Решение № 140654244, 15.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2635/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/2635/26

за позовом: Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської районної державної адміністрації (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 44010662)

до відповідачів: 1. Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Європейська, 99, код ЄДРПОУ 04377747); Комунального підприємства Наше село (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Одеська, 87, код ЄДРПОУ 33803191)

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дністровське міжрайонне управління водного господарства (64654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Богачова, буд. 83; код ЄДРПОУ 05387185).

про усунення перешкод у користування та розпорядженні майном шляхом визнання відсутнім права власності та право користування, скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання повернути земельну ділянку

Представники сторін:

Від прокуратури: Дрей І.Ю. посвідчення;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідачів: не з`явились;

Від третьої особи: Подчинок Н.М. самопредставництво;

Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської районної адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області та до Комунального підприємства Наше село про усунення перешкод у користування та розпорядженні майном шляхом визнання відсутнім права власності та право користування, скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою від 30.06.2026р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури було залишено без руху.

08.07.2026р. до господарського суду надійшла заява (вх. №23887/26) від Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.07.2026р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2635/26 в порядку загального позовного провадження.

21.07.2026р. за вх. №25480/26 до суду від прокуратури надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, згідно якої прокурор просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дністровське міжрайонне управління водного господарства.

Ухвалою суду від 21.07.2026р. заява Одеської обласної прокуратури від 21.07.2026р. за вх. №25480/26 про залучення третьої особи була задоволена, залучено до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дністровське міжрайонне управління водного господарства.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2026р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

21.09.2026р. за вх. №32081/26 до суду від позивача Одеської районної державної адміністрації надійшли письмові пояснення по справі, згідно яких останній позовні вимоги Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури підтримує в повному обсязі та прости суд їх задовольнити. Крім того розгляд справи просить здійснювати за відсутності представника позивача.

Представник третьої особи - Дністровське міжрайонне управління водного господарства в судовому засіданні надав усні пояснення, згідно яких позовні вимоги Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури підтримує в повному обсязі та прости суд їх задовольнити.

Відповідачі в судові засідання не з`являлись, відзиви на позову заяву не надали. Про дату, час та місце проведення засідання суду були належним чином повідомлені, шляхом скерування ухвал суду в систему Електронний суд, які доставлені в електронний кабінет останніх, що підтверджується довідками про доставку документа в кабінет електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вказує прокурор, Дністровському міжрайонному управлінню водного господарства (далі - Дністровське МУВГ) на підставі державного акту на право постійного користування землею від 11.07.1995 серії ОД належать на праві постійного користування земельні ділянки загальною площею 760,9 га, з призначенням: для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів та споруд водного господарства.

Державний акт на право постійного користування виданий на підставі рішення Біляївської районної ради народних депутатів від 27.01.1995 №45-XXII та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ОД-06 №2850.

В свою чергу, як зазначає прокурор відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Маяківською сільською радою набуто право власності, а КП «Наше село» право постійного користування на земельну ділянку площею 0,6131 га з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021, сформовану за рахунок земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні Дністровського МУВГ.

За посиланнями прокурора рішенням Маяківської сільської ради від 31.01.2020 №43/69 надано дозвіл КП «Наше село» на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 0,6500 га для обслуговування існуючої адміністративної будівлі та боксів із земель житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Маяки, вул. Пушкіна, 87.

В подальшому, як вказує прокурор, на виконання вказаного рішення сільської ради на замовлення КП «Наше село» фізичною особою-підприємцем Рогачко С.П. розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на підставі якого відділом у Шишацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 14.07.2021 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,6131 га з присвоєнням кадастрового номеру 5121083900:02:002:1021 та визначенням категорії земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови; цільового призначення - 03.12 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування; виду використання - для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (для обслуговування існуючої будівлі каналізаційної насосної станції).

Рішенням Маяківської сільської ради від 22.07.2021 №13/84-VIII затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6131 га (кадастровий номер 5121083900:02:002:1021) в постійне користування КП «Наше село» для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (для обслуговування існуючої адміністративної будівлі та боксів), що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Маяківська сільська рада, село Маяки, вул. Пушкіна, 87; передано земельну ділянку площею 0,6131га (кадастровий номер 5121083900:02:002:1021) в постійне користування КП «Наше село» для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (для обування існуючої адміністративної будівлі та боксів, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Маяківська сільська рада, село Маяки, вул. Пушкіна, 87.

Рішенням державного реєстратора Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області Деркач В.Я. від 13.09.2021 № 60315314 проведено державну реєстрацію права власності Маяківської сільської ради (номер відомостей про речове право 43917195) та права постійного користування КП «Наше село» (номер запису про інше речове право 43917976) на земельну ділянку площею 0,6131 га з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2453411951100).

Далі, як зазачає прокурор, у Державному земельному кадастрі на підставі заяв ФОП Рогачко С.П. неодноразово здійснено внесення виправлених відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, а саме:

09.04.2024 здійснено виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки та зменшено площу земельної ділянки до 0,562 га (звернення від 08.04.2024 № ЗB-9201010882024);

09.04.2024 здійснено виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки та зменшено площу земельної ділянки до 0,5109 га (звернення від 09.04.2024 № ЗB-9201026142024);

16.04.2024 здійснено виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки та зменшено площу земельної ділянки до 0,4598 га (звернення від 09.04.2024 №3B-9201027842024);

26.07.2024 здійснено виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки та зменшено площу земельної ділянки до 0,345 га (звернення від 12.07.2024 №ЗB-9201932962024).

Прокурор вказує, що на даний час відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Маяківською сільською радою та КП «Наше село» зберігаються речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 площею 0,6131 га. Одночасно згідно з відомостями Державного земельного кадастру площа земельної ділянки з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 складає 0,345 га.

За посиланнями прокурора, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі №916/37/22 частково скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2022; позов Дністровського МУВГ до Маяківської сільської ради, КП «Наше село», ФОП Рогачко С.П. задоволено частково та скасовано державну реєстрацію земельної номером 5121083900:02:002:1021 у Державному земельному кадастрі.

Прокурор звертає увагу, що судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду у постанові від 18.09.2024 у справі №916/37/22 дійшла висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 площею 0,6131 га накладається на землі державної власності, які перебувають у постійному користуванні Дністровського МУВГ.

Зокрема, судом апеляційної інстанції у даній справі було призначено судову земельно-технічну експертизу, за результатом проведення якої експертом було встановлено відповідне накладення.

Так, відповідно до висновку експерта №23-1019 від 21.03.2024 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз земельна ділянка площею 0,6131 га (кадастровий номер 5121083900:02:002:1021), яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Маяківська сільська рада, село Маяки, вул. Пушкіна, 87, накладається на земельну ділянку площею 760 га, яка належить Дністровському міжрайонному управлінню водного господарства (до перейменування - Дністровському управлінню зрошувальних систем) на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 11.07.1995 серія ОД-06 №2850. При цьому, у мотивувальній частині висновку експерта зазначено, що площа накладення становить 100%, тобто 0,6131 га.

За посиланнями прокурора під час розгляду справи №916/37/22 приймали участь Маяківська сільська рада, КП «Наше село», Дністровське МУВГ, а тому встановлені судом обставини під час розгляду справи №916/37/22 стосовно віднесення спірної земельної ділянки до земель державної власності, є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню під час розгляду спору за цим позовом.

При цьому, як зазначає прокурор Південно-західним апеляційним господарським судом відмовлено у задоволенні позову Дністровського МУВГ в частині скасування права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно через неналежний обраний спосіб захисту порушених прав.

Отже як вказує прокурор, на теперішній час Маяківська сільська рада залишається власником, а КП «Наше село» постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021.

З урахуванням наведеного на переконання прокурора, наявні підстави для визнання відсутнім права власності Маяківської сільської ради та права постійного користування КП «Наше село» на земельну ділянку, скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об?єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

У відповідності до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб?єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об?єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 80 Земельного кодексу України до суб?єктів права власності на землю віднесено, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; державу, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; 6) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об?єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Законом України від 28.04.2021 №1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (який набрав чинності з 27.05.2021) розділ Х ЗК України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об?єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов?язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) під будівлями, спорудами, іншими об?єктами нерухомого майна державної власності; д) під об?єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Так, як встановлено судом, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі №916/37/22 частково скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2022; позов Дністровського МУВГ до Маяківської сільської ради, КП «Наше село», ФОП Рогачко С.П. задоволено частково та скасовано державну реєстрацію земельної номером 5121083900:02:002:1021 у Державному земельному кадастрі.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 площею 0,6131 га накладається на землі державної власності, які перебувають у постійному користуванні Дністровського МУВГ.

В рамках апеляційного перегляду судового рішення від 03.08.2022р. було призначено судову земельно-технічну експертизу, за результатом проведення якої експертом було встановлено відповідне накладення. Відповідно до висновку експерта №23-1019 від 21.03.2024 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз земельна ділянка площею 0,6131 га (кадастровий номер 5121083900:02:002:1021), яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Маяківська сільська рада, село Маяки, вул. Пушкіна, 87, накладається на земельну ділянку площею 760 га, яка належить Дністровському міжрайонному управлінню водного господарства (до перейменування - Дністровському управлінню зрошувальних систем) на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 11.07.1995 серія ОД-06 №2850. При цьому, у мотивувальній частині висновку експерта зазначено, що площа накладення становить 100%, тобто 0,6131 га.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

гідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

Обставини, які підлягають встановленню судом у справі це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії/події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, встановлені постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі №916/37/22 обставини в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиціальними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають доказуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селиш для всіх потреб.

Отже з наведеного вбачається, що повноваженнями на розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності, що знаходиться в межах с. Маяки Одеського району Одеської області, наділена Одеська районна державна адміністрація.

В свою чергу, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад (п. «а» ч. 1 ст. 12 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 122 3К України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області, приймаючи рішення від 22.07.2021 №13/84-VIII про затвердження проєкту землеустрою та надання у постійне користування КП «Наше село» земельної ділянки площею 0,6131 га з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021, діяла за межами наданих повноважень та всупереч статтям 83, 84, 122, п.п. «а» п. 24 розділу Х ЗК України неправомірно набула право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також неправомірно здійснила розпорядження такою земельною ділянкою на користь КП «Наше село».

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено, шо кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення.

Під способами захисту суб?єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 22.06.2021 у справах №334/3161/17 та № 200/606/18, від 29.06.2021 у справі №916/964/19, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 25.01.2022 у справі №43/591/20, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків та застосування інших, передбачених законом, способів.

Заволодіння органами місцевого самоврядування та підпорядкованими комунальними підприємствами землями державної власності всупереч встановленій законодавством процедурі є неможливим.

Отже, зайняття земельної ділянки державної власності з порушенням приписів 3К України треба розглядати як не пов?язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора, визнання відсутнім права власності та права постійного користування, зобов?язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник такої земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, п. 81, 90 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №911/3579/17, від 04.02.2020 у справі №911/3311/17, від 04.02.2020 у справі №911/3897/17, від 05.02.2020 у справі № 911/3310/17, від 03.09.2020 у справі №911/3449/17).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов?язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном (постанова Верховного Суду від 05.11.2020 у справі №676/2334/18).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.

Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця). Такий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №910/1310/19, від 27.10.2021 у справі №916/1769/20, від 07.06.2023 у справі № 904/1270/22.

Суд зазначає, що пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному 391 ЦК України з метою усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання відсутнім права власності та права оренди, скасування рішення державного реєстратора, зобов?язання повернути земельну ділянку у повному обсязі відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається позивач, характером порушення цього права та спричиненими цим порушенням наслідками.

Використання відповідного способу захисту забезпечить відновлення відповідних прав та інтересів держави, оскільки ці позовні вимоги за своєю правовою природою є вимогами про усунення перешкод у користуванні майном і правовим наслідком їх задоволення є створення державі належних умов і можливостей для повноцінного використання та розпорядження землями водного фонду. Вказані вимоги у сукупності направлені на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні державною власністю та охоплюються єдиним способом, визначеним ст. 391 ЦПК України та ч. 2 ст. 152 3К України, та є засобами реагування на триваюче порушення права державної власності.

Як встановлено судом, Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області, приймаючи рішення від 22.07.2021 №13/84-VIII, діяла за межами наданих повноважень та всупереч статтям 83, 84, 122, п.п. «а» п. 24 розділу Х ЗК України, а що фактичне використання відповідачами земель державної власності всупереч вимог законодавства, розглядається як не пов?язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Отже, необхідним є усунення перешкоди Державі в особі Одеської районної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом повернення земельної ділянки власнику.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Поряд з цим, суд зазначає, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом уклалення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків викладені в постановах Велика Палата Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 11.02.2020 року у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом або про визнання недійсним договору), не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред?явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц). Тому суд незалежно від того, оскарженстально відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 міститься правова позиція про те, що відповідно до норм статей 16 ЦК України та 20 ГК України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21.11.2012 у справі №6-134ш12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Велика Палата Верховного Суду погодилась з такими висновками і вважає, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов?язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Також, Велика Палата Верховного Суду знов звернула увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення вимог про визнання відсутнім права є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей як про припинення права відповідача (якщо таке право зареєстроване), так і про право позивача.

Отже з урахуванням наведеного вимоги прокурора щодо визнання відсутнім права власності Маяківської сільської ради та права користування КП «Наше село» на земельну ділянку площею 0,6131 га з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 є обґрунтованими та такими що відповідають належному способу захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію: речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових, прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Верховний Суд у постанові від 04.11.2020 у справі №910/7648/19 зазначив, що з 16.01.2020 законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак апеляційний суд помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30.06.2020 у справі №922/3130/19 та від 03.09.2020 у справі №914/1201/19.

Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов?язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (постанова Великої палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17).

Так, як встановлено судом Південно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 18.09.2024 У справі №916/37/22, відмовляючи у задоволенні позову Дністровського МУВГ в частині скасування права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зазначив, що належним способом захисту порушених інтересів є скасування рішення державного реєстратора.

Як вбачається з матеріалів справи Дністровським МУВГ неодноразово порушувалось перед Маяківською сільською радою питання про скасування державної реєстрації права власності (листи від 11.11.2024 №1-16-7/397-24, від 14.01.2025 №1-16-7/17-25).

Проте, Маяківською сільською радою вказані звернення залишались без задоволення, посилаючись на те, що рішенням суду не скасовано державну реєстрацію права власності сільської ради на земельну ділянку (листи від 10.12.2024 №2405/3387-043-06, від 27.01.2025 №186/129-04.3).06 v

Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи листів Головного управління Держгеокадастру від 19.11.2024 №8-15-0.81-6982/2-24 від 20.11.2024 №11-15-0.81-6985/2-24, від 10.06.2025 №11-15-0.6-2941/2-25, від 09.05.2025 №11-15-0.63-2304/2-25 наявність нескасованої державної реєстрації права власності Маяківської сільської ради є перешкодою у виконанні постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі №916/37/22 про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 у Державному земельному кадастрі.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2026 у справі №456/252/22 зазначила, що коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (зокрема й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права).

З урахуванням викладеного, з метою реального поновлення інтересів держави у спірних правовідносинах та приймаючи до уваги, встановлені по тесту рішення вище обставини суд доходить висновку про задоволення позовних вимоги Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури про усунення перешкоди державі в особі Одеської районної державної адміністрації у користування та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області Деркач Вікторії Вікторівни від 13.09.2021 №60315314 по державну реєстрацію права власності Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області, права постійного користування Комунального підприємства Наше село (номер відомостей про речове право 43917976) на земельну ділянку площею 0,6131 га з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2453411951100) та зобов`язання Маяківську сільську раду Одеського району Одеської області та Комунальне підприємство Наше село повернути державі в особі Одеської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,6131 га з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської районної адміністрації (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 44010662) до Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Європейська, 99, код ЄДРПОУ 04377747) та до Комунального підприємства Наше село (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Одеська, 87, код ЄДРПОУ 33803191) за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дністровське міжрайонне управління водного господарства (64654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Богачова, буд. 83; код ЄДРПОУ 05387185) - задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди державі в особі Одеської районної державної адміністрації у користування та розпорядженні майном шляхом визнання відсутнім права власності Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Європейська, 99, код ЄДРПОУ 04377747) та права постійного користування Комунального підприємства Наше село (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Одеська, 87, код ЄДРПОУ 33803191) на земельну ділянку площею 0,6131 га з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021.

3. Усунути перешкоди державі в особі Одеської районної державної адміністрації у користування та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області Деркач Вікторії Вікторівни від 13.09.2021 №60315314 про державну реєстрацію права власності Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Європейська, 99, код ЄДРПОУ 04377747) (номер відомостей про речове право 43917195) та права постійного користування Комунального підприємства Наше село (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Одеська, 87, код ЄДРПОУ 33803191) (номер відомостей про речове право 43917976) на земельну ділянку площею 0,6131 га з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2453411951100).

4. Усунути перешкоди державі в особі Одеської районної державної адміністрації у користування та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Європейська, 99, код ЄДРПОУ 04377747) та Комунального підприємства Наше село (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Одеська, 87, код ЄДРПОУ 33803191) повернути державі в особі Одеської районної державної адміністрації (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 44010662) земельну ділянку площею 0,6131 га з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021.

5. Стягнути з Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Європейська, 99, код ЄДРПОУ 04377747) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір в сумі 4 992 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дві)грн.

6. Стягнути з Комунального підприємства Наше село (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Одеська, 87, код ЄДРПОУ 33803191) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір в сумі 4 992 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дві)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено 15 жовтня 2026 р.

Суддя К.Ф. Погребна