд України" (тут і далі - в редакції, чинній станом на 25.09.2019).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про природно-заповідний фонд України")

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. (ч. 1)

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. (ч. 2)

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки. (ч. 3)

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. (ч. 4)

Зі змісту ч. 1 ст. 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" випливає, що території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Тобто вказаною нормою не передбачено можливості використання земель природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. (ч. 2 ст. 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України")

Рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. (ч. 1 ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України")

Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України. (ч. 4 ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України")

Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку. (ст. 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України")

Вище суд встановив, що згідно з даними Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шарів "Заповідний фонд" та відкритими даними земельного кадастру України за посиланням: https://kadastrova-karta.com/ спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 знаходиться в межах об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - Національний природний парк "Нижньосульський".

Досліджені судом викопіювання та картографічні накладення однозначно свідчать про те, що координати спірної земельної ділянки повністю географічно знаходяться в межах заповідної зони парку.

Крім того, листом від 27.03.2025 № 02/10-04-17/1058/02/10-04-17/8216 Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації повідомило, серед іншого, що відповідно до даних з Державного земельного кадастру (Публічної кадастрової карти України, шар - природно-заповідний фонд) та наявних в Управлінні картографічних матеріалів земельні ділянки з кадастровими номерами 7125185600:02:000:2778, 7125187000:03:000:4411, 7125187000:02:000:6048 накладаються на територію Національного природного парку "Нижньосульський".

Листом від 20.03.2026 № 209/2026 Національний природний парк "Нижньосульський" повідомив, що за результатами додаткового дослідження місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 безпосередньо на місцевості, співставлення наявних картографічних матеріалів встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 знаходиться в межах території НПП "Нижньосульський".

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 про те, що незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку, як об`єкта природно-заповідного фонду, не змінює цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки як земель природно-заповідного фонду.

Тобто правовий режим земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом, а не з наступними реєстраційними чи землевпорядними діями (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16).

Підсумовуючи викладене, з урахуванням положень ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" суд доходить висновку, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним, відтак розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 в межах об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - Національний природний парк "Нижньосульський", всупереч твердженням відповідачів, свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. (ч. 1 ст. 84 ЗК України)

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом. (п. "г" ч. 4 ст. 84 ЗК України)

Території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу. (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України")

Отже землі під об`єктами природо-заповідного фонду загальнодержавного значення є обмеженими в обороті та віднесені до державної власності. Такі землі не можуть передаватися у комунальну чи приватну власність.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. (ч. 1 ст. 20 ЗК України)

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. (ч. 1 ст. 116 ЗК України)

Рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. (ч. 3 ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України")

Таким чином віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу. (ч. 9 ст. 149 ЗК України)

До особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення. (п. "г" ч. 1 ст. 150 ЗК України)

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України. (ч. 7 ст. 20 ЗК України)

Отже на час виникнення спірних правовідносин Кабінет Міністрів України був розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням, згідно зі ст. 20 ЗК України, була можлива зміна цільового призначення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Вище суд встановив, що листом від 21.01.2026 № 1554/0.2-26 на запит прокурора Секретаріат Кабінету Міністрів України повідомив, що Кабінетом Міністрів України рішень про передачу, вилучення та погодження зміни цільового призначення, в тому числі, спірної земельної ділянки, не приймалось.

З викладеного випливає, що спірна земельна ділянка, шляхом передачі її комунальну власність Іркліївської сільської ради, фактично відведена у власність неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду (до яких остання належить в силу її географічного розташування на території національного природного парку) на землі сільськогосподарського призначення (що випливає зі змісту витягу з Державного земельного кадастру), оскільки Кабінет Міністрів України рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 та її відведення у комунальну власність не приймав. Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки у вищевказаний спосіб створює перешкоди державі у користуванні останньою.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 151 ЗК України погодження матеріалів місць розташування об`єктів на особливо цінних землях, а також земельних ділянок для розміщення та обслуговування будівель і споруд дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій провадиться Верховною Радою України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, а земельної ділянки, розташованої у зоні відчуження або зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. (ч. 3 ст. 186-1 ЗК України)

Отже на момент виникнення спірних правовідносин правом на розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778, у тому числі шляхом зміни її цільового призначення, вилучення та відведення, була наділена виключно держава в особі Кабінету Міністрів України. Такі повноваження, у зв`язку із віднесенням зазначеної земельної ділянки до категорії особливо цінних, Кабінет Міністрів України міг реалізувати лише на підставі попередньо прийнятого Верховною Радою України рішення про погодження вилучення спірних земель (віднесення їх до іншої категорії) природно-заповідного фонду (природоохоронного призначення) за поданням Черкаської обласної ради.

Вище суд встановив, що Золотоніська окружна прокуратура зверталася з листом від 12.01.2026 № 51/2-18вих26 до Верховної Ради України, в якому просила надати інформацію про те, чи погоджувалося Верховною Радою України вилучення, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 із земель природно-заповідного фонду.

Листом від 26.01.2026 № 04-11/12-2026/16966 Комітет Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики повідомив, що згідно зазначених у зверненні критеріїв прийнятих Верховною Радою України актів не знайдено.

Таким чином формування спірної земельної ділянки вперше, як об`єкта цивільного права, державної власності з цільовим призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), з віднесенням її до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, а також подальше набуття Іркліївською сільською радою права комунальної власності, відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, без зміни її цільового призначення, тобто переведення землі з однієї категорії до іншої, за відсутності погодження Верховної Ради України та вилучення спірної ділянки (припинення права користування), що створило умови для розпорядження земельною ділянкою, яка розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду, в порядку, передбаченому для земель сільськогосподарського призначення, а не земель природно-заповідного фонду.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ч. 2 ст. 19 Конституції України)

Враховуючи досліджене, суд встановив, що видання наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області від 14.12.2020 № 61-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", ухвалення рішення Іркліївською сільською радою від 14.05.2021 № 7-10/VIII "Про прийняття у комунальну власність з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення", державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 на праві комунальної власності за Іркліївською сільською радою, відведення та розпорядження земельної ділянкою природно-заповідного фонду для сільськогосподарського призначення здійснені всупереч вимогам земельного законодавства України.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. (ч. 4 ст. 122 ЗК України)

Тобто станом на момент виникнення спірних правовідносин земельні ділянки поза межами населених пунктів належали до земель державної власності. А центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, керуючись ч. 4 ст. 122 ЗК України, на виконання Указу Президента України від 15.10.2022 №449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" мав право передавати у комунальну власність лише земельні ділянки сільськогосподарського призначення, сформовані у законний спосіб, проте не землі природно-заповідного чи іншого природоохоронного призначення.

Суд встановив, що розпорядником земель природно-заповідного чи іншого природоохоронного призначення, відповідно до ч. 8 ст. 122, 149 ЗК України на момент оскаржуваної передачі був Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. (ч. 8 ст. 122 ЗК України)

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу. (ч. 9 ст. 149 ЗК України)

Суд враховує, що у подальшому Розділ X Перехідних положень ЗК України доповнено пунктом 24 згідно із Законом № 1423-IX від 28.04.2021, відповідно до якого, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім, зокрема, земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення. (п. "в")

Таким чином, законодавцем уточнено норму, що земельні ділянки природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення віднесені до земель державної власності та не можуть перебувати у комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (ч. 1 ст. 317 ЦК України)

На час подання позову та розгляду цієї справи по суті ч. 8 ст. 122 ЗК України визначає, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, передає у постійне користування земельні ділянки, примусово вилучені у державну власність відповідно до Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів", а також передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, передає у постійне користування земельні ділянки у випадку, передбаченому абзацом другим частини другої статті 149 цього Кодексу.

Тобто Кабінет Міністрів України відповідно до чинної редакції Земельного кодексу України не має повноважень на розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду державної власності, яка входить до складу адміністративно-територіальної одиниці, якою є спірна земельна ділянка.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України у чинній редакції обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином саме Черкаська обласна державна адміністрація є розпорядником земельної ділянки природно-заповідного фонду державної власності.

Водночас суд зауважує, що Указом Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 "Про утворення військових адміністрацій" на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити Черкаську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з чим, Черкаська обласна державна адміністрація, відповідно до пункту 2 вказаного Указу, набула статусу відповідної військової адміністрації у зв`язку із необхідністю забезпечення разом із військовим командуванням, запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану без проведення реорганізації юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. (ч. 2 ст. 152 ЗК України)

Перелік способів захисту земельних прав викладений у ч. 3 ст. 152 ЗК України, якою, зокрема передбачено і застосування інших, передбачених законом способів.

Титул і правовий режим обмежено оборотоздатних земель як об`єктів права власності, зокрема земель природно-заповідного фонду, встановлений законодавством і до внесення відповідних змін до законодавства є невiд`ємним та незмінним. Доки вказаний правовий титул зберігається, суб`єкт права власності зберігає також і повноваження правової охорони та захисту свого права. Реалізація такого права повинна відбуватися з урахуванням зазначених особливостей, які відмежовують обмежено оборотоздатні об`єкти цивільних прав від об`єктів, які можуть перебувати у вільному обігу.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У цьому випадку, способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному статтею 391 Цивільного кодексу України до юридичної особи з метою усунення перешкод, які ця юридична особа створює у користуванні та розпорядженні землею природно-заповідного фонду.

Правова позиція щодо подання саме негаторного позову у випадку незаконного розпорядження землями обмеженої оборотоздатності висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц від 23.11.2021. Цим судовим рішенням визначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду, які є обмежені в обороті (як і землі природно-заповідного фонду) всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим; протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

Враховуючи, що у цьому випадку допущено порушення вимог законодавства при розпорядженні та використанні землі природно-заповідного фонду, яка є землею обмеженої оборотоздатності, ефективним способом захисту інтересів держави є звернення до суду саме з негаторним позовом, чим спростовуються доводи відповідача 1., викладені у відзиві.

Оскільки у даному випадку власником оспорюваної земельної ділянки є держава, право володіння якої на неї, після проведення реєстрації за Іркліївською сільською радою, не припинилося, тобто вказана земельна ділянка не вибула із державної власності. Однак, факт реєстрації земельної ділянки за Іркліївською сільською радою, позбавляє її дійсного розпорядника - Черкаську обласну державну адміністрацію, можливості виконувати свої повноваження з питань використання та розпорядження землею природно-заповідного фонду.

При цьому суд враховує, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної, тому позовна давність, заявлена відповідачем 1. у даному випадку не застосовується.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 у справі № 449/723/17 зазначені можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Таким чином, власник і законний володілець земельної ділянки, яка входить у межі об`єкта природно-заповідного фонду, яким у цій справі є держава в особі Черкаської обласної державної адміністрації, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути цю ділянку.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що вимога Золотоніської окружної прокуратури про усунення перешкод власнику - Черкаській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778, площею 7,6000 га, шляхом зобов`язання Іркліївської сільської ради повернути на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1, 3, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Спеціальним законом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру є Закон України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", яка кореспондується з положеннями ст. 193 ЗК України, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти; єдності методології ведення Державного земельного кадастру; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру. (ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр")

Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр")

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом. (ч. 7 ст. 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр")

Відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні. (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр")

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. (ч. 3 ст. 79-1 ЗК України)

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. (ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр")

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок).

До Державного земельного кадастру включаються, серед іншого, відомості про земельні ділянки: цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель). (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр")

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр")

Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. (ч. 6 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр")

Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа. (абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр")

Отже відомості з Державного земельного кадастру є інформативними для визначення категорії земельної ділянки, її меж, складу угідь тощо.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог наведених вище у ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Вказане кореспондується із положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", так у абз. 2 ч. 3 ст. 26, зокрема, визначено що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Для відновлення становища, що існувало до порушення, необхідним є скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що, у свою чергу, відповідно до наведених норм допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що у зв`язку із скасуванням державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі нерозривно пов`язаною є необхідність припинення всіх речових прав, в тому числі і права комунальної власності Іркліївської сільської ради, на земельну ділянку з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У ч. 2 ст. 7 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, серед іншого, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації меліоративних мереж, складових частин меліоративних мереж, земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Держгеокадастр України.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 № 85), Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане (далі - Положення).

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, відповідно до покладених на нього завдань здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку, здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації, веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки (п. 4 Положення).

Реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України здійснено відділом у Чорнобаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Отже, орган, що допустив порушення та уповноваженим органом на усунення такого порушення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 є Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та ін.).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. (ч. 2 ст. 152 ЗК України)

Перелік способів захисту земельних прав викладений у ч. 3 ст. 152 ЗК України, якою, зокрема передбачено і застосування інших, передбачених законом способів.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що обраний прокурором спосіб захисту порушених прав держави є ефективним, відповідає змісту порушеного права та інтересу, призведе до реального відновлення інтересів держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України.

Таким чином суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, господарський суд зазначає таке.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Порушення державного інтересу у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у тому, що невжиття заходів до усунення наявних порушень, може привести до можливого використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, її знищення, погіршення якісного складу, неправомірній передачі у приватну власність чи користування, тощо, відтак бездіяльність позивача зумовлює можливість настання невідворотних негативних наслідків. В умовах воєнного стану поновлення інтересів держави у сфері захисту територій та об`єктів є одним із найактуальніших. Збереження об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється задля можливості їх використання у суспільному житті в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та є пріоритетним конституційним завданням держави із забезпеченням прав громадян на безпечне довкілля.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд зауважує, що за усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 (пункти 4.8-4.10), від 14.06.2022 у справі № 927/172/21 (пункти 56-58), від 06.09.2023 у справі № 926/54/22 (пункти 34, 35) та від 13.02.2024 у справі № 813/2417/17 (підпункт 6.27)), встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави, суд повинен здійснити оцінку, зокрема, попереднього листування між прокурором і відповідним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер та спрямовуватись, зокрема, на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII;

- інформування органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від органу інформації (матеріалів та копій), необхідної для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямоване на отримання документів та/або інформації про можливе порушення і пов`язане саме зі з`ясуванням факту його наявності або відсутності, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання йому можливості відреагувати протягом розумного строку, що відповідає змісту статті 23 Закону № 1697-VII.

Водночас якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, і такий орган протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі, до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII.

До справи прокурор додав докази листування, які свідчать про такі обставини.

Золотоніська окружна прокуратура звернулася до Черкаської обласної військової адміністрації з листом від 12.02.2026 № 51/2-144вих26, в якому з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" просила повідомити, чи вживалися та чи будуть вживатися Черкаською обласною державною адміністрацією заходи, у тому числі, шляхом подання відповідних позовних заяв з метою усунення наявних порушень законодавства при розпорядженні землями природно-заповідного фонду вказаними у запиті.

У відповідь листом від 25.02.2026 № 01/01.1-47/2318/01/01.1-47/5084 Черкаська обласна військова адміністрація повідомила, що всебічно підтримує Золотоніську окружну прокуратуру в питанні необхідності дотримання законності на території Черкаської області.

Золотоніська окружна прокуратура звернулася до Черкаської обласної державної (військової) адміністрації з листом від 30.04.2026 № 51/2-340вих-26, в якому на виконання вимог п.п. 2 п. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила, що Золотоніською окружною прокуратурою підготовлено позовну заяву до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської обласної військової адміністрації) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778, площею 7,6000 га.

Вказане повідомлення згідно з наданими прокурором доказами (довідка про вручення, трекінг відслідковування відправлення) надіслано отримувачу 30.04.2026 та вручено.

Із вказаного листування випливає, що уповноважений орган, тобто позивач - Черкаська обласна державна адміністрація обізнаний про стверджуване прокурором порушення інтересів держави та незважаючи на явні порушення законодавства жодних заходів для захисту порушених інтересів держави протягом тривалого часу не вжив та не планував вживати, при цьому у листі від 25.02.2026 № 01/01.1-47/2318/01/01.1-47/5084 Черкаська обласна військова адміністрація повідомила, що всебічно підтримує Золотоніську окружну прокуратуру в питанні необхідності дотримання законності на території Черкаської області.

Враховуючи нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом щодо захисту інтересів держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор належно обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Також суд враховує, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними/суперечать конституції), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно частини 2 цієї Статті організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 41 ГПК України).

Господарський процесуальний кодексу України у ч. 3, 4 ст. 53 визначає, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У свою чергу, Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):

1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.

2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

5. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Отже, як зазначено вище, Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними (на момент відкриття провадження у справі) та продовжують існувати після втрати ними чинності (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №925/1282/23).

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Усунути перешкоди власнику - Черкаській обласній державній адміністрації (ідентифікаційний код 00022668, бульв. Шевченка, буд. 185, м. Черкаси, 18001) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778, площею 7,6000 га, шляхом зобов`язання Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (ідентифікаційний код 34177193, вул. Соборності, 2, с. Іркліїв, Золотоніський р-н, Черкаська обл., 19950), повернути на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 00022668, бульв. Шевченка, буд. 185, м. Черкаси, 18001) земельну ділянку з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778, площею 7,6000 га.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Усунути перешкоди власнику - Черкаській обласній державній адміністрації (ідентифікаційний код 00022668, бульв. Шевченка, буд. 185, м. Черкаси, 18001) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 7125185600:02:000:2778, площею 7,6000 га, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 7125185600:02:000:2778 y Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення), кадастровий номер земельної ділянки: 7125185600:02:000:2778, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру з одночасним припиненням усіх речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2553223171040), зареєстрованих щодо вказаної земельної ділянки.

Стягнути з Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (ідентифікаційний код 34177193, вул. Соборності, 2, с. Іркліїв, Золотоніський р-н, Черкаська обл., 19950) на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000, p/p UA 138201720343160001000003751 в ДКСУ у м. Київ) 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (ідентифікаційний код 39765890, вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18008) на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000, p/p UA 138201720343160001000003751 в ДКСУ у м. Київ) 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати учасникам справи за допомогою системи "Електронний суд".

Повне рішення складено та підписано 19.10.2026.

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА