Решение № 138765076, 04.08.2026, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1033/26

Провадження № 2/715/538/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Григорчак Ю.П.

секретар судового засідання Соломян О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТзОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 826842426 від 06.11.2019 року в розмірі 44 015,89 грн., посилаючись на невиконання останнім своїх зобов`язань за кредитним договором. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту № 826842426 від 06.11.2019 року в розмірі 44 015,89 грн. та судові витрати в розмірі 2 662,40 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

В судове засідання представник позивача ТзОВ «ФК «Ейс» не з`явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити і справу розглянути у відсутності їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представниця адвокат Цокало-Зливко Т.М. направила до суду відзив на позовні вимоги, в якому вказала, що позивачем безпідставно здійснювалося нарахування процентів по кредиту після завершення дії кредитного договору, що суперечить чинним нормам законодавства. Позовні вимоги визнаються частково, а саме в сумі 22 608,67 грн., що складається з 16 999,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 5 609,67 грн. заборгованість по відсоткам.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено, що 06 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 826842426, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит на суму 10 000,00 грн.

Згідно п.1.3 кредитного договору № 826842426 кредит надається строком на 30 днів.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору № 826842426 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,55 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3 цього договору.

Згідно додатковї угоди від 06.11.2019 року сторони домовилися збільшити суму кредиту на 3 000,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 24.11.2019 року сторони домовилися збільшити суму кредиту на 2 200,00 грн.

Згідно додатковї угоди від 02.12.2019 року сторони домовилися збільшити суму кредиту на 700,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 08.12.2019 року сторони домовилися продовжити строк дії договору на тридцять днів. Починаючи з 06.12.2019 року, позичальник сплачує за користування кредитом 1,10 відсотків в день від суми кредиту згідно додаткової угоди.

Згідно додатковї угоди від 10.12.2019 року сторони домовилися збільшити суму кредиту на 1 100,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 08.01.2020 року сторони домовилися продовжити строк дії договору на тридцять днів. Починаючи з 05.01.2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,10 відсотків в день від суми кредиту згідно додаткової угоди.

Згідно додаткової угоди від 08.01.2020 року сторони домовилися продовжити строк дії договору на три дні. Починаючи з 04.02.2020 року, позичальник сплачує за користування кредитом 0,99 відсотків в день від суми кредиту згідно додаткової угоди.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимог 74 від 14 лютого 2020 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. На виконання даного договору факторингу, 30 травня 2023 року також був підписаний реєстр прав вимог №9.

Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1

11.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступило право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.

Згідно наданого ТОВ «ФК «Ейс» розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 826842426 становить 58 878,87 грн., з яких: 16 998,89 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 27 017,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 14 862,98 - сума заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином сторони узгодили розмір позик, грошову одиницю, в якій надано позики, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 6, 627 ЦК України).

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 625, 1050 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Тобто, позичальник 1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та 2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти.

Натомість у позичальника виникає зобов`язання 1) повернути грошові кошти у встановлений строк та 2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щоденну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Відповідно до Постанови ВП ВС від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Відповідно до умов кредитного договору №826842426 від 06 листопада 2019 року, передбачено:

1.1. За цим Договором Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 10 000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору.

1.2. Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів.

1.3. Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів.

1.4. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,55 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (далі - «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору.

1.5. З урахуванням положень п.1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 200,75 (двісті нуль цілих сімдесят п`ять сотих) відсотків річних.

1.6. Розрахунок сукупної вартості Кредиту та Термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).

В подальшому між позивачем та відповідачем укладалися додаткові угоди:

- згідно додатковї угоди від 06.11.2019 року сторони домовилися збільшити суму кредиту на 3 000,00 грн.

- відповідно до додаткової угоди від 24.11.2019 року сторони домовилися збільшити суму кредиту на 2 200,00 грн.

- згідно додатковї угоди від 02.12.2019 року сторони домовилися збільшити суму кредиту на 700,00 грн.

- відповідно до додаткової угоди від 08.12.2019 року сторони домовилися продовжити строк дії договору на тридцять днів. Починаючи з 06.12.2029 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,10 відсотків в день від суми кредиту згідно додаткової угоди.

- згідно додатковї угоди від 10.12.2019 року сторони домовилися збільшити суму кредиту на 1 100,00 грн.

- відповідно до додаткової угоди від 08.01.2020 року сторони домовилися продовжити строк дії договору на тридцять днів. Починаючи з 05.01.2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,10 відсотків в день від суми кредиту згідно додаткової угоди.

- згідно додаткової угоди від 08.01.2020 року сторони домовилися продовжити строк дії договору на три дні. Починаючи з 04.02.2020 року позичальник сплачує за користування кредитом 0,99 відсотків в день від суми кредиту згідно додаткової угоди.

Враховуючи вище викладені додаткові угоди, строк дії кредитного договору був продовжений до 08.02.2020 року.

Станом на 08.02.2020 року згідно графіку розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи, зафіксована заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» в розмірі 22 552,49 грн.

Згідно п. 4.2 Кредитного договору сторони погоджуються, що у випадку користування Позичальником Кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору, або додатковими угодами між Сторонами, зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою, визначеною п.1.4 - 1.5 Договору, скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору сторони погодили, що зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору.

Згідно п. 4.4. кредитного договору сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи п.4.4 кредитного договору, первісний кредитор з 10.02.2020 року розпочав розраховувати відповідачу відсотки за понадстрокове користування кредитним договором, які саме так і кваліфіковані позивачем в своєму розрахунку заборгованості.

Однак, суд зазначає, що положення викладені в п.4.4 кредитного договору є взаємовиключними в своєму змісті з огляду на наступне.

Так, в п.4.4 кредитного договору, кредитодавцем чітко прописано, що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами. Тобто дане трактування суперечить положенню ч.2 ст.625 ЦК України.

Як слідує з наданого ТОВ «ФК «Ейс» розрахунку заборгованості, проценти за період поза межами строку кредитування, починаючи 10 лютого 2020 року, товариство нараховує саме як проценти за «понадстрокове користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.

Визначаючись із фактичним розміром заборгованості відповідача за кредитним договором від 06 листопада 2019 року, суд виходить із наступного.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 826842426 заборгованість відповідача становить 58 878,87 грн., з яких: 16 998,89 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 27 017,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 14 862,98 - сума заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Разом з тим, підстави для стягнення з відповідача відсотків за межами строку кредитування відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи часткове визнання відповідачем позову в сумі 22 608,67 грн., суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню саме в даній частині, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, заявлені позивачем та відповідачем вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, враховуючи принцип пропорційності, задоволенню не підлягають, оскільки стягнення певної суми з позивача на користь відповідача та з відповідача та користь позивача не буде реальним відшкодування витрат, а лише правовим формалізмом.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено частково, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 1 367,40 грн. (із розрахунку 2662,40*51,36:100 = 1 367,40 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 3-13,19,76-81,89,206,259,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», яке знаходиться в м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, заборгованість за кредитним договором № 826842426 від 06.11.2019 року в розмірі 22 608 (двадцять дві тисячі шістсот вісім) гривень 67 копійок, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 367 (одна тисяча триста шістдесят сім) гривень 40 копійок.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: