Решение № 140698517, 16.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026м. ДніпроСправа № 904/1428/26

За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України і просить суд стягнути основний борг за спожиту електричну енергію за період з жовтня по грудень 2021 року у розмірі 363 737,19 грн., пеню у розмірі 9 280,87 грн., 15% річних у розмірі 223 402,33 грн., інфляційні втрати у розмірі 219 880,88 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині повної та своєчасної оплати поставленої електричної енергії.

У поданій позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

09.04.2026 від Відповідача надійшло клопотання, в якому він просив суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву. В обгрунтування поданого клопотання Відповідач зазначав, що він об`єктивно не має можливості подати відзив у встановлений судом строк, що зумовлено як складністю спірних правовідносин, так і необхідністю збору, витребування та аналізу значного обсягу документів і доказів. Подана позовна заява містить значний обсяг матеріалів, зокрема акти купівлі-продажу електричної енергії, рахунки, звіти оператора системи розподілу, а також розрахунки пені, інфляційних втрат та процентів річних, що потребує детального опрацювання та перевірки. Правовідносини сторін виникли у сфері постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що регулюється спеціальним законодавством та передбачає особливий порядок укладення договору шляхом приєднання, що, у свою чергу, потребує детального правового аналізу. Для належного формування правової позиції Відповідачу необхідно перевірити фактичні обсяги споживання електричної енергії, здійснити звірку розрахунків, наданих Позивачем, дослідити правомірність застосування умов Договору, а також перевірити обґрунтованість нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та процентів річних. Спірні правовідносини стосуються періоду жовтень - грудень 2021 року, тобто документів та обставин, які мали місце більше ніж чотири роки тому. У зв`язку з цим значна частина первинних документів перебуває в архіві або у різних структурних підрозділах військової частини, частково могла змінити місце зберігання або потребує відновлення. Підняття, систематизація та перевірка таких архівних матеріалів потребує додаткового часу та залучення відповідних служб, що об`єктивно ускладнює можливість оперативної підготовки відзиву. Додатково слід зазначити, що Відповідач є військовим формуванням, діяльність якого здійснюється в умовах дії правового режиму воєнного стану. Особливості організації служби, підвищені вимоги до режиму доступу до службової інформації, обмеження у доступі до окремих документів, а також необхідність дотримання внутрішніх процедур та регламентів у роботі з документацією об`єктивно впливають на строки підготовки та погодження процесуальних документів. Зазначені обставини ускладнюють можливість оперативного збору та опрацювання необхідних матеріалів для підготовки повного та обґрунтованого відзиву. Окрім цього, формування правової позиції у справі потребує внутрішнього погодження з командуванням, взаємодії між юридичною, фінансовою та іншими службами, а також проведення відповідних перевірок, що також впливає на строки підготовки відзиву. Надання суду відзиву без повного обсягу доказів та належного правового обґрунтування призведе до формального характеру реалізації права на захист та може негативно вплинути на повноту й об`єктивність розгляду справи.

09.04.2026 від Відповідача надійшла заява, в якій він просив суд уточнити прохальну частину клопотання про продовження строку для подання відзиву та вважати її такою, що викладена у редакції: "Продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву у справі № 904/1428/26 на 15 (п`ятнадцять) календарних днів".

27.04.2026 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

08.05.2026 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" виконує функції постачальника "останньої надії" (далі - Позивач, Постачальник), діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Споживач, Відповідач) приєднана до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", ПРРЕЕ.

Відповідач перебував на постачанні електричної енергії постачальником "останньої надії" згідно з даними, отриманими від Оператора системи розподілу/Адміністратора комерційного обліку, у період з жовтня по грудень 2021 року.

Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" визначено як Оператора системи розподілу (далі - ОСР) згідно з реєстром суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється НКРЕКП.

Згідно з п. 6.2.3 ПРРЕЕ початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Відповідно до п. 6.2.4 ПРРЕЕ початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в термін протягом наступного робочого дня про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу.

За даними АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", на яке покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 ПРРЕЕ, Відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" у жовтні 2021 року, листопаді 2021 року та грудні 2021 року, що підтверджено Реєстром точок комерційного обліку електроенергії та прогнозованих і звітних обсягів відпуску електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (зі змінами) Позивача визначено постачальником "останньої надії" (далі - ПОН) на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2026 року.

24.09.2021 АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" на адресу Позивача та Відповідача було направлено лист № 64/17251-вих, яким повідомлено, що об`єкт споживача Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України з 01.10.2021 перейдуть до постачальника «останньої надії».

Згідно з п. 3.4.2 ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі:

1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку РДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником;

5) в інших випадках, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п. 3.4.3 ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний повідомляти споживача на своєму вебсайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії". Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії. Ціна (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" визначається за результатами конкурсу. Якщо конкурс на визначення постачальника "останньої надії" не відбувся, ціна (тариф) на послуги тимчасово призначеного постачальника "останньої надії" встановлюється Регулятором згідно із затвердженою ним методикою та має враховувати економічно обґрунтовані витрати, пов`язані з особливим режимом роботи та ризиками від провадження діяльності постачальника "останньої надії", а також норму прибутку з урахуванням особливостей діяльності такого електропостачальника.

Згідно з п. 3.4.4 ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Водночас, відповідно до п. 7 наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану" постачальник "останньої надії" у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживча в порядку глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04 березня 2022 року постачання електричної енергії здійснював постачальник "останньої надії".

Статтею 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу ПОН, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем ПОН нового електропостачальника або припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Так, 27.12.2018 на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.1 ПРРЕЕ, Позивачем, як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.кiev.ua розміщено:

- порядок приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії";

- договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії";

- Комерційна пропозиція № 4 від 10.06.2021 до договору;

- Комерційна пропозиція №5 від 08.10.2021 до договору.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, що зазначені в Додатку 1 до Договору "Комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021", Договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником "останньої надії" у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

При цьому, відповідно до п. 8.23 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20 у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику "останньої надії" оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (далі - Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику "останньої надії" Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.

Згідно з п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

За умовами п. 3.1 Договору Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у п. 3.2 цієї глави.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії Споживачу протягом всього строку постачання, у разі:

- банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

- закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

- невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

- необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником;

- припинення електропостачальника, не спроможного постачати електричну енергію, про що він повідомив постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу, відповідно до частини сьомої статті 64 Закону.

За умовами п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до Договору (далі - комерційна пропозиція).

Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Згідно з п. 5.10 Договору оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Умовами п. 4.1 розділу 4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021, що є невід`ємним додатком до Договору, встановлено обов`язок сплати Споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

Разом з тим, відповідно до положень п. 4.2 розділу 4 "Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"" Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі.

Пункт 4.3 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 передбачає, що рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем Постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2 цієї Комерційної пропозиції.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Згідно з п. 4.4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем.

За приписами п. 11 ПРРЕЕ до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.

ОСР щомісяця надає постачальнику електричної енергії інформацію про обсяг розподіленої електричної енергії (звіти ОСР щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання)), на підставі якої постачальник, в тому числі постачальник «останньої надії», визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.

Тобто, всю інформацію щодо споживачів та обсягу спожитої ними електричної енергії Позивач отримує від ОСР у Звітах щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) (Позивач не має доступу до вимірювальних приборів).

Отже, Позивач отримав від ОСР дані (звіти) про фактичне споживання Відповідачем електричної енергії постачальника "останньої надії" у жовтні 2021 року в кількості 19 381,00 кВт*год., у листопаді 2021 року в кількості 19 743,00 кВт*год., у грудні 2021 року в кількості 19 002,00 кВт*год., у загальній кількості 58 126,00 кВт*год.

На виконання умов Договору та на підставі отриманих від ОСР даних (звіт) про фактичне споживання Відповідачем електричної енергії, Позивачем складені Акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період з жовтня по грудень 2021 року і рахунки на оплату на загальну суму 363 737,19 грн., а саме:

1. Жовтень 2021 року.

Відповідно до повідомлення АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" Військова частина НОМЕР_1 за жовтень 2021 року спожила 19381,00 кВт*год. на загальну суму 124297,18 грн.

Акт № 015707 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період жовтень 2021 р., відповідно до якого Відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 19381,00 кВт*год. по 1,2 класу та рахунок № 000025575569/04/О10/22536 від 12.11.2021 на оплату 124 297,18 грн.

Зазначений акт у 2-х примірниках, рахунок, Договір, повідомлення надіслано Відповідачу рекомендованим листом та отримано Відповідачем 01.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100100273993.

Відтак, споживання електричної енергії у жовтні 2021 року Відповідачем становить 19381,00 кВт*год. (124 297,18 грн.).

Відповідач не сплатив заборгованість за жовтень 2021 року у розмірі 124 297,18 грн.

2. Листопад 2021 року.

Відповідно до повідомлення АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" Військова частина НОМЕР_1 за листопад 2021 року спожила 19743,00 кВт*год. на загальну суму 113 403,40 грн.

Акт № 015160 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2021 р., відповідно до якого Відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 19743,00 кВт*год. по 1,2 класу та рахунок № 000025575569/04/О11/23533 від 09.12.2021 на оплату 113 403,40 грн.

Зазначений акт у 2-х примірниках, рахунок, повідомлення надіслано Відповідачу рекомендованим листом 17.12.2021 та отримано Відповідачем 20.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відтак, споживання електричної енергії у листопаді 2021 року Відповідачем становить 19 743,00 кВт*год. (113 403,40 грн.)

Відповідач не сплатив заборгованість за листопад 2021 року у розмірі 113 403,40 грн.

3. Грудень 2022 року.

Відповідно до повідомлення АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" "про звіт фактичного корисного відпуску електричної енергії" Військова частина НОМЕР_1 за грудень 2021 року спожила 19002,00 кВт*год. на загальну суму 126 036,61 грн.

Акт № 016822 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021 р., відповідно до якого Відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 19002,00 кВт*год. по 1,2 класу та рахунок № 000025575569/04/О12/24235 від 11.01.2022 на оплату 126 036,61 грн.

Зазначений акт у 2-х примірниках, рахунок, повідомлення надіслано Відповідачу рекомендованим листом 21.01.2022 та отримано Відповідачем 27.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100100269605.

Відтак, споживання електричної енергії у грудні 2021 року Відповідачем становить 19 002,00 кВт*год. (126 036,61 грн.)

Відповідач не сплатив заборгованість за грудень 2021 року у розмірі 126 036,61 грн.

Отже, Позивач поставив Відповідачу електричну енергію за період з жовтня по грудень 2021 року обсягом 58 126,00 кВт*год. на загальну суму 363 737,19 грн.

Позивач надіслав Відповідачу вимогу за № 44/11-006323 від 29.11.2023 про сплату боргу та штрафних санкцій, яку останній залишив без задоволення.

Заборгованість, яка несплачена Відповідачем, складає 363 737,19 грн., що і є причиною виникнення спору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови Договору, кінцевий строк оплати є таким, що настав.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість, яка несплачена Відповідачем за поставлену електричну енергію за період з жовтня по грудень 2021 року, складає 363 737,19 грн.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача основного боргу за поставлену електричну енергію у розмірі 363 737,19 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 6.1 розділу 6 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим Договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання на підставі отриманого Споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого Договором на оплату рахунку.

У разі відсутності доказу вручення рахунку Споживачу, пеня та інші види відповідальності, визначені законом та цим Договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання за цим Договором, починають нараховуватись Постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 7.4 розділу 7 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 передбачено, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Отже, сторонами у Договорі, з урахуванням статті 625 Цивільного кодексу України, установлено інший розмір процентів річних.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 15% річних за загальний період з 09.12.2021 по 09.02.2026 у розмірі 223 402,33 грн., інфляційні втрати за загальний період з 09.12.2021 по 31.12.2025 у розмірі 219 880,88 грн., пеню за період з 09.12.2021 по 23.02.2022 у розмірі 9 280,87 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, 15% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно.

27.04.2026 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позову, а також посилається на пропуск Позивачем строку позовної давності для звернення до суду.

Суд зазначає, що клопотання про застосування строку позовної давності Відповідачем не подавалось. Крім того, прохальна частина відзиву на позов також не містить прохання до суду стосовно вказаного питання.

Однак суд вважає за можливе роз`яснити Відповідачу стосовно пропуску Позивачем строку позовної давності.

Так, посилання Відповідача у відзиві на позов, що початок перебігу позовної давності розпочався у 2021 році та закінчився через 3 роки, є хибним, а твердження про пропуск строку позовної давності є безпідставним з огляду на таке.

Главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема, і органом місцевого самоврядування, який є органом уповноваженим на виконання функцій держави в спірних правовідносинах), так і прокурором, уповноваженим законом звертатись до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 1 ст. 32 цієї Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (п.п. 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою № 23890/02 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин, початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених ст.ст. 253-255 цього Кодексу.

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Отже, норми, установлені ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов - можливості реалізувати своє право на захист у примусовому порядку, тобто через суд.

Згідно зі ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалась або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Таким чином, для правильного застосування ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Такі правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21, від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19, від 17.02.2021 у справі № 926/2260/19, від 24.04.2018 у справі № 902/538/14, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13- ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та Верховним Судом України у постанові від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц.

Так, Позивач виставив рахунки, які не були оплаті Відповідачем в 2021 році. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Водночас, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-V-2" (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVD-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функції, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

На території України дію карантину було продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 до 30.04.2023, після чого дію карантину вкотре продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

Таким чином, перебіг позовної давності з 02.04.2020 до 30.06.2023 зупинявся на період введення на території України карантину.

Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинявся.

Проте, 14.09.2025 набрав чинності Закон № 4434-IX від 14.05.2025 "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", відповідно до якого з Перехідних положень Цивільного кодексу виключається норма, що зупиняла на час воєнного стану перебіг строків позовної давності.

Позивачем подано позовну заяву до суду 19.03.2026, що свідчить про її подання у межах строку позовної давності, а тому доводи Відповідача є безпідставними.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд з огляду на положення ст. 13 Цивільного кодексу України ("Межі здійснення цивільних прав") має враховувати добросовісність поведінки як позивача, так і відповідача протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності (рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

З рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" вбачається, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У справі "Делькорт проти Бельгії" Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 Конвенції не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі "Беллет проти Франції" суд вказав, що ст. 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).

За таких обставин, позовна заява подана до суду в межах строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача основного боргу за спожиту електричну енергію за період з жовтня по грудень 2021 року у розмірі 363 737,19 грн., пені у розмірі 9 280,87 грн., 15% річних у розмірі 223 402,33 грн., інфляційних втрат у розмірі 219 880,88 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19480600) основний борг за спожиту електричну енергію за період з жовтня по грудень 2021 року у розмірі 363 737,19 грн., пеню у розмірі 9 280,87 грн., 15% річних у розмірі 223 402,33 грн., інфляційні втрати у розмірі 219 880,88 грн., судовий збір у розмірі 9 795,62 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

16.10.2026