Решение № 138782842, 05.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026м. ДніпроСправа № 904/3088/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна", м. Київ

до Повного товариства "Аякс", м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область

про стягнення 3 167 506,85 грн., -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Григорчук М.І.

Представники сторін:

від позивача: Козачок І.П., адвокат, ордер АІ №2207250 від 18.05.2026

від відповідача: Лейко А.О., керівник, виписка з ЄДР

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Повного товариства "Аякс" на свою користь грошові кошти в загальному розмірі 3 167 506,85 грн, з яких: 2 000 000,00 грн., заборгованість за поставлений товар, 327 178,08 грн пені, 279 232,88 грн процентів річних, 161 095,89 грн процентів за користування товарним кредитом, 400 000,00 грн штрафу.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позивач зазначає, що попередній розмір витрати на правничу допомогу складає 15 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору поставки MD_25525948/2025 від 08.01.2025, в частині обов`язку оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.06.2026.

01.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

12.06.2026 від Повного товариства "Аякс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання в якому просили суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" надіслати на адресу Повного товариства "Аякс" копії позовної заяви та додатків до позовної заяви у справі № 904/3088/26, відкласти підготовче засідання у справі № 904/3088/26, призначене на 16 червня 2026 року о 12.00 год., на іншу дату.

У судове засідання, яке відбулося 16.06.2026 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

У судове засідання, яке відбулося 16.06.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання Повного товариства "АЯКС" про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА Україна" надіслати на адресу Повного товариства "Аякс" копії позовної заяви та додатків до позовної заяви у справі № 904/3088/26, оскільки станом на дату подання позовної заяви у Повного товариства "Аякс" був відсутній електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", отже у позивача був відсутній обов`язок направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками до неї.

18.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

13.07.2026 від Повного товариства "Аякс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву в якому просив суд поновити строк на подачу цього відзиву на позовну заяву, приймаючі до уваги, що він пропущений з поважної причини, а саме, внаслідок того, що Електронний кабінет у Електронному суді, було зареєстровано Повного товариства "АЯКС" вже після відкриття провадження у справі № 904/3088/26, а саме, 08 червня 2026 року, о 15:27 год. Зменшити розмір нарахованих за договором поставки № MD_25525948/2025 від 08.01.2025 року: пені, процентів річних, процентів за користування товарним кредитом, штрафу на 70 % від нарахованих позивачем.

13.07.2026 від Повного товариства "Аякс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про призначення судової-економічної експертизи.

У судове засідання 22.07.2026 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

У судовому засіданні 22.07.2026 представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про призначення експертизи, посилаючись на те, що розрахунки у справі є базовими математичними розрахунками і не потребують залучення експертів. Також представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов, посилаючись на те, що обов`язок щодо створення електронного кабінету виник давно, після створення електронного кабінету відповідач подав відзив майже через місяць після його створення.

У судовому засіданні 22.07.2026 судом протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи як такого, що є необґрунтованим, задоволено клопотання про поновлення строку про подання відзиву та повідомлено що розгляд справи буде здійснюватись з урахуванням поданого відзиву на позов.

Представник позивача повідомив, що не має наміру подавати відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в засіданні на 29.07.2026.

23.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

23.07.2026 від Повного товариства "Аякс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

23.07.2026 від Повного товариства "Аякс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про зменшення суми позову, в якому повідомив про зменшення суму позову на загальну суму 1 181 252,00 грн. у зв`язку з частковою оплатою заборгованості згідно платіжних інструкцій № 146 від 22.07.2026 на суму 601 652,00 грн. та № 149 від 23.07.2026 на суму 579 600,00 грн.

27.07.2026 від Повного товариства "Аякс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про звільнення від стягнення пені, штрафних санкцій та процентів, в якому просить відмовити у стягненні пені згідно п.6.2, штрафних санкцій згідно п.6.4 та процентів відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України по договору поставки _25525948/2025 від 08 січня 2025 року. Врахувати обставини, пов`язані з дією воєнного стану, посушливими погодними умовами, під час вирішення спору.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.07.2026, представник позивача підтвердив отримання коштів у сумі 1 181 252,00 грн.

У судовому засіданні 29.07.2026 оголошувалась перерва до 05.08.2026.

29.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

29.07.2026 від Повного товариства "Аякс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити (з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем), представник відповідача вказав про наявність обставин, що зумовили прострочення виконання зобов`язання, повідомив, що має можливість сплатити заборгованість до жовтня 2026 року, просив відмовити у стягненні пені, процентів річних та штрафу.

У судовому засіданні 05.08.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

08.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (постачальник) та Повним товариством "Аякс" (покупець) був укладений договір поставки №MD_25525948/2025, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити покупцю хімічну продукцію в тому числі, але не виключно мінеральні добрива (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за договором, зазначаються в Додатках/Специфікаціях, які є його невід`ємною частиною (пункт 1.2 договору).

Приписами пункту 1.3 встановлено, що остаточна кількість поставленого товару визначається сторонами на підставі супровідних документів на товар. Допускається поставка товару в межах +/- 7% від обумовленої у Додатку/Специфікації кількості товару в залежності від фактично завантаженого у транспортні засоби на складі постачальника.

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США), зазначається у Додатках/Специфікаціях до цього договору.

Ціна та загальна вартість товару в національній валюті зазначена в рахунку/специфікації є попередньою та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.3 договору загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається Додатками/Специфікаціями та видатковими накладними, з врахуванням розділу 3 договору. У випадку розбіжності даних у Додатках/Специфікаціях та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.

У пункті 3.1 договору вказано, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та Додатками/Специфікаціями до нього. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

У пункті 3.2 договору сторони погодили, що визначення остаточної ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів (надалі "курсу Міжбанку") у день, що передує даті оплаті товару. Для визначення курсу Міжбанку сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті https://kurs.com.ua, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені у Додатках до цього договору.

Згідно з пунктом 3.2.1 договору, попередня ціна товару в гривнях, яка вказується в рахунку на оплату товару, визначається відповідно до положень пункту 3.6.1 договору, виходячи із курсу Міжбанку у робочий день, що передує даті виставлення відповідного рахунку на оплату товару.

Оплата товару, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з урахуванням умов пунктів 3.1 та 3.2 договору. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування здійснюється постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого у робочий день, що передує дню фактичного надходження грошових коштів на банківських рахунок постачальника.

Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати, здійснюється покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2.1, 3.6.2-3.6.4 цього договору (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору, оформлення видаткових накладних на товар здійснюється за цінами, зазначеними в рахунку на оплату.

Згідно з пунктом 3.6.4 договору в разі порушення покупцем строків оплати товару, зазначених в Специфікації, та не оплати товару до моменту пред`явлення постачальником позову про стягнення заборгованості з покупця, для визначення різниці в ціні товару в еквіваленті відповідної валюти, та гривневого еквіваленту відповідної різниці в ціні використовується курс Міжбанку на дату, що передує даті пред`явлення позову.

У пункті 3.9 договору сторони погодили, що здійснюючи оплату товару, покупець зобов`язаний зазначити у платіжному дорученні, за яким саме Додатком (Специфікацією) та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов`язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд.

Відповідно до пункту 3.13 договору, у разі порушення покупцем зобов`язань з оплати отриманого товару на строк більше 15 (п`ятнадцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог статті 536 та частини п`ятої статті 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 15% (п`ятнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

Пунктом 5.1 договору визначено, що умови та строки поставки товару зазначаються у Додатках/Специфікаціях до цього договору.

Згідно з пунктом 5.4 договору, товар вважається прийнятим покупцем за якістю та кількістю на підставі та з дати, вказаної у відповідній видатковій накладній, підписаній уповноваженим представником покупця.

Згідно з пунктом 6.2 договору, крім відповідальності, встановленої пунктом 6.1 цього договору, покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

У разі порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості несвоєчасно оплаченого товару (пункт 6.3 договору).

Приписами пункту 6.8 договору встановлено, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочить оплату товару, то на прострочену суму покупець оплачує постачальнику 26 (двадцять шість) процентів річних від простроченої суми коштів.

Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін (у разі їх використання сторонами в своїй діяльності) та діє до 31.12.2025, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яка мало місце під час дії цього договору (пункт 9.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками за допомогою електронної системи документообігу без зауважень та заперечень до нього.

20.01.2025 між сторонами підписано Додаток/Специфікацію від 20.01.2025 до договору поставки MD_25525948/2025 від 08.01.2025 (рахунок 210 від 20.01.2025 року).

За умовами вказаної специфікації постачальник зобов`язується здійснити поставку товару на загальну вартість 1 013 985,00 грн з ПДВ в термін до 19.02.2025.

Порядок оплати визначено наступний: 100 % від вартості Товару до 30.10.2025 (включно).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" здійснено поставку Повному товариству "Аякс" товару на загальну суму 1 013 985,00 грн з ПДВ згідно видаткових накладних: № 163 від 21.01.2025 та № 274 від 22.01.2025.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату товару за вказаною Специфікацією на суму 412 333,00 грн., заборгованість за вказаною специфікацією складає 601 652,00 грн.

20.01.2025 між сторонами підписано Додаток/Специфікацію від 20.01.2025 до договору поставки MD_25525948/2025 від 08.01.2025 (рахунок 209 від 20.01.2025 року).

За умовами вказаної специфікації постачальник зобов`язується здійснити поставку товару на загальну вартість 244 944,00 грн з ПДВ в термін до 19.02.2025.

Порядок оплати визначено наступний: 100 % від вартості Товару до 30.10.2025 (включно).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" здійснено поставку Повному товариству "Аякс" товару на загальну суму 244 944,00 грн з ПДВ згідно видаткової накладної № 162 від 21.01.2025.

Позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату товару за вказаною Специфікацією, заборгованість за вказаною специфікацією складає 244 944,00 грн.

13.03.2025 між сторонами підписано Додаток/Специфікацію від 13.03.2025 до договору поставки MD_25525948/2025 від 08.01.2025 (рахунок 1631 від 13.03.2025 року).

За умовами вказаної специфікації постачальник зобов`язується здійснити поставку товару на загальну вартість 579 600,00 грн з ПДВ в термін до 12.04.2025.

Порядок оплати визначено наступний: 100 % від вартості Товару до 30.10.2025 (включно).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" здійснено поставку Повному товариству "Аякс" товару на загальну суму 579 600,00 грн з ПДВ згідно видаткової накладної № 1390 від 13.03.2025.

Позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату товару за вказаною Специфікацією, заборгованість за вказаною специфікацією складає 579 600,00 грн.

22.01.2025 між сторонами підписано Додаток/Специфікацію від 22.01.2025 до договору поставки MD_25525948/2025 від 08.01.2025 (рахунок 138 від 22.01.2025 року).

За умовами вказаної специфікації постачальник зобов`язується здійснити поставку товару на загальну вартість 573 804,00 грн з ПДВ в термін до 21.02.2025.

Порядок оплати визначено наступний: 100 % від вартості Товару до 30.10.2025 (включно).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" здійснено поставку Повному товариству "Аякс" товару на загальну суму 573 804,00 грн з ПДВ згідно видаткової накладної № 208 від 23.01.2025.

Позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату товару за вказаною Специфікацією, заборгованість за вказаною специфікацією складає 573 804,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" зверталось до Повного товариства "Аякс" із вимогою (вих 1/05/02 від 05.02.2026), в якій просило виконати умови договору та сплатити вартість поставленого товару й штрафні санкції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" посилається на неналежне виконання Повним товариством "Аякс" зобов`язань за договором поставки №MD_25525948/2025 від 08.01.2025 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 2 000 000,00 грн., заборгованість за поставлений товар, 327 178,08 грн пені, 279 232,88 грн процентів річних, 161 095,89 грн процентів за користування товарним кредитом, 400 000,00 грн штрафу.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки №MD_25525948/2025 від 08.01.2025, Додатків/ Специфікацій від 20.01.2025, від 22.01.2025, від 13.03.2025, факт поставки товару, строк оплати товару, строк дії договору, наявність/відсутність прострочення оплати товару, наявність/відсутність форс-мажорних обставин, наявність/відсутність підстав для нарахування пені, штрафу, наявність / відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача 2 000 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки №MD_25525948/2025 від 08.01.2025, Додатків/ Специфікацій від 20.01.2025, від 22.01.2025, від 13.03.2025.

Умовами Додатків/Специфікацій від 20.01.2025, від 22.01.2025, від 13.03.2025 передбачено порядок оплати: 100 % від вартості Товару до 30.10.2025 (включно).

З урахуванням умов договору та Додатків/специфікацій строк оплати за поставлений твар є таким, що настав 30.10.2025 (включно).

23.07.2026 від Повного товариства "Аякс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про зменшення суми позову, в якому повідомив про зменшення суму позову на загальну суму 1 181 252,00 грн. у зв`язку з частковою оплатою заборгованості згідно платіжних інструкцій № 146 від 22.07.2026 на суму 601 652,00 грн. та № 149 від 23.07.2026 на суму 579 600,00 грн.

Представник позивача підтвердив отримання коштів у сумі 1 181 252,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

У даній справі предметом заявленого позову, зокрема, є стягнення з відповідача 2 000 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки №MD_25525948/2025 від 08.01.2025, Додатків/ Специфікацій від 20.01.2025, від 22.01.2025, від 13.03.2025.

Із поданої відповідачем платіжної інструкції № 146 від 22.07.2026 на суму 601 652,00грн. оплата здійснена по рахунку на оплату № 210 від 20 січня 2025р.; згідно платіжної інструкції № 149 від 23.07.2026 на суму 579 600,00 грн. оплата здійснена по рахунку на оплату № 1631 від 13 березня 2025.

За таких обставин, у зв`язку із сплатою відповідачем позивачу заборгованості у сумі 1 181 252,00 грн. провадження у даній справі підлягає закриттю в цій частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів сплати заборгованості у розмірі 818 748,00 грн. відповідач до суду не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування цих вимог, не спростував.

За таких обставин є правомірною та підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 818 748,00 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки №MD_25525948/2025 від 08.01.2025, Додатків/ Специфікацій від 20.01.2025, від 22.01.2025, від 13.03.2025.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до приписів статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.13 договору, у разі порушення покупцем зобов`язань з оплати отриманого товару на строк більше 15 (п`ятнадцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог статті 536 та частини п`ятої статті 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 15% (п`ятнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 161 095,89 грн. процентів за користування кредитом за період з 31.10.2025 по 04.02.2026.

Господарський суд зазначає, що проценти річних, про які йдеться у статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 вказаного Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми. Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №908/24/18, від 18.12.2018 у справі № 908/639/18.

Так, відсотки за користування товарним кредитом, які визначені сторонами у пункті 3.13 договору поставки, за своєю правовою природою є процентами за користування чужими грошовими коштами і стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов`язань, ані штрафною санкцією.

Таким чином, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 161 095,89 грн. процентів за користування кредитом за період з 31.10.2025 по 04.02.2026.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 6.2 договору, крім відповідальності, встановленої пунктом 6.1 цього договору, покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

У разі порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості несвоєчасно оплаченого товару (пункт 6.3 договору).

Приписами пункту 6.8 договору встановлено, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочить оплату товару, то на прострочену суму покупець оплачує постачальнику 26 (двадцять шість) процентів річних від простроченої суми коштів.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 327 178,08 грн. пені та 279 232,88 грн. процентів річних за період з 31.10.2025 по 04.02.2026 та 400 000,00 грн. штрафу.

В випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Враховуючи положення закону, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо одночасного стягнення пені та штрафу.

Повне товариство "Аякс" у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір нарахованих за договором поставки № MD_25525948/2025 від 08.01.2025 року: пені, процентів річних, процентів за користування товарним кредитом, штрафу на 70 % від нарахованих позивачем.

Також, Повне товариство "Аякс" подало до суду клопотання про звільнення від стягнення пені, штрафних санкцій та процентів, в якому просить відмовити у стягненні пені згідно п.6.2, штрафних санкцій згідно п.6.4 та процентів відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України по договору поставки _25525948/2025 від 08 січня 2025 року. Врахувати обставини, пов`язані з дією воєнного стану, посушливими погодними умовами, під час вирішення спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" заперечував проти зменшення штрафних санкцій та проти звільнення від сплати штрафних санкцій, посилаючись на зміну відповідачем своєї позиції щодо позовних вимог, ненаданням належних доказів в обґрунтування заявлених клопотань.

Відповідно до пункту 8.8.2 договору Сторона, яка зазнала дії форс-мажору та внаслідок цього не в змозі виконати зобов`язання за Договором, повинна негайно звернутися до компетентних органів для фіксації таких обставин, а також не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту настання та припинення таких обставин письмово та обґрунтовано сповістити про це іншу Сторону. Несвоєчасне повідомлення про форс-мажор та/або ненадання підтвердження форс-мажору позбавляє Сторону права посилатися на нього як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань за Договором.

Сторони домовились, що підтвердженням форс-мажору є документ (сертифікат), виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання та тривалість форс-мажору (пункт 8.8.3 договору).

Строк виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором продовжується на строк дії форс-мажору. Якщо період дії форс-мажору перевищує 1 (один) місяць або у paзi відсутності підтвердження настання та тривалості форс-мажору понад 1 (місяць) з дати повідомлення про початок форс-мажору від Сторони, яка зазнала дії форс-мажору, така Сторона має право розірвати Договір шляхом надсилання письмового повідомлення іншої Сторони. Договір важаться роз!рваним з дати отримання такого повідомлення (пункт 8.8.4 договору).

За приписами пункту 8.8.5 договору дія форс-мажорних обставин не поширюється на виконання сторонами взятих на себе грошових зобов`язань з оплати отриманого товару або сплати штрафних санкцій, крім випадків, коли форс-мажорні обставини призвели до

зупинення або затримки в роботі банківської системи України та до зупинення затримки безготівкових розрахунків між суб`єктами господарювання.

Доказів виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії, а також повідомлення іншої сторони в порядку, встановленому умовами договору, відповідач до суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що учасник господарського зобов`язання може бути звільнений від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем щодо оплати товару.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати поставленого товару.

Щодо зменшення штрафних санкцій господарський суд вказує таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дотримуючись балансу інтересів сторін, враховуючи здійснення часткової оплати боргу, враховуючи обставини, що зумовили прострочення здійснення оплати за отриманий товар (посушливі умови призвели до зменшення врожаю та неможливості здійснити своєчасну оплату за договором), дійшов до висновку про наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 25% та стягнення пені у розмірі 261 742,46 грн., та штрафу у розмірі 320 000,00 грн.

Суд зазначає про неможливість подальшого зменшення розміру пені та штрафу. Порушення вимог договору щодо своєчасної оплати товару мало місце. Укладаючи договір сторони передбачили розмір штрафних санкцій та наявність обставин, за настання яких постачальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, а за яких ні. За таких обставин подальше зменшення пені та штрафу може привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 840 819,23 грн. (818 748,00 грн. заборгованості за поставлений товар + 261 742,46 грн. пені + 279 232,88 грн процентів річних + 161 095,89 грн процентів за користування товарним кредитом + 320 000,00 грн. штрафу).

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 1 181 252,00 грн. підлягає закриттю в цій частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, судовий збір у сумі 14 175,02 грн. (пропорційно частині позовних вимог, провадження у яких підлягає закриттю) підлягає поверненню особі, яка сплатила (Товариству з обмеженою відповідальністю "Адама Україна") з Державного бюджету України.

Враховуючи, що на час ухвалення рішення про закриття провадження у справі в частині стягнення 1 181 252,00 грн. відсутня заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (особи, яка сплатила судовий збір за подання позову) про повернення судового збору із Державного бюджету України, питання про повернення сплаченого судового збору за подання позовної заяви під час закриття провадження у справі не вирішується.

Водночас, господарський суд зауважує, що особа, яка сплатила судовий збір не позбавлена права звернутися із відповідним клопотанням після прийняття рішення у справі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині стягнення з Повного товариства "Аякс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" 1 181 252,00 грн. заборгованості.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" до Повного товариства "Аякс" про стягнення 1 986 254,85 грн задовольнити частково.

Стягнути з Повного товариства "Аякс" (51600, Дніпропетровська область, Кам`янський район, місто Верхньодніпровськ, вул. Шкільна, будинок 2, квартира 15; код ЄДРПОУ 25525948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс №4А/41; код ЄДРПОУ 36138418) 818 748,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 261 742,46 грн. пені, 279 232,88 грн процентів річних, 161 095,89 грн процентів за користування товарним кредитом, 320 000,00 грн. штрафу, 23 835,06 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.08.2026

Суддя Ю.А. Бажанова