Решение № 138780263, 19.05.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 754/3287/25

Провадження № 2/589/1177/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Курбанової А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Поронько Ю.О.,

представника позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ,

представника товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»: Васюти К.С. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕРІУС БУМ» за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 53347,50 грн за кредитним договором НОМЕР_2/2 від 05.10.2020р., укладеним між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_2 .

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20.05.2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

03.06.2025 ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про захист прав споживача та визнання договору НОМЕР_2/2 від 05.10.2020р. недійсним, просила в задоволенні первісного позову відмовити повністю. В обгрунтування своїх позовних вимог зазначила, що не подавала заявку на отримання кредиту за вказаним договором, не мала волевиявлення на його оформлення та не отримувала кредитні кошти від ТОВ «ІНФІНАНС», а про наявність оформленого на її ім`я кредиту дізналась лише під час ознайомлення в суді з матеріалами справи. Пояснила, що не володіє банківською платіжною карткою, номер якої зазначено у спірному договорі невідомою особою та на яку перераховані кошти по договору. Відсутні докази, що саме з нею було укладено спірний договір. Крім того, 08.05.2025 року ОСОБА_2 звернулась з заявою про вчинення кримінального правопорушення за ознаками шахрайства.

Ухвалою суду від 09.06.2025р. вказаний зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з чим призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 16.10.2025р. за заявою ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» первісний позов був залишений без розгляду.

Крім того, 16.10.2025р. судом за клопотанням позивача за зустрічним позовом до участі у справі залучено в якості співвідповідача ТОВ «ІНФІНАНС» (після зміни найменування ТОВ «СПЕРІУС БУМ»), а також в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, залучений ОСОБА_3 , на банківський рахунок якого зарахований кредит.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі. Просила визнати кредитний договір недійсним та стягнути з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на правову допомогу.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні проти задоволення позову та стягнення витрат на правову допомогу заперечила повністю.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕРІУС БУМ» в судове засідання повторно не з`явився, про розгляд справи повідомлявся судовими повістками, які відправлялися рекомендованим поштовим відправленням, але до суду повернулися з відміткою «адресат відсутній». Причини неявки суду не повідомив, із заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався, відзив на позов з правовим обґрунтуванням доводів та заперечень не надав.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв, клопотань, пояснень по суті справи щодо позову не надав.

Суд, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом паперової копії електронних документів, долучених до матеріалів справи, ТОВ «ІНФІНАНС» надіслало на ім`я ОСОБА_2 пропозицію укласти договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту НОМЕР_2/2 від 05 жовтня 2020 (оферта) та надання кредиту згідно заявки - анкети №3284233 від 05 жовтня 2020р. /т.с. 1 а.с. 30 зворот-31/. 05 жовтня 2020 року позичальником здійснено акцепт оферти від 05 жовтня 2020 на укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту НОМЕР_2/2 від 05 жовтня 2020 та заявки-анкети №3284233 від 05 жовтня 2020р., згідно з яким позичальник згодний з умовами оферти від 05.10.2020 ТОВ «ІНФІНАНС», умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka Loyal», згодний укласти договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту НОМЕР_2/2 від 05 жовтня 2020, для надання йому кредиту та дає згоду на використання при укладенні цього правочину одноразового ідентифікатора, в якості аналога його власноручного підпису. Основні умови кредиту: розмір кредиту 3000 грн; строк кредитування кредитом 30 днів; строк дії договору 3 роки; відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка 638,75%. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 1575 грн /а.с. 30/.

У заявці-анкеті на отримання кредиту вказані персональні дані ОСОБА_2 , при цьому зазначені реквізити банківської платіжної картки для перерахування коштів № НОМЕР_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 /а.с. 29/.

Згідно зі ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Тобто, електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту, яка здійснюється за допомогою складання документу, який втілюється в електронному документі.

Порядок укладення електронного договору визначає ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час укладення спірного договору), якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію ТОВ «ІНФІНАНС» на номер телефону: НОМЕР_2 , визначений у заявці-анкеті на отримання кредиту, було надіслано одноразовий ідентифікатор «2g3n8g» для підписання спірного договору /а.с. 13/.

Від імені позичальника кредитний договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «2g3n8g». З урахуванням вказаних обставин та положень ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», спірний кредитний договір вчинений у письмовій формі, а тому підстави для визнання його нікчемним відсутні.

Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Разом з тим, позивач заперечує факт належності їй фінансового номера 380957169730, отримання на вказаний номер одноразового ідентифікатора для підписання договору та, відповідно, факт підписання нею договору як позичальником.

Також, позивач звернула увагу на те, що серед персональних даних в анкеті позичальника наведена інша інформація, яка не стосується її. Зокрема, вказана електронна пошта, прізвище, ім`я, по-батькові контактної особи чоловіка - ОСОБА_4 , замість - ОСОБА_4 (підтверджується копією свідоцтва про шлюб / т.с. 1 а. с. 117/). Також, їй не належить банківська платіжна картка, реквізити якої вказані у заявці-анкеті на отримання кредиту, на підтвердження чого надала довідку АТ «Укрсиббанк» від 06.05.2025 р. вих. № 62-4-04128 / т.с. 1 а.с. 116/.

До того ж, позивач 08.05.2025 року поштовим зв`язком направила до Деснянського управління поліції ГУНП в місті Києві заяву про вчинення кримінального правопорушення за ознаками шахрайства, передбачене ч. 1 ст.190 КК України /т.с. 1 а.с. 118-119/. Відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва /а.с. 145-146/ за заявою ОСОБА_2 щодо вчинення відносно неї шахрайства, а саме: невстановлена особа, перебуваючи в невстановленому місці 05.10.2020 шляхом обману оформила кредит на її ім`я та перерахувала кошти на картку НОМЕР_1 на суму 3000 грн, яка не належить ОСОБА_2 , договір на отримання позики вона не оформлювала, внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2025 р./а.с. 175/.

Суд звертає увагу, що в таких правовідносинах саме на кредитодавця покладається обов`язок забезпечення фіксування укладення договорів та проходження ідентифікації позичальників при отриманні кредиту, а тому, саме ТОВ «ІНФІНАНС» мало надати суду достатні докази, які б підтверджували проходження ідентифікації ОСОБА_2 при укладенні договору та отримання нею кредиту.

Крім того, в умовах Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka Loyal» закріплено вимоги ідентифікації та верифікації потенційного позичальника до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів, проведення фінансової операції (п. 3.6). За п. 3.11.1 цих Правил для електронних заявок з отримання фінансового кредиту на банківську платіжну картку є надання товариству такої картки та проходження процедури 3-D Secure. В свою чергу, 3D Secure (3DS) - це протокол безпеки для онлайн-платежів, що додає етап двофакторної аутентифікації, перевіряючи, чи є власник картки ініціатором транзакції. Тому саме кредитодавець має забезпечити розробку та належне функціонування системи, держателем якої він є, ризики укладення кредитного договору від імені позичальника іншою особою, має нести саме позикодавець як суб`єкт підприємницької діяльності, який первинно допустив можливість таких дій.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції на момент укладення спірного договору) електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

З інформації ПрАТ «ВФ Україна» вих. № GD-25-10033/КІ від 15.08.2025 року встановлено, що абонентський номер НОМЕР_2 , на який надсилався одноразовий ідентифікатор для підписання договору, в період часу з 00:00 по 23:59 05.10.2020 року (дата договору) обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ «ВФ Україна», тому визначити абонента, в користуванні якого знаходиться вказаний телефонний номер, немає можливості /а.с. 208/. Крім того, з наданої роздруківки телефонних дзвінків, SMS-повідомлень, відомостей про місцезнаходження мобільного телефону з сім-карткою мобільного номеру НОМЕР_2 вбачається, що вказаний номер телефону використовувався в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області /а.с. 209-210/, в той час як ОСОБА_2 проживає в м.Київ, що підтверджується довідкою від 18.07.2022 № 3003-5001884417 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи / т.с. 1 а.с. 114/, даними з реєстру територіальної громади м. Києва /т.с.1 а.с. 44/.

Також відповідно до інформації АТ «Укрсиббанк», наданої на запит суду (вих. № 31-4-01/07-2903-БТ від 14.08.2025), на ім`я ОСОБА_2 номер телефону НОМЕР_2 в анкетних даних клієнта відсутній, як і відсутній у системах Банку, як контактний чи фінансовий номер телефону клієнта /а.с. 212/.

З наданої інформації АТ «Укрсиббанк» також встановлено, що платіжна картка № НОМЕР_1 , вказана заявці-анкеті на отримання кредиту, на яку ТОВ «ІНФІНАНС» зобов`язалось перерахувати кошти кредиту в сумі 3000 грн, на ім`я ОСОБА_2 не випускалась. Картку № НОМЕР_1 емітовано на ім`я ОСОБА_3 , на яку згідно з випискою за вказаним картковим рахунком за період з 05.10.2020 по 10.10.2020 було зараховано кошти у сумі 3000 грн 05.10.2020 року /а.с.213-216/. Слід зазначити, що адреса реєстрації ОСОБА_3 зазначена в м. Кривий Ріг, що збігається з місцезнаходженням мобільного телефону з сім-карткою мобільного номеру НОМЕР_2 на час укладення спірного договору.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинного на час укладення спірного договору) платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ОСОБА_2 цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ІНФІНАНС», відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваними кредитними договорами, тому наявні достатні праві підстави для судового захисту прав та інтересів останньої, що узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статттею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У постанові від 26 лютого 2024 року в справі №752/6020/21 Верховний Суд зазначив, що за відсутності належних та допустимих доказів того, що оспорюваний правочин укладено саме позивачкою, а не будь-якою іншою особою, та за відсутності її волевиявлення на укладання оспорюваного правочину і належних доказів отримання саме позивачкою вказаних кредитних коштів, враховуючи, що кошти перераховані відповідачем на банківську картку № НОМЕР_1 , яка позивачці не видавалась, та не спростування відповідачем зазначених обставини, наявні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 199/7148/20 (провадження № 61-18880св21), від 03 лютого 2023 року у справі № 757/22453/20 (провадження № 61-11009св22).

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зважає на висновки Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2026 року в справі № 308/22861/23, згідно з якими встановивши, що укладення кредитних коштів та перекази коштів здійснювались не за розпорядженням позивачки та за відсутності її волевиявлення, суди правильно вказали на наявність правових підстав для захисту порушених прав особи.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутнє волевиявлення позивача на укладання оспорюваного правочину, наявні правові підстави для захисту порушених прав ОСОБА_2 та визнання оспорюваного договору недійсним.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

ОСОБА_2 заявлені до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

В свою чергу, 10.10.2025 року представником відповідача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» подані заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Зазначив, що згідно з ч. 5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача. Так, спір виник через те, що невстановлена особа, скориставшись персональними даними ОСОБА_2 , уклала кредитний договір НОМЕР_2/2 від 05.10.2020 року, заборгованість за яким стала підставою для звернення ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до суду з відповідним позовом. Звертає увагу суду, що всі персональні дані, які було використано при укладенні кредитного договору, були в розпорядженні відповідача за первісним позовом, яка в першу чергу несе відповідальність за їх розголошення через власну недбалість. Водночас, матеріалами справи підтверджено, що жодних неправомірних дій як первісним кредитором, так і позивачем за первісним позовом, вчинено не було, а тому витрати на правничу допомогу не можуть бути покладені на позивача за первісним позовом. Разом з тим, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», дізнавшись про факт вчинення шахрайських дій відносно ОСОБА_2 , звернулося до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду. Відтак, вважає, що підстави для відшкодування витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу за рахунок ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відсутні, оскільки такі витрати були понесені не через вину ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а через недбале ставлення ОСОБА_2 до захисту своїх персональних даних. Також вказав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. З огляду на вищезазначене, вважає, що заявлені стороною відповідача витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними та непропорційними до предмета спору, просить відмовити у відшкодуванні таких витрат.

Від ТОВ «СПЕРІУС БУМ» (після зміни назви юридичної особи з ТОВ «ІНФІНАНС») клопотань, заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не надходило.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст.137 ЦПК України).

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу ОСОБА_2 надано: копію договору про надання правничої допомоги від 05 травня 2025 р., укладеного між адвокатом Янєвою Ладою Афанасіївною та ОСОБА_2 , у відповідності до умов якого послуги адвоката підлягають сплаті адвокатським гонораром, розмір якого становить 10000 грн, які сплачуються після підписання цього договору; копію ордеру на надання правничої допомоги; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; детальний опис наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 05 травня 2025 р.; копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №12 від 05 травня 2025 року щодо оплати за послуги згідно з договором про надання правничої допомоги від 05.05.2025 р. на суму 10000 грн / т.с. 1 а.с. 113, 111, 112, 132-133, 134/.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах даної цивільної справи, заявлений розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та значення справи для сторони.

Разом з тим, відповідно до ч.9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій ТОВ «СПЕРІУС БУМ» (первісного кредитора) під час проведення верифікації клієнта, а саме товариством не до кінця проведена ідентифікація особи, з якою укладається договір, а також через необережні дії та недбале ставлення позивача до захисту своїх персональних даних, що сприяло їх незаконному використанню.

За таких обставин, судові витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок співвідповідача ТОВ «СПЕРІУС БУМ» в розмірі 5000 грн на користь позивача, іншу суму відшкодування цих судових витрат в розмірі 5000 грн залишити за позивачем.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ТОВ «СПЕРІУС БУМ» підлягають стягненню на користь держави судові витрати зі сплату судового збору за подання позову, від сплати якого позивача було звільнено згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 83, 100, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Зустрічний позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕРІУС БУМ» за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір від 05 жовтня 2020 року № 0957169730/2, укладений від імені ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕРІУС БУМ» /ідентифікаційний код юридичної особи: 39083990, адреса: вул. Соборності, буд. 12, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50006/ на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн /одна тисяча двісті одинадцять/ грн. 20 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕРІУС БУМ» /ідентифікаційний код юридичної особи: 39083990, адреса: вул. Соборності, буд. 12, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50006/ на користь ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 / витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. 00 коп. / п`ять тисяч грн. 00 коп./.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова