Решение № 137403261, 12.06.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

12 червня 2026 року

Справа № 642/8328/25

Провадження № 2/642/391/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 червня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Цибульської С.В.,

за участю: секретаря судового засідання Бочарової Д.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 457711054 від 09.12.2021 у загальному розмірі 48 050,11 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10 000 грн, заборгованості за відсотками у сумі 38 050,11 грн.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 09.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 457711054, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000 грн до 50 000 грн, який позичальник зобов`язався повернути у встановлений договором строк та сплатити відсотки за користування кредитом. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти, а саме: позичальником за строк дії договору використано кредитний ліміт (отримано кошти) у розмірі 15 456,56 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався та відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги, зокрема до відповідача за кредитним договором № 457711054 від 09.12.2021.

02.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» право грошової вимоги, зокрема до відповідача за кредитним договором № 457711054 від 09.12.2021.

Представник позивача зазначає у позовній заяві, що відповідач належним чином не виконала свого зобов`язання щодо повернення коштів, у зв`язку із чим у останньої виникла заборгованість у загальному розмірі 48 050,11 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10 000 грн, заборгованості за відсотками у сумі 38 050,11 грн.

Окрім того представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Судом постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов.

Позивач не надавав суду клопотань про розгляд справи в загальному порядку або в спрощеному порядку з викликом сторін.

Відповідач повідомлений щодо розгляду справи належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позову та долучених до нього документів, направлені відповідачу за місцем його реєстрації. Відповідач відзиву не подав.

Оскільки відповідачем у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 30.12.2023 шляхом накладення електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора № 7V482EPM підписала паспорт споживчого кредиту продукту «ВЕОКАРД» до договору № 457711054 від 09.12.2021, відповідно до умов якого: кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, сума/ліміт кредиту становить від 2000 до 50 000 грн; строк кредитування до 1825 днів з можливістю продовження; мета отримання кредиту на споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної картки позичальника, випущеної йому банком в рамках продукту ВЕОКАРД. Видача кредиту відбувається траншами, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий банком в рамках продукту ВЕОКАРД. Суми кредиту в розмірі, еквівалентній сумі кожної авторизованої операції в рамках погодженого кредитного ліміту; дисконтна процентна ставка протягом першого календарного місяця з дати отримання першого траншу за договором становить 178,85 % річних; дисконтна процентна ставка протягом другого та наступних календарних місяців з дати отримання першого траншу за договором становить 361,35 %; тип процентної ставки фіксована.

09.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредитної лінії № 457711054 (далі договір), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальникові кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2 000,00 грн до 50 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «ВЕОКАРД» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п. 1.1. договору).

Пунктами 1.2., 1.3. договору встановлено, що сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. договору - це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредит надається позичальнику в сумі встановленого кредитного ліміту повністю або частинами (траншами), з відкладною обставиною, якою є момент проведення кожної авторизованої операції з використанням платіжної картки. Кожен транш, наданий згідно з договором, є еквівалентний сумі авторизованої операції, здійсненої позичальником в рамках цього договору.

Відповідно до п. 1.7. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У разі якщо за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про бажання розірвати договір, його дія продовжується кожен раз на той самий строк, але не більше, ніж три рази.

Згідно з п. 1.10. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику (здійснення першого та наступних траншів) та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, в наступних розмірах: 730 % річних від суми наданого кредиту, що становить 2 % за кожен день користування кредитом; 361,35 % річних від суми наданого кредиту, що становить 0,99 % за кожен день користування кредитом, у разі, якщо позичальником здійснено обов`язковий платіж за попередній місяць. На період від дати отримання першого траншу за договором до останнього дня місяця в якому отриманий перший транш за договором нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 178,85 % річних від суми наданого кредиту, що становить 0,49 % за кожен день користування кредитом.

Вказаний кредитний договір підписано позичальником електронним підписом шляхом накладення одноразового ідентифікатора 7V482EPV, що відображено у тексті кредитного договору.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 627 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, який відповідач використав для підписання як паспорту споживчого кредиту, так і кредитного договору.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

З огляду на вказане суд доходить висновку, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 дійсно було укладено кредитний договір, в якому узгоджено усі обов`язкові умови.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 45771105420211209211120 від 09.12.2021, складеним директором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у ОСОБА_1 станом на 27.06.2023 наявна заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 48 050,11 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 38 050,11 грн.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрації прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1. договору факторингу № 2/1118-01). Право вимог переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги (п. 4.1. договору факторингу № 2/1118-01).

31 грудня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали між собою додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до умов якої сторонами погоджено викласти текст договору у новій редакції та продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 до 31 грудня 2021 року включно.

31 грудня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали між собою додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до умов якої сторонами погоджено продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 до 31 грудня 2022 року включно.

31 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали між собою додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до умов якої сторонами погоджено продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 до 31 грудня 2023 року включно.

31 грудня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали між собою додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до умов якої сторонами погоджено продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 до до 31 грудня 2024 року включно.

Згідно з копією витягу з реєстру прав вимоги № 237 від 27.06.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 відступило ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 757711054 від 09.12.2021. Розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором на момент передачі права вимоги становить 48 050,11 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10 000 грн, заборгованість по процентам у сумі 38 050,11 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 45771105420211209211120 від 09.12.2021, складеним директором ТОВ «Таліон Плюс», у ОСОБА_1 станом на 02.05.2024 наявна заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 48 050,11 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 38 050,11 грн.

02.05.2024 між ТОВ «Свеа Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити (передати) фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги до цього договору, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорвінює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (п. 2.1. договору факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24).

Пунктом 4.1. договору факторингу договору факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі, встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 02.05.2024 до договору факторингу договору факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 457711054 від 09.12.2021. Розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором на момент відступлення права вимоги становить 48 050,11 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10 000 грн, заборгованість по процентам у сумі 38 050,11 грн.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що представником позивача доведено перехід права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 457711054 від 09.12.2021 від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до позивача ТОВ «Свеа Фінанс».

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас суд звертає увагу, що доказів, які б свідчили про належне виконання первісним кредитором умов кредитного договору щодо перерахування коштів на картковий рахунок, вказаний відповідачем у кредитному договорі, представником позивача не надано.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеної норми законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.

При цьому в разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі й первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Представником позивача не надано суду доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів за кредитним договором, в якому відповідач є позичальником, і по якому право вимоги перейшло до позивача. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

Суд звертає увагу на те, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду пересвідчитися, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17, провадження № 61-1211св19.

Розрахунки заборгованості, надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені первісними кредиторами, а відтак інформація, що зазначена в них, за відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі № 857/7/22).

Водночас суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, в той же час клопотань від представника ТОВ «Свеа Фінанс» про витребування таких доказів до суду не надходило.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що позивачем не доведено факт надання відповідачеві грошових коштів за кредитним договором, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 76-82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 352, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.06.2026.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Світлана ЦИБУЛЬСЬКА