Решение № 140132608, 28.09.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 201/9226/26

Номер провадження2/173/2161/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Островерхової А.В., за участю секретаря судового засідання Прокоф?євої Н.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог послався на те, що 15.02.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики № 391936, відповідно до умов якого кредитодавець надав відповідачу позику у розмірі 4000,00 грн, а останній зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

23.07.2025 між ТОВ Сіроко Фінанс та ТОВ Фінансова компанія Солвентіс укладено договір факторингу №23072025, відповідно до умов якого було відступлено права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним договором позики.

Сума заборгованості відповідача перед новим кредитором - ТОВ «ФК «Солвентіс» становить 13200 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 4000,00 грн; заборгованість за відсотками - 1200 грн, сума заборгованості за штрафними санкціями - 8000, 00 грн.

Позивач просить стягнути вказану суму заборгованості, а також понесені судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 15.02.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики № 391936, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику позику у розмірі 4000,00 грн на споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути позику і сплатити проценти за користування позикою та інші платежі у відповідності до умов договору.

Умовами договору передбачено строк позики - 30 днів, дата повернення позики - 16.03.2025, процентна ставка - 0,01% в день; комісія 1188,40 грн; проценти за понадстрокове користування позикою - 5,00% на день; пеня - 5% на день; денна процентна ставка - 1,00%.

Згідно з п.18 договору позики у випадку невиконання позичальником умов договору (неповернення в установлені умовами договору строки суми позики) нараховується або пеня, або проценти за понадстрокове користування позикою залежно від суми позики.

Договір позики від імені відповідача підписано з використання електронного підпису, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора 74a3ew.

Кошти в сумі 4000,00 грн були перераховані від ТОВ «Сіроко Фінанс» на карту НОМЕР_1 15.02.2025, що підтверджується копією платіжної інструкції № 7511088b-aaec-495d-90ab-3489db842676.

23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанст» та ТОВ «Фінансова компанія Солвентіс» укладено договір факторингу №23072025, відповідно до умов якого та згідно з витягом з реєстру боржників, до ТОВ «ФК Солвентіс» перейшло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за договором позики № 391936 від 15.02.2025 року у сумі 13200 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн; заборгованість за відсотками - 1200 грн, сума заборгованості за штрафними санкціями - 8000, 00 грн.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надає договір факторингу № 23072025 від 23.07.2025, витяг із додатку до вказаного договору факторингу (реєстру боржників), платіжну інструкцію № 857 від 29.07.2025 про оплату суми фінансування за договором факторингу.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того відповідно до абзацу 2 ч.2 ст. 639 ЦК України - Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що укладений Договір № 391936 від 15.02.2025 відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 639, 1047, 1055 ЦК України.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що ТОВ «Сіроко Фінанс» надало відповідачу ОСОБА_1 позику, однак відповідач кошти не повернув, тому заборгованість за договором позики (за тілом позики та нарахованими процентами) необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Солвентіс», як нового кредитора, що отримав право грошової вимоги до відповідача.

При цьому, відповідач не скористався своїм процесуальним правом, не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «ФК «Солвентіс», не довів відсутність заборгованості.

Водночас суд не погоджується з вимогами позивача про стягнення штрафних санкцій (пені) з огляду на таке.

17 березня 2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 р., яким, зокрема, було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на всій території України введено воєнний стан і він тривав після укладення договору з відповідачем та триває на час розгляду справи.

З розрахунку заборгованості видно, що пеня в сумі 8000, 00 грн нарахована в період з 16.04.2025 по 25.05.2025, тобто в період дії воєнного стану в Україні та, відповідно, у період, протягом якого на позичальника поширюється передбачене законом звільнення від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи зазначене вище, вимога позивача про стягнення пені в розмірі 8000,00 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження сплати судового збору позивач надав платіжну інструкцію №391936 від 07.05.2026 про сплату 2662,40 грн.

Матеріали цивільної справи містять копію договору про надання правової допомоги № 43657029/02 від 02.01.2025, Додаткову угоду № 391936 від 31.03.2026 до Договору, детальний опис робіт, виконаних адвокатським об?єднанням Контрактів Лойерз, Акт № 391936 про підтвердження факту надання послуг від 31.03.2026 на суму 6000,00 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 1048,82 грн (5200/13200*2662,40) та по витратам на професійну правничу допомогу в сумі 2363, 64 грн (5200/13200*6000).

Керуючись ст. 12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 43657029) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» заборгованість за договором № 391936 від 15.02.2025 у розмірі 5200 (п?ять тисяч двісті) грн: заборгованість за основною сумою боргу - 4000,00 грн; заборгованість за відсотками - 1200, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1048 (одна тисяча сорок вісім) грн 82 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2363 (дві тисячі триста шістдесят три) грн 64 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: А.В. Островерхова