Решение № 138950489, 13.08.2026, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м.Харків Справа № 913/72/26

Господарський суд Луганської області у складі судді Злепко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Макарова А.Д.,

від представників сторін:

від позивача: представник Марухевич В.Є. (в режимі відеоконференції);

від відповідачів: не прибули;

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії -Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Київ

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДАР МИЛАМ», смт. Новоайдар, Новоайдарський район, Луганська область,

відповідача - 2 - фізичної особи ОСОБА_1 , м. Київ,

відповідача - 3 - фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків,

про солідарне стягнення 1852482 грн 68 коп.

ВСТАНОВИВ:

22.05.2026 Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товарства з обмеженою відповідальністю «АЙДАР МИЛАМ» (далі ТОВ «АЙДАР МИЛАМ», відповідача-1), відповідача-2 - фізичної особи ОСОБА_1 (далі відповідач-2), відповідача - 3 - фізичної особи ОСОБА_2 (далі відповідач-3) про солідарне стягнення 1852482 грн 68 коп. простроченої заборгованості Договором кредитної лінії № 427_018 від 01.07.2021 (далі кредитний договір), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙДАР МИЛАМ» та акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».

Позивач звернувся з позовом до відповідачів також на підставі укладених договорів поруки з метою забезпечення належного виконання ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» зобов`язань за кредитним договором: між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 від 01.07.2021 № 427_018/31 (далі - Договір поруки 1); між АТ «Ощадбанк», ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» та ОСОБА_2 від 01.07.2021 № 427_018/32 (далі Договір поруки-2).

Для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України Марченко С.М., який діяв від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (далі - Гарант) та АТ «Ощадбанк» (далі - Бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010- 05/271 від 31.12.2020 (далі - Договір гарантії).

Враховуючи наявну прострочену заборгованість та невиконання відповідачем своїх зобов`язань 05.01.2024 Гарант перерахував АТ «Ощадбанк» суму у розмірі 2 535 401 грн 41 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором позивач звернувся за захистом прав до суду, з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 1852482 грн 68 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026 справа передана на розгляд судді Злепко Н.І.

Ухвалою суду від 26.05.2026 позовну заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" залишено без руху.

29.05.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, тобто в межах встановленого судом строку на усунення недоліків позивач звернувся до суду з даною заявою. Також у цій заяві позивач зазначив, що в пункті 4 прохальної частини позовної заяви було допущено описку, а саме вимога про солідарне стягнення заборгованості перед банком за Договором кредитної лінії «№ 412_07 від 26.05.2021» (невірний) замість «№ 427_018 від 01.07.2021» (вірний), і тому просив врахувати це у пункті 4 позовної заяви №55/5.3-03/71834/2026 від 21.05.2026.

У заяві позивачем усунуто недоліки позовної заяви. Розгляд справи в подальшому здійснювався з її урахуванням.

Ухвалою від 02.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 02.07.2026.

18.06.2026 від ОСОБА_1 (відповідача-2) надійшло клопотання про витребування доказів від 17.06.2026 та відзив на позовну заяву від 17.06.2026.

Відповідач-2 зазначив, що позовних вимог не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. З посиланням на Закон України від 27.03.2025 № 4340-IX «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 23-29, 26.05.2026 Відповідач в особі директора ОСОБА_1 звернувся до Банку із запереченням та заявою про застосування мораторію, яка була підписана цифровим підписом.

Зазначив, що оскільки щодо основного боржника - ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» - підлягає застосуванню мораторій, який зупиняє примусове стягнення за основним зобов`язанням, відсутні й підстави для примусового стягнення з поручителів, відповідальність яких є похідною від обсягу відповідальності боржника.

Також, з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, вказав про наявність форс мажорних обставин. Зазначив, що окупація призвела до неможливості ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» провадити господарську діяльність, розпоряджатися майном, переданим в іпотеку, та виконувати кредитні зобов`язання.

25.06.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення проти задоволення заяви про витребування доказів.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що АТ «Ощадбанк» розглянув заяви за вх.№ 77150 і № 77216 від 26.05.2026 щодо встановлення мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за Договором кредитної лінії № 427_018 від 01.07.2021, в наслідок чого Банком прийняте рішення від 17.06.2026 про відмову позичальнику у встановлені мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредиту № 427_18 від 01.07.2026.

Щодо форс-мажорних обставин на які посилається Відповідач 2, позивач зазначив, що вони є підставою лише для незастосування до нього заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання: повернення кредиту та сплати процентів.

На підставі зазначеного позивач просив позовні вимоги задовольнити.

02.07.2026 за результатами судового засідання судом відмовлено у задоволенні клопотання від 17.06.2026 відповідача-2 про витребування доказів та відкладено судове засідання на 16.07.2026.

16.07.2026 за результатами судового засідання закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд у межах розгляду справи по суті на 13.08.2026.

13.08.2026 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача Марухевич В.Є., надав пояснення з приводу заявлених позовних вимог, позов просив задовольнити. Інші учасники справи участі в судовому засіданні не брали.

Суд зауважує, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача-1 є: Україна, 93500, Луганська обл., Новоайдарський р-н, селище міського типу Новоайдар, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКИЙ ШЛЯХ, будинок 64 А.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, відповідна територія Луганської області є тимчасово окупованою. Згідно з інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеною на офіційному вебсайті, відділення поштового зв`язку у зазначеному населеному пункті тимчасово не функціонує, а тому пересилання поштової кореспонденції наразі є неможливим.

Відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місцезнаходження чи місця проживання учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд повідомляє таких учасників справи, які не мають електронного кабінету, через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Для повідомлення відповідача-1 судом розміщено оголошення на офіційному вебсайті судової влади України. Відповідача-2 повідомлено шляхом надсилання процесуальних документів у його кабінет у підсистему «Електронний суд». Відповідач-3 повідомлених про розгляд справи шляхом надсилання ухвали про відкриття провадження на його адресу реєстрації ВПО, що наявна у відповіді №2779601 від 25.05.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери. 24.06.2026 надійшло поштове повернення ухвали у зв`язку з відсутністю адресата. У зв`язку з зазначеним додатково судом було розміщено оголошення на вебсайті судової влади для повідомлення відповідача-3 про розгляд справи.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачі належним чином повідомлені про розгляд справи.

Також суд зазначає, що судове засідання було призначене 13.08.2026 о 12 год. 00 хв. Про дату, час і місце судового засідання відповідачі були повідомлені завчасно та належним чином, як вказано вище. Після судового засідання 13.08.2026 о 12 год. 25 хв. через підсистему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшли та зареєстровані відділом організаційно-документального забезпечення роботи суду клопотання про відкладення розгляду справи від 13.08.2026 та клопотання про витребування доказів від 13.08.2026.

Оскільки відповідач-2 не скористався правом подати завчасно зазначені клопотання та/або взяти участь в безпосередньо у судовому засіданні чи в режимі відеоконференції і заявити дані клопотання у цьому засіданні, у суду не було можливості прийняти, долучити до матеріалів справи та розглянути ці клопотання. Відповідно їх розгляд не здійснювався у зв`язку з описанною процесуальною поведінкою відповідача-2. Суд констатує, що дані клопотання подані поза межами судового розгляду. Відповідно в силу ч.1 ст. 219, ч.3 ст. 232, ч. 1 ст. 233, ч.1,8 ст. 240 ГПК України у суду була відсутня об`єктивна можливість розглянути дані клопотання у межах судового розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

01.07.2021 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙДАР МИЛАМ» (позичальник) укладено Договір кредитної лінії № 427_018.

За змістом пункту 2.1 Договору кредитної лінії АТ «Ощадбанк» зобов`язується надати на умовах цього договору, а ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього Договору, та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених дійсним договором.

Кредит надано ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» на поповнення оборотного капіталу у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом кредитування в розмірі 4 800 000 грн 00 коп. та з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 30 червня 2024 року.

Пунктом 3.8 Договору кредитної лінії визначено цільове призначення кредиту - для поповнення оборотного капіталу.

У пункті 3.3 Договору кредитної лінії сторони погодили зменшення діючого ліміту кредитування за графіком, згідно з яким діючий ліміт становив: до 30.12.2023 (включно) - 4 800 000 грн; з 31.12.2023 по 30.01.2024 - 3 800 000 грн; з 31.01.2024 по 28.02.2024 - 3 000 000 грн; з 29.02.2024 по 30.03.2024 - 2 500 000 грн; з 31.03.2024 по 29.04.2024 - 2 000 000 грн; з 30.04.2024 по 30.05.2024 - 1 500 000 грн; з 31.05.2024 по 30.06.2024 - 1 000 000 грн.

Кредит надається траншами в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (пункт 3.9 Договору кредитної лінії).

Відповідно до пункту 3.5.1 Договору кредитної лінії за користування кредитом ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» зобов`язано забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою, яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням формули: БПС = Індекс UIRD (3m) + Маржа, де БПС - розмір базової процентної ставки у процентах річних; Індекс UIRD (3m) - Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб; Маржа - доданок, який виражений у процентах, що становить 6 %.

Розмір базової процентної ставки на момент укладення Договору кредитної лінії, відповідно до пункту 3.5.2, визначений у розмірі 12,83 % річних, який підлягає застосуванню до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої процентної ставки відповідно до пункту 3.5.3 цього Договору. Згідно з пунктом 3.5.3 перегляд базової процентної ставки здійснюється банком кожного календарного кварталу.

У підпункті 3.6.1 Договору закріплено, що, приймаючи до уваги умови Програми, користуючись принципом свободи договору та керуючись частиною 2 статті 526 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди, що за умови дотримання позичальником умов Програми та належного виконання умов цього договору позичальнику встановлюється особливий порядок виконання зобов`язання щодо своєчасної сплати процентів, а саме: протягом періоду повної компенсації процентів сплата процентів за договором у розмірі базової процентної ставки здійснюється Фондом розвитку підприємництва у зв`язку з наданням позичальнику компенсації; протягом періоду часткової компенсації процентів позичальник самостійно (за власні кошти) сплачує нараховані за договором проценти в розмірі компенсаційної процентної ставки, яка з урахуванням умов Програми становить 3 % річних, а решта нарахованих процентів у розмірі КЧП сплачується Фондом розвитку підприємництва у зв`язку з наданням позичальнику компенсації або позичальником у випадках та у строки, визначені цим договором.

Згідно з підпунктом 3.16.1 Договору проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт у розмірі базової процентної ставки на основну суму боргу за строк правомірного користування основною сумою боргу.

Підпунктом 3.11.1 Договору встановлено, що позичальник зобов`язаний здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування.

Пунктом 3.7 Договору кредитної лінії передбачено, що позичальник сплачує банку комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,5 % від суми максимального ліміту кредитування, комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0,326 % від суми максимального ліміту кредитування та комісійну винагороду за збільшення максимального ліміту кредитування в розмірі 0,826 %.

Крім того, за умовами пункту 2.7 Додаткового договору № 1 від 01.07.2021 до Договору кредитної лінії № 427_018 в доповнення до інших комісійних винагород, передбачених Кредитним договором, позичальник сплачує банку комісійну винагороду за здійснення банком операції з управління за кредитом, що пов`язана з отриманням Гарантії. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,1 % річних від діючого ліміту кредитування, помноженого на ставку індивідуальної гарантії, станом на останній банківський день кожного місяця протягом строку включення кредитної операції до Портфеля кредитів, що розраховується щомісячно за методом 30/360, та сплачується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Договір кредитної лінії та Додатковий договір № 1 підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками.

З метою забезпечення належного виконання ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» зобов`язань за Договором кредитної лінії між АТ «Ощадбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки від 01.07.2021 № 427_018/31 (даіл договір поруки 1), а також між АТ «Ощадбанк» (кредитор), ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки від 01.07.2021 № 427_018/32 (далі договір поруки 2), за змістом пункту 2.1 яких поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання за кредитним договором, у тому числі того, що виникне у майбутньому.

Пунктом 2.2 договорів поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, у порядку, визначеному Договором кредитної лінії, у тому числі у разі повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитом, повернення частини кредиту, повернення кредиту при закінченні строку користування ним та щодо сплати комісійних винагород.

У випадку повного або часткового невиконання боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника та поручителів, а поручителі та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (підпункт 3.2.2 договорів поруки). Підпунктом 3.2.3 договорів поруки встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника та поручителів спільно, так і від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.

Договори поруки підписано сторонами без зауважень.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов пунктів 2.1, 3.1, 3.2, 3.9 Договору кредитної лінії АТ «Ощадбанк» надало ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» кредит у загальній сумі 4 800 000 грн 00 коп. шляхом перерахування грошових коштів з рахунку обліку основної суми боргу на поточний рахунок позичальника окремими траншами: 06.07.2021 - 700 000 грн 00 коп. (меморіальний ордер № 7219399513), 14.07.2021 - 1 500 000 грн 00 коп. (меморіальний ордер № 3176213913) та 19.07.2021 - 2 600 000 грн 00 коп. (меморіальний ордер № 6413154413). Надання траншів здійснено на підставі відповідних заяв позичальника на отримання кредиту № 1 від 06.07.202 1, № 2 від 14.07.2021 та № 3 від 19.07.2021. Зазначене також підтверджується виписками з рахунків відповідача-1.

З урахуванням вимог статті 41 Закону України «Про Національний банк України» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій. Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.

Судом встановлено, що позичальник частково погасив основну суму боргу, а саме 27.01.2022 у сумі 200 000 грн 00 коп. та 11.02.2022 у сумі 200 000 грн 00 коп. У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язання з погашення основної суми боргу, 19.07.2022 заборгованість за основним боргом у сумі 4 400 000 грн 00 коп. перенесена на рахунок обліку простроченої заборгованості. Також, за даними позивача, 29.07.2022 відповідачем сплачено 28618 грн 26 коп. в рахунок погашення основної заборгованості.

Як зазначив позивач, виконання позичальником зобов`язання за Договором кредитної лінії частково, згідно зі ставкою індивідуальної гарантії в розмірі 50 % від суми кредиту, забезпечено державною гарантією на портфельній основі, наданою на підставі Договору про надання державної гарантії на портфельній основі укладеного між державою в особі Міністерства фінансів України (гарант) та АТ «Ощадбанк» (бенефіціар).

У зв`язку із настанням гарантійного випадку АТ «Ощадбанк» направив гаранту вимогу № 70/4-01/90410/2023 від 07.12.2023 про сплату за гарантією суми 2 535 401 грн 41 коп. За результатами розгляду зазначеної вимоги гарант перерахував АТ «Ощадбанк» суму 2 535 401 грн 41 коп. для відшкодування за кредитною операцією, що підтверджується платіжною інструкцією № 1473455318401 від 04.01.2024. Отримані кошти банк спрямував у рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом, унаслідок чого залишок простроченої заборгованості за основним боргом (кредитом) зменшився до 1 835 980 грн 33 коп.

Суд зазначає, що у зв`язку зі здійсненням державою гарантійної виплати у позичальника з моменту такого виконання виникла прострочена заборгованість перед державою, а до держави перейшли права кредитора за кредитним договором та договорами поруки у розмірі частини обов`язку, що була виконана гарантом. Стягнення заборгованості перед державою не є предметом цього позову. Предметом цього позову є стягнення простроченої заборгованості перед банком у частині, що не покрита гарантією.

Також суд звертає увагу, що за своєю правовою природою здійснення Гарантом (Державою в особі Міністерства фінансів України) виплати бенефіціару (АТ «Ощадбанк») за Договором про надання державної гарантії на портфельній основі не має наслідком припинення основного зобов`язання ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» у розумінні статті 599 ЦК України. Відповідно до норм статей 512, 514 ЦК України, виконання Гарантом часткового зобов`язання боржника зумовлює заміну кредитора у зобов`язанні в межах фактично виплаченої суми (перехід прав кредитора до Держави в особі Мінфіну). Водночас у непокритій за рахунок гарантії частині основної заборгованості в розмірі 1 835 980 грн 33 коп. АТ «Ощадбанк» зберігає статус первинного кредитора та володіє повним обсягом суб`єктивного матеріального права вимоги як до основного боржника, так і до солідарних поручителів. Отже, виплата за гарантією не зменшує загальний обсяг невиконаного боржником боргу, а лише розмежовує коло осіб, уповноважених на його стягнення, що підтверджує обґрунтованість та правомірність звернення Банку з позовом саме в частині заборгованості, яка залишилася непогашеною

За таких обставин загальна заборгованість за Договором кредитної лінії № 427_018 від 01.07.2021, за стягненням якої звернувся позивач, становить 1 852 482 грн 68 коп., з яких 1 835 980 грн 33 коп. - заборгованість за основним боргом (кредитом), 8 614 грн 35 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом та 7 888 грн 00 коп. - заборгованість за комісією.

Щодо вимоги про стягнення основного боргу суд зазначає таке. Матеріалами справи підтверджено надання банком кредиту в сумі 4 800 000 грн 00 коп. та неналежне виконання позичальником зобов`язання з його повернення. З урахуванням часткового погашення та зарахування виплаченої гарантом суми залишок простроченої заборгованості за основним боргом становить 1 835 980 грн 33 коп. і підтверджується банківською випискою за рахунком обліку простроченої заборгованості. Відповідачами не спростовано факт заборгованості перед Позивачем та сума заборгованості. За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 835 980 грн 33 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 8 614 грн 35 коп. суд зазначає, що проценти нараховані банком відповідно до пунктів 3.5.1, 3.16.1 Договору кредитної лінії у розмірі базової процентної ставки на основну суму боргу. З розрахунку позивача та виписки за рахунком обліку нарахованих процентів вбачається, що з урахуванням усіх здійснених та врахованих платежів залишок несплачених прострочених процентів за користування кредитом становить 8 614 грн 35 коп. Розрахунок процентів відповідачами не спростований. За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 8 614 грн 35 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 7 888 грн 00 коп. суд зазначає, що заявлена до стягнення комісія є комісійною винагородою за здійснення банком операції з управління за кредитом, що пов`язана з отриманням Гарантії, передбаченою пунктом 2.7 Додаткового договору № 1 від 01.07.2021. Згідно з умовами зазначеного пункту сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,1 % річних від діючого ліміту кредитування, помноженого на ставку індивідуальної гарантії, станом на останній банківський день кожного місяця протягом строку включення кредитної операції до Портфеля кредитів, що розраховується щомісячно за методом 30/360, та сплачується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Із розрахунку позивача та виписки за рахунком обліку комісії вбачається, що прострочена (несплачена) комісійна винагорода нараховувалася щомісячно в розмірі 232 грн 00 коп. наростаючим підсумком починаючи з 16.08.2022, а її загальний заявлений до стягнення розмір становить 7 888 грн 00 коп. станом на 30.04.2025.

Комісійна винагорода за здійснення операції з управління за кредитом за своєю правовою природою є платою за послугу банку, пов`язану з управлінням кредитною операцією, тобто платою за правомірну поведінку сторін у межах регулятивних правовідносин. Про регулятивний характер цього платежу свідчить і структура договору: умова про комісійну винагороду розміщена в розділі 3 «Умови кредитування» Договору кредитної лінії та в Додатковому договорі № 1, які регулюють правомірну поведінку сторін, тоді як відповідальність позичальника врегульована самостійним розділом 6 «Відповідальність Сторін», у якому ця комісійна винагорода не згадується. Пункт 6.5 Договору вичерпно визначає, які саме платежі підлягають нарахуванню за період прострочення повернення основної суми боргу, а саме проценти річних, розраховані за формулою, наведеною у підпункті 3.5.1 Договору; комісійна винагорода в цьому переліку відсутня.

Додатково суд враховує, що пунктом 2.5 Додаткового договору № 1 від 01.07.2021 сторони погодили, що зобов`язання банку надати кредит (транш) припиняється з моменту виникнення заборгованості за кредитним договором зі сплати основної суми боргу та/або процентів, та/або комісійних винагород, строк сплати яких перевищує 30 календарних днів поспіль. Зазначене підтверджує, що сторони договору пов`язували нарахування комісійної винагороди з належним виконанням позичальником грошових зобов`язань у межах строку кредитування, а не лише зі строком дії договору.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему, дійшла висновку, що користування кредитом - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зі спливом строку кредитування кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування і не повинен сплачувати за нього; очікування кредитодавця щодо отримання плати поза межами строку, на який надається кредит, виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін і не можуть вважатися легітимними.

Хоча наведені висновки сформульовані стосовно відсотків за користування кредитом, вони ґрунтуються на загальному підході до розмежування регулятивних та охоронних правовідносин у кредитних зобов`язаннях, а тому підлягають застосуванню і до інших договірних платежів регулятивного характеру, до яких належить комісійна винагорода за здійснення операції з управління за кредитом.

Пунктом 8.6 Договору передбачено, що він діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Суд зазначає, що строк дії договору та строк кредитування є різними правовими категоріями. Строк дії договору визначає період існування договірного зв`язку між сторонами, тоді як строк кредитування визначає часові межі, в яких позичальнику надається можливість правомірно не повертати отримані кошти і в яких, відповідно, можуть нараховуватися платежі регулятивного характеру. Пунктом 3.2 Договору остаточний термін повернення кредиту встановлено не пізніше 30 червня 2024 року. Отже, комісійна винагорода за здійснення операції з управління за кредитом може бути нарахована лише в межах цього строку.

За розрахунком позивача останнє нарахування комісійної винагороди в межах строку кредитування здійснено 18.06.2024, а розмір нарахованої та несплаченої комісійної винагороди станом на цю дату становив 5 336 грн 00 коп. Нарахування комісійної винагороди починаючи з 02.07.2024, тобто після спливу визначеного пунктом 3.2 Договору строку кредитування, на загальну суму 2 552 грн 00 коп. є безпідставним.

Як було встановлено судом, з метою забезпечення належного виконання ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» зобов`язань за Договором кредитної лінії між АТ «Ощадбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки від 01.07.2021 № 427_018/31, а також між АТ «Ощадбанк» (кредитор), ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки від 01.07.2021 № 427_018/32, за змістом пункту 2.1 яких поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання за кредитним договором, у тому числі того, що виникне у майбутньому.

Пунктом 2.2 договорів поруки встановлено, що поручителі відповідають перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і ТОВ «АЙДАР МИЛАМ», в порядку, визначеному Договором кредитної лінії, у тому числі, але не виключно у разі: повного чи часткового невиконання ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» зобов`язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, і в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором; не відшкодування завданих кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов кредитного договору.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» зобов`язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника та поручителів щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручителі та ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» з моменту порушення ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пп. 3.2.2. договорів поруки).

Підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 Договорів поруки 1 та 2 встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника та поручителів спільно, так і від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.

З метою реалізації, відповідно до умов Договору кредитної лінії, права вимоги до Поручителя, кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) Поручителям вимогу. Ненаправлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимоги у поручителя виконання зобов`язання відповідно до умов цього договору та законодавства. (пункт 3.2.4 Договору поруки).

Також позивачем направлено повідомлення про перехід прав кредитора №55/5.3-02/36884/2026 від 13.03.2026 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 направлено повідомлення №55/5.3-02/36315/2026 від 13.03.2026 за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже солідарний обов`язок відповідачів-2 та 3 щодо сплати основної заборгованості, відсотків та комісійної винагороди є безумовним і не залежить від направлення кредитором відповідної вимоги поручителю.

Частиною 1 ст.543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач-2 відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки, на його думку, щодо основного боржника - ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» - підлягає застосуванню мораторій, який зупиняє примусове стягнення за основним зобов`язанням, відсутні й підстави для примусового стягнення з поручителів, відповідальність яких є похідною від обсягу відповідальності боржника.

Також, з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, вказав про наявність форс мажорних обставин. Зазначив, що окупація призвела до неможливості ТОВ «АЙДАР МИЛАМ» провадити господарську діяльність, розпоряджатися майном, переданим в іпотеку, та виконувати кредитні зобов`язання.

Суд зазначає, що у додатках до відповіді на відзив позивачем надана відповідь про відмову у застосуванні мораторію, яка надіслана поштою директору відпоідвача-1 ОСОБА_1 що є поштою адресанта у листі до банку про застосування мораторію, а також на електронну адресу відповідача-1 - ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно з п.23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України Кредитор на підставі отриманої заяви та доданих до неї документів протягом 20 робочих днів з дня їх отримання приймає рішення про застосування мораторію або відмову у застосуванні мораторію.

Кредитор надсилає рішення, передбачене абзацом першим цього пункту, у письмовій або електронній формі на юридичну або електронну адресу позичальника, зазначену в договорі кредиту (позики), негайно у день прийняття такого рішення.

У разі неподання позичальником документів, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві, або надання недостовірної інформації кредитор має право відмовити позичальнику у застосуванні мораторію.

Отже у даному випадку відсутні підстави для автоматичного застосування мораторію у зв`язку з наявністю відмови банку. Суд також звертає увагу сторін, що не досліджує дану відмову на відповідність законодавству у цьому провадженні, оскільки це не є предметом розгляду у даній справі.

Суд вважає за необхідне додатково підкреслити, що заперечення Відповідача-2 про неможливість примусового стягнення заборгованості з поручителів у зв`язку з наявністю (на його думку) підстав для мораторію щодо основного боржника ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права. За змістом статей 543, 553, 554 ЦК України солідарний обов`язок поручителя та боржника передбачає самостійну відповідальність кожного з них перед кредитором у повному обсязі.

? Мораторій як спеціальний пільговий правовий режим, передбачений пунктами 23- 29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, є інструментом персонального захисту конкретного суб`єкта господарювання (боржника) та має особистісний характер. Застосування або потенційна наявність підстав для застосування мораторію щодо основного боржника не припиняє самого матеріально-правового зобов`язання та не змінює його обсягу, а відтак, не позбавляє кредитора права вимагати виконання цього зобов`язання від солідарних поручителів, які взяли на себе безумовний обов`язок відповідати за боржника у повному обсязі.

Щодо форс-мажорних обставин, суд зазначає, що згідно зі ст. 617 ЦК України Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Однак відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно невиконання відповідачем спірного договору.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його від відповідальності за договором, суд відхиляє з огляду на наступне.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання. До того ж відповідачем не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ним зобов`язань за спірним договором.

Отже, сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.

До того ж наявність форс-мажорних обставин є підставою для уникнення відповідальності за договором, однак позивачем заявлено до стягнення тільки основну заборгованість, відсотки та комісію.

Суд також зауважує, що приписами пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування споживачі та суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України (сплати неустойки, штрафу, пені та інших санкцій за прострочення виконання).

? Проте наведена норма не скасовує регулятивних зобов`язань боржника зі сплати базових боргових платежів. Заявлені позивачем до стягнення проценти за користування кредитом та комісійна винагорода за управління кредитом (у межах строку кредитування) за своєю правовою природою є платою за користування залученими грошовими коштами та наданими банківськими послугами, тобто є еквівалентом правомірної поведінки сторін, а не заходами цивільно-правової відповідальності. Тому дія воєнного стану та посилання на загальні складнощі господарювання не звільняють відповідачів від обов`язку з повернення основної суми боргу та сплати нарахованої плати за користування кредитом

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В даному випадку обов`язок доказування заявленої до стягнення суми комісії покладається на позивача.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення комісійної винагороди за здійснення операції з управління за кредитом підлягають частковому задоволенню - у розмірі 5 336 грн 00 коп. В задоволенні позовних вимог у частині стягнення комісійної винагороди в розмірі 2 552 грн 00 коп., нарахованої за період після спливу визначеного пунктом 3.2 Договору строку кредитування, належить відмовити.

Отже, за результатами розгляду справи позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість за Договором кредитної лінії № 427_018 від 01.07.2021 у сумі 1 849 930 грн 68 коп., а саме: 1 835 980 грн 33 коп. - заборгованість за основним боргом (кредитом), 8614 грн 35 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом та 5 336 грн 00 коп. - заборгованість за комісійною винагородою. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення комісійної винагороди в розмірі 2 552 грн 00 коп. належить відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232- 233, 236- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДАР МИЛАМ» (Україна, 93500, Луганська обл., Новоайдарський р-н, селище міського типу Новоайдар, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКИЙ ШЛЯХ, будинок 64 А, ідентифікаційний код 39496064), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Новоайдарським РС УДМС України в Луганській області, адреса реєстрації - АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області, адреса реєстрації - АДРЕСА_4 , РНКОПП НОМЕР_4 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (Україна, 01001, місто Київ, вул.Госпітальна, будинок 12Г, ідентифікаційний код 09304612, реквізити рахунку позивача: № НОМЕР_5 , МФО: 304665, код отримувача: 09304612) прострочену заборгованість у сумі у сумі 1 849 930 грн 68 коп., з яких: 1 835 980 грн 33 коп. - заборгованість за основним боргом (кредитом), 8 614 грн 35 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 5 336 грн 00 коп. - заборгованість за комісійною винагородою.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДАР МИЛАМ» (Україна, 93500, Луганська обл., Новоайдарський р-н, селище міського типу Новоайдар, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКИЙ ШЛЯХ, будинок 64 А, ідентифікаційний код 39496064) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (Україна, 01001, місто Київ, вул.Госпітальна, будинок 12Г, ідентифікаційний код 09304612, реквізити рахунку позивача: № НОМЕР_5 , МФО: 304665, код отримувача: 09304612) судовий збір у сумі 7 399 грн 72 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1 , виданий Новоайдарським РС УДМС України в Луганській області, адреса реєстрації - АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (Україна, 01001, місто Київ, вул.Госпітальна, будинок 12Г, ідентифікаційний код 09304612, реквізити рахунку позивача: № НОМЕР_5 , МФО: 304665, код отримувача: 09304612) судовий збір у сумі 7 399 грн 72 коп.

6. Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області, адреса реєстрації - АДРЕСА_4 , РНКОПП НОМЕР_4 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (Україна, 01001, місто Київ, вул.Госпітальна, будинок 12Г, ідентифікаційний код 09304612, реквізити рахунку позивача: № НОМЕР_5 , МФО: 304665, код отримувача: 09304612) судовий збір у сумі 7 399 грн 72 коп.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Оприлюднити на офіційному вебпорталі судової влади України оголошення (повідомлення) про ухвалення рішення у справі №913/72/26, текст якого додається.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2026.

Суддя Злепко Н.І.