Решение № 138633729, 09.06.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5875/25

Провадження № 2/589/1094/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Курбанової А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Ковальової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

08.12.2025р. товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» через електронний кабінет звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 16599-07/2024 від 16.07.2024р. в розмірі 31640,00 грн, з яких 8000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 12840 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами, 10800 грн сума заборгованості за пенею (штрафами). В обгрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за вказаним договором.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлялася судовими повістками, які відправлялися рекомендованим поштовим відправленням, але до суду повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Причини неявки суду не повідомив, із заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався, відзив на позов з правовим обґрунтуванням доводів та заперечень не надав.

З урахуванням викладеного, в судовому засіданні 09 червня 2026 року у відповідності із ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 16.07.2024 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (далі - ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП») та ОСОБА_2 (далі - Позичальник) було укладено договір про надання фінансового кредиту № 16599-07/2024 (далі - договір). Згідно з умовами п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.4.1, 1.6 цього кредитного договору ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» зобов`язалося надати відповідачу на умовах строковості, зворотності і платності кредит на власні потреби в розмірі 8000 грн на платіжну картку № 4441-11хх-хххх-6796, строком на 120 днів. За користування кредитом відповідач зобов`язався сплачувати фіксовані проценти в розмірі 1,50 % на день у строки, передбачені Додатком № 1, та повернути кредит у строк до 12.11.2024р. /а.с. 11-17/.

Згідно з Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 16599-07/2024 від 16.07.2024 р., сторони погодили графік платежів за кредитним договором, при цьому зі змісту цього додатку вбачається, що загальна вартість кредиту складає 22400 грн /а.с. 18-19/.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до п.п. 2.3. п. 2 договору, для отримання кредиту клієнт відвідує сайт Товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією, а саме - Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; кредитними продуктами Товариства, документами щодо взаємодії з споживачами, Примірним договором про надання кредиту, інформацією про істотні характеристики послуги з надання мікрокредиту/споживчого кредиту та іншою інформацією про фінансову послугу, яка розміщується Товариством на сайті Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного Банку України (Інформація на сайті Товариства). Підписанням цього Договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на веб-сайті Товариства (п.п. 7.6 п.7 договору).

Відповідач за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «W0848» підписав електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.

Наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.1.6. договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441-11xx - xxxx -6796 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

На виконання умов цього договору ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відповідачу було надано кредит у сумі 8000 грн., що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» за вих. № 20241210-7 від 10.12.2024 року, відповідно до якого кошти у сумі 8000 грн перераховано на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 16.07.2024 року 18:10:21 /а.с. 10/, що також підтверджується і рухом коштів по картці від 24.02.2026 року за 16.07.2024 року, наданим АТ «Універсал Банк» на запит суду /а.с. 140-141, 144-145/. Крім того, згідно з інформацією АТ «Універсал Банк» (лист вих. № БТ/Е-7098 від 10.03.2026 року) банківська картка № НОМЕР_2 , що відповідає цій масці, емітована саме на ім`я ОСОБА_1 /а.с. 139, 143/.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але всупереч наведеним умовам договору та вимогам закону, відповідач належним чином свої зобов`язання за цим договором не виконував, у визначені цим договором строки кредитні кошти не повернув, проценти не сплатив, внаслідок чого у відповідача за розрахунком ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» утворилась заборгованість, що станом на 30.10.2024 року склала 31640 грн, з яких 8000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12840 грн - сума заборгованості за процентами, 10800 грн сума заборгованості за штрафами /а.с. 24-25/.

Слід зазначити, що 30.10.2024 р. між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (Клієнт) та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», Фактор) було укладено договір факторингу № 30102024, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» право грошової вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 16599-07/2024 від 16.07.2024 року щодо відповідача /а.с. 38-43/.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» сплатило ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за відступлення права вимоги за договором факторингу № 30102024 від 30.10.2024 року ціну договору, що підтверджується платіжними інструкціями /а.с. 49-51/, а також між сторонами договору факторингу № 30102024 від 30.10.2024 року підписано Акт приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників /а.с. 47/.

Таким чином, відповідно до реєстру боржників та витягу з нього ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 16599-07/2024 від 16.07.2024 року /а.с. 58-101, 48/.

Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору факторингу недійсним.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Про зміну кредитора за договором про надання фінансового кредиту № 16599-07/2024 від 16.07.2024 року ОСОБА_1 був повідомлений позивачем шляхом направлення йому вимоги про погашення заборгованості за вказаним договором на поштову адресу. /а.с. 26/.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення позивача, відповідач не виконав своїх зобов`язань. Після відступлення права грошової вимоги, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості за договором, незважаючи на те, що строк повернення кредиту вже настав.

Доказів повернення відповідачем ОСОБА_1 позивачу отриманих за цим договором грошової суми - 8000 грн матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 16599-07/2024 від 16.07.2024 року в розмірі 8000 грн за основною сумою боргу, є обґрунтованою.

Разом з тим, надаючи правову оцінку заявленому розміру заборгованості, слід звернути увагу позивача на невірність визначення сум процентів за договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Як було зазначено вище, сторони погодили між собою розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-IX), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-IX) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-IX).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно з п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 - денна ставка не більше 1,5 %, з 21.08.2024 - денна ставка не більше 1 %.

Як встановлено вище, що відповідач отримав кредитні за договором 16.07.2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX.

Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір процентів за користування кредитом не мав виходить за граничні межі відсотків, встановлених законом на момент їх нарахування.

Виходячи з викладеного, проценти за договором підлягають розрахунку наступним чином: за період 16.07.2024 по 21.08.2024 року в розмірі 4320 грн. (8000 x 1.5 x 36 : 100, в межах заявлених вимог), за період з 21.08.2024 року по 30.10.2024 року в розмірі 5680 грн (8000 x 1 x 71 : 100). Загальна сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача за цим договором становить 10000 грн.

Щодо заявленої позивачем вимоги щодо стягнення заборгованості за пенею (штрафами) за договором про надання фінансового кредиту № 16599-07/2024 від 16.07.2024 року в розмірі 10800 грн, то вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З 24.02.2022р. на всій території України запроваджений воєнний стан, який діє і до тепер.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає, що під час воєнного стану не сплачується неустойка (штраф, пеня) та інші платежі за прострочення сплати за кредитним договором (договором позики). В цій постанові касаційний суд розкрив питання про те, на які договори та які випадки поширюється цей пункт. Зокрема, такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит. За вказаною нормою в такому випадку позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлена до стягнення позивачем заборгованість за пенею (штрафом) у вказаному розмірі, нарахованому у період воєнного стану, є неправомірною і така підлягає списанню, а відтак вимога про її стягнення задоволенню не підлягає.

Частина 1 ст. 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Частина 2 ст. 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач в даній справі не скористався своїми правами щодо подання заперечень на позовну заяву, доказів на їх підтвердження.

Таким чином, на думку суду, наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 у вказаному вище розмірі витікає з умов укладеної угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем. З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позовні вимоги задовольнити частково у сумі 18000 грн.

Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1378 грн 10 коп.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 3 від 28.11.2024 р., укладеного між ТОВ ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та адвокатом Боденко Алевтиною Анатоліївною, копію детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Боденко А.А. на виконання умов договору про надання правової допомоги №3 від 28.11.2024 р., копію акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №3 від 28.11.2024 р., копію ордеру на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с. 54-55, 56, 56, зворот-57, 53, 52/.

Клопотання та/або заперечення від відповідача щодо зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходило.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 3982 грн 30 коп.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 512, 513, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» /розташованого за адресою: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 10, ЄДРПОУ 41240530/ заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 16599-07/2024 від 16.07.2024 року в розмірі 18000 грн 00 коп. /вісімнадцять тисяч грн 00 коп./, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1378 грн 10 коп. /одна тисяча триста сімдесят вісім грн 10 коп./ та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3982 грн 30 коп. /три тисячі дев`ятсот вісімдесят дві грн 30 коп./.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами до Сумського апеляційного суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова