Решение № 138779259, 08.07.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1552/26

Провадження № 2/589/2102/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Прачук О.В.,

з участю секретаря судового засідання Носовської В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шостка у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1

- про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 06.07.2025-100001887 від 06 липня 2025 року в розмірі 53 833 грн 36 коп. та сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 липня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 06.07.2025-100001887, підписаний одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 17 000 грн на умовах строковості, поворотності та платності, строком на 140 днів. Надалі в межах зазначеного кредитного договору сторонами укладалися додаткові договори, якими збільшувався розмір кредитних коштів, а саме: 12 серпня 2025 року - на 4 000 грн, 19 серпня 2025 року - на 2 800 грн, 31 серпня 2025 року - на 3 100 грн.

Однак відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, розмір якої, за розрахунком позивача, становить 53 822 грн 36 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 21 962 грн 68 коп., заборгованість за відсотками - 18 420 грн 68 коп., неустойка - 13 450 грн. Наявність заборгованості та невиконання відповідачем договірних зобов`язань стали підставою для звернення ТОВ «Споживчий центр» до суду із цим позовом.

03 червня 2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає наявність заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 21 962 грн 68 коп. Водночас зазначає, що є військовослужбовцем та проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10 жовтня 2018 року та станом на час подання відзиву продовжує проходження військової служби. Посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», представник відповідача зазначає про наявність правових підстав для застосування передбачених законодавством гарантій щодо військовослужбовців, у зв`язку з чим заперечує проти стягнення нарахованих за кредитним договором відсотків та неустойки. Крім того просить стягнути з позивача витрати, понесені відповідачем, на правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

06 липня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06.07.2025-100001887.

Згідно до заявки кредитного договору 06 липня 2025 року ОСОБА_1 надано кредит в сумі 17 000 грн строком на 140 днів з дати його надання, дата повернення 22 листопада 2025 року, процентна ставка - фіксована незмінна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 17 000 грн підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», зі змісту якого вбачається, що 06 липня 2025 року зазначені кредитні кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача.

12 серпня 2025 року за ініціативою ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр» укладено додаткову угоду до кредитного договору № 06.07.2025-100001887 відповідно до якої збільшено суму кредиту до 21 000 грн.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4 000 грн підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», зі змісту якого вбачається, що 12 серпня 2025 року зазначені кредитні кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача.

19 серпня 2025 року за ініціативою ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр» укладено додаткову угоду до кредитного договору № 06.07.2025-100001887 відповідно до якої збільшено суму кредиту до 23 800 грн.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 2 800 грн підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», зі змісту якого вбачається, що 19 серпня 2025 року зазначені кредитні кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача.

31 серпня 2025 року за ініціативою ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр» укладено додаткову угоду до кредитного договору № 06.07.2025-100001887 відповідно до якої збільшено суму кредиту до 26 900 грн.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 3 100 грн підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», зі змісту якого вбачається, що 31 серпня 2025 року зазначені кредитні кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача.

Згідно до довідки-розрахунку ТОВ «Споживчий центр» про стан заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 має непогашену заборгованість у загальному розмірі 53 833 грн 36 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту 21 962 грн 68 коп., заборгованість по відсоткам 18 420 грн 68 коп., залишок штрафів 13 450 грн.

Згідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), і відповідно до ст.611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За нормами ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінив докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для задоволення позову частково.

Відповідач не надав суду контррозрахунок заборгованості чи підтверджень сплати ним утвореної заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір № 06.07.2025-100001887 був укладений 06 липня 2025 року відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Акцептувавши пропозицію позивача шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого на свій мобільний телефон, на сайті ТОВ «Споживчий Центр», відповідач уклав кредитний договір у письмовій (електронній) формі. Договір підписаний сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, що є належним способом його підписання та підтверджує волевиявлення сторін на вчинення передбачених ним дій.

На виконання умов зазначеного договору відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 17 000 грн. У подальшому в межах цього ж кредитного договору сторони уклали додаткові договори, якими збільшили розмір кредиту: 12 серпня 2025 року на 4 000 грн, 19 серпня 2025 року на 2 800 грн та 31 серпня 2025 року на 3 100 грн. Відтак загальний розмір кредиту, наданого відповідачу в межах кредитного договору № 06.07.2025-100001887, становив 26 900 грн.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, проте погодився на вказані умови під час ознайомлення та підписання кредитного договору, обов`язкові платежі в рахунок повернення кредитних коштів не здійснював, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 21 962 грн 68 коп., тому суд дійшов висновку що позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у розмірі 18 420 грн 68 коп. та неустойки у розмірі 13 450 грн, нарахованих за кредитним договором № 06.07.2025-100001887 від 06 липня 2025 року, суд дійшов таких висновків.

З долученої до матеріалів справи копії довідки, виданої начальником відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_1 від 06 травня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у зазначеній військовій частині з 10 жовтня 2018 року та станом на дату видачі довідки продовжує її проходження.

З довідки, наданої військовою частиною НОМЕР_1 07 травня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 у визначені в ній окремі періоди часу, які припадають на проміжок з 06 листопада 2024 року по 30 червня 2026 року, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації.

З копії посвідчення ОСОБА_1 , вбачається, що останній має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Відповідно до п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Таким чином на відповідача поширювалися пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом у зазначений період.

Отже вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у розмірі 18 420 грн 68 коп. та неустойки у розмірі 13 450 грн, за кредитним договором № 06.07.2025-100001887 від 06 липня 2025 року, не підлягає задоволенню.

Встановивши такі обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 21 962 грн 68 коп.

Щодо відшкодування судових витрат, заявлених позивачем, то слід зазначити наступне.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно копії платіжної інструкції № СЦ00091309 від 27.03.2026 (а.с.1) позивачем сплачено 2 662 грн 40 коп. судового збору, які підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем пред`явлено позов на загальну суму 53 833 грн 36 коп., і судом такий позов задоволено частково на суму 21 962 грн 68 коп., що складає 40,8 % від ціни позову. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1086 грн 26 коп. (2 662 грн 40 коп. * 40,8 %).

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про стягнення з позивача 4000 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат надано копію договору про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт та квитанцію про оплату послуг адвоката. Дослідивши подані документи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони підтверджують факт надання правничої допомоги та понесення відповідачем витрат у заявленому розмірі, а тому є належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження таких витрат.

При цьому позивачем не надано заперечень з приводу заявленого клопотання.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У цій справі позов задоволено частково, а саме у розмірі 40,8 % заявлених позовних вимог, тоді як у задоволенні 59,2 % позовних вимог відмовлено. Отже, відповідач має право на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу пропорційно тій частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

З огляду на викладене, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 368 грн (4000 грн * 59,2 %).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 06.07.2025 -100001887 від 06 липня 2025 року у розмірі 21 962 грн 68 коп. та суму сплаченого при подачі позову судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1086 грн 26 коп., загалом визначивши до стягнення 23 048 грн 94 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 368 грн.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О.В.Прачук