Решение № 140654248, 05.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2724/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/2724/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача: Комунальної установи Чаплинської селищної ради Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (75200, Херсонська область, Чаплинський район, смт. Чаплинка, вул. Лисенка, буд. 1, код ЄДРПОУ 24962620)

про стягнення 53 549,95грн.

за участю представників:

Від позивача: Кемінь В.В. довіреність;

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулось до Господарського суду Одеської області до Комунальної установи Чаплинської селищної ради Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) про стягнення 53 549,95грн.

Ухвалою від 24.06.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було залишено без руху.

25.06.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №24720/24) від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2724/24. Справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження та зупинено провадження у справі № 916/2724/24 до розгляду Об`єднаною палатою Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Господарський суд зазначає, що з ЄДРСР вбачається, що 03.10.2025 Верховним Судом у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду було прийнято постанову у справі №908/1162/23.

Ухвалою суду від 05.11.2025р. було поновлено провадження у справі із призначенням до розгляду в засіданні суду.

14.11.2025 за вх. №36403/25 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по суті справи в яких містилось клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23. Клопотання мотивовано подібністю справ № 916/2724/24, що розглядається, та № 280/5808/23, що передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.11.2025р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг яке викладено в поясненнях від 14.11.2025р. за вх. №36403/25 про зупинення провадження по справі було задоволено, провадження у справі №916/2724/24 було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.

Ухвалою суду від 08.04.2026р. було поновлено провадження у справі із призначенням до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.04.2026р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи було призначено по суті в судовому засіданні.

15.06.2026р. за вх. №20794/26 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо порівняння законодавства.

07.07.2026р. за вх. №23710/26 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо сформованої судової практики з питань постачання товарів (газу) на тимчасово окуповану територію.

Комунальна установа Чаплинської селищної ради Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходиться за адресою: 75200, Херсонська область, Чаплинський район, смт. Чаплинка, вул. Лисенка, буд. 1

Поряд з цим Чаплинська селищна територіальна громада згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, датою початку тимчасової окупації є 24.02.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України № 1207-VII від 15.04.2014 якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На виконання вимог Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України відповідач був повідомлений про розгляд судом даного спору шляхом публікації на офіційному вебсайті суду відповідних оголошень.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Судом в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, 18.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (Постачальник) та Комунальною установою Чаплинської селищної ради Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) було укладено договір постачання природного газу № 20-1180/21-БО-Т, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачу природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2, 2.3 договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу з листопада 2021 року до грудня 2022 року включно в кількості 8,33 тис. куб. метрів. Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на Споживача. Підписанням цього договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Згідно з п. п. 3.1, 3.5 договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Умовами пп. 3.5.2, 3.5.3 п. 3.5 договору передбачено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Відповідно до пп. 3.5.4. п. 3.5 договору у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього договору, та даними щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно до п. 5.2 договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна Споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається Постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня надходження відповідних коштів на рахунок Постачальника.

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу (п. 5.4 договору).

Приписами п. 7.2 договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

31.11.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг та Комунальною установою Чаплинської селищної ради Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) було підписано акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у листопаді 2021 року було спожито природний газ об`ємом 0,18884 тис. куб. метрів, вартість якого складає 3 126,06грн.

31.12.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у грудні 2021 року було спожито природний газ об`ємом 1,14305 тис. куб. метрів, вартість якого складає 18 922,04 грн.

30.01.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у січні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 1,39508 тис. куб. метрів, вартість якого складає 23 094,14 грн.

28.02.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у лютому 2022 року було спожито природний газ об`ємом 0,91304 тис. куб. метрів, вартість якого складає 15 114,46 грн.

31.03.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у березні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 1,10303 тис. куб. метрів, вартість якого складає 18 259,56 грн.

25.04.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено коригувальний акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у березні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 1,10303 тис. куб. метрів, вартість якого складає 18 243,12 грн.

30.04.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у квітні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 0,16046 тис. куб. метрів, вартість якого складає 2 653,86 грн.

Акти приймання-передачі природного газу , в тому числі коригуючий акт, були направлені позивачем на електронну пошту відповідачу, зазначену у договорі, що підтверджується наявними в матеріалах справи скриншотами.

За посиланнями позивача, на підтвердження факту постачання природного газу у період листопад-грудень 2021р, січень-квітень 2022р. остаточної алокації відборів природного газу Споживачем, Оператор ГТС надав інформацію з Інформаційної платформи щодо спожитих обсягів газу Листом від 22.12.2023р. №ТОВВИХ-23-18538. Оператор ГТС надав відповідь з якої вбачається, що Відповідачем (ЕІС код: 56ХS0000OQQH800V) спожито природний газ з ресурсу Позивача в обсягах, які визначені в актах приймання-передачі природного газу за вказаний періоди та які не були підписані Відповідачем.

Як вказує позивач, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого природнього газу належним чином та в повному обсязі не виконав, вартість триманого газу сплатив частково в сумі 44 926,21грн., що мало наслідком виникнення у нього заборгованість за період січень-квітень 2022р. в сумі 36 227,47грн.

Крім того, в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором, що оплати вартості отриманого природнього газу позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 8 242,45грн., 3% річних в сумі 2 072,11грн. та інфляційні витрати в розмір 7 007,92грн.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулось до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Предметом заявленого ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг позову є вимоги до Комунальної установи Чаплинської селищної ради Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 36 227.47 грн, а також 3% річних, збитків від інфляції та пені, які були нараховані у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України Про ринок природного газу №329-VIII від 09.04.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 18.11.2021 між ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг та Комунальної установи Чаплинської селищної ради Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) було укладено договір постачання природного газу №20-1180/21-БО-Т, за умовами якого позивачем були прийняті на себе зобов`язання щодо постачання відповідачу природного газу протягом періоду з листопада 2021 року до грудня 2022 року.

На підтвердження факту виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором №20-1180/21-БО-Т від 18.11.2021 ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг було надано суду акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 81 153,68грн..

Не підписання відповідачем актів приймання-передачі природного газу згідно з пп. 3.5.4. п. 3.5 договору постачання природного №20-1180/21-БО-Т від 18.11.2021 надає ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг право на використання даних інформаційної платформи Оператора ГТС, а також покладає на відповідача обов`язок оплатити вартість спожитого природного газу з урахуванням цін, визначених у договорі.

Відповідачем вартість поставленого газу сплачено в сумі 44 926,68грн., з урахуванням чого заборгованість склала 36 227,47грн., стягнення заборгованості за якими є предметом спору у даній справі.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Відповідач згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач знаходиться за адресою: 75200, Херсонська область, Чаплинський район, смт. Чаплинка, вул. Лисенка, буд. 1

Таким чином, відповідач знаходився на території, яка, згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, датою початку тимчасової окупації є 24.02.2022 та по теперішній час.

Суд зазначає, що відомості про зміну відповідачем місцезнаходження або місця провадження господарської діяльності в період дії договору 20-1180/21-БО-Т від 18.11.2021 та постачання позивачем природного газу в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 1-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України №1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Водночас, виходячи зі ст. 2 Закону №1207-VII, метою цього закону є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Частиною 2 ст. 13 Закону №1207-VII передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13-1 Закону №1207-VII на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Наведені положення Закону №1207-VII дозволяють господарському суду зробити висновок про заборону здійснення господарської діяльності з переміщення товарів трубопровідним транспортом на тимчасово окуповану територію України.

В процесі вирішення даного спору судом були встановлені підстави для зупинення провадження до перегляду у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі також Об`єднана палата) судового рішення у подібних правовідносинах у справі №908/1162/23, висновки щодо застосування норм права у межах якої мають бути застосовані під час вирішення даного спору.

Предметом розгляду Об`єднаною палатою у межах справи №908/1162/23 було питання застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 13-1 Закону № 1207-VII до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року до грудня 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1207-VII для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).

Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд постановою від 03.10.2025, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема виснував, що Законом України Про внесення змін до Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Чинна редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Як зазначила Об`єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.

Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Таким чином Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про поширення положень ст. 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Об`єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі №908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення ст. 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2025 у справі №916/1650/23, застосувавши висновки об`єднаної палати у справі №908/1162/23, залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період з березня до червня 2022 року, яка передавалася відповідачу на територію Херсонської області.

Господарським судом відхиляються доводи позивача про не розповсюдження дії положень ст. ст. 3, 13 та 13-1 Закону №1207-VII на відносини між сторонами у зв`язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 15.03.2022 №2138-IX лише 20.03.2022.

Судом враховано, що вказане питання, в тому числі, було предметом оцінки Об`єднаної палати у постанові від 23.10.2025 у справі №916/1650/23, за результатом розгляду якої Суд не знайшов підстав для відступу від висновку щодо застосування зазначеної норми права у межах справи №910/9680/23 про поширення положень ст. 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Суд зазначає, що на розгляд Об`єднаної палати у межах справи №908/1162/23 було передано питання про відступ від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23. Так, спірним періодом у справі № 910/9680/23 був лютий-серпень 2022 року. За результатом розгляду справи №908/1162/23 Верховний Суд у постанові від 03.10.2025 залишив постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, а також не знайшов підстав для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23.

Підсумовуючи вищевикладені висновки Верховного Суду щодо застосування норм Закону №1207-VII у подібних правовідносинах, господарський суд доходить висновку про необхідність застосування положень Закону до правовідносин сторін у даному спорі з дати тимчасової окупації Чаплинської селищної територіальної громади, тобто з 24.02.2022р.

При цьому суд зазначає, що відсутність доказів припинення/обмеження споживання відповідачем природного газу в умовах окупації не може звільняти позивача від виконання положень Закону №1207-VII.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання відповідачу природного газу на тимчасово окуповану територію починаючи з 24.02.2022 та по теперішній час, а тому і відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача заборгованості, починаючи з 24.02.2022.

З урахуванням наведеного господарський суд доходить висновку, що ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг має право на відшкодування йому вартості поставленого відповідачу природного газу на загальну суму 12 740,32 грн. (період січень 2022р. по 23 лютого 2022р.). У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений у період 24 лютого - квітень 2022 року природний газ на суму 23487,15 грн позивачу необхідно відмовити з вищевикладених підстав.

Щодо посилань позивача те, що з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі положення Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, які набрали чинності 07.05.2022 р., не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли до цієї дати, а чинна до 07.05.2022 р. редакція цього закону не передбачала поширення визначених цим законом обмежень на територію Херсонської області, оскільки тимчасово окупованими територіями визнавались виключно Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, суд зазачає, що норма із забороною переміщення товарів (робіт, послуг) на тимчасово окуповану територію існувала у всіх редакціях закону, чинних на момент існування спірних правовідносин. При цьому найголовнішим у диспозиції вказаної норми права є заборона переміщення товарів саме на окуповану територію, якою Чаплинська селищна рада стала з 24.02.2022 р.

Отже, набуття чинності 07.05.2022 р. змін, внесених до переліку територій, які вважаються тимчасово окупованими в розумінні Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, не означає, що території, які реально окуповані, не підпадають під дію приписів щодо заборони переміщення товарів. Інше тлумачення нормативно-правового акту свідчило б про застосування різних підходів при вирішенні аналогічних правових питань лише з тих підстав, що законодавець з певною затримкою, обумовленою об`єктивними умовами воєнного стану, відреагував на військово-політичні події в державі, що є неприпустимим в контексті принципу верховенства права (в частині рівності усіх перед законом), який превалює над принципом законності.

Щодо нарахованих позивачем пені у розмірі 8 242,45 грн, 3% річних у розмірі 2 072,11 грн та інфляційних втрат в розмірі 7 007,92грн., суд зазначає наступне.

За ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Враховуючи положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних та інфляційних збитків входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)..

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Окрім того, згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Також, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України та статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).

Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Так, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором щодо здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений у період грудень 2021р., січень - квітень 2022р. природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню у загальній сумі у розмірі 8 242,45 грн, 3% річних у розмірі 2 072,11 грн та інфляційних втрат в розмірі 7 007,92грн.. Відтак, надані позивачем розрахунки основної заборгованості та штрафних санкцій свідчать, що позивач здійснив нарахування заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями, грудень 2021р. та починаючи з грудня 2022р.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

При цьому, господарським судом враховано, що строк оплати за зобов`язаннями починаючи з лютого місяця 2022 року настав для відповідача вже після тимчасової окупації Каховського району (Чаплинського району) Херсонської області, на території якого розташоване Чаплинське управління ДКСУ Херсонської області.

З огляду на викладене, строк виконання зобов`язань з оплати вартості природного газу, поставленого у лютому місяці 2022 року, припав на період, під час якого банківські установи не мали можливості здійснювати розрахункові операції внаслідок тимчасової окупації відповідної території, що, у свою чергу, об`єктивно унеможливлювало своєчасне виконання Управлінням ДКСУ у Чаплинському районі Херсонської області вказаних грошових зобов`язань.

Суд виходить з того, що тимчасова окупація відповідної території та встановлені державою обмеження господарської діяльності є обставинами публічно-правового характеру, які безпосередньо впливають на можливість належного виконання зобов`язання. Обмеження, встановлені законом щодо переміщення товарів та здійснення господарських операцій на тимчасово окупованій території, мають імперативний характер і спрямовані на захист національної безпеки.

Правові висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23, свідчать про необхідність урахування спеціального правового режиму тимчасово окупованої території при оцінці правових наслідків господарських правовідносин, що виникли у відповідний період.

Незважаючи на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних незалежно від вини боржника, її застосування не може відбуватися ізольовано від інших норм законодавства та принципу системності правового регулювання. У випадку, коли спеціальним законом встановлено обмеження на здійснення відповідної господарської діяльності у зв`язку з тимчасовою окупацією, суд зобов`язаний оцінити, чи не суперечитиме автоматичне застосування наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, публічно-правовим приписам і меті спеціального регулювання.

Невиконання грошового зобов`язання у спірний період було зумовлене об`єктивними обставинами, пов`язаними з окупацією території та фактичним припиненням належного функціонування банківської та казначейської системи. За таких умов прострочення виконання не може розцінюватися як наслідок недобросовісної поведінки або неправомірного користування чужими грошовими коштами.

Застосування компенсаційних механізмів статті 625 Цивільного кодексу України у ситуації, коли боржник був об`єктивно позбавлений можливості здійснити платіж, призвело б до перекладення на нього надмірного тягаря відповідальності, що суперечить принципам справедливості та розумності, закріпленим у статті 3 цього Кодексу.

Суд вважає, що компенсаційна природа інфляційних втрат та трьох процентів річних спрямована на відновлення майнової сфери кредитора у разі неправомірного користування його коштами. Водночас у період дії правового режиму тимчасової окупації відсутні підстави вважати, що боржник здійснював таке користування з власної волі або у спосіб, який порушує баланс інтересів сторін. Отже, відсутні підстави для застосування до нього додаткових фінансових санкцій за період, коли виконання зобов`язання було об`єктивно унеможливлене.

Відповідальність не може ґрунтуватися виключно на формальному факті прострочення без урахування об`єктивної неможливості виконання зобов`язання.

Господарський суд виходить із необхідності застосування не формального, а змістовного підходу до оцінки правовідносин. Механічне нарахування пені за кожен день прострочення без урахування реального правового режиму відповідної території суперечило би завданню господарського судочинства справедливому, неупередженому та ефективному вирішенню спорів. Саме тому суд при вирішенні спору враховує не лише текст договору, який, звісно, містить, у тому числі умови щодо застосування пені, а й об`єктивний контекст його виконання.

Стабільність правозастосування передбачає, що суб`єкти господарювання повинні мати можливість прогнозувати правові наслідки своєї поведінки. Умови воєнного стану та тимчасової окупації сформували особливий правовий режим, який об`єктивно змінює звичайну модель господарської відповідальності. Свобода договору не є абсолютною та реалізується в межах імперативних приписів закону. У період дії спеціального правового режиму тимчасово окупованої території воля сторін не могла реалізовуватися поза межами встановлених державою обмежень. Отже, покладення на боржника відповідальності за невиконання зобов`язання в період, коли виконання суперечило або фактично унеможливлювалося імперативними заборонами, означало б ігнорування пріоритету публічно-правового регулювання та принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку щодо необґрунтованості нарахування ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями лютого 2022 року.

Відносно заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат за зобов`язаннями березень-квітень 2022 року, суд зазначає наступне

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Враховуючи висновки суду про те, що позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання відповідачу природного газу на тимчасово окуповану територію у період з 24.02.2022 по квітень 2022 року та про відсутність в відповідача обов`язку оплачувати спожитий у вказаний період природний газ, тому відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені та 3 % річних за несвоєчасне здійснення відповідачем оплати вартості природного газу, поставленого позивачем, починаючи з 24.02.2022 по квітень 2022 року.

Поряд з цим суд зазначає, що розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат нарахованих на несвоєчасно оплачений природний газу у грудні 2021р. та січні 2022р., є правильним та обґрунтованим, з урахування чого з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 41,13грн., 3% річних в розмірі 13,36грн. та інфляційні витрати в сумі 54,40грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи обставини встановлені по тексту рішення вище, підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676) до Комунальної установи Чаплинської селищної ради Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (75200, Херсонська область, Чаплинський район, смт. Чаплинка, вул. Лисенка, буд. 1, код ЄДРПОУ 24962620) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної установи Чаплинської селищної ради Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (75200, Херсонська область, Чаплинський район, смт. Чаплинка, вул. Лисенка, буд. 1, код ЄДРПОУ 24962620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676) основну заборгованість в сумі 12 631 (дванадцять тисяч шістсот тридцять одна)грн. 43коп., пеню в сумі 41 (сорок одна)грн. 13коп., 3% річних в сумі 13 (тринадцять)грн. 36коп.., інфляційні витрати в розмірі 54 (п`ятдесят чотири)грн. 40коп. та судовий збір в сумі 576 (п`ятсот сімдесят шість)грн. 32коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2026 р.

Суддя К.Ф. Погребна