Постановление суда № 140698518, 14.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження

та призначення справи до судового розгляду по суті

14.10.2026Справа №904/4031/25 (904/5307/26)

За позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Локомотивсервісбуд", м.Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод", м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: арбітражного керуючого (розпорядника майна) Кошовського Сергія Васильовича, м. Харків

про визнання договору недійсним

Суддя Камша Н.М.

при секретарі судового засідання: Бакаєвій А.О.

Представники:

від позивача: Попов В.Ю.

від відповідача-1: Матвєєв О.В.

від відповідача-2: Колодочка Г.В.

від третьої особи: Кошовський С.В.

СУТЬ СПОРУ:

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4031/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" на стадії розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2025 про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить визнати недійсним договір безкоштовного користування нерухомим майном №1 від 18.11.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Локомотивсервісбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2026 постановлено наступне:

- позовну заяву залишено без руху;

- позивачу - Приватному акціонерному товариству "Харківенергозбут" протягом 7-ми днів з дня вручення даної ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до Господарського суду Дніпропетровської області:

- всі докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (копію оспорюваного договору, докази оплати за оспорюваним договором тощо), або надати письмові пояснення з цього приводу.

11.09.2026 до суду від Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У відповідності до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи ціну позову, категорію та складність справи, господарський суд прийшов до висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обв`язки щодо однієї із сторін, їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позовна заява подана в межах справи №904/4031/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод", а розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича, свідоцтво № 923 від 14.05.2023 (адреса: 61022, м. Харків, а/с 4596, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, суд вважав за необхідне залучити останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, оскільки вирішення спору може вплинути на його права і обов`язки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2026 постановлено про наступне:

- прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № 904/4031/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (61057, м.Харків, вулиця Гоголя, буд. 10, ідентифікаційний код 42206328) та відкрито провадження у справі;

- вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.10.2026;

- залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: арбітражного керуючого (розпорядника майна) Кошовського Сергія Васильовича (61022, м. Харків, а/с 4596, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

- відповідачам-1,2: подати протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву та документи в обґрунтування заперечень; надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів; надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів позивачу;

- позивачу: протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яка має відповідати вимогам 166 ГПК України, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачами у відзивах заперечень та мотиви їх визнання або відхилення; надіслати відповідачам копію відповіді на відзив та доданих до неї документів, надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив відповідачам;

- відповідачам-1,2: протягом 10 днів з дня одержання відповіді на відзив надати до суду заперечення, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України;

- третій особі: надати письмові пояснення по суті спору, копію пояснень направити на адресу позивача та відповідача, докази такого направлення надати суду.

01.10.2026 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позову заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи власну правову позицію такими аргументами:

- щодо необґрунтованості та недоведеності доводів позивача про удаваність договору безкоштовного користування нерухомим майном № 1 від 18.11.2021, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" зазначає, що позивач обґрунтовує удаваність договору № 1 тим, що пунктом 3.2.2 договору користувачу надано право від свого імені передавати отримане у користування нерухоме майно третім особам в оренду, а у разі такого використання майна користувач зобов`язаний сплатити позичкодавцю компенсацію частки неотриманого ним доходу у розмірі 90 % відповідних коштів. На думку позивача, наявність такого положення свідчить про оплатність правовідносин між відповідачами, а отже, про приховування під виглядом договору позички договору найму (оренди). Проте, відповідач-2 з такими доводами не погоджується, стверджуючи про те, що удаваність правочину не може бути підставою для визнання його недійсним. Удаваність правочину призводить лише до необхідності застосування до нього норм права, які відповідають його фактичній правовій природі. На думку відповідача-2 позивач помилково ототожнює передбачений пунктом 3.2.2 договору механізм розподілу доходу від подальшої передачі майна третім особам із платою за користування майном. Однак ці платежі мають принципово іншу правову природу. Позивач фактично підміняє поняття плати за користування майном та розподілу доходу від використання майна третіми особами. Саме по собі отримання власником частини доходу, отриманого користувачем від комерційного використання майна, не свідчить про те, що така частина доходу є орендною платою за користування майном самим користувачем. Право користувача передавати майно третім особам у користування є самостійною договірною умовою, яка визначає допустимий спосіб використання переданого майна, але не змінює автоматично правову природу базового правовідношення між позикодавцем та користувачем. За своєю правовою природою такі умови можуть бути погодженим сторонами механізмом розподілу економічного результату від реалізації користувачем наданого йому права передавати майно третім особам. Сам факт наявності такого механізму не може бути доказом того, що сторони первісно мали намір укласти саме договір найму (оренди). Проте сам факт складання та підписання таких актів не змінює правової природи первісного договору № 1 та не доводить, що платежі за такими актами є орендною платою за користування майном відповідачем-2;

- доводів позивача про відсутність у директора Іванова Віталія Вікторовича повноважень на укладення договору №1 відповідач-2 вважає необґрунтованими, вказуючи на те, що такі доводи не підтверджують відсутності у Іванова В.В. повноважень на дату укладення договору №1 та, тим більше, не підтверджують факт наявності обізнаності ТОВ "Локомотивсервісбуд" про будь-яке обмеження таких повноважень у останнього. Відповідач-2 зазначає, що позивач не наводить доказів того, що станом саме на 18.11.2021 повноваження Іванова В.В. як директора були припинені, його було звільнено з посади, відсторонено від виконання обов`язків або замінено іншою особою; вважає, що посилання позивача на рішення загальних зборів від 23.02.2022 не може саме по собі підтверджувати відсутність повноважень Іванова В.В. на 18.11.2021, оскільки зазначене рішення прийнято вже після укладення спірного договору №1. Сам по собі факт можливого недотримання внутрішньої корпоративної процедури щодо укладення контракту з директором не є тотожним припиненню його повноважень як органу юридичної особи та не свідчить автоматично про недійсність усіх правочинів, укладених ним від імені товариства. Рішення загальних зборів від 23.02.2022 стосується виключно корпоративних відносин та взагалі не ставлять під будь-який сумнів дійсність правочинів вчинених боржником. Також, відповідач-2 зауважує, якщо відповідне обмеження повноважень директора не було відображене у відкритих відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у ТОВ "Локомотивсервісбуд" не було об`єктивних підстав вважати, що особа, яка на момент укладення договору діяла як директор ТОВ "Харківський вагонобудівний завод", не має повноважень на вчинення відповідного правочину. Таким чином, відповідач-2 стверджує, що навіть за умови встановлення судом певного внутрішнього обмеження повноважень директора, позивач повинен довести одночасно дві принципово важливі обставини: по-перше, існування такого обмеження саме на дату укладення договору №1; по-друге, обізнаність ТОВ "Локомотивсервісбуд" про це обмеження на момент укладення договору, проте жодна з цих обставин належними та достатніми доказами позивачем не підтверджена;

- доводи позивача про недотримання встановленої законом форми договору № 1 відповідач-2 вважає необґрунтованими, посилаючись на те, що визначальним для вирішення питання про необхідність нотаріального посвідчення є погоджений сторонами строк договору. У даному випадку сторони після укладення договору №1 погодили його строк до 31.12.2023. Отже, відповідач-1 стверджує, що погоджений сторонами строк не досягав трьох років, а тому відсутня передбачена частиною другою статті 793 ЦК України умова, за якої договір підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Таким чином, на думку відповідача-2, посилання позивача на частину другу статті 793 ЦК України, як на безумовну підставу для обов`язкового нотаріального посвідчення договору № 1 є необґрунтованим, оскільки позивач не враховує зміст та юридичне значення додаткової угоди №1 від 27.11.2021;

- щодо взаємозв`язку доводів позивача про удаваність, повноваження та форму договору відповідач-2 зазначає, що зміст позовної заяви свідчить, що позивач фактично об`єднує декілька різних правових конструкцій, кожна з яких має самостійно доводитися. сукупність обставин справи свідчить про послідовну поведінку сторін. Проте, відповідач-2 зауважує, що така поведінка не підтверджує існування прихованого правочину та, навпаки, свідчить про фактичне прийняття сторонами договору №1 і його умов, зокрема, договір № 1 укладено 18.11.2021, а провадження у справі про банкрутство ТОВ "ХВБЗ" відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2025, отже, станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство з моменту укладення договору №1 минуло більше трьох років;

- за висновком власних аргументів відповідач-2 виснує, що позивачем не доведено: що договір №1 є удаваним правочином у розумінні статті 235 ЦК України; що сторони при його укладенні мали спільний умисел приховати договір оренди; що передбачені пунктом 3.2.2 договору платежі є саме орендною платою за користування майном ТОВ "ХВБЗ"; що ОСОБА_1 не мав необхідних повноважень на дату укладення договору №1 саме 18.11.2021; що ТОВ "Локомотивсервісбуд" знало або повинно було знати про будь-які внутрішні обмеження повноважень ОСОБА_1 ; що рішення загальних зборів від 23.02.2022 може підтверджувати відсутність повноважень Іванова В.В. на дату укладення договору №1; що відсутність нотаріального посвідчення є підставою для недійсності договору №1 з урахуванням укладення сторонами додаткової угоди №1 від 27.11.2021; що сторона договору ухилялася від нотаріального посвідчення договору; що подальше виконання договору №1 та укладення додаткової угоди №1 не свідчать про його прийняття та схвалення обома сторонами у відповідності до вимог ст.241 ЦК України. Натомість матеріали справи свідчать про те, що договір №1 був укладений уповноваженим на той момент керівником ТОВ "ХВБЗ". За таких обставин відповідач-2 вважає0 що доводи позивача є взаємно непослідовними та не підтверджують наявності передбачених законом підстав для визнання договору №1 недійсним.

02.10.2026 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, підтримуючи за аналогією позицію відповідача-1 у даному спорі.

02.10.2026 до суду від третьої особи надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому арбітражний керуючий (розпорядник майна) Кошовський С.В. просить надати йому можливість взяти участь у наступному судовому засіданні та всіх подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду.

05.10.2026 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якій ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" просить надати можливість його представникам взяти участь у наступному судовому засіданні та всіх подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду.

06.10.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзиви відповідача-1 та відповідача-2 на позовну заяву, в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, підтримуючи власну правову позицію наступним:

- відповідачі зазначають, що із самого змісту договору № 1 вбачається передача відповідачем-1 відповідачу-2 майна у безоплатне користування без встановлення орендної плати за користування ним, однак, на думку позивача, такий висновок не враховує фактичний механізм використання майна, передбачений самим договором № 1. Позивач зазначає, що відповідач-2, як користувач майна, отримав право самостійно передавати його третім особам в оренду та отримувати від цього відповідний дохід. При цьому пунктом 3.2.2 договору № 1 передбачено обов`язок відповідача-2 передавати відповідачу-1 90% отриманого доходу від такої передачі майна в користування третім особам. Таким чином, фактично передбачений договором механізм полягав у тому, що відповідач-2 отримував майно у формально безоплатне користування, самостійно укладав договори оренди з третіми особами, отримував від них орендну плату, після чого 90 % отриманого доходу мав передавати відповідачу-1. За таких обставин позивач посилається на те, що твердження про безоплатність правовідносин не може оцінюватися виключно через відсутність у договорі №1 прямої умови про сплату орендної плати за користування майном. Необхідно враховувати весь передбачений сторонами механізм використання майна та розподілу доходу від нього;

- позивач вказує на те, що відповідачі, заперечуючи проти доводів позивача щодо відсутності у ОСОБА_1 повноважень на укладення договору № 1, зазначають, що на час його укладення ОСОБА_1 був призначений на посаду Генерального директора ТОВ "ХВБЗ" рішенням загальних зборів учасників від 23.11.2020, а позивачем не надано доказів припинення його повноважень саме станом на 18.11.2021. При цьому позивач звертає увагу на те, що відповідачі посилаються на те, що рішення загальних зборів від 23.02.2022 прийнято вже після укладення спірного договору. Такі доводи не спростовують фактично ґрунтуються на неправильному розумінні обставин, які стали підставою для обмеження повноважень ОСОБА_1 . На момент підписання договору № 1 ОСОБА_1 не мав належних повноважень на вчинення відповідного правочину від імені ТОВ "ХВБЗ", що має оцінюватися з урахуванням вимог статей 92, 203 та 207 ЦК України. ТОВ "Локомотивсервісбуд" та його кінцевий бенефіціарний власник були безпосередньо пов`язані з ТОВ "ХВБЗ" та обізнані з обставинами призначення ОСОБА_1 , вимогами Статуту щодо оформлення його повноважень та обставинами, які стали підставою для їх обмеження. За таких обставин позивач вважає посилання відповідачів на те, що позивач не надав доказів припинення повноважень ОСОБА_1 саме 18.11.2021, не спростовує доводів позивача щодо відсутності у нього належних повноважень на момент укладення договору № 1. Отже, на думку позивача, доводи відповідачів щодо того, що на момент укладення договору № 1 ОСОБА_1 формально значився Генеральним директором ТОВ "ХВБЗ", самі по собі не підтверджують наявності у нього належних повноважень на вчинення спірного правочину та не спростовують обставин, встановлених Статутом товариства і рішеннями його учасників;

- позивач зауважує, що відповідачами не враховано, що відповідно до пункту 3.2.2 договору №1 ТОВ "ХВБЗ" мало здійснювати на користь ТОВ "Локомотивсервісбуд" відшкодування у розмірі 90 % доходу, отриманого від передачі майна третім особам. При цьому за весь період дії договору №1 ТОВ "Локомотивсервісбуд" не отримувало передбаченого договором відшкодування. Отже, позивач виснує, що посилання відповідачів на фактичне користування майном та його передачу третім особам без врахування відсутності виконання істотної умови щодо розподілу отриманого від такого користування доходу не підтверджує волевиявлення на схвалення договору №1. Подальше укладення сторонами додаткової угоди №1 від 27.11.2021 не усуває факту недотримання встановленої законом форми правочину при укладенні договору №1, а зміна строку дії договору після його укладення не може ретроспективно змінити вимоги до форми, яких сторони мали дотриматися на момент первісного укладення правочину. Позивач зауважує, що ТОВ "Локомотивсервісбуд" як сторона договору №1 мало безпосередньо володіти додатковою угодою №1 та надати її для підтвердження змісту та обсягу своїх правовідносин із ТОВ "ХВБЗ", разом з тим, фактично ж про існування цього документа позивачу стало відомо лише після подання позову про визнання договору №1 недійсним.

13.10.2026 до суду від третьої особи надійшли пояснення по суті спору, в яких арбітражний керуючий (розпорядник майна) Кошовський С.В. просить позов задовольнити, підтримуючи позицію позивача у справі; щодо недійсності договору безоплатного користування нерухомим майном № 1 від 18.11.2021, на якому ґрунтуються кредиторські вимоги ТОВ "Локомотивсервісбуд", розпорядник майна погоджується з доводами позивача про те, що зазначений правочин фактично має ознаки удаваного правочину та є нікчемним у зв`язку з недотриманням встановленої законом форми його вчинення. Крім того, розпорядник майна погоджується, що вказаний договір підписано особою, яка не мала належного обсягу повноважень на його укладення. Також, ОСОБА_2 зазначає, що окремої уваги заслуговують обставини подання додаткової угоди виключно до суду та лише на етапі заперечення проти заявленого позову щодо недійсності основного правочину. Будучи невід`ємною частиною договору № 1, цей документ має значення для з`ясування дійсного змісту договірних відносин між ТОВ "Локомотивсервісбуд" та ТОВ "ХВБЗ". Водночас, розпорядник майна зауважує, що до моменту звернення позивача з позовом про визнання договору № 1 недійсним ТОВ "Локомотивсервісбуд" не надавало додаткову угоду № 1 на підтвердження своїх правовідносин із ТОВ "ХВБЗ". Зокрема, її не було подано ані разом із заявою з кредиторськими вимогами та долученими до неї матеріалами, ані на запити розпорядника майна, ані на виконання подальшої вимоги суду про надання документів, які не були долучені до відповідної заяви. За таких обставин, враховуючи пов`язаність сторін спірного правочину, на думку третьої особи, об`єктивно не можна виключати ймовірність складення або оформлення додаткової угоди № 1 з метою створення доказового обґрунтування заперечень проти позову та усунення негативних для сторін правових наслідків, пов`язаних із недотриманням вимог щодо нотаріального посвідчення договору №1; існує необхідність оцінювати зазначений документ критично та не враховувати його як належний доказ.

14.10.2026 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких ТОВ "Локомотивсервісбуд" заперечуючи проти позовних вимог, зауважує на такому:

- твердження позивача, що договір безкоштовного користування нерухомим майном №1 від 18.11.2021 не є договором безкоштовного користування - є неправомірними. З умов договору очевидно слідує, що та частина майна, що буде використовуватися ТОВ "ХВБЗ" у власній виробничій діяльності передана йому в користування виключно на умовах безкоштовного користування;

- твердження позивача щодо відсутності у Генерального директора ТОВ "ХВБЗ" відповідних повноважень на момент підписання договору №1 - є неправомірними. ОСОБА_1 був призначений Генеральним директором і був звільнений з посади Генерального директора у відповідності до Статуту товариства та діючого законодавства, і відповідно весь цей час перебування на посаді був наділений усіма необхідними повноваження визначеними Статутом товариства. Зазначене підтверджує сам позивач, посилаючись на дані реєстраційної справи. Інших доказів, які б спростовували будь-які повноваження Генерального директора позивачем не було надано. Такої обставини, як факт відсутності повноважень Генерального директора, зборами не було встановлено. А окрема думка учасника зборів, що зафіксовано Протоколом, є лише приватною думкою, яка окрім того жодним чином не стосується минулого періоду;

- щодо безпідставності доводів позивача і розпорядника майна про необхідність нотаріального посвідчення договору №1, відповідач-1 зазначає, що укладенням вказаної додаткової угоди №1 сторонами договору фактично були врегульовані та зняті усі питання, що стосуються будь-яких сумнівів щодо відсутності будь-якої необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору №1. Враховуючи викладене, вказана додаткова угода №1 як і сам договір №1 укладено сторонами у відповідності до вимог діючого законодавства, підписані уповноваженими особами сторін, схвалені конкретними діями сторін з його реалізації, та відповідно є дійсними. Відповідно, відповідач-1 вважає доводи позивача і розпорядника майна необґрунтованими, безпідставними, такими, що не наводять жодного спростування наведених у відзиві аргументів відповідачів, а також такими, що не відповідають діючому законодавству.

14.10.2026 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" заперечуючи проти позовних вимог, зауважує на такому:

- сторони договору не приховували жодного іншого договору і мали намір на укладення саме договору безоплатного користування нерухомим майном;

- факт неукладення контракту з ОСОБА_1 сам по собі не є достатньою підставою для висновку про відсутність у нього повноважень на підписання договору від імені відповідача-2. Для встановлення наявності або відсутності таких повноважень, на думку відповідача-2, необхідно дослідити рішення загальних зборів про його призначення, положення статуту відповідача-2 та інші документи, що визначали обсяг повноважень директора на відповідну дату;

- щодо безпідставності доводів позивача про нікчемність договору № 1 у зв`язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та укладенням додаткової угоди про зміну строку його дії після підписання основного договору, відповідач-2 зазначає, що погоджуючи зміни до договору, сторони реалізували передбачене законом право змінювати умови договірних правовідносин за взаємною згодою. При цьому додаткова угода є складовою договірних відносин сторін і має оцінюватися разом з основним договором. Факт укладення додаткової угоди після підписання основного договору не свідчить про її юридичну неспроможність або про неможливість урахування погоджених нею змін.

У підготовче засідання 14.10.2026 з`явилися представники позивача, відповідачів-1,2 та третьої особи.

Дослідивши в підготовчому засіданні 14.10.2026 матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідачів-1,2 та третьої особи, суд вважає за можливе, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

З огляду на наявність у суду технічної можливості, Господарський суд Дніпропетровської області прийшов до висновку про необхідність призначення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Керуючись ст.ст. 177-184, п. 3 ч. 2 ст. 185, ст. 197, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.11.2026 о 12:00 год., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судових засідань № 3-201 за адресою: 49027, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІКС.

2. Забезпечити участь представників учасників судового процесу в судовому засіданні, призначеному на 12.11.2026 о 12:00 год. в режимі відеоконференції з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІКС.

Участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції можлива за умови використання комп`ютерної техніки або смартфону, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення (з доступом в мережу Інтернет).

3. Роз`яснити учасникам відеоконференції, що для участі в судовому засіданні йому необхідно: зайти та авторизуватись в системі відеоконференцзв`язку за 10 хвилин до початку судового засідання; активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камеру) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв`язку; очікувати запрошення секретаря до участі у судовому засіданні.

На початку судового засідання учасник, що бере участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, за потреби, на вимогу судді повинен показати оригінал паспорту або іншого документу, що посвідчує його особу, на сторінці з фотографією в камеру та оригінали документів, які підтверджують його повноваження на представництво.

Попередити учасників судового процесу, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

4. Явку представників позивача, відповідачів-1,2 та третьої особи у судове засідання визнати обов`язковою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 14.10.2026 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складений та підписаний - 19.10.2026.

СуддяН.М. Камша