Постановление суда № 138647547, 16.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/23766/26

Провадження № 1-кс/947/10125/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , її захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одеса, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянку України, з вищою освітою, одруженої, неповнолітних дітей не має, засновника землевпорядної організації ТОВ «Проектно-консалтингова компанія» АБРИС-ГРУП» (код ЄДРПОУ № 41662216), директора ТОВ «Регіон Консалт сіті» (код ЄДРПОУ № 38784975), раніше не судимій,

якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

І. Суть клопотання

Слідчий звернувся до Київського районного суду м. Одеси з клопотання, що погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 ..

Згідно клопотання вбачається, що головним управлінням національної поліції в Одеській області під процесуальним керівництво Одеської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000001046 від 23.09.2025 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно у кінці серпня 2025 року, більш точну дату та час не встановлено, ОСОБА_6 мав намір придбати земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:002:0434, площею 1,57 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_7 та розташована за адресою: АДРЕСА_3 , з намірами змінити цільове призначення земельної ділянки для присадибної забудови та обслуговування будівель та споруд.

З метою з`ясування порядку, переліку документів та обсягу дій, необхідних для зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки, ОСОБА_6 за рекомендацією знайомих 30.10.2025 близько 14:00 год. звернувся до ОСОБА_4 , яка надавала послуги у сфері геодезії, землевпорядкування та супроводу оформлення документації щодо земельних ділянок, і передав їй наявні документи для ознайомлення.

Після ознайомлення з наданими документами ОСОБА_4 , усвідомлюючи зацікавленість ОСОБА_6 у зміні цільового призначення земельної ділянки та розуміючи, що вирішення цього питання залежить від підготовки, погодження та прийняття відповідних рішень службовими особами Таїровської селищної ради та її структурних підрозділів, вступила у протиправну домовленість із невстановленими на даний час службовими особами зазначеного органу місцевого самоврядування щодо одержання неправомірної вигоди за вчинення ними дій з використанням службового становища.

Реалізуючи зазначену домовленість та кримінальний протиправний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_4 05.11.2025 близько 13:00 год. зустрілася з ОСОБА_6 у своєму офісному приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 73, де повідомила йому, що позитивне вирішення питання щодо подальшого оформлення документації та зміни цільового призначення земельної ділянки залежить від прийняття відповідних рішень службовими особами Таїровської селищної ради.

Під час цієї розмови ОСОБА_4 пояснила ОСОБА_6 , що зміна цільового призначення земельної ділянки шляхом внесення змін до Генерального плану є ускладненою у зв`язку з її розташуванням поблизу очисних споруд, однак повідомила про можливість підготовки іншої містобудівної та землевпорядної документації для будівництва та подальшого поділу ділянки, яка могла б бути використана для подальшого вирішення питання службовими особами органу місцевого самоврядування.

Крім того, ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_6 , що зазначене питання обговорювалося зі службовими особами Таїровської селищної ради та її структурних підрозділів, від рішень і дій яких залежало подальше погодження, оформлення та реєстрація відповідної документації щодо земельної ділянки.

У подальшому, 13.01.2026 о 17:25 год., під час чергової зустрічі з ОСОБА_6 у своєму офісі, ОСОБА_4 , діючи умисно та узгоджено з невстановленими на даний час службовими особами Таїровської селищної ради, повідомила ОСОБА_6 про необхідність передачі неправомірної вигоди у сумі 10 000 доларів США за вчинення такими службовими особами дій з використанням службового становища, спрямованих на погодження, оформлення та прийняття рішень, необхідних для зміни цільового призначення земельної ділянки для присадибної забудови та обслуговування будівель та споруд.

Одночасно з метою приховування своїх злочинних намірів ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_6 про необхідність окремої оплати вартості геодезичних, топографічних та інших робіт у сумі 80 000 грн. Зазначені кошти, за повідомленими нею обставинами, мали стосуватися виконання робіт та оформлення документації, тоді як сума 10 000 доларів США була визначена окремо як неправомірна вигода за забезпечення вчинення службовими особами органу місцевого самоврядування відповідних дій для забезпечення погодження, оформлення та прийняття рішень, необхідних для зміни цільового призначення земельної ділянки для присадибної забудови та обслуговування будівель та споруд.

На виконання цієї домовленості ОСОБА_6 16.02.2026 у приміщенні офісу за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 73, передав 80 000 грн жінці на ім`я ОСОБА_8 , яка перебувала у зазначеному офісі та діяла у зв`язку з організацією виконання робіт, про які раніше повідомляла ОСОБА_4 .

Після цього, 09.03.2026 о 14:40 год., перебуваючи на своєму робочому місці в офісному приміщенні, ОСОБА_4 під час телефонної розмови з ОСОБА_6 повторно підтвердила необхідність передачі раніше обумовленої суми неправомірної вигоди за забезпечення вчинення службовими особами Таїровської селищної ради дій, необхідних для погодження, оформлення та прийняття рішень щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Зміна цільового призначення зазначеної земельної ділянки, погодження необхідної документації та прийняття відповідних рішень належали до сфери службової діяльності посадових осіб Таїровської селищної ради та її структурних підрозділів. Саме за вчинення такими службовими особами дій із використанням наданих їм повноважень ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_6 про необхідність передачі неправомірної вигоди.

Отже, ОСОБА_4 у період часу з 30.10.2025 по 09.03.2026, діючи умисно за попередньою змовою з службовими особами Таїровської селищної ради, з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, висловила необхідність надання неправомірної вигоди для себе та службових осіб Таїровської селищної ради у розмірі 10 000 доларів США (що в еквіваленті до курсу гривні згідно з інформацією Національного банку України, станом на 13.01.2026 складає 42,28 грн за один долар США, на суму 422 800 грн), що відповідно до примітки ст. 368 КК України у двісті і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є великим розміром, для себе, за забезпечення вчинення службовими особами органу місцевого самоврядування відповідних дій для забезпечення погодження, оформлення та прийняття рішень, необхідних для зміни цільового призначення земельної ділянки для присадибної забудови та обслуговування будівель та споруд.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.

2.2. Захисник підозрюваної ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 , подав письмові заперечення проти задоволення клопотання та послався на необґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, звернув увагу що ризики на які посилається прокурор є необґрунтовані та не підтверджуються доказами, його підзахисника наявність міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання, утримання тяжко хворої матері. У зв`язку з чим просив відмовити у застосуванні запобіжного заходу.

2.3. Підозрювана ОСОБА_4 підтримала позицію свого захисника, надала докладні покази щодо своєї непричетності до кримінального злочину.

ІІІ. Мотиви слідчого судді

3.1 Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя

Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016р. № 5 - 328 кс 16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.

У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.

3.3. Обставини, встановлені слідчим суддею

03 липня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України

3.4. Оцінка обґрунтованості підозри

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності наведених прокурором фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

На переконання слідчого судді, наведені прокурором обставини та надані на їх підтвердження матеріали свідчать про існування достатніх підстав вважати, що сталися події зазначених кримінальних правопорушень, які дали підстави для повідомлення ОСОБА_4 про підозру, та останній має зв`язок з цими подіями.

Такі висновки слідчого судді підтверджуються наданими прокурором матеріалами, зокрема:

-протоколами допиту свідка ОСОБА_6 від 26.09.2025, 31.10.2025, 03.11.2025;

-протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_4 ;

-протоколом про результати проведення НСРД, згідно з яким, 30.10.2025 ОСОБА_9 надав ОСОБА_6 телефон Світлани спеціаліста, яка мала пояснити останньому яким чином можна вирішити питання про зміну цільового призначення;

-протоколом огляду та вручення грошових коштів від 23.10.2025 на виконання постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину та іншими матеріалами кримінального провадження.

Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх, та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. Ті докази, які б під час судового розгляду могли б бути приводом для розумного сумніву, під час оцінки обґрунтованості підозри не переконують слідчого суддю в іншому.

3.5. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального

- незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

3.6. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до умисних корупційних та тяжких злочинів, за яке відповідно до ч.3 ст.368 КК України передбачене покарання до 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Слідчий суддя враховує, що відносно підозрюваної не діють обмеження щодо перетину державного кордону під час воєнного стану.

Крім того, у разі визнання її винною у вчиненні злочину за вказаною кваліфікацією, до неї неможливе буде застосування ст.ст. 69, 75 КК України.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, та маючи матеріальні ресурси для тривалого перебування за кордоном, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.

3.7. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, експертів у кримінальному провадженні

Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:

- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;

- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Підозрюваній відома особа головного свідка у кримінальному провадженні, який є заявником.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні.

3.8. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Слідчий суддя констатував обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин. Разом з тим, слід зауважити, що на відміну від стадії судового розгляду висунутого особі обвинувачення, на якій суд в переважній більшості оперує дискретними категоріями (допустимість/недопустимість доказів, винуватість/невинуватість особи тощо), на стадії досудового розслідування слідчий суддя використовує поняття ймовірності та вірогідності вчинення кримінального правопорушення та причетності особи до його вчинення.

Зазначені категорії за своїм визначенням можуть уособлювати не лише факт наявності/відсутності, а мати певний ступінь, який може бути більшим чи меншим в залежності від переконливості позиції сторін та підтвердження їх відповідними матеріалами.

Кримінальний процесуальний закон під час обрання запобіжного заходу покладає на слідчого суддю обов`язок враховувати не лише обґрунтованість підозри як окремий факт, а й ступінь цієї обґрунтованості. Зокрема п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України передбачено, що крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Отже, рівень обґрунтованості підозри має корелювати ступеню втручання у права особи, пов`язаного із застосуванням запобіжного заходу.

Проаналізувавши викладені у п. 3.3 цієї ухвали обставини, слідчий суддя встановив наявність підстав для підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, втім, надані прокурором матеріали не є достатньо вагомими для такого суттєвого втручання у права особи як застосування до підозрюваного тримання під вартою як виключного запобіжного заходу.

За таких обставин слід констатувати, що сторона обвинувачення переконала слідчого суддю в необхідності продовження з`ясування обставин кримінального правопорушення та обумовлену цим необхідність застосування запобіжного заходу, втім, рівень переконливості наданих прокурором доказів не виправдовує застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому слідчий суддя враховує міцність соціальних зв`язків підозрюваної та її процесуальну поведінку, фіксацію обставин кримінального правопорушення.

Крім того, на переконання слідчого судді, інтенсивність ризиків не має того ступеню, який би давав підстави вважати тримання під вартою єдино можливим запобіжним заходом за цих обставин.

Враховуючи наведені сторонами доводи у сукупності, відомості про особу підозрюваного, наявність у нього міцних соціальних зв`язків, слідчий суддя констатує, що запобіжний захід у вигляді застави здатний запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

В разі внесення застави, такий спосіб забезпечить здійснення підозрюваним своїх посадових обов`язків, а отже становитиме мінімальне за цих обставин втручання у його права.

3.8. Щодо визначення розміру застави

Слідчий суддя враховує, практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Враховуючи вищевикладені процесуальні ризики, розмір можливої неправомірної вигоди, а також відомості про особу підозрюваної, міцність соціальних зв`язків, вважаю, що застава у розмірі 310 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 1 031 680 грн., є достатньою для забезпечення виконання підозрюваною її процесуальних обов`язків.

3.9. Щодо покладення на підозрюваного обов`язків

З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме:

- не відлучатися з території Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, що визначені слідчим або прокурором;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- прибувати до старшого слідчого групи слідчих у кримінальному провадженні із встановленою періодичністю кожного четверга.

Зазначені обов`язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.

Строк дії обов`язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України.

За таких підстав клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню через можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 193, 194 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 310 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 1 031 680 (один мільйон тридцять одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, яку необхідно внести на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеської області.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець про обов`язок протягом п`яти днів внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися з території Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, що визначені слідчим або прокурором;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- прибувати до старшого слідчого групи слідчих у кримінальному провадженні із встановленою періодичністю кожного четверга.

Визначені обов`язки покладаються на ОСОБА_4 строком до 03 вересня 2026 року включно.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора у порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_4 що підозрювана не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язана внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок підозрювана, обвинувачена, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, обвинувачена, будучи належним чином повідомленою не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваної, обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваною, обвинуваченою, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1